У філософському сенсі слово «феномен» часто застосовується для позначення явищ, які досягаються на чуттєвому рівні на противагу слову«ноумен», що означає явище, зрозуміле розумом. В новоєвропейській філософії, за визначеннямКанта, феномен — будь-яке явище, яке може бути пізнане на основідосвіду.
І.Кант для визначення взаєзв’язків у світі феноменів і їх пояснення з допомогою міркування, виділяв категорії:кількості (єдність, множина, цілісність),якості (реальність, заперечення, обмеження),співвідношень (субстанція, приналежність, детермінація, взаємодія),модальності (можливість і неможливість, існування і небуття, необхідність і випадковість).[1]
У фізиці та природознавстві загалом термін «феномен» зрідка вживається як синонім терміна«явище». Похідний термін «феноменологічна теорія» має значення теорії, яка описує риси певних явищ із загальних принципів, застосовуючи певні феноменологічні параметри і не розглядаючи конкретний механізм явища з мікроскопічної атомарної точки зору.
У природничих науках феномен - спостережуване явище чи подія. Часто цей термін використовується без розгляду причин цієї події. Прикладами фізичних феноменів можуть служити спостережуваний феномен місячної орбіти або феномен коливань маятника[2].
Колективні феномени стосуються поведінки у певній групі окремих істот, здебільшого людей. Поведінка окремих осіб часто змінюється в оточенні колектива і вся група може мати власні особливості поведінки черезстадне почуття.Соціальні феномени стосуються відносин та подій між індивідами у суспільстві в цілому, або у значній його частині.
