Хіраґана складається з 48 знаків абобукв. 5 із них позначають простіголосні звуки, 3 — йотовані голосні звуки, а решта 40 —силаби, сполученняприголосних і голосних звуків. З другої половиниXX століття знакиゐ таゑ, що вказують на звуки /wi/ та /we/, майже не використовуються, тому фактично абетка складається з 46 знаків[10].
Традиційно всі знаки хіраґани, за винятком знакаん, що позначає звук /ɴ/, записуються у віршованому порядку. Він називається«іроха», за іменем трьох перших букв віршаい,ろ іは[10][11]. Починаючи з другої половиниXIX століття, у навчальних та академічних виданнях замість віршованого порядку вживається фонетичний. Він має назвуґодзюон — «п'ятдесят звуків» і систематизує всі знаки хіраґани в п'ятидесятикоміркову таблицю за принципом фонетичної спорідненості[11].
Віють кольори краси, та змарніють всі! Що у світі нашім вічним може буть? Метушні далекі гори зараз подолай, І пустим хмільним примарам поклади ти край!
1) Знаки розміщено у традиційний для японських академічних видань спосіб: вертикальними стовпчиками, які читаються справа наліво.
2) В таблиці «іроха» наведено запис вірша ієрогліфами та його переклад українською.
3) В таблиці «ґодзюон» подано відповідникиМФА,латинське такириличне прочитання знаків.
Окрім основних знаків хіраґани, існують додаткові. Вони не вносяться до таблиць іроха та ґодзюону, оскільки є похідними від основних. Додаткові знаки виражають дзвінкі проривні, глухі проривні тапом'якшені приголосні. Дзвінкі приголосні записують із додаваннямзнака дзвінкості «゛», глухі приголосні — із додаваннямзнака «゜», а пом'якшені приголосні — із додаванням до знаків фонетичного ряду /i/ зменшених йотованих голоснихゃ,ゅ іょ.
Винайдення хіраґани традиційно приписуєтьсяКукаю, буддистському ченцюIX століття. Перші згадки про його авторство зустрічаються в праці середньовічного японського літературознавцяКадзан'їна Наґатіки«Показовий аналіз японської катакани», укладеній в першій половиніXV століття[12]. В цій роботі зазначається, що зXI століття Кукай вважався автором «піснііроха», яка служила зразком для упорядкування хіраґани. Проте японські філологиXX століття відкидають цю гіпотезу, вказуючи на помилкове ототожнення автора «пісні іроха» з автором абетки хіраґана[12]. На думкуХіросі Цукісіми, у хіраґани не було єдиного автора. Процес її створення тривав декілька десятиліть, в якому брали участь декілька упорядників[12].
В японському мовознавстві новітнього періоду вважається, що знаки хіраґани — це спрощена форма скорописукитайських ієрогліфів; іншими словами — скоропис скоропису. Згідно з цією гіпотезою, починаючи з кінцяVIII століття, японці використовували впоезії та приватних листах систему письма, що називаласяманйоґана. Вона передбачала запис японських слів схожими за звучанням китайськими ієрогліфами. На основі цієї системи письма виник скоропис —соґана, який в результаті подальшого спрощення перетворився в хіраґану. Ця гіпотеза є панівною в середовищі японських мовознавців, але вона має дуже мало доказів, які б доводили процес перетворення ієрогліфів у хіраґану[12].
Найстаріший документ, що вперше фіксує знаки подібні до хіраґани, датується867 роком[13]. Цеподвірний реєстр провінціїСанукі, в якому вжито чотири літери ふ, お, い та と. Вони написані разом із скорописними знаками манйоґани. В деяких релігійно-філософських трактатахIX століття знаки хіраґани використовувалися як підказки для прочитання ієрогліфів. Перше найстаріше джерело, що було повністю написане хіраґаною, — це приватний лист, датований905 роком, зі збірки документів монастиряТонан'їн[13]. Згодом, в джерелахX століття, ця абетка вживалася для нотаток, кореспонденції та графіті. Хоча писемних джерел для визначення точної появи хіраґани дуже мало, Хіросі Цукісіма вважає, що процес її упорядкування завершився в другій половині — кінці IX століття[14], а з X століття ця абетка набула широкого розповсюдження[14].
Передмова «Збірки старих і нових японських пісень», написана хіраґаною (копія 1120 року).
Протягом X—XII століть хіраґана стала поступово використовуватися в щоденниках і оповіданнях. Її часто вживали для запису звичайних побутових речей, тому більшість текстів, складених цією абеткою, відбивають тогочасну японську розмовну мову[14]. Оскільки знання китайської ієрогліфіки було прерогативою чоловіків, хіраґаною часто послуговувалися жінки. Через це її називалионнаде — «жіночий почерк» абоонна-моджі — «жіночі букви». Незважаючи на таке іменування, хіраґана не було письмом лише для жінок. Її часто використовували чоловіки, які записували неюпісні, а також перші відомі оповідання жанрумоноґатарі. Велика кількість літературних пам'яток, складена хіраґаною в цей період, була зразком для наслідування наступних поколінь, тому абетка, якою вони були записані, вважалася зразковою. Стиль її знаків відтоді майже не змінювався[15].
Епохальним для хіраґани став вихід у913 році Імператорської антології«Збірка старих і нових японських пісень», що була написана знаками цієї абетки. Це був момент, коли хіраґана отримала визнання на державному рівні, перетворившись з письма приватного листування на письмо вишуканої поезії придворної аристократії[15]. Абетка поступово упорядковувался, а її знаки спрощувалися. Починаючи з пізнього середньовіччя, хіраґана стала об'єктом японськоїкаліграфії поряд із китайськими ієрогліфами[15].
ДоXII століття хіраґана рідко використовувалася в текстах, написаних китайським письмом. Проте зXIII століття її стали вживати вперемішку з ієрогліфами. В таких текстах переважали знаки абетки, а ієрогліфи використовувалися як знаки манйоґани. В ранньому новому часі хіраґану вважали письмом для малоосвічених. Окрім поезії, її використовували в оповіданнях, казках та історичних творах для полегшеного сприйняття тексту. Ці роботи використовували багато альтернативних знаків, які позначали однакові звуки. 1900 року всі знаки були остаточно уніфіковано урядовим наказом про початкові школи.
У наведеній нижче таблиці показано порядок написання штрихів кожного символа хіраґани. Вона впорядкована в традиційний спосіб, починаючи з верхньої правої частини, і читається вниз по стовпцях. Номери і стрілки показуютьпорядок написання штрихів[en] і напрям цих штрихів відповідно.
За невеликим винятком для часток は, を і へ, які в деяких випадках вимовляються як «ва», «о» і «е», знаки хіраґани читаються відповідно до вищенаведеної таблиці. До реформепохи Мейджі правила вимови були складнішими. Сучасні винятки з правил є спадщиною старої системи. Точні правила вимови називаютьсяканадзукай (仮名遣い — «використання кани»).
Існує два знаки хіраґани, які вимовляються як «джі» (じ і ぢ), та два знаки, які вимовляються як «дзу» (ず і づ). Ці пари не є взаємозамінними. Зазвичай, сьогодні «джі» пишеться як じ, і «дзу» як ず, однак існують винятки. Якщо у слові перший склад записується знаком безніґорі (Х), а другий склад може записуватися тим же знаком, але зніґорі (Х゛), то для їхнього запису використовується той самий знак хіраґани. Наприклад,тіджімеру («проливати», «скорочувати») передається на письмі як ちぢめる. У складених словах, у яких нігорі робить наступний приголосний дзвінким, також використовується вихідний знак хіраґани. Наприклад, словоті (血 — «кров») записується й звучить як ち. Коли ж ієрогліфи 血 і 鼻 (хана, «ніс») поєднуються у словосполученняханаджі (鼻血 — «кровотеча з носа»), звук 血 змінюється з «ті» на «джі». У такий спосіб словоханаджі пишеться хіраґаною як はなぢ. Тобто для одного й того ж ієрогліфа 血 можуть застосовуватись різні символи хіраґани. Аналогічно, словоцукау (使う — «використовувати») пишеться хіраґаною як つかう, але словосполученняканадзукай (かな使い — «використання кани») пишеться як かなづかい.
Втім, це правило не застосовується, коли ієрогліфи використовуються у словосполученнях, зміст яких незрозумілий з «дослівного» прочитання ієрогліфів. Наприклад, словоінадзума (稲妻 — «блискавка») складається з ієрогліфівіна (稲 — «рис», пишеться як いな) іцума (妻 — «дружина», пишеться як つま, але у складі слова з декількох ієрогліфів як ずまдзума). Оскільки прямий переклад двох ієрогліфів не передає точне значення словосполучення, воно записується хіраґаною як いなずま, а не いなづま.
У хіраґані довгий голосний передається за допомогою додавання голосного до попереднього складу. Як правило, це робиться за допомогою знака «у» う, щоб подовжити звук «о» お і знака «і» い, щоб подовжити звук «е» え, але іноді такі комбінації читаються окремо, як, наприклад, у дієслові 追う, おう (переслідувати), що читається як «оу», оскільки う є закінченням дієслова. Але подовження може записуватись і по-іншому, наприклад, словоо:кій 大きい («великий») записується хіраґаною як おおきいоокій. Знак подовження голосноїтьоон (ー, «довгий звук»), який використовується укатакані, застосовується у хіраґані рідко, наприклад, у слові らーめん (рамен, «китайська локшина»), однак таке вживання є винятком.
Слово не може починатися зі знака «н» ん. Однак, після «н» може стояти голосний. Наприклад,рен'ай (恋愛 — «любов») записується хіраґаною як れんあい (словаренай れない не існує). Перед приголосними «п», «б» і «м» звук «н» вимовляється як «м», що, як правило, відображається під час транскрипції японського тексту кирилицею. Наприклад, слово しんぶん (新聞 — «газета») буде записане яксімбун.
ВЮнікоді хіраґана займає кодові позиції з U+3040 по U+309F[16]:
Хіраґана
0
1
2
3
4
5
6
7
8
9
A
B
C
D
E
F
U+304x
ぁ
あ
ぃ
い
ぅ
う
ぇ
え
ぉ
お
か
が
き
ぎ
く
U+305x
ぐ
け
げ
こ
ご
さ
ざ
し
じ
す
ず
せ
ぜ
そ
ぞ
た
U+306x
だ
ち
ぢ
っ
つ
づ
て
で
と
ど
な
に
ぬ
ね
の
は
U+307x
ば
ぱ
ひ
び
ぴ
ふ
ぶ
ぷ
へ
べ
ぺ
ほ
ぼ
ぽ
ま
み
U+308x
む
め
も
ゃ
や
ゅ
ゆ
ょ
よ
ら
り
る
れ
ろ
ゎ
わ
U+309x
ゐ
ゑ
を
ん
ゔ
ゕ
ゖ
゙
゚
゛
゜
ゝ
ゞ
ゟ
Блок хіраґани в Юнікоді містить складені символи для всіх знаків хіраґани, які перебувають сьогодні в обігу, включаючи зменшені голосні й палаталізовані звуки для складних складів, а також застарілі знаки «ві» й «ве» й рідко використовуваний «ву» (ゔ). У кодову таблицю включені складені комбінації основних знаків хіраґани зніґорі таханніґорі, але їх також можна одержати, якщо слідом за основним знаком поставити окремий знакніґорі чиханніґорі (U+3099 і U+309A). Даний метод потрібний для того, щоб додати відповідний діакритичний знак докани, яка звичайно з ними не вживається. Наприклад, для того, щоб додатиніґорі до голосної абоханніґорі до складу, що починається не на «х».
Знаки U+3095 и U+3096 — це зменшені «ка» (か) і «ке» (け). U+309F — здвоєний знак «йорі» (より), який інколи використовується у текстах, написаних вертикально. U+309B і U+309C — це розділові еквіваленти до комбінованих знакамніґорі таханніґорі.
Позіції кодової таблиці U+3040, U+3097 і U+3098 зарезервовані.
↑Ядро тонового наголосу в токійському говорі припадає на два останні склади: ひらか。な /hiraŋana/ → [hira↗ŋana]. В кіотському говорі ядро наголосу відсутнє. (Хіраґана //Великий словник японської мови: в 14 т. 2-е видання. — Токіо: Шьоґаккан, 2000—2002. — Т.11. — С. 554.)
↑абХіраґана //Великий словник японської мови: в 14 т. 2-е видання. — Токіо: Шьоґаккан, 2000—2002. — Т.11. — С. 554.
↑Знаки, які не увійшли до уніфікованої системи, отримали назвухентайґана.
↑Первісне значення слова —манйоґана. Похідне значення — хіраґана, тобто манйоґана в скорописному варіанті. (Хіраґана // Цукісіма Х.Японське мовознавство. — Токіо: Токійський університет, 1964. — С. 69.; Соґана //Великий словник японської мови: в 14 т. 2-е видання. — Токіо: Сьоґаккан, 2000—2002. — Т.8. — С. 222.)
↑абХіраґана // Цукісіма Х.Японське мовознавство. — Токіо: Токійський університет, 1964. — С. 70.
↑аб«Ґодзюон» та вірш «іроха»// Цукісіма Х.Японське мовознавство. — Токіо: Токійський університет, 1964. — С. 15—23.
↑абвгХіраґана // Цукісіма Х.Японське мовознавство. — Токіо: Токійський університет, 1964. — C. 71.
↑абХіраґана // Цукісіма Х.Японське мовознавство. — Токіо: Токійський університет, 1964. — C. 72.
↑абвХіраґана // Цукісіма Х.Японське мовознавство. — Токіо: Токійський університет, 1964. — C. 73.
↑абвХіраґана // Цукісіма Х.Японське мовознавство. — Токіо: Токійський університет, 1964. — C. 74.
↑Hiragana. Range: 3040–309F(PDF).The Unicode Standard 5.2 Code Charts. Unicode Consortium.Архів(PDF) оригіналу за 25 червня 2013. Процитовано 5 травня 2010.
