| Хабіру давньоєгипетськими ієрогліфами | ||||
|
Хабіру або жхапіру чиапіру, давньоєгипетське:ˁpr.w; (назва походить ймовірно відхабару —виїжджати,емігрувати; тобтохабіру — чужинці, прибульці, біженці, бездомні) — група людей,соціальна група країнахродючого півмісяця у ІІ тисячолітті до нашої ери.
Перші згадки про хабіру трапляються в асирійських та вавилонських документах XVIII—XVII століть до нашої ери в яких вони виступають як воїни на утриманні місцевих правителів уВавилонії,Кападокії,Марі. В документах зАлалаху XV століття до нашої ери перераховуються бойові загони хабіру по сусідніх містах. В джерелах того ж часу з Нузі вказують, що загони та окремі хабіру знаходилися під захистом держави. В акадських документах зУгарита говориться про хабірухетського царя і про окремий квартал хабіру в місті Халбу. В XV—XII сторіччях до нашої ери вони згадуються і в єгипетських документах як полонені зХанаану та Сирії та як раби зайняті на важких роботах в каменярнях та руднях і часом в сільському господарстві.
Хабіру ніколи не були якимось єдиним народом. ВМарі наприклад відомий допоміжний загін званийіамутбальські хабіру — за назвою західносемітського клану та території вМежиріччі на північ від сучасногоБагдаду. В джерелах з Марі та Алалху вказуються міста з яких походять місцеві хабіру. В Нузі вони були вихідцями зАккаду,Асирії та інших місць. Так само різноманітними є імена хабіру — в ранньовавилонських джерелах вони переважно аккадські та західносемітські, в Аллаласі переважно несемістські, в Нузі як акадські так і несемітські. Характерною ознакою соціальної, а не етнічної природи хабіру є те, що цей термін в джерелах різними мовами ніколи не вживається з закінченнями які вказують, що це назва народу чи племені.
Оскільки хабіру були біженцями та безправиними чужинцями, то в нових місцях мали низький статус і змушені були йти під руку місцевих правителів. Щодо деяких з хабіру прямо вказується, що вони втекли з батьківщини від правителів, власних проблем чи були злочинцями. Зазвичай хабіру наймалися на військову службу, але іноді наймитували на домашніх чи сільських роботах. В часи політичного безладу та занепаду значення хабіру зростало. Згадується, що вони грабували міста, часом в спілці з жителями сусідніх міст. Наприклад, вXV–XIV століттях до нашої ери послабленняєгипетського впливу вХанаані та міжусобні війни місцевих князів викликали посилення розбійницьких банд хабіру. Вони діяли чи самі чи в спілці з місцевими, чи як найманці князів або єгипетськихнамісників — в будь-якому випадку це призводило до грабунків та посилювало безлад та беззаконня в країні.
Як явище хабіру виникли на початку ІІ і зникли на початку І тисячоліття до нашої ери. Ні їх поява ні зникнення не були випадковими, а є наслідком соціально-політичних процесів регіону. На початкуІІ тисячоліття суспільство зазнало глибоких соціальних змін — руйнування старої общинної структурисуспільства, політична нестабільність, війни та жорсткі боргові умови тощо виштовхували людей зі звичного місця і змушували кидати свої громади та шукати кращої долі на чужині. Натомість на початкуІ тисячоліття виникли великі національно-територіальні держави які стабілізували ситуацію та поклали край міграціям декласованих людей.
Вже давно зауважено, що термінихабіру та біблійна назва євреївіврім схожі. Тож існує теорія, що друга походить від першої. З одного боку незрозуміло як підкерслено соціальний, позаетнічний термін став назвою народу. З іншого боку вБіблії термініврім вживається щодо євреїв лише в додержавний період і лише в контекстах де вони є емігрантами та чужинцями, або ж його використовуютьфілістимляни як назву народу з якого виходять найманці правителів філістимлянських міст. Тобто фактично Біблія використовую словоіврім так само як інші давньосхідні джерелахабіру.
 | |
|---|---|
| Словники та енциклопедії | |
| Нормативний контроль |
