За непевними свідченнями істориків античності за Хеопсом (Хуфу) закріпилася репутація жорстокого правителя, на противагу життєписам його батька Снофру та спадкоємцівХефрена (Хафра) іМікеріна (Менкаура). Деякі історики припускають, що це сталося після того, як він розігнав організоване народне повстання, ініціаторами якого були люди, які просто хотіли захопити владу, їхньою метою було скинути Хеопса з престолу. Фараон заслужено покарав справжніх організаторів цього бунту, відіславши їх добувати каміння наСинайський півострів. Нащадки цих людей через декілька століть і «очорнили» Хеопса передГеродотом, на основі праць якого і був сформований негативний образ фараона.[джерело?]
Діти Хеопса:Джедефра, Джедефхора, Каваба, Хафра (Хефрен), Банефра, Хуфухаеф (сини), Хетепхерес II, Мересанх II, Хамерернебті I (дочки).[джерело?]
Хуфу, ймовірно, будівельникВеликої піраміди в Гізі, царював за словами єгипетських жерців 50 років.[джерело?] Прижиттєві джерела, зображують Хеопса будівельником багатьох міст і поселень по березі річки, наприклад,Бухена (традиційно вважається, що Бухен був заснований під часСереднього царства, ймовірно,Сенусертом III). Якщо вірити наведеним джерелами, Хеопс відправив військову експедицію наСинайський півострів з метою нейтралізації місцевих кочових племенбедуїнів, що грабували торговців, і розробки покладівбірюзи. Того часу напис на камені на островіЕлефантіна поблизуАсуана вказує на те, що фараон також виявляв цікавість до південних кордонів країни, де добувався асуанський рожевийграніт.
История Древнего Востока. Зарождение древнейших классовых обществ и первые очаги рабовладельческой цивилизации. Часть 2. Передняя Азия. Египет / Под редакцией Г. М. Бонгард-Левина — М.: Главная редакция восточной литературы издательства «Наука», 1988. — 623 с. — 25 000 экз.(рос.)
Авдиев В. И. Военная история древнего Египта — М.: Издательство «Советская наука», 1948. — Т. 1. Возникновение и развитие завоевательной политики до эпохи крупных войн XVI—XV вв. до х. э. — 240 с.(рос.)
