Фома́,Хома́ абоТома́ (грец.Θωμάς,лат.Thomas) — один з 12апостолівІсуса Христа. Вшановується усіма християнськими церквами. За переказами, проповідувавЄвангеліє в Азії, дійшовши у 52 році до ПівденноїІндії. Загинувмученицькою смертю від рук язичників. Прізвисько — «невіруючий Хома», через сумнів у воскресінні Христа при зустрічі з ним післяВоскресіння[4][5]. Вважається святим патроном Індії.
Ім'я апостола походить від арамейського «ta'am» — що значить «близнюк», «той що має пару». Таким чином у Біблії , написаній грецькою мовою, Фому називали щеДідімом (грец.δίδυμος), тобто у перекладі українськоюБлизнюком — чи був зовні схожий на Ісуса невідомо. У сирійській традиції його називають іменем Юда Фома, оскільки «Фома» розуміють як прізвище. Таким ім'ям він названий і вЄвангелії від Івана (Ів.11:16) — «..Хома, на прізвисько Близнюк…».
Фома був обраний Христом одним з дванадцяти апостолів та згаданий у всіх чотирьох Євангеліях.Євангелісти Матвій,Марко іЛука (Мт.10:2–4,Мк.3:14–19,Лк.6:13–16) лише згадують ім'я Фоми серед імен інших апостолів.Іван Богослов, на відміну від них, повідомляє нам про участь Фоми в декількох подіях євангельської історії.
Вперше як дійова особа виступає Хома в історії проВоскресіння Лазаря.Євангеліє від Івана у 11 главі (Ів.11) розповідає про хворобу, смерть та воскресіння Лазаря з Вифанії. У той критичний часІсус Христос йде уВифанію із апостолами, щоб воскреситиЛазаря, і таким чином наближається до Єрусалима та до небезпеки, яку описує Євангеліст Марко (Мк. 10:32). Тоді Хома сказав «Ходімо й ми з ним, щоб разом умерти.»[6], слова, що свідчать про його цілковиту приналежність до Христа.
Другий раз Євангеліє від Івана передає запитальні слова Фоми до Ісуса Христа у 14 главі під часТайної вечері. Ісус Христос говорить своїм учням після оповіщення своєї майбутньої смерті, що Він йде, щоби їм підготувати місце і щоб вони були там, де Він є, та пояснює їм: «Куди ж я йду — ви знаєте путь». Тут Фома і запитує Його: «Господи, — каже до нього Хома, — не знаємо, куди ти йдеш. І як нам знати тую путь?» (Ів.14:5). На це відповідає йому Ісус: «Я — путь, істина і життя! Ніхто не приходить до Отця, як тільки через мене. Якщо б ви мене пізнали, то й Отця мого пізнали б. Відтепер знаєте його і бачили.»[7]
Згідно з Євангелієм від Івана (Ів.20:19–29), Фома був відсутній при першому об'явленні Ісуса Христа апостолам по Воскресінні з мертвих. Дізнавшись від них, що Ісус воскрес з мертвих і приходив до них, Фома сказав: «Якщо не побачу на його руках знаків від цвяхів і не вкладу свого пальця у місце, де були цвяхи, а й руки моєї не вкладу в бік його, — не повірю!»[8]. З'явившись апостолам знову, Ісус запропонував Фомі вкласти палець в рани, після чого Фома увірував і вимовив: «Господь мій і Бог мій!» (Ів.20:28).
За характером своїм він дещо походив наПилипа. Він любив дива і вважав їх найпереконливішим доводом могутності віри. Але на відміну від Пилипа, Фома відрізнявся схильністю до сумнівів і розсудливого аналізу. В ньому була якась дитячість, простота, щирість і простодушність. Попри всі ці колізії, віра у Фоми була тверда, а вірність Господеві — безмежна.
Дідахе згадує що апостол Фома проповідував у східнійІндії. У містіЧеннаї апостол Фома помер мученицькою смертю. Мощі святого апостола Фоми знаходяться уСоборі Святого Фоми міста Ченнаї. Іншу частину їх у 392 році було переправлено доЕдеси, звідки знову частину передали до церквиСіоні у м.Тбілісі та м.Ортони в Італії.
Фома // Шевченківська енциклопедія : у 6 т. / Гол. ред. М. Г. Жулинський. — Київ : Ін-т літератури ім. Т. Г. Шевченка, 2015. — Т. 6: Т—Я. — С. 541-542.
