Фомальгаут є єдиною зорею 1-ївеличини, видимою восени в південній частині неба в північних широтах. Його розпізнавали багато народів, що населяютьпівнічну півкулю, зокремаараби,перси такитайці.
За всю історію Фомальгаут змінив чимало назв. Уперше Фомальгаут був ідентифікований ще в доісторичний період: існуютьархеологічні знахідки, які доводять «участь» зорі в певнихритуалах близько 2500 р. до н. е., що проводилися вПерсії, де Фомальгауту відводилася роль однієї з чотирьох королівських зір. У середньовічних відьомський ритуалах (див.:Stregheria[en]) Фомальгаут вважався «занепалим ангелом» та «четвертим вартовим північних воріт».
Фомальгаут — відносно молодазоря, її вік становить від 200 до 300 мільйонів років, передбачувана тривалість життя — один мільярд років. Температура на поверхні зорі — близько 8500кельвінів. Зоря Фомальгаут у 2,3 раза важча заСонце, їїсвітність більша у 16 разів, арадіус — в 1,85 раза.
Останні дослідження астрономів дали змогу з'ясувати, що Фомальгаут входить до складу широкоїпотрійної зоряної системи. Спочатку було виявлено, що компаньйоном головної зоріФомальгаут A єпомаранчевий карликTW Південної Риби (Фомальгаут B), віддалений на 0,9 світлового року від нього. Третя зоря в системі —червоний карликLP 876-10 (Фомальгаут C). Він віддалений відФомальгаут A на 2,5 світлового року[6] і має власний кометний пояс[7].
Фомальгаут оточений дискомкосмічного пилутороїдальної форми з добре вирізненою внутрішньою межею на радіальній відстані 133 а. о., нахиленому під кутом 24°. Цей космічний пил має форму поясу завширшки 25 а. о.; геометричний центр цього пилового поясу розташований на відстані приблизно 15 а. о. від самого Фомальгаута. Цей пиловий диск також іноді називають «Поясом Койпера Фомальгаута». Диск навколо Фомальгаута вважаютьпротопланетним. Він поширюєінфрачервоне випромінювання.
Орбіту планети, названоїФомальгаут b, обчислено 1998 року під час аналізу розподілу космічного пилу навколо Фомальгаута. 13 листопада 2008 рокуНАСА опублікувало пресреліз, у якому повідомило, що шляхом порівняння знімків, зроблених 2004 і 2006 року, візуально доведено наявність планети, що обертається навколо зорі[9]. Маса цієї планети становить близько 3мас Юпітера, проте з часом вона може стати важчою, увібравши речовину з диска. Пізніше існування планети було поставлено під сумнів. У 2011 і 2012 роках астрофізики з Флоридського університету (США) та науковці проєкту ALMA (Великий міліметровий радіотелескоп Атаками) припустили існування у Фомальгаута щонайменше двох планет:Фомальгаут b іФомальгаут c. Маса обох планет лежить в інтервалі від масиМарса до кількох масЗемлі.
За розрахунками, пиловий диск повинен бути набагато більшим черезсонячний вітер Фомальгаута, який відштовхує частинки диска назовні. Останнім часом на підставі данихобсерваторії Гершель прийнято гіпотезу про те, що диск має такі невеликі розміри з тієї причини, що він постійно оновлюється уламками від дуже частих, до тисяч на добу, зіткнень крижаних комет із більшими тілами на орбіті зорі[10]. Така кількість зіткнень вимагає наявності в кометному поясі від 1011 до 1014 комет, що аналогічно кількості комет, яку припускають щодоХмари Оорта в нашійСонячній системі.
Однак у 2020 році астрономи під час нових спостережень за допомогоюкосмічного телескопа «Вебб» з'ясували, що насправді Фомальгаут b — це не планета. Вчені вирішили, що, найімовірніше, це хмара з пилу, яка залишилася після зіткнення двох великих астероїдів.
Телескоп побачив два кільця: одне, середнє кільце з уламків, розташоване на відстані приблизно 100 а. о. від зорі (це вдвічі більше, ніж відстань від Сонця до Плутона). Друге, внутрішнє кільце, розташоване на відстані 11а. о. (це трохи більше, ніж відстань від Сонця до Сатурна). Усі ці кільця є частиною великого протопланетного диска, в якому можуть з'явитися планети.
У самому зовнішньому кільці протопланетного диска телескоп зміг виявити раніше невідому структуру — хмару з пилу, що отримала назву «Велика пилова хмара». Ця хмара схожа на ту, яка раніше вважалася планетою Фомальгаут b, але в ній у 10 разів більше пилу та крижаних уламків. Учені вважають, що ця хмара утворилася внаслідок зіткнення астероїдів розміром із карликову планету Церера (її діаметр становить приблизно 900 км). Навіть попри це, саме кільце з уламків продовжує цікавити науковців.
У 2023 році астрономи сфотографували в інфрачервоному світлі розігрітий пил навколо Фомальгаута за допомогою космічного телескопа імені Джеймса Вебба з метою вивчити першийпояс астероїдів, виявлений поза межами Сонячної системи. Несподівано виявилося, що пилові структури мають значно складнішу структуру, ніж пилові пояси астероїдів і Койпера в Сонячній системі[11].
Загалом у Фомальгаута є три пояси, які простягаються на 23 млрд км від зорі; це в 150 разів більше, ніж відстань від Землі до Сонця. Розмір зовнішнього поясу приблизно вдвічі більший за розмір поясу Койпера, який розташовано за орбітою Нептуна і складається з малих тіл і холодного пилу. Внутрішні пояси, які раніше ніхто не бачив, телескоп Вебба виявив уперше[12].
Досліджуючи інші зорі, схожі за віком та властивостями, астрономи склалирухому групу зір Кастора, до якой належить і Фомальгаут.
Тьмянаспалахуюча зоряTW Південної Риби розташована на відстані одного світлового року від Фомальгаута. Ці дві зорі роблять загальне просторове переміщення небом. Вважається, що вони — зорі-компаньйони та могли утворитися з одногозоряного скупчення.
Фомальгаут приваблює насамперед авторів науково-фантастичної літератури та літератури фентезі.
Королівство Фомальгаут згадується вдилогіїЕдмонда Гемілтона «Зоряні королі» (1949) та «Повернення до зірок» (1970). Світами, населеними гуманоїдами та негуманоїди, керує двопалатна Рада на чолі з принцесою Ліанною. Столиця — планета Хатхір у системі Фомальгаута.
У романіГрега Ігена «Diaspora» одна з копій віртуального міста, у якому розгортається дія на борту автономного зорельота до Фомальгаут.
За книгоюФіліпа Діка «Вільне радіо Абельмут», людство зародилося в зоряній системі Абельмут (відомої нам зараз як Фомальгаут) та десятки тисяч років тому покинуло її, щоб колонізувати Землю.
