Урду́ (اردو,urdū) (також відома носіям мови якЛа́шкарі[3][4] написано якلشکری) — моваіндоєвропейської групиіндоарійської підгрупи, якою розмовляють понад 50 млн осіб уПакистані йІндії та ще понад мільйон осіб за межамиАзії. З точки зору граматичної структури та базового словникового складу урду тагінді є ідентичними мовами (в значенні розмовної мови їх разом часто називаютьгіндустані), натомість між ними існують значні лексичні відмінності (урду черпає запозичення зперської таарабської, тоді як гінді — ізсанскриту), також вони різняться у системі письма (урду використовуєарабське письмо, тоді як гінді — індійську абеткудеванаґарі). Ці відмінності спричиняють те, що на рівні, наприклад, науковому ці мови стають взаємно незрозумілими.
Початки мови датовано XII—XIII століттями. Мова розвивалася серед десі (ісламських неофітів) та серед вояків, захоплених у полон мусульманами під проводомМахмуда з Газні. Слово «урду» є скороченням перського поняттязабан-е-орду, тобто «військова мова» відтурецького словаordu — «військо».
Лексика урду містить багато запозичень із арабської, перської,пушту і турецької мов. З кінця XVI ст. для урду почали використовувати арабське письмо з додатковимидіакритичними знаками для звуків, невластивих арабській мові. Сприяли перетворення урду на літературну мову поети Хашимі,Нусраті,Мулла Ваджахі,Валі Ауранґабаді.
Після проголошення незалежності Пакистану 1947 року урду став офіційною мовою країни (до речі, слово Пакистан походить саме з урду, означаючи «край чистоти»). Крім того урду є однією з 27 офіційниймов Індії (в штатіДжамму й Кашмір).
Незважаючи, що урду державна мова Пакистану, згідно перепису 2017 року нею розмовляють всього 10 % населення, тоді як напенджабі — 39 %.[5]
Урду пишеться справа наліво розширенимперським письмом, яке саме по собі є розширеннямарабського письма. Урду асоціюється зі стилемнасталікперської каліграфії, в той час якарабська, як правило, записується шрифтамиНасх чиРук'а. Насталік важко верстати, тому газети мовою урду писалися від руки майстрами каліграфії, відомими як «катиб» або «куш-навіс», до кінця 1980-х років[джерело?]. Єдина рукописна газета мовою урду«Мусальман» щодня виходить уЧеннаї[6].
↑Khan, Sajjad, Waqas Anwar, Usama Bajwa, and Xuan Wang. «Template Based Affix Stemmer for a Morphologically Rich Language.» International Arab Journal of Information Technology (IAJIT) 12, no. 2 (2015).
