Фанк (англ.funk) — стиль афроамериканської танцювальної музики з виділеними ударними. Поліритмічна композиція, для якої характерні мінімальна мелодійність й активне синкопування партій всіх інструментів (синкопований бас називається «фанкуючим»), а також пульсуючий ритм, крикливий вокал, багаторазове повторення коротких мелодійних фраз.
Традиції фанка сходять до нескладних композицій Руфуса Томаса таДжеймса Брауна початку1960-х; він простежується в музиці таких виконавців, як Booker T. & the M.G.'s,Sly & the Family Stone, Джорджа Клінтона (та його гуртів Parliament і Funkadelic) та інших. В 1970-х роках в цьому напрямку працювалиEarth, Wind & Fire, Tower of Power, Commodores,Kool & The Gang. Фанк із простішим ритмом став основою ритмічної структури стилюдиско.
Документальний фільм«Вусатий Фанк» від студії Т. Т.М за підтримки Державного агентства України з питань кіно та Міністерства культури було створено задля висвітлення історії фанку за часів окупації України СРСР У стрічці розповідають про рольВолодимира Івасюка,Віктора Морозова та інших корифеїв жанру. Сучасні чисельні українські музиканти продовжують створювати композиції у цьому стилі, зокремаСальто назад таБумбокс.
Українські гурти 1970-х збирали стадіони й багатотисячні зали, але згодом їхні пісні було майже забуто. Автори показують контекст того часу з обмеженнями, попри які створювалися ці треки. Громадянам СРСР не було потреби слухатиДжеймса Брауна,Френка Заппу чиPink Floyd — так вважала партія. Але все змінилося наприкінці 1960-х: за вказівкою політбюро, в УРСР почали масово з'являтисяВІА, що мали замінити молоді західні рок-гурти. Але замість лояльних до партії музикантів, влада отримала сучасну й самобутню музичну сцену. Більшість із цих ансамблів звучать цілком актуально і у сучасності:Візерунки шляхів,Арніка, «Водограй», «Жива вода» та інші.
.svg)
