Морські кордони були визначені міжІталією таЧорногорією і нині становлять 930 км. Між Хорватією таСловенією — узатоці Піран, між Хорватією таЧорногорією — у затоці Котор. Демаркаційна лінія морем визначається островами. Вона проходить по лініїфарватера. Цей простір становить державні кордони Хорватії.
З VI—VII ст. Хорватію заселяли слов'янські племена, предкихорватів, які, за деякими відомостями, переселилися сюди з території нинішньої південноїПольщі таЗахідної України (так званібілі хорвати)[5].
Під час угорської революції (1848–1849) хорвати стали на боці Австрії й оголосили автономію; з 1867 р. Хорватію знов приєднано до Угорщини, яка мадяризувала хорватів.
У XIX ст. почалося національно-культурне відродження Хорватії в рамках загального південнослов'янського руху (т. зв.ілліризму), що пропагував єдність південних слов'ян.
29 жовтня 1918 р. Народний Сабор в Загребі проголосив самостійність Хорватії, яка 1 грудня 1918 р. увійшла доКоролівства сербів, хорватів і словенців. Королівство сербів, хорватів і словенців після перевороту 1929 року перейменовано вКоролівство Югославія.
У 1943–1945 рр. Хорватія була тереном запеклої боротьби міжсербами і хорватами, комуністами й антикомуністами. Провідник партизанівЙосип Броз Тіто за допомогою СРСР і західних союзників здобув перемогу над німецькими військами й «усташами», і Хорватію було включено до комуністичної федеративної Югославії як одну з республік.
У 2005 році Хорватія подала заявку на вступ доЄС, яку після тривалого залагодження необхідних питань і моніторингів задовольнили в червні2011 року, відтак 1 липня 2013 року країнастала 28-м членом ЄС[7].
У свою чергу жупанії поділяються нагромади та міста (у Хорватії 6695 населених пунктів, 204 з яких — міста, а решта — села). Великі селища складаються з кількох громад, але в більшості випадків селище відповідає місцевій громаді.
Крім того, існує два спеціальні самоврядні округи (котари), які перебувають під контролем сербської меншини —Глина таКнин.
Глава держави —Президент, який обирається прямим голосуванням на п'ять років. Він є головнокомандувачем збройних сил країни і за згодою парламенту призначаєпрем'єр-міністра. Президент також займається питаннями зовнішньої політики. Останні президентські вибори відбулися 5 січня 2020, перемогу на них здобув Зоран Міланович. Він обійняв посаду 18 лютого 2020 року.
Будинок Парламенту, Загреб
Глава уряду — прем'єр-міністр, з 19 жовтня 2016 року цю посаду обіймаєАндрей Пленкович. У складі уряду чотири віцепрем'єри та 16 міністрів, що відповідають за конкретні сфери діяльности. Уряд ініціює прийняття законів, розробляє проєкт бюджету, контролює виконання законів, визначає основні напрями зовнішньої і внутрішньої політики.
Конституцію прийнято20 грудня 1990 року, незалежність відЮгославії проголошена25 червня 1991 року. Прийнято поправки до конституції: 1) про права меншин, 2) зміна напівпрезидентської моделі управління на парламентську модель управління, 3) про реформу парламенту. Парламент — однопалатний (велика частина обирається за партійними списками, частина від меншин).
Орган конституційного нагляду —Конституційний суд (Ustavni sud), орган, що здійснює підбір кандидатур на посади суддів —Державна судова рада (Državno sudbeno vijeće), органи прокурорського нагляду —прокуратура (Državno odvjetništvo), що має відділення в жупаніях і громадах: окружні прокуратури (Županijska državna odvjetništva) і прокуратури громади (Općinska državna odvjetništva) відповідно.
Вища судова інстанція —Верховний суд (Vrhovni sud), суди апеляційної інстанції — Жупанські суди (Županijski sudovi), суди першої інстанції — общинні суди (Općinski sudovi). Вища судова інстанція адміністративної юстиції —Вищий адміністративний суд (Visoki upravni sud), суди апеляційної інстанції адміністративної юстиції — адміністративні суди (Upravni sudovi). Вища судова інстанція торгової юстиції —Вищий торговий суд (Visoki trgovački sud), суди апеляційної інстанції торгової юстиції — торгові суди (Trgovački sudovi).
Столиця і найбільше місто країни —Загреб (Zagreb) — 683 тис. жителів (2001). Інші великі міста:Спліт — 189 тис. мешканців,Рієка — 168 тис.,Осієк — 105 тис. осіб.
Динаміка чисельності населення та національного складу Хорватії за даними переписів населення 1948—2011 рр.:
Українці зЗакарпаття іБачки почали селитися в західній частиніСирмії (Срему) вже наприкінці XVIII ст.; у XIX ст. українці зГаличини жили в Загребі й інших містах Хорватії, а по1945 р. деякі переселилися зБоснії.
У Хорватії є близько 8 тис. греко-католиків хорватів.
Між двома світовими війнами в Загребі студіювала молодь з Галичини (іноді до 50 студентів), діяло товариство«Просвіта», студентські організації «Пробоєм» і «Дніпро», виходив часопис «Думка».
Заусташівської Хорватії, на підставі домовленості міжОУН (мельниківської) з урядом А. Павеліча, створено на правах консульства українське представництво (голова — В. Войтанівський). З українських поселенців й емігрантів було організовано прихорватській армії («домобрані») уВараждині «Український легіон», який мав бути висланий нарадянський фронт. На доручення німців їх вислали проти партизанів Тіто в Боснії і проти сербськихчетників, внаслідок чого легіонери (а одночасно і українська група в Хорватії) зазнали переслідувань від комуністичної влади — українські організації було ліквідовано, багатьох їх діячів ув'язнено чи розстріляно, деякі втекли на Захід.
Щойно з кінця 1950-х pp. українці Хорватії отримали можливість організуватися —1968 року поставСоюз русинів і українців Хорватії, з1970 р. починає виходити журнал«Нова думка» уВуковарі, у селах і містах відновили діяльність українські гуртки і товариства.
Зв'язки між Україною та Хорватією були пов'язані із опосередкованим сусідством, перебуванням територій обох країн у складі Османської та Австро-Угорської імперій, участю у панслов'янському русі та співпрацею національно-визвольних рухів.
Відомий хорватськиймосквофіл іпанславістЮрій Кржаніч (1613–1683) залишив опис своєї подорожі від Львова до Москви черезНіжин і висловився за потребу об'єднати Україну з Московською державою.
У Хорватії короткочасно діяв серед православних уніятський місіонер М.Терлецький (пізніше холмський єпископ).
За доби романтизму і національного відродження хорвати захоплювалисякозацькими сюжетами в літературі (переклади зМ.Гоголя і польських письменників«української школи»), а також знайомилися з українськими творами; перекладалиТ.Шевченка (А.Шеноа,А.Харамбашіч (Pjesničke pripovijesti ,1889)),Марка Вовчка (Харамбашіч, В.Лабош),Ю.Федьковича (С.Сушнік, Н.Андріч та ін.).
З українською літературою і фолкльором знайомили хорватів В.Ковачевич, Ч.Брагалі,Франьо Рачки. ПроМ.Лисенка прихильно писав1875 року відомий хорватський музикаФраньо Кухач, аВинко Жганец у XX ст. аранжував бачвансько-руські народні пісні (Pjesme jugoslavenskih Rusina,1946). ПисьменникМ.Крлежа написав драму «Galicija» (про австро-угорську війну1914–1918 рр.); історик І.Есіг переклав«Слово о полку Ігоревім».
НТШ мало серед своїх дійсних членів хорватських учених: філологівВ. Ягіча, Т.Маретіча, М.Решетаря, історика культури Ю.Шурміна, математика В.Варічака, палеонтолога Д.Горяновича-Крамбергера та ін.
Були деякі зв'язки між українцями і хорватами, переважно студентами, у Відні й Будапешті. Для обслуговування українських поселенців і хорватських греко-католиків ізЗакарпаття приїжджали греко-католицькі священики, які пізніше стали там єпископами (Г.Палькович, Ю.Дрогобецький) (у XX ст. — також із Галичини).
У 1848 році українські та хорватські національні діячі зустрілися наСлов'янському конгресі в Празі, у 1916 націоналісти обох країн взяли участь у конференціїСоюзу народів в Лозанні[14].
Після1920 р. у Хорватії мешкав невеликий гурт політичних емігрантів, які намагалися популяризувати українську проблему і культуру серед хорватів. Під час Другої світової війни в складі збройних сил Хорватії діявУкраїнський легіон. Надалі українські та хорватські емігранти співпрацювали в рамкахАнтибільшовицького блоку народів.
З огляду на охолодження взаємин міжСРСР і Югославією після1948 р. культурні зв'язки між УРСР і Хорватією були незначні. З1966 р. є лекторат української мови на катедрі славістики в Загребському університеті, який обслуговують викладачі з України. У співпраці А.Менац і А.Коваль укладено українсько-сербохорватський і сербохорватсько-український словник. УРСР брала участь у Загребських ярмарках і промисловій виставці. Підтримується обмін делегаціями між Київським і Загребським університетами.1979 року відбулися Дні української культури в Хорватії, а 1980 року — Дні хорватської культури вУРСР.
Є переклади на українську мову творівМ.Крлежи, В.Дежеліча та ін. У Хорватії перекладено І.Франка, В.Стефаника, У.Самчука, О.Гончара та ін.
Рішенням уряду Хорватії тимчасово призупинено дію візового режиму для громадян України з 1 травня по 31 жовтня 2009 р,[15] а згодом з 1 квітня по 31 жовтня 2010 р.[16] та з 1 квітня по 31 жовтня 2011 р.[17]
Офіційною датою створення Збройних сил Хорватії є3 листопада 1991 року. Перші армійські формування були створені на основі утворених навесні 1991 року формуваньНаціональної гвардії Хорватії. Загальна чисельність збройних сил становила 18,6 тис. ос. (ще 3 тис. служать уполіції), кількістьрезервістів — 21 тис.
Герб Республіки Хорватія — історичний хорватський герб, основою якого є 25 червоних і білих (срібних) полів, розташованих у шаховому порядку.
Прапор Республіки Хорватія складається з трьох рівних поперечних смуг червоного, білого і синього кольорів з історичним хорватським гербом у центрі. Верхня частина герба (корона) накладається на червону частину прапора, а частина основи накладається на синю область прапора.
Символізує прагнення хорватських патріотів до об'єднання Батьківщини.
Державнийгімн Республіки Хорватія — «Lijepa Naša Domovino» («Наша гарна Батьківщино»). Авторвіршів —Антун Міханович. Спочатку вірш був опублікований у журналі«Даніца» («Ранкова зірка») у1835 під назвою «Hrvatska Domovina» («Хорватська Батьківщина»). У1846 р.Йосип Рунянин під час служби вГлині склав мелодію на вірші Міхановича. А в1861 р.Ватрослав Ліхтенеггер скомпонував і записав музику Рунянина.
Провідними галузями є: суднобудування, машинобудування, хімічна, харчова, текстильна, деревообробна, електротехнічна і електронна, фармацевтична промисловість. Важливою галуззю економіки є туризм.
Переваги: стабільне зростання економіки. Під егідоюМВФ запущена програма зниження державних витрат. Зростання туризму.
Слабкі сторони: приватизація і опір профспілок. Збиток від війни близько 50 мільярдів доларів. Високе безробіття (17,7 % на січень 2010).
Найпоширенішим видом громадського транспорту в Хорватії є автобус. Квитки на проїзд продаються, як правило, в салоні автобуса або трамвая або в газетних кіосках. Міжнародне автобусне сполучення в Хорватії досить розвинене. Автобусні маршрути пролягають в Хорватію з безлічі країн Європи. Практично всі частини країни охоплені мережею автобусних пасажирських перевезень. Майже в кожному містечку є автобусна станція (Autobusni Kolodvor), де можна купити квитки і ознайомитися з розкладом.
Між містами Хорватії, розташованими на узбережжі Адріатики, курсують різні пороми, теплоходи, кораблі на підводних крилах. На водному транспорті можна дістатися і до більшості населених островів. Існують також міжнародні рейси. З 28 травня по 30 вересня діє літній розклад з більш частими відправленнями.
Міжнародний аеропорт Загреб
У Хорватії є 6 міжнародних аеропортів і три цивільних аеропорти для місцевих і чартерних рейсів.
Адріатичне узбережжя Хорватії і численні острови — популярний напрям міжнародного туризму. Туризм на Адріатиці почав розвиватися ще в XIX столітті; в XX столітті хорватське узбережжя було одним з найрозвиненіших туристичних напрямків у соціалістичному світі. У 1990-ті роки туризм в Хорватії пережив серйозний спад, причиною якого були військові дії в колишній Югославії і застаріла інфраструктура, що не відповідала західним стандартам якості. З початку 2000-х років інфраструктура розвивалася бурхливими темпами. Багато відпочиваючих вважають, що до Хорватії найкраще їхати влітку або ранньої осені.
Хорватський пляж
Крім вищевказаного, величезне значення для туристичної галузі в Хорватії все більше і більше набуваєяхтинг. Державна політика також спрямована на збільшення інвестицій в цей вид активного туризму, залучення в цю галузь все нових і нових членів. Так, в країні організована і культивується інфраструктура яхтового чартеру, побудовані сотні причалів. На державному рівні практикується кваліфіковане навчання яхтсменів з прийомом державного іспиту, і видачею їм міжнародних кваліфікаційних документів.
З часу закінчення війни в Хорватії в 90-х роках XX століття аж до 2008 року включно число туристів, що прибувають в країну, постійно зростало, потім трохи знизилося на тлі світової економічної кризи, проте з 2011 року зростання відновилося. У 2012 році країну відвідали рекордні 11 мільйонів 835 тисяч туристів. У 2013 році число туристів склало 10 мільйонів 948 тисяч, в 2014 — 11 мільйонів 624 тисячі. Більшість туристів ізНімеччини,Словенії,Італії таАвстрії.
Писемністьслов'янською мовою, що використовувала як алфавітглаголицю, з'явилася у Хорватії не пізнішеIX століття, але вкоренилася лише уДалматії,Істрії і деяких районахБоснії. Юридичні документи, повчальні п'єси, твори окультного характеру, календарі й альманахи друкувалися глаголицею аж доXVII століття.
З усіх провінційних літератур, що виникли у хорватських землях, найбільше значення мала літератураРагузької республіки. Становлення її відбувалося під визначальним впливом італійськогоВідродження, і перші поети, які творили у Рагузі (Дубровнику),Шишко Менчетич (1457—1527) іДжоре Држич (1461—1501), наслідувалиПетрарку. Проте найзначнішим письменником доби ставМарин Држич (1510—1567), комедії якого вражають багатством художніх засобів і різноманітністю типажів. У XVII столітті популярність і вплив літератури Дубровника поширилися за межі Далматії, що призвело до літературного відродження у всій Хорватії.Контрреформація у Хорватії ознаменувалася творчістю дубровницького поетаІвана Гундулича (1588—1638).
Найвизначнішими романістами післяДругої світової війни вважаються Петар Шегедін (1909—1998),Ранко Маринкович (1913—2001) та Слободан Новак (нар. 1924). Найвідомішим у світі хорватським письменником після Другої світової війни ставІво Андрич (1892—1975), удостоєний у1961 роціНобелівської премії з літератури; головний його твір — епопея із трьох романів про батьківщину письменника, Боснію.
Хорватія з часу набуття незалежностібрала участь у всіх Олімпійських іграх і завоювала на них 27 медалей, 10 — на зимових Олімпійських іграх. Найпопулярніші види спорту в країні —футбол,баскетбол,гандбол,водне поло ітеніс. Незважаючи на те що Хорватію прийнято вважати південною країною з теплим кліматом, в ній популяризуються і зимові види спорту, такі якгірські лижі, хокей з шайбою ібіатлон. Одними з найвідоміших і успішних гірськолижників останніх років стали брат і сестраІвіца Костеліч таЯниця Костелич. Хокейна команда«Медвещак» із Загреба користується величезною популярністю в столиці країни, до недавнього часу виступала в Австрійській хокейній лізі, починаючи з сезону 2013/2014 виступає в КХЛ.
11-го липня 2018 року в півфінальномуматчі Чемпіонату Світу з футболу 2018Хорватія здолала збірну Англії з рахунком 2: 1 і вперше в своїй історії вийшла в фінал Кубка Світу. Переможний гол забивМаріо Манджукич на 109 хвилині додаткового часу.
Гудзеляк І. І., Уманців Б. Б. Хорватія : суспільно-географічна характеристика. Навчальний посібник. —Л. : Видавничий центр ЛНУ ім. Івана Франка, 2002. — 136 с.
Cresswell, Peterjon (10 липня 2006).Time Out Croatia (вид. First). London, Berkeley & Toronto: Time Out Group Ltd & Ebury Publishing,Random House.ISBN978-1-904978-70-1. Процитовано 10 березня 2010.
_05.jpg)
.jpg)
.jpg)
.jpg)
