Україна має декілька історичних назв, що є частково або повністю тотожними. Сучасна Україна розташована на землях, що у перших століттях нашої ери були відомі здебільшого як«Скіфія» та«Сарматія», однак етнічна і культурна тяглість від тогочасного населення цих земель до сьогодення переважно вважається опосередкованою[25]. Найвідомішими історичними назвами, що стосувалися сукупності земель, на яких відбувавсяетногенез українського народу та мала місце відносна тяглість його державності[25], були:«Русь»,«Росія» («Ρωσία», «Rosia», «Russia»),«Рутенія» («Ruthenia»),«Роксоланія» («Roxolania»)[26],«Україна»,«Малоросія»,«Військо Запорозьке»,«Гетьманщина».
Фрагмент німецької карти Європи 1570 року, де як «Rvssia» позначеніГалицько-Волинські землі й окремо відміченаМосковія («Moskovia»)
Найдавніша відома згадка слова«Русь» як географічної назви є увізантійсько-руському договорі 911 року, де вона використана на позначення держави і території підвладноїкиївському князюОлегу (що на той час обмежувалося переважно околицямиКиєва)[27][28]. Надалі назва «Русь» використовувалася на позначення земель, на які поширювалася влада київських князів, у вузькому значенні лише щодоСереднього Придніпров'я (Київське,Чернігівське,Переяславське князівства), у ширшому — на значну частинуСхідної Європи, при цьому землі за межами Наддніпрянщини в низці джерел означалися як «Зовнішня Русь»[27][28]. Одночасно уВізантії на означення Русі використовувалося, серед інших назв,еллінізоване слово«Росія» («Ρωσία»)[27][29]. Після занепаду Русі внаслідокмонгольської навали, у XIII—XIV століттях назву«Королівство Русь» певний час носилаГалицько-Волинська держава[30], протягом 1398—1569 років слово «Русь» використовувалося в повній назвіЛитовської держави[31] і протягом 1434—1772 років назву«Руське воєводство» носилаГаличина у складіКоролівства Польського таРечі Посполитої[32].Московія не претендувала прямо на загальний спадок Русі та не використовувала це слово у назві своєї держави докиІван IV у 1547 році не почав називати себе, серед інших титулів, «царь и великий князь всеа Русии», після чого доМосковії в деяких документах, окрім як«Московське царство», почали застосовуватися також назви «Російське царство» або «Росія»[29]. Закріпив цю назву заМосковієюПетро I, отримавши контроль над лівобережноюГетьманщиною та Києвом і перейменувавшиМосковське царство наРосійську імперію у 1721 році[29]. До цих подій київські та московські землі не перебували у складі однієї держави протягом близько 500 років у XIII—XVIII століттях. Низка істориків згодом характеризували таке запозичення як безпідставне привласнення Московією назви та історії України-Русі. Серед тих, хто відстоював правомірність використання назви «Русь» лише стосовно України, але не Росії-Московії, був анонімний автор впливової праці початкуXIX століття«Історія Русів»[33]. Згодом аналогічну позицію детально обґрунтувавМихайло Грушевський, зокрема зазначаючи, що «ми є народ у якого вкрали назву», на підкреслення чого назвав свою найбільшу працю«Історія України-Руси». Поділяє таку думку й багато сучасних дослідників[33][34][35][36].
Французька карта України («Carte d'Ukranie»)Боплана1648 року (південь зверху)Італійська картаВінченцо Марія Коронеллі1690 року, де обидва берегиНаддніпрянщини з Києвом позначені як «VKRAINE ou PAYS DES COSAQVES» («Україна або Країна козаків»); слово «OKRAINA» («Окраїна») вжито стосовноЗадоння йРязані
Протягом початку 1670-х — першої половини 1680-х років назва «Україна» закріпилася в офіційному дискурсі Війська Запорозького,Московського царства, Речі Посполитої таМолдавського князівства як новий політонім. Ним почали позначатидержаву, яка була під владоюгетьманів Війська Запорозького. При цьому дана назва була синонімічною і вживалася для кращого розуміння та виокремлення державного політичного утворення, яке постало на теренах Східної Європи від часівУкраїнської революції на чолі з гетьманомБогданом Хмельницьким[40].
У зв'язку з входженням частини земель Русі до складу Московського царства, а згодом іРосійської імперії, слово «Україна» закріпилося за регіономПодніпров'я; ним також позначалиСлобожанщину. Після перейменування Московського царства на Російську імперію 1721 року, українські землі почали називати«Малоросією». У другій половині XIX століття — початку XX століття, під впливом національного руху руської інтелігенції, назва «Україна» набирала значення руської етнічної території, а сам етнонім «русини» був витіснений етнонімом «українці»[38]. 1917 року була проголошена держава, яка використала слово «Україна» у своїй офіційній назві, —Українська Народна Республіка.
Етимологія слова «Україна» достеменно не відома. Згідно з теорією, якої дотримуються більшість українських дослідників, «Україна» походить від слів «країна» чи «край», тобто «у» означає «рідний», «свій». Таким чином «україна» — антонім слова «чужина»[41][42]. Згідно з іншою теорією, що утворилася під впливом польської та російської історіографії, воно означає «околицю» (рос.окраину) чи «прикордоння».
Загальна площа України становить603 700 км², вона становить 5,7 % територіїЄвропи й 0,44 % території світу. За цим показником вона є другою за величиною серед країн Європи після Росії (або найбільшою країною, яка повністю лежить у Європі). Площавиключної морської економічної зони України становить 72 658 км². Територія України витягнута із заходу на схід на 1316 км і з півночі на південь на 893 км, лежить приблизно між 52° 20′ та 44° 23′ північної широти й 22° 5′ і 41° 15′ східної довготи.
Загальна протяжністькордонів 6993 км, із них сухопутних 5638 км. Довжина морської ділянки кордону: 1355 км (Чорним морем — 1056,5 км; Азовським морем — 249,5 км; Керченською протокою — 49 км).
Сейсмічність України проявляється в західних, південно-західних і в південних районах, які розташовані поблизу потужного Середземноморсько-Альпійсько-Трансазійського сейсмогенного поясу планети, і де виділяються два основні сейсмічні регіони: Карпатський і Кримсько-Чорноморський. Значна частина території піддається впливам власних (місцевих) землетрусів і сильних підкорових землетрусів зони Вранча (Румунія)[45][46].
Територія України лежить переважно впомірно-континентальній області помірного кліматичного поясу зі зростанням континентальности з північного заходу на південний схід. Південний берег Криму виділяється в окремий регіон субтропічногосередземноморського клімату. ВУкраїнських Карпатах іКримських горах висота місцевості й експозиція схилів зумовлюють вертикальну зональність клімату.[47]
Середньорічна температура повітря в Україні коливається від +11…+13 °C на півдні до +5…+7 °C на півночі. Пересічна середня температура найхолоднішого місяця (січня) змінюється від −7…−8 °C на північному сході до 0 °C у степовому Криму й +2…+4 °C на Південному узбережжі Криму. У найтеплішому місяці (липні) середньомісячна температура змінюється від +17…+19 °C на півночі й північному заході країни до +22…+23 °C у південних районах і +25 °C — на Південному узбережжі Криму[47].
Найнижча температура повітря на території України зафіксована 8 січня 1935 р. у Луганську. Унаслідок вторгнення повітряних течій зАрктики температура знизилася тут до −42 °C[48].
Основною закономірністю в розподілі опадів на території України є їхнє зменшення з півночі й північного заходу в напрямку на південь і південний схід. Найбільші річні суми опадів помічено вУкраїнських Карпатах — 1500 мм (полонина Плай — 1663 мм) іКримських горах (1000—1200 мм), найменші — на причорноморському узбережжі й на Присивашші (від 450—400 до 300 мм). На переважній частині території кількість опадів у середньому змінюється від 650—600 мм на заході до 450—400 мм на півдні й південному сході. Основна їхня маса припадає на теплий період року, за винятком Південного берега Криму. Узимку опади бувають у вигляді снігу, майже на всій території країни; висота снігового покриву — 10—30 см, а в горах досягає 40 см.
Передбачається, що за 50—100 років клімат України стане більш посушливим, схожим наавстралійський[49][50].
На території України протікає 63 119 річок і струмків загальною довжиною понад 206 тис. км, із них довжиною 10 км і більше — 3302[51]. Більшість річок належить добасейну Чорного й Азовського морів і лише з 2 % території води мають стік до Балтійського басейну (Сян іЗахідний Буг із їхніми притоками). Головні річки —Дніпро,Сіверський Донець,Південний Буг,Дністер,Дунай.
Озер у країні близько 20 тис., з них лише 43 мають площу 10 км² і більше[52]. Найбільше озеро УкраїнськогоПолісся —Світязь має площу 27,5 км². Більшу площу мають солонуваті озера лиманного походження — придунайські (Ялпуг — 149 км²), причорноморські (штучно опрісненийКундук (Сасик) — 204,8 км²), кримські (солоне озероСасик-Сиваш — 71 км²). В Україні споруджено 1157 водосховищ і 28,8 тис. ставків[52]. Найбільші водосховища — на Дніпрі (Кременчуцьке,Каховське,Київське,Канівське). Найбільшийлиман —Дністровський — 360 км².Найсолонішим єКуяльницький лиман — 157—227 ‰.
У межах України за спільністю морфоструктурних рис виділяють два класи ландшафтних комплексів — рівнинний, що займає понад 93 % території, і гірський. Основні рисиландшафтної структури країни визначаються її розташуванням переважно впомірному поясі. Лише наПівденному узбережжі Криму зустрічаються елементисубтропічних ландшафтів середземноморського типу.
Природно-заповідний фонд України включає території або акваторії, що мають особливу природоохоронну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність і виділені з метою збереження природної різноманітності ландшафтів, генофонду тваринного і рослинного світу, підтримання загального екологічного балансу та забезпечення фонового моніторингу навколишнього природного середовища. Об'єкти природно-заповідного фонду охороняються законодавством України як національне надбання з встановленням особливих режимів охорони[57].
Україна входить до числа провідних мінерально-сировинних держав світу. Поєднання різновікових (відархею докайнозою) структурних елементів, що сформувалися внаслідок вияву всіх властивих становленнюземної кори процесів, обумовило широкий діапазонкорисних копалин, що становлять мінерально-сировинну базу країни. Україна, яка займає всього 0,4 % земної суші й де проживає 0,8 % населення планети, має у своїхнадрах 5 % мінерально-сировинного потенціалу світу.
В Україні розвідано 20 тис.родовищ і проявів 111 видів корисних копалин[58] (за даними УНІАН — 200 видів корисних копалин, 120 із яких використовує людство нині). З них 7807 родовищ 94 видів корисних копалин мають промислове значення й ураховуютьсяДержавним балансом запасів. Найбільше економічне значення маютькам'яне вугілля,нафта йгаз, залізні й марганцевіруди,самородна сірка,кам'яна йкалійна солі, нерудні будівельні матеріали,мінеральні води. Їхні родовища є в різних геологічних регіонах України. За розвіданими запасами деяких корисних копалин Україна випереджаєРФ,США,Велику Британію,Францію,Німеччину,Канаду й інші країни. Зокрема, за запасами й видобутком залізних, марганцевих, титано-цирконієвих руд, багатьох видів неметалічної сировини Україна наприкінці XX ст. займала провідне місце серед країн Європи й світу[59].
Різноманіття природних умов України, її розташування в кількох природних зонах із двома морями, зумовлює досить багате і нерівномірно розподіленебіорізноманіття зі значною кількістюендеміків, перш за все вКримських горах та вКарпатах.
Природнарослинність вкриває близько 30 % України, при цьому переважна більшість її вторинно трансформована діяльністю людини. Зокрема,ліси займають близько 14 % країни (15,6 % разом ізлісосмугами), тоді як у цілому для Європи цей показник становить 41 %.Луки, які переважно виникли в Україні на місці лісів внаслідок випасу худоби та косіння і використовуються як пасовища та сіножаті, займають близько 9 % країни.Степи, що природно займали близько 40 % українських земель, збереглися лише на 0,6 % території країни, здебільшого на заповідних територіях. Площаболіт займає близько 1 %,плавнів — близько 1,6 %,солончаків — близько 1 %[60].
Значна кількість видів зникла в Україні протягом останніх століть внаслідок знищення їхнього середовища існування людиною. Один із найпоказовіших прикладів — це степова антилопасайгак, що був одним із наймасовіших видів копитних в Україні, але повністю зник тут у кінціXIX століття внаслідок розорювання степів та полювання. Також серед найпомітніших видів, що повністю зникли в Україні протягом останніх століть —тарпан,росомаха,тюлень-монах,летяга звичайна,бабак альпійський,ховрах жовтий,пискуха степова тощо[61].Зубр був знищений в Україні у XVII столітті, але з 1965 рокуреінтродукований уКарпатах іПоліссі[61].
В Україні основним документом з охорони біорізноманіття єЧервона книга України, що містить перелік рідкісних, вразливих і зникаючихвидівтваринного ірослинного світу у межах країни, а також узагальнені відомості про сучасний стан цих видів і заходи щодо їх збереження. Занесені до Червоної книги України види підлягають охороні на всій території України, у межах їїконтинентального шельфу тавиключної морської економічної зони. Регулюється Законом України «Про Червону книгу України»[72]. З 2021 року до Червоної книги України занесено 1544 види, з них 687 тварини і 857 — рослинний світ[73][74]. Державне управління, регулювання та контроль збереження видів, занесених до Червоної книги України здійснюєКабінет Міністрів України і підпорядковані структури. Наукове забезпечення ведення Червоної книги України здійснюєНаціональна комісія з питань Червоної книги України, що створюється на базіІнституту зоології таІнституту ботанікиНАН України, які є провідними центрами з вивчення біорізноманіття України[75].
Щонайменше з кінцяраннього палеоліту (близько 300 тисяч років тому), та протягом усьогосереднього палеоліту, більшу частину земель нинішньої України населялинеандертальці (Homo neanderthalensis). Особливо добре відомі стоянки неандертальців у Криму, який імовірно був одним з останніхрефугіумів цього виду людини, до близько 28 тисяч років тому[79].
Близько 40 тисяч років тому Європу, зокрема терени нинішньої України, у кілька міграційних хвиль заселили зсередземноморського узбережжяБлизького Сходу анатомічно сучасні люди,Homo sapiens, що булимисливцями-збирачами (кроманьйонці). Вони витіснилинеандертальців, частково їх асимілювавши (відсотокДНК неандертальців угеномі сучасної людини в Європі поступово скоротився з 3—6 % до сучасних 2 %), хоча кілька тисяч років два види людей співіснували, особливо довго в Криму[79]. Перші сучасні люди в Європі, зокрема на значній частині України, представленіОріньяцькою археологічною культурою, яку згодом замінилиГраветська таЕпіграветська культури (до близько 8 тисяч років тому), носії яких продовжували бутимисливцями-збирачами. Завдяки сучасним генетичним дослідженням людських решток зазначених культур встановлено, що їхні представники (віком починаючи принаймні від 38 тисяч років) є одними з пращурів сучасних європейців, зокрема українців[80].
Після закінченняостаннього льодовикового періоду 11 тисяч років тому поступове потепління клімату в Європі сприяло збільшенню популяції людей та дозволило розпочатиземлеробство. Близько 9 тисяч років тому в Європу почали мігрувати так званіранні європейські землероби[en] зАнатолії, що ознаменувало початокнеоліту. На теренах нинішньої України внаслідок цієї міграції близько 8 тисяч років тому виниклаТрипільська культура (існувала в VI—III тисячоліттях донашої ери). Сучасні генетичні дослідження людських решток Трипільської культури та інших ранніх європейських землеробів довели їхнє походження та встановили суттєвий вплив землеробів з Анатолії на сучасний генофонд європейців і зокрема українців.[80][81][82]
Одночасно з Трипільською культурою на українських теренах окремо існувалаДніпро-Донецька культура (VI—III тисячоліття донашої ери), що походила від місцевихмисливців-збирачів і також поступово переходила до землеробства та скотарства.[82][83]
Максимальне поширення степових кочовиків-скотарівЯмної культури, бл. 3000 років до н. е.
Близько 5 тисяч років тому Східною Європою й далі на захід пройшла велика експансія степовихкочовиків-скотарів зі східногопонтійсько-каспійського степу, що в археології відомі якЯмна культура (існувала протягом близько 3300—2600 років до нашої ери). Степові кочовики захопили та асимілювали Трипільську культуру й інші місцеві народи, відповідно ця експансія мала значний вплив на подальший генофонд європейців та українців зокрема.[82][84][85]
За сучасними (2024)біологічними уявленнями, що виникли у XXI столітті внаслідоксеквенуваннягеномів людських решток із багатьох археологічних культур і їх порівняння з сучаснішими людьми, подальші міграції ззовні не мали такого великого впливу на генофонд українців й інших європейських народів, як згадані вище три групи міграцій, а самемисливців-збирачівОріньяцької культури (понад 38 тисяч років тому),ранніх європейських землеробів[en] зАнатолії (близько 9 тисяч років тому) та степових кочовиків-скотарівЯмної культури (близько 5 тисяч років тому). Наступні степові культури Східної Європи, включно з кімерійцями, скіфами та сарматами, були генетично пов'язані з Ямною культурою. Подальший етногенез європейських народів відбувався здебільшого за рахунок вже присутнього генетичного матеріалу, хоча мали місце великі внутрішні міграції[80][81][82][84][85].
Першим народом на теренах нинішньої України, що відомий за історичною назвою, а не лише за археологічними знахідками, буликімерійці (бл. Х—VII ст. до н. е.), які напряму походили від зазначених вище степових культур. Спорідненим із кімерійцями народом булитаври, що населяли південьКриму протягомI тисячоліття до н. е.. Кімерійців згодом витіснилискіфи (VII—III ст. до н. е.), які створили одну з наймогутніших держав того часу. У III ст. до н. е. скіфів замінилисармати, союз споріднених племен яких проіснував до IV ст. н. е., коли їх витіснилигуни, які згодом дали поштовх довеликого переселення народів.[84][85][83][15]
Близько початку нашої ери, імовірно міжВіслою таДніпром, з'явилися першіслов'яни, деталі походження яких не з'ясовані, оскільки майже всі народи цього регіону практикуваликремацію протягомI тисячоліття до н. е. таI тисячоліття н. е., що, за окремими виключеннями, не дозволяє отримати детальні генетичні дані з людських решток цього періоду, як у випадках із давнішими культурами. Походженняслов'ян часто пов'язують зЗарубинецькою культурою (бл. III ст. до н. е. — II ст. н. е.). Близькою до неї є також сусідня з заходуПереворська культура (бл. III ст. до н. е. — V ст. н. е.). Перші історичні згадки слов'ян відносяться доримських джерелI століття нашої ери, де вони відомі яквенеди, які однак не цілком ототожнені з археологічними культурами. Ідентифікація археологічних культур цього періоду як слов'янських ускладнена присутністю в тому ж регіонідніпровських балтів, до яких імовірно належить зокремаМилоградська культура (бл. VII ст. до н. е. — I ст. н. е.), а такожготів, до яких належить щонайменшеВельбарська культура (бл. I—V ст. н. е.). Слов'янськими часто називаютьЧерняхівську (I—V ст. н. е.) таКиївську (II—V ст. н. е.) культури, але це остаточно не з'ясовано, Черняхівська культура щонайменше мала значний вплив готів. Майже не викликає сумнів слов'янська приналежністьПеньківської (бл. IV—VII ст.) таПразько-Корчацької (Корчацької,Празької, бл. V—VII ст.) культур, які ототожнюють відповідно зантами тасклавинами, відомими за кількомавізантійськими джерелами. У цих джерелах зокрема згадується перший відомий за іменем слов'янський правитель,князь антівБож (IV століття), а також й інші вожді, як-отІдарізій,Мезамир,Мусокій,Ардагаст тощо. Анти та склавини подекуди воювали зготами,аварами таВізантією. Імовірно саме від цих двох племен почалося широке розселення слов'ян Європою (зокремадо Балкан)[85][83][86][15][87].
Русь мала довгу та насичену історію взаємовідносин ізВізантією, що було зумовлено розташуванням важливого торгового шляху між Києвом іКонстантинополем («із варягів у греки»). У 907 році князьОлег ходив упохід на Константинополь (Царгород) і в 911 році уклав із Візантієюдоговір про торгівлю та інші взаємовідносини. У 957 році правляча княгиняОльга відвідала Константинополь і прийнялахристиянство. Однак її син князьСвятослав не відмовився відавтентичної релігії слов'ян. Син Святослава князьВолодимир ставив за мету укласти шлюбну угоду з правлячоюімператорською династією Візантійської імперії й уклав у 987 році договір про шлюб з сестрою імператора царівноюАнною, в обмін на що надав військову допомогу візантійцям. Коли імператор згодом порушив договір і відмовив у шлюбі, Володимир пішов упохід на Херсонес (Корсунь) в Криму, південне узбережжя якого тоді входило до складу Візантійської імперії. Захопивши місто Володимир змусив візантійців виконати шлюбну угоду. Умовою візантійців було прийняття християнства Володимиром, наслідком чого сталохрещення Русі у 988 році. 989 року Володимир заклавДесятинну церкву у Києві, першу церкву Русі. У 1011[90] (або 1017) році у Києві було закладенко такожСофійський собор, що наразі є найстарішою будівлею Східної Європи зі вцілілим оригінальним інтер'єром (зокремамозаїки,фрески,графіті тощо)[15].
Близько 1256 року, після перемог над монголамиКуремси, Данило заснував містоЛьвів. 1259 року, через відсутність військової допомоги зЗаходу, король повторно визнав верховенство Орди. Його наступникЛев І постійно брав участь у походах ординців на Польщу іЛитву. 1303 року Данилів онук корольЮрій І домігся створенняГалицької митрополії. 1308 року держава перейшла до його синівАндрія іЛева II, які розпочали боротьбу проти Золотої Орди в союзі з тевтонськими лицарями і мазовецькими князями. Проте після їхньої смерті останній монархЮрій II знову визнав себевасалом Золотої Орди. 1340 року його вбивство дало привід Польщі та Литві — сусідам, які мали династичні права на руський престол, — розпочативійну за галицько-волинську спадщину. 1392 рокуГаличина зБелзькою землею іХолмщиною остаточно увійшла до Польського королівства, аВолинь — доВеликого князівства Литовського, яке ще раніше опанувало землі Київського та Чернігівського князівств[94]. У той самий час південні українські землі перебували у складіЗолотої Орди, аЗакарпаття — у складіУгорського королівства.
У 1266 році італійськаГенуезька республіка домоглася від Золотої Орди дозволу на створення власної колонії вКафі (Феодосія). Надалі генуезці розширили контроль на все південне узбережжя Криму та на східну частинуКерченського півострова, утворилася так званаГенуезька Газарія зі столицею у Кафі, що існувала понад 200 років.[95][96]
Місцеві візантійські еліти,греки таготи, що сповідували візантійськеправослав'я, не були задоволені пануванням монголів-мусульман і навіть ще більше — пануванням генуезців-католиків. На початку XIV століття їм вдалося створити вКримських горах незалежне князівствоФеодоро зі столицею у місті-фортеціДорос (Мангуп). Князівство мало доступ до моря лише на невеликому відрізку південної частини західного узбережжя півострова з фортецеюКаламіта та портомАвліта (заразІнкерман). Феодоро налагодило дипломатичні відносини з Золотою Ордою, але вело війни з Генуезькою республікою за контроль над південним узбережжям Криму.[95][96]
У 1441 році відбувся політичний розпад Золотої Орди, внаслідок якого на півострові та в степах північного Причорномор'я утворилася незалежна державаКримський ханат.[95][96]
У 1475 році до Криму вторгласяОсманська імперія, яка захопила та знищила князівствоФеодоро таГенуезьку Газарію, а кримські хани, хоча чинили військовий супротив, у 1478 році визнали себевасалами османів. Відтоді південне узбережжя Криму безпосередньо контролювалося Османською імперією до XVIII століття, аКримський ханат перебував у васальній залежності від неї.[95][96]
У XIV століттілитовські князі з династіїГедиміновичів вдало скористались початком занепадуЗолотої Орди та розпочали збирання і переділ руських земель, спустошених у середині XIII століттянавалою Батия. Співвідношення слов'янських та власне литовських земель у складіВеликого князівства Литовського 1341 року було 2,5 до 1, а 1430 року — вже 12 до 1. Розпочав приєднання руських земель до Литви князьГедимін, зокрема захопивши Київ 1322 року після перемоги вбитві на річці Ірпінь. У 1340 році князьЛюбарт приєднав до ЛитвиВолинь. Основний масив українських земель забрано до Литви за князюванняОльгерда, який приєднав Чернігівсько-Сіверські (1357—1358), Подільські (1363) та Київські землі (1362—1363). Нові землі приєднували як шляхом завоювання, так і через мирні ініціативи (угоди, шлюбні і родинні союзи) з переважанням останніх.[31][97]
З 1398 року литовська держава мала назву Велике князівство Литовське,Руське і Жемайтійське.[31]
Хоча правили державою литовські князівські династії, потужні позиції у Великому князівстві Литовському займали численні руські (українські) княжі роди, яких було більше ніж литовських, а також і велику частину війська на всіх ланках займали руські воїни та командувачі[31]. Помітні позиції руські воїни займали і в арміїПольського королівства, що з 1392 року включало Галичину та деякі інші західні українські землі. Наприклад, уГрюнвальдській битві (1410), де польське та литовське війська разом розбилиТевтонський орден, за свої подвиги здобув слави та земель від короляЯгайла руськийлицарІванко Сушик з містаРоманів підЛьвовом[98]. Серед руських (українських) княжих родів Литовської держави особливо відомими, впливовими та заможними були волинські родиОстрозьких таВишневецьких. КнязьКостянтин Острозький (1460—1530) був одним із найуспішніших полководців Литовської держави, першим здобув титулвеликого гетьмана литовського за перемогу надтатарським військом біляОчакова 1497 року. У 1514 році вбитві під Оршею литовсько-руське військо на чолі з Костянтином Острозьким розгромиломосковське військоВасилія III призупинивши захоплення руських земельМосковією.[31]
Саме у складі Великого князівства Литовського, під певним впливом литовських військових традицій, вперше виниклоукраїнське козацтво. Хоча на перших етапах виникнення козацтво загалом підтримувалося литовською елітою, це були самовільні процеси заради оборони від кочівників, а не цілеспрямована організація державою. Зростання чисельності козацьких ватаг та їхні набіги на земліКримського ханату створювали постійну напругу у відносинах між литовськими князями і ханом. У 1556 році волинський князьДмитро Вишневецький заснував фортецю на островіМала Хортиця задля боротьби з кочовиками. Це стало предтечею подальшого створення першоїкозацької січі.[31]
У 1569 році литовська та польська держави булиоб'єднані у єдинуРіч Посполиту, причому руські княжі роди литовської держави здебільшого зберігали свій вплив на той час. У 1576 році князьКостянтин Василь Острозький, переважно на меценатський внесок своєї небоги княжниГальшки Острозької, заснувавОстрозьку академію, перший вищий навчальний заклад України.[99]
З 1615 року в Києві існувалабратська школа, що 1632 року була реорганізованамитрополитомПетром Могилою наКиєво-Братську колегію і яка у 1658 році отримала статус академії.Києво-Могилянська академія, і раніше колегія, була провідним освітнім закладом України в XVII—XVIII століттях, мала підтримку Війська Запорозького, з першої половини XVII століття в ній навчалася значна частина козацької старшини, зокрема низка гетьманів і їх найближче оточення[103][104].
Протягом1474—1700 років кримські хани, як спадкоємці ханів Золотої Орди,отримували данину відМосковії. У1521 році, після того якмосковити кілька років уникали сплати данини, ханДевлет I Ґерай організувавмасштабний похід наМосковщину зі стотисячним військом, відомий як «Кримський Смерч». У результаті походу кримські татари розорили Москву та декілька міст дорогою й змусилимосковитів підписати принизливий договір і продовжувати виплачувати данину.[19][20]
Українське національне відродження сприймалося вороже імперським керівництвом Росії. Російський уряд взяв курс на повну мовно-культурну асиміляцію неросійських народів європейської частини імперії, інструментом якої була політикарусифікації українського народу. З цією метою російська влада видавала офіційні заборони на використання української мови, зокремаВалуєвський циркуляр1863 року йЕмський указ1873 року[114].
Діячі української та кримськотатарської культури імперської доби
30 грудня 1922 року Українська Соціалістична Радянська Республіка уклала разом із більшовицькими республікамиРосії,Білорусі таЗакавказзя договір про утворення Союзу Радянських Соціалістичних Республік (СРСР). За цим договором усі національні республіки нового Союзу були рівноправними, проте після прийняттяКонституції СРСР 1936 року була обрана централізована система управління, у якій національні держави перетворювалися на автономії у складі Росії.
Протягом 1923—1933 років уряд СРСР такомуністична партія проводили в Українській СРР курсукраїнізації, спрямований на укріплення позицій більшовиків. Шляхом розширення сфери застосування української мови в освіті, науці, засобах масової інформації, війську та партії більшовики намагалися знизити ступінь ворожости українців до радянської влади. Але вже в 1930 році, за ініціативи більшовицького намісника в УкраїніЛазаря Кагановича, стартувала кампанія гострої критики українізації та її прихильників. В 1933 році більшовики затаврували курс як «націоналістичний перегин», розпочали масові репресії щодо української інтелігенції та поновили русифікаційний курс. У результатісталінських репресій, особливо протягом«Великого терору», за політичними мотивами були страчені або відправлені утрудові табори мільйони українців, зокрема тисячі діячів української культури та науки. Знищення радянською владою у 1930-х роках понад 200 українських письменників і митців, здебільшого людей чий пік активності припав на 1920-ті роки та початок 1930-х років, зробило це покоління української культури відомим якРозстріляне відродження.[121] Серед найвідоміших жертв булиЛесь Курбас,Микола Куліш,Микола Зеров,Гнат Хоткевич,Михайль Семенко,Майк Йогансен,Валер'ян Підмогильний,Мирослава Сопілка,Вероніка Черняхівська,Михайло Бойчук,Софія Налепинська-Бойчук.
В економічній сфері України комуністи проводили так звану «колективізацію» сільського господарства та посилену «індустріалізацію», яка супроводжувалась вимушеним переміщенням великих мас населення з сіл у міста.
В той час як більша частина України перебувала під радянською владою, західноукраїнські землі переважно знаходилося у складі Польщі, Румунії та Чехословаччини протягом 1920—30-тих років, де продовжував існувати український визвольний рух, частина якого оформилася в організаційну структуруОрганізації українських націоналістів (ОУН) на чолі зЄвгеном Коновальцем.
Післявоєнніетнічні чистки відбувалися з новим розширенням Радянського Союзу. Згідно зі статистикою, станом на 1 січня 1953 року,українці були другими у списку серед дорослих«спецпереселенців», що включає 20 % загальної суми. Крім українців, понад 450 тисяч етнічних німців з УРСР та понад 200 тисяч кримських татар стали жертвами примусової депортації[132].
УРСР була сильно зруйнована під час війни, знищено понад 700 міст та28 000 сіл, тому відновлення потребувало значних зусиль[133]. Ситуація ускладнювалася післявоєнним голодом1946—1947 років, який був викликаний посухою і військовими руйнуваннями інфраструктури. Він забрав десятки тисяч життів[134][135].
Після смертіСталіна в1953 роціМикита Хрущов ставпершим секретарем ЦК КПРС. Бувши першим секретарем Компартії Української РСР у1938—1949 роках, Хрущов був глибоко обізнаний із республікою і після приходу до всесоюзної влади, він почав підкреслювати дружбу між українським і російським народами. У1954 році широко відзначалося 300-річчяПереяславської Ради і, зокрема, Крим був переданий із РРФСР до Української РСР[136].
Вже до1950 року республіка повністю перевершила довоєнний рівень промисловості й виробництва[137]. У1946—1950 рокахп'ятирічного плану майже 20 % радянського бюджету було вкладено в радянську Україну. У результаті українська робоча сила зросла на 33,2 % з 1940 по 1955 рік, а той час як обсяг промислового виробництва зріс у 2,2 раза за той же період. Радянська Україна незабаром стала європейським лідером в області промислового виробництва, важливим центром радянської військової промисловости та високотехнологічних досліджень. Така важлива роль була зумовлена і доповнена значним впливом місцевої еліти.
Мітинг на площі біля Верховної Ради України. Київ, 24 серпня 1991 року.Газета «Голос України» № 165 від 27 серпня 1991 року з текстом Постанови та Акту проголошення незалежності України.
Україна спочатку розглядалася як республіка зі сприятливими економічними умовами, проте країна пережила глибший економічний спад, ніж деякі з інших колишніх радянських республік. Під часрецесії Україна втратила 60 % свогоВВП з 1991 року по 1999 рік[145][146] і постраждала від п'ятизначних темпівінфляції[147]. Невдоволені економічними умовами, а також кількістю злочинів ірівнем корупції, українці протестували і влаштовували страйки.
У 1996 році була ухваленаКонституція України, що сприяло стабілізації політичної системи і в той же час зосереджувало більшість владних повноважень у руках тодішнього президентаЛеоніда Кучми. У вересні того ж року проведено грошову реформу і введено нову валюту —гривню.Українська економіка стабілізувалася до кінця 1990-х років, а з 2000 року почало відбуватись її зростання, у середньому на 7 % щорічно.
Помаранчева революція, президентства Ющенка та Януковича
2004 року, другий тур президентських виборів відбувся з масовими системними фальсифікаціями[148] на користь провладного кандидатаВіктора Януковича. Це призвело до початку всеукраїнської акції протесту, що дістала назву«Помаранчева революція».Верховний суд України скасував рішенняЦВК про перемогу на виборах Віктора Януковича і призначив переголосування, за результатами якого президентом обраноВіктора Ющенка. Янукович повернувся до влади у 2006 році, коли він ставпрем'єр-міністром під час«Антикризової коаліції»[149], що призвело до дострокових парламентських виборів у вересні 2007 року[150]. У 2010 році Янукович був обраний президентом[151] та сформував новий уряд на чолі зМиколою Азаровим. 21 квітня Віктор Янукович підписавугоду з президентом Російської ФедераціїДмитром Медведєвим про продовження терміну перебуванняЧорноморського флоту Російської Федерації уСевастополі до 2042 року. 11 жовтня 2011 рокуПечерський суд міста Києва засудив колишнього прем'єр-міністра України і основного суперника Януковича на президентських виборах,Юлію Тимошенко до семи років ув'язнення.
Революція гідності, початок російсько-української війни, президентство Порошенка
Невдоволення правлінням Януковича вилилося протягом 2010—2013 років у численні акції протесту, зокрема«Податковий майдан»,«Україна проти Януковича»,протести у Врадіївці тощо, а 21 листопада 2013 року відмова Кабінету міністрів відпідписання угоди про асоціацію України з ЄС, запланованої попередньо на час самітуСхідного партнерства спричинила до багатотисячних акцій протесту, проведених прихильниками ЄС напередодні майбутніхпрезидентських виборів. Ці акції дістали назвиЄвромайдан і «Революція гідності» — після приєднання до протестувальників, які принципово виступили проти силового порушення громадянських прав українців.Силовий розгін протестувальників (переважно студентів) у Києві в ніч на 30 листопада, спричинив вихід на вулиці1 грудня сотень тисяч (за деякими підрахунками близько мільйона) громадян із вимогами відставки уряду Азарова і самого президента. Розвиток конфлікту досяг апогею18—20 лютого 2014 року, коли внаслідок протистояння силовиків і протестувальників у центріКиєва загинулобільш як сотня людей, півтори тисячі поранено, сотні вважаються зниклими безвісти[152][153][154][155]. Наслідком тих подій стало відсторонення 22 лютогоВерховною Радою від виконання обов'язківПрезидента УкраїниВіктора Януковича та призначеннядострокових президентських виборів на 25 травня 2014 року[156]. Виконувати обов'язки президента України Верховна Рада з 23.02.2014 тимчасово, до обрання Президента, доручилаОлександру Турчинову (напередодні він також був обраний Головою Верховної Ради України замість В. Рибака)[157].
Скориставшись політичною кризою, російські спецслужби інспірували численніантидержавні виступи у містахКриму (з 23.02.2014), а незабаром — і на сході України. У Криму миттєво були створені так звані «загони самооборони» (як виявилось згодом, вони складалися з завезених напередодні з Росії найманців[158]), які підбурювали на захоплення державних установ, а також разом із російськими військовослужбовцями (які на той час булибез відзнак на одязі та техніці) почали блокування військових частинЗСУ на півострові. Під час сутичок загинула низка військовослужбовців ЗСУ і громадських проукраїнських активістів[159]. Також росіяни блокували кораблі ВМС України у Криму і суходільні в'їзди на півострів. 16 березня був проведений нелегітимний референдум, який на думку російської влади, узаконивзахоплення української території.
Після анексії Криму російські керівники на чолі зВолодимиром Путіним намагались проголосити Південно-східну Україну [[Новоросія (конфедерація)|російською територією]][160] і з квітня 2014-го намагались втілювати на цих землях подібний кримському сценарій[161]. На початку квітня булизахоплені державні установи уДонецьку іЛуганську, схожі спроби відбулися і в деяких інших містах, зокрема, у Харкові (07.04.2014) і Одесі (22.04.2014). А вже 12 квітня військовий загін російських бойовиків захопив м. Слов'янськ іКраматорськ. В. о. ПрезидентаОлександр Турчинов проголосив початок антитерористичної операції (АТО). На захоплених територіях проросійські терористи проголосилиДонецьку (06.04.2014) таЛуганську (27.04.2014) народні республіки, контрольовані Москвою, яка їх фінансувала й організовувала їм постачання зброї,ПММ та надсилала бойовиків. Протягом травня-серпня 2014 р. Збройним силам України разом із добровольчими батальйонами вдалося звільнити значну територію від загарбників і майже оточитиДонецьк. Проте, раптовепряме вторгнення збройних сил Російської Федерації підІловайськом[162][163], дозволило Кремлю врятувати так звані«ДНР» та«ЛНР» та заморозити конфлікт.
1 січня 2016 року Україна приєдналася до Зони вільної торгівлі з ЄС. 11 червня 2017 року українські громадяни отрималибезвізовий режим поїздки доШенгенської зони терміном до 90 днів протягом будь-якого 180-денного періоду, а Угода про асоціацію офіційно набула чинності 1 вересня 2017 року.
Арбітражний інститут Торгової палати Стокгольма задовольнив вимоги «Нафтогазу» про відшкодування постачань газу за транзит, які не були поставлені «Газпромом». Відповідно до рішення Стокгольмського арбітражу, «Нафтогаз» домігся компенсації у розмірі 4,63 мільярда доларів за те, що «Газпром» не поставив узгоджені обсяги газу для транзиту. За підсумками двох арбітражних проваджень у Стокгольмі, «Газпром» мав сплатити (і згодом сплатив) 2,56 млрд доларів на користь «Нафтогазу»[164].
21 лютого 2019 р. внесено зміни доКонституції України, норми про стратегічний курс України на членство вЄвропейському Союзі таНАТО закріплені у преамбулі Основного Закону, трьох статтях та перехідних положеннях[167].
Президентство Зеленського: COVID-19, масштабне російське вторгнення
2 березня 2020 року було підтверджено перший випадок інфікуванняCOVID-19 уЧернівцях[168]. 12 березня в Україні було запроваджено загальнодержавний карантин й оголошенонадзвичайну ситуацію, були закриті кордони, заклади освіти, частина підприємств і громадського транспорту, заборонені масові заходи, перебування у громадських місцях безмедичної маски тощо. Епідемія охопила всі області України. Через карантинні обмеження в країні посилилась економічна криза, кількість офіційних безробітних зросла на 67 %. 20 березня вилікувався перший хворий, на той час хворі були вже в кількох областях[167][169]. 23 лютого 2021 року в Україні було зареєстровано 2 вакцини проти коронавірусу:AstraZeneca таPfizer/BioNTech[170][171]. 24 лютого було вакциновано першу людину[172]. Карантин було офіційно скасовано 1 липня 2023 року, хоча де-факто його перестали дотримуватися з початкомросійського вторгнення 24 лютого 2022 року.
Начервневому саміті в Брюсселі 2021 року лідери НАТО повторили рішення, ухвалене на Бухарестському саміті 2008 року про те, що Україна стане членом Альянсу зПланом дій щодо членства (ПДЧ) як невід'ємною частиною процесу та правом України визначати своє майбутнє і зовнішню політику, звичайно, без втручання ззовні[173].
У четвер 24 лютого 2022 року, після звернення президента РФ В. Путіна, розпочаласяповномасштабна агресія російської армії проти України. Зранку, о 4:00 за Київським часом територія України була атакована крилатими ракетами «Калібр» та «Іскандер». Російські військові розпочали наступ з території Білорусі, вздовж російсько-українського кордону і з тимчасово окупованого Криму.
На територіях, що опинилися під російською окупацією, масово знищуєтьсяукраїнськомовна література[180][181]. За даними звіту «Навчання в окупації: примусова русифікація системи освіти на окупованих територіях України» від правозахисної організаціїHuman Rights Watch, російська окупаційна влада та інші російські високопосадовці вживали та продовжують вживати заходів задля викорінення української мови на загарбаних територіях[182]. Русифікації також зазнаютьпримусово депортовані до Росії українські діти[183][184].
Коли Янукович став президентом, він призначив нових суддівКонституційного суду, і 30 вересня2010 року Конституційний суд ухвалив рішення про скасування Конституції 2004 року і повернення до Конституції 1996 року (внаслідок чого політична система України обрала більш президентський вигляд).
21 лютого2014 року відновлено дію Конституції 2004 року.
Парламент —Верховна Рада України — згідно зі статтею 75Конституції України є єдиним органом законодавчої влади в Україні[188]. Конституційний склад Верховної Ради України становить 450 народних депутатів, котрі обираються шляхом таємного голосування на 5 років на основі загального, рівного і прямого виборчого права. Повноваження народних депутатів визначаються Конституцією і Законами України.
Президент України згідно зі статтею 102 Конституції України є главою держави, гарантом державного суверенітету, територіальної цілісности України, додержання Конституції України, прав і свобод людини і громадянина. На основі та на виконання Конституції України і законів України Президент видає укази і розпорядження, які є обов'язковими до виконання на території України.Зеленський Володимир — чинний президент України з20 травня2019 року[189].
Виконавча влада
Уряд України —Кабінет Міністрів України — згідно зі статтею 113Конституції України є вищим органом у системі органів виконавчої влади. Правовою базою його діяльності є Конституція, закони України та акти, видані Президентом України. Уряд відповідальний перед Президентом і підконтрольний Верховній Раді Україні. На практиці ця залежність полягає в тому, що Президент призначає за погодженням із Верховною Радою Прем'єр-міністра, припиняє його повноваження та приймає рішення про його відставку. Президент за поданням Прем'єр-міністра призначає членів Кабінету Міністрів та керівників інших центральних органів виконавчої влади. Підконтрольність та підзвітність Уряду Верховній Раді полягає в тому, що парламент затверджує поданий Урядом бюджет, приймає рішення щодо виконання бюджету, затверджує або відхиляє Програму діяльності Уряду, контролює його роботу. До складу Уряду входять: Прем'єр-міністр України, Перший віцепрем'єр-міністр, три віцепрем'єр-міністри, і, на сьогодні, дев'ятнадцять міністерств. Також у систему виконавчої влади входять: 12 державних комітетів, 27 центральних органів виконавчої влади зі спеціальним статусом, 18 інших центральних органів та установ України[190].
Правосуддя в Україні здійснюється винятковосудами. Юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Система судів загальної юрисдикції відповідно до Конституції України будується за принципами територіальності, спеціалізації та інстанційності. Суди загальної юрисдикції складаються з місцевих, апеляційних, вищих спеціалізованих судів та Верховного Суду України. Найвищим судовим органом у системі судів загальної юрисдикції єВерховний Суд України.
Цей розділне міститьпосилань на джерела. Ви можете допомогти поліпшити цей розділ, додавши посилання нанадійні (авторитетні) джерела. Матеріал без джерел може бути піддано сумніву та вилучено.
У червні1991 рокуВерховна Рада України прийняла концепцію майбутньоїКонституції і створила Конституційну комісію. Перший проєкт був винесений на обговорення в червні1992 року. Розгляд проєкту Основного закону тривав 3 місяці, він пройшов 3 читання.28 червня1996 року Верховна Рада прийняла нову Конституцію — цей день є офіційним святом —Днем Конституції України. Конституція складається з преамбули та чотирнадцяти розділів (161 стаття).
Ринкові реформи почалися в Україні на початку1992 року.Українська економіка була тісно пов'язана зросійською. Україна в цей період лише пристосовувала її до ринкового господарства сусідніх країн. Для контролю економічних процесів уряд мав мати власну грошову одиницю. У1992 році Україна вийшла з рублевої зони і ввелакупонокарбованці як перехідні розрахункові знаки до введення повноцінної валюти —гривні. Однак ввести нову грошову одиницю вдалося лише у1996 році після деякої стабілізації економічної ситуації.
У жовтні1994 року президент держави, Леонід Кучма, запропонував програму економічних перетворень: відпуск цін, обмеженнядефіциту бюджету, запровадження вільноївнутрішньої тазовнішньої торгівлі, проведення строгоїмонетарної політики, масоваприватизація великих підприємств, проведенняземельної реформи. Цю програму схвалила Верховна Рада. Програма була позитивно оцінена на Заході:США іЄвропейський Союз надали значну фінансову допомогу в її реалізації, прямі іноземні інвестиції зросли з $484 мільйонів у 1994 році до $3122 мільйонів у 1999-му. Коштом іноземних кредитів та інвестицій Україні вдалося зупинити спад виробництва, почати його реконструкцію та переоснащення, скоротити безробіття.
Держава знизила максимальну ставку податків з фізичних осіб, знизивсяподаток на прибуток іна додану вартість, що призвело до пожвавлення діяльностімалого йсереднього бізнесу. Прискорилася приватизація. У 2000 році близько 70 % обсягу промислової продукції вироблялося на недержавних підприємствах. Вжиті заходи дали позитивний результат. У 1998 році спад виробництва був припинений і почалося його поступове зростання. У 2003 році він становив 15,8 %. Україна відмовилася від іноземних позик і успішно почала виплачувати зовнішній борг.
Україна має багатопартійну систему, і станом на 18 січня 2017 року в країні зареєстровано 252 політичні партії[191]. Через високу чисельність політичні партії не часто мають шанс здобути владу поодинці, тому вони часто утворюють блоки. 17 листопада 2011 року український парламент схвалив закон про вибори, що заборонив участь блоків політичних партій на парламентських виборах. Багато партій в Україні мають дуже маленькі членства і невідомі широкому загалу. Довіра українського суспільства до політичних партій, у цілому, дуже низька[192].
Станом на грудень 2011 року в Україні була відсутняполітична партія «всеохопного типу»[193][194]. Сучасні українські партії не мають виразника всеохопної національної ідеї[192], а цивілізаційні та геостратегічні орієнтації відіграють важливішу роль, ніж економічні і соціально-політичні програми, що зумовило появу партій проросійської та прозахідної (проєвропейської) спрямованости[195].
Наразі в українському парламенті є такі фракції політичних партій:
Після 1991 року Україна встановила дипломатичні відносини з більшістю країн світу. Оскільки Російська Федерація в обмін на борги СРСР забрала собі всі колишні закордонні посольства, Україна залишилася практично без будівель посольств або консульств за кордоном, за винятком посольства в США. Разом із Російською Федерацією і Білоруссю,Україна стала засновницею Співдружности незалежних держав (СНД). 31 травня 1997 року президенти Російської Федерації та України підписалиДоговір про дружбу, співпрацю і партнерство, який був ратифікований Верховною Радою і Державною думою. 14—15 травня 1999 року на зустрічі президентів державЦентральної Європи у Львові Кучма заявив, що Україна піде «по європейському шляху» і буде налагоджувати тісні зв'язки з ЄС. Засудившибомбардування Югославії навесні 1999 року українська дипломатія пропонувала свою посередницьку роль у вирішенніконфлікту на Балканах.
У 1999—2001 роках Україна була непостійним членомРади Безпеки ООН. Україна послідовно підтримує врегулювання різних конфліктів шляхом мирних переговорів. Вона брала участь у чотиристоронніх переговорах щодоконфлікту в Молдові та сприяла мирному врегулюванню конфлікту в пострадянськійГрузії. Україна внесла істотний внесок умиротворчих операціях ООН з 1992 року.
Сьогодні Україна розглядаєєвропейську інтеграцію як свою головну мету у зовнішній політиці, а також створено політико-правові та організаційні передумови для реалізації програми інтеграції України до Європейського Союзу[197].
Україна є членом таких організацій, як:ООН (з 1945),ВООЗ (з 1948),ЮНЕСКО (з 1954),ОБСЄ (з 1992),ОЧЕС (з 1992),Рада Європи (з 1995),ЦЄІ (з 1996),ГУАМ (з 1997),СДВ (з 2005),СОТ (з 2008). Україна має статус спостерігача в таких організаціях, якРКБМ (з 1999) таФранкофонія (з 2006),ENTSO-E (з 2022).
10 березня 2018 рокуНАТО визнало за Україною статус країни-аспіранта на шляху до приєднання до альянсу[204][205].
12 квітня 2018 п'ятий президент України Петро Порошенко повідомив, що запропонує Верховній Раді вийти з усіх статутних органів СНД, а 19 травня 2018 Порошенко підписав Указ, яким увів у дію рішенняРНБО про остаточнеприпинення участі України у статутних органах СНД[206][207]. Станом на лютий 2019 року Україна мінімізувала свою участь у Співдружності Незалежних Держав до критичного мінімуму та фактично завершила свій вихід. Верховна Рада України ніколи не ратифікувала вступ, тобтоУкраїна ніколи не була членкинею СНД[144].
28 липня 2020 року Литва, Польща й Україна підписали декларацію про створенняЛюблінського трикутника, тристоронньої платформи для політичного, економічного, культурного й соціального співробітництва між трьома сусідніми державами задля європейської і євроатлантичної інтеграції України[208].
17 травня 2021 року було утворене «Асоційоване тріо» шляхом підписання спільного меморандуму між міністрами закордонних справ Грузії, Молдови та України. Асоційоване тріо — це тристоронній формат для розширення співпраці, координації та діалогу між трьома країнами (які підписали Угоду про асоціацію з ЄС) з Європейським Союзом з питань, що становлять спільний інтерес, пов'язаних із євроінтеграцією, розширення співпраці в рамкахСхідного партнерства та зобов'язання щодо приєднання до Європейського Союзу[169].
Інформація в цьому розділізастаріла. Ви можете допомогти,оновивши її. Можливо,сторінка обговорення містить зауваження щодо потрібних змін.(липень 2024)
Україна має багату військову історію, що налічує понад 1000 років.Княжа дружина, що існувала в часиКиївської Русі була однією з найгрізніших армій у тогочаснійЄвропі, що дозволяло київським князям здійснювати неодноразові успішні військові походи уВізантію — одну з наймогутніших світових імперій того часу. Княже військо протистояло орді під часМонгольської навали уXIII столітті, що посприяло зупинці подальшого просування загарбників у Європу.Українське козацтво в XVI—XVIII століттях являло собою потужну військову структуру, за прикладом якої була організована козацька державаГетьманщина. УXX столітті під часВизвольної боротьби 1917—1922 років на території України діяло одразу декілька українських збройних формувань та армій:Армія УНР, війська під командуванням гетьманаПавла Скоропадського,Українська повстанська армія Нестора Махна, різноманітні отаманські загони тощо. Також українці брали участь у боротьбі на боцічервоного козацтва, згодом багато українців проходило службу у складіЧервоної армії. Під часДругої світової українцями з метою відновлення державності та боротьби за неї було організованоУкраїнську повстанську армію, що вела партизанську боротьбу до кінця 1950-х років. Також значна частина українців воювала на боціСРСР у складі підрозділів Червоної армії. Після війни українці служили вРадянській армії на території колишньогоСРСР та за його межами.
Після розпаду Радянського Союзу Україна успадкувала військовий персонал чисельністю 780 тисяч осіб на власній території і третій у світі за величиною арсенал ядерної зброї[209][210]. У травні 1992 року Україна підписаладоговір про скорочення стратегічних наступальних озброєнь СНО-1, у якому країни домовилися відмовитися від всієї ядерної зброї для утилізації в Росію, та приєдналася доДоговору про нерозповсюдження ядерної зброї як неядерна держава. Україна ратифікувала цей договір у 1994 році, а до 1996 року стала вільною від ядерної зброї[209].
Україна здійснювала послідовні кроки в напрямку скорочення звичайних озброєнь. Вона підписалаДоговір про звичайні збройні сили в Європі про скорочення танків, артилерії та бронетехніки (військовий персонал був скорочений до300 000).
Військові з'єднання інших держав регулярно беруть участь у багатонаціональних військових навчаннях із українськими силами в Україні, у тому числі зізбройними силами США.[213]
Після відновлення незалежності Україна оголосила себе нейтральною державою. Країна мала обмежене військове партнерство з Росією, іншими пострадянськими країнами і НАТО з1994 року. У 2000-х роках уряд починає схилятися до Організації Північноатлантичного договору, а також поглиблювати співпрацю з альянсом, для чого був встановлений між Україною і НАТО План дій, підписаний у 2002 році. Пізніше було вирішено, що на запитання вступу до НАТО повинен дати відповідь всенароднийреферендум у певний момент у майбутньому[214]. Під часБухарестського саміту 2008 року НАТО заявило, що Україна стане членом альянсу, коли вона захоче і коли буде відповідати всім критеріям для вступу[215]. 2 квітня 2010Віктор Янукович своїм рішенням, ліквідував міжвідомчу комісію з питань підготовки України до вступу вНАТО і ліквідував національний центр із питань євроатлантичної інтеграції. 12 червня 2020 рокуПівнічноатлантична радаНАТО визнала Україну партнером із розширеними можливостями (Enhanced Opportunities Partner, EOP)[216].
Згідно з рейтингом Стокгольмського міжнародного інституту досліджень миру Україна займає 12 місце в рейтингу найбільших експортерів зброї. За даними інституту, найбільше зброї вона продає вАзербайджан,Грузію таКитай. Крім цього, Україна є експортером зброї в країни Африки —Південний Судан,Республіку Конго тощо[217]. Керівник Центру аналізу світової торгівлі зброєю (ЦАСТЗ) Ігор Коротченко повідомив, що Україна займає третє місце у світовому рейтингу експортерів бронемашин на період2007—2014 рр[218].
ЗСУ комплектуються шляхом призову на строкову службу чоловіків 18—27 років[219][220]. Чисельність на 2024 рік становить800 000 осіб (плюс400 000 осіб перебуває у резерві, згідно звітамIISS)[221]. Військове управління Збройними силами здійснюєГенеральний штаб.
Виключні економічні зони Чорного та Азовського морів
В Україні, яка є унітарною державою, існує єдиний вид територіального устрою: адміністративно-територіальний устрій (поділ). Згідно зі ст. 133 Конституції України систему адміністративно-територіального устрою України становлять: Автономна Республіка Крим, області, райони, міста, райони в містах, селища і села. Сучасна система областей та районів України сформована з липня2020 року, коли були утворені 136 районів (де-факто районів 140, бо 14 районів у АР Крим будуть ліквідовані лише після деокупації) замість старих 460.
Станом на 1 січня 2021 року в Україні були такі адміністративно-територіальні одиниці: 1 автономна республіка — Автономна Республіка Крим, 24 області, 140 районів, 461 місто (з них 187 — міста спеціального статусу, республіканського, обласного значення; 2 міста загальнодержавного значення —Київ, столиця України, таСевастополь), 108 районів у містах, 882 селища міського типу, 870 сільських рад, 27 205 сіл. З 15 квітня 2014 року внаслідокросійської окупації Автономна Республіка Крим і м. Севастополь маютьстатус тимчасово окупованої території України[222].
Для порівняння, станом на грудень1965 року, в Україні було 394 райони, 370 міст, 828 селищ міського типу та 32 742 сільських населених пунктів.
Найбільша кількість населення зафіксована 1993 року — 52 244 000 осіб, після чого спостерігається стійка тенденція скорочення населення внаслідок перевищеннясмертности наднароджуваністю таеміграції, у тому числі трудової.[226]
Україна перебуває у демографічній кризі з 1980-х років через високу смертність, особливочоловіків працездатного віку тасільського населення, й низьку народжуваність. Стрімке скорочення чисельности населення почалося у1993 році, як наслідок економічного колапсу. За данимивсеукраїнського перепису 2001 рокунаселення України становило близько 48,5 мільйонів осіб. За 1993—2013 рр. чисельність населення України скоротилася на 6,7 млн осіб. Позитивні тенденції в демографії з'явились у2002 році, коли почалося повільне зростання народжуваності. В останні роки, завдяки демографічній політиці держави, народжуваність в Україні перевищила середньоєвропейські показники (11,4 на1000 населення у 2012 році), але з причини порівняно високої смертности цього недостатньо для стабілізації чисельности населення.
За даними Держкомстату, у 2012 році загальнийприріст населення становив −0,17 % (зокрема, природний — −0,31 %, міграційний — +0,14 %),смертність — 14,5 на1000 населення (14 місце),фертильність — 1,46 дітини на жінку (174 місце)
У2007 році Україна за швидкістю темпів скорочення населення обіймала 4-ту позицію у світі[227]. За прогнозамиООН, чисельність населення України до2050 року може становити 30 мільйонів осіб[228]. У2008—2010 роках в Україні народилося понад 1,5 мільйона дітей, проти 1,2 мільйона у1999—2001 роках. Дитяча смертність знизилася з 10,4 до 8,9 смертей на1000 дітей у віці до одного року. Це низькі показники у порівнянні з іншими націями[229].
Очікувана тривалість життя при народженні: 71,57 року, місце у світі: 157, чоловіки: 66,81 р., жінки: 76,63 р. (за данимиЦРУ, 2015 р.)[24][Архівовано 30 вересня 2015 уWayback Machine.]
приріст населення −0,64 % (2014), місце в світі: 226
народжуваність 9,41/1000 осіб населення (2014), 10,72 (2015), місце: 203
фертильність 1,53 дитини/жінку (2015), місце: 215
смертність: 15,72/1000 осіб (2014), 14,46/1000 осіб (2015), місце: 2
рейтинг міграції: −2,25 мігранта/1000 осіб (2015), місце: 113
населення 44 429 471 ос. (разом із Кримом) (липень 2015), 31 місце в світі, 6-те місце в Європі.
Кількість міського населення, за данимиВсеукраїнського перепису населення станом на5 грудня2001 року становила 32 млн 574 тис. осіб, або 67,2 %, сільського — 15 млн 883 тис. осіб, або 32,8 %.[231] Міста з найбільшою кількістю населення (понад1 000 000 ):Київ,Харків,Дніпро,Одеса. Понад половини сільського населення мешкає в порівняно великих селах (від1000 до5000 мешканців). Найгустонаселенішими є східні та західні області (Донецька 166 ос./км², Львівська 116 ос./км², Чернівецька 112 ос./км², Дніпропетровська 104 ос./км²) а також Київська обл. разом із Києвом (158 ос./км²). Найнижча густота населення у південних та північних областях: Чернігівській 34 ос./км², Херсонській 38 ос./км², Кіровоградській 41 ос./км², Житомирській 43 ос./км².
Станом на 2001 рік, кількість чоловіків становила 22 млн 441 тис. осіб, або 46,3 %, жінок — 26 млн 16 тис. осіб, або 53,7 %. У віковому складі населення частка молодшого за працездатний становить 18,1 %, працездатного 58,0 %, старшого за працездатний 23,9 %.
На 1 вересня 2011 року кількість офіційно безробітних в Україні продовжує скорочуватись і становить 432,4 тис. осіб[232].
Віковий склад населення, зафіксований Всеукраїнським переписом населення, характеризувався такими даними[233]:
0—9 років
9,4 %
10—19 років
15,2 %
20—29 років
14,3 %
30—39 років
13,7 %
40—49 років
15,1 %
50—59 років
10,9 %
60—69 років
11,4 %
70—79 років
7,8 %
старші 80 років
2,2 %
Ґрунтуючись на останніх даних статистичних організацій різних країн Європи експерти Центру економічного аналізу «РІА-аналітика» РІА «Новости»24 червня2011 року провели дослідження і підготували рейтинг європейських держав за часткою витрат на харчові продукти в структурі споживчих витрат. У рейтингу брали участь усі країни Європи, щодо яких була відповідна інформація за останні роки (переважно 2010 і 2009 року). На останньому місці рейтингу (38 позиція) перебуває Україна, жителі якої витрачають половину своїх споживчих витрат на їжу[234].
Найбільші міста України за чисельністю наявного населення на 1 січня 2020 року[235][236]
Частка населення регіонів, що вказала рідною мовою українську за переписом 2001 р.
Частка населення районів і міст обласного підпорядкування, що вказала рідною мовою українську за переписом 2001 р.
Найпоширеніша рідна мова у міських, селищних і сільських радах за переписом 2001 р.
Згідно зі ст. 10, р. 1 Конституції України«державною мовою в Україні є українська мова. Держава забезпечує всебічний розвиток і функціонуванняукраїнської мови в усіх сферах суспільного життя на всій території України, сприяє вивченню мов міжнародного спілкування. В Україні гарантується вільний розвиток, використання і захистросійської, інших мов національних меншин України»[237].
Станом на 2006 рік, українська мова переважала як мова спілкування в родині на заході України, у центрі та на північному сході, російська — на території Донбасу, у Криму та на півдні[240]. В Україні, особливо в етнічно змішаних районахЗакарпаття,Донбасу,Буджаку таКриму поширені явищадвомовности табагатомовности. З XIX ст. через зросійщенняукраїнських етнічних територій утворюєтьсясуржик — змішані елементи української та російської мов.
Водночас російська збройна агресія спровокувала значні зміни у сприйнятті українським суспільством мовного питання: значна частина в минулому російськомовного населення перейшла наукраїнську мову[247][248][249][250][251], а популярність ідеї про надання російській мові офіційного статусу в усій Україні або в окремих її областях сягнула найнижчих показників з моменту набуття Україною незалежності[252][253]. У низці областей України булиукраїнізовані практично всі російські класи та школи: станом на 2023/24 навчальний рік тільки у Харківській і Дніпропетровській областях досі існували класи з російською мовою викладання, сумарно в них налічувалося 447 учнів. Ще 768 учнів вивчали російську мову як окремий предмет[254]. Станом на 2024/25 навчальний рік понад 99 % учнів на вільній від російської окупації території України здобувають загальну середню освіту українською мовою. Російськомовні класи лишалися лише в Харківській області, у них навчалися 345 учнів[255][256].
За даними опитування, проведеного Фондом «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва спільно з соціологічною службою Центру Разумкова у 2022 році, 78 % українців вважають своєю рідною мовою українську, а 18 % — російську[257].
За даними дослідження Центру контент-аналізу, проведеного в період із 15 серпня до 15 вересня 2024 року, темою якого стало співвідношення української та російської мов в українському сегменті Інтернету, після початкуповномасштабного російського вторгнення в Україну в 2022 році використання української мови значно зросло, і вона помітно домінує над російською майже в усіх найпопулярніших в Україні соціальних мережах. Однак якщо взяти до уваги заблоковані в Україні російські соціальні мережі, а також тимчасово окуповані Росією території України (зокрема й ті, що окуповані з 2014 року), то українською мовою писалося 56 % повідомлень, тоді як російською — 44 % повідомлень. В українському сегментіІнстаграму українською мовою писалося 87 % повідомлень;Твіттер (X) іФейсбук за цим показником сягнули 83 % і 79 %, відповідно. Українська практично зрівнялася з російською за використанням в українському сегментіЮтубу (50 %), при цьому трохи поступаючись російській уТікТоці (46 %). Найменша частка написаних українською повідомлень була в російських соцмережах: уВКонтакті (4 %) і вОднокласниках (1 %). Українська мова абсолютно переважає серед користувачів соцмереж у більшості регіонів України: в Івано-Франківській (де нею писали 96,2 % від усіх повідомлень), Тернопільській (94,6 %), Львівській (93,9 %), Рівненській (93,0 %), Волинській (89,5 %), Хмельницькій (88,8 %), Київській (87,2 %), Закарпатській (86,8 %), Чернівецькій (86,1 %), Черкаській (84,3 %), Житомирській (84,0 %), Вінницькій (82,6 %), Кіровоградській (80,4 %), Чернігівській (76,2 %), Полтавській (76,0 %), Сумській (75,0 %), Дніпропетровській (65,0 %), Миколаївській (63,8 %), Харківській (60,3 %), Херсонській (55,7 %) та Запорізькій (53,0 %) областях і місті Києві (68,0 %). Також українською була написана меншість повідомлень в Одеській (43,4 %), Донецькій (8,5 %) і Луганській (3,7 %) областях, місті Севастополь (2,8 %) та Автономній Республіці Крим (1,2 %)[258].
Згідно із законом «Про застосування англійської мови в Україні»англійська мова має статус мови міжнародного спілкування в Україні.[259]
Відповідно до соціологічного дослідження результати якого були оприлюднені 28 січня 2025 року, із початком повномасштабної російської агресії проти України відсоток тих, що вважають себе віруючими, зріс до 74 % (у 2021 р. він був 68 %). Але вже у 2023 р. він спав до 70,5 %, а у 2024 році — до 68 %. Регіонально 85 % мешканців західної частини України вважають себе віруючими, а на сході — 55 %[264].
Крім того, є 863 громадиРимо-католицької церкви та 474 представників духівництва, які представляють інтереси близько одного мільйона католиків латинського обряду в Україні[266]. Це приблизно 2,19 % населення, яке складається здебільшого з етнічних поляків, угорців, що проживають переважно в західних регіонах країни.
В Україні проживають приблизно 1—2 млн мусульман і близько 250 тисяч із них —кримські татари[267] Інші народи, що сповідують Іслам —азербайджанці,турки,узбеки,таджики,араби,пуштуни. Є 487 зареєстровані мусульманські громади, 368 з них — на Кримському півострові. Також серед мусульман є частина етнічних українців, що прийнялиІслам.[268]
Кількість буддистів дуже маленька.В'єтнамці здебільшого сповідують буддизм в Україні.
Україна посіла 64-те місце в світовому рейтингу легкості ведення бізнесу Doing Business 2020, який складає Світовий банк[270]. Україна посідає 107-ме місце в рейтингу податкових систем світу. За даними світового банку в Україні 28 податків, з яких один — податок на прибуток, 24 — податки на зарплатню. Сумарна ставка податків становить 54,9 %[271][272].
Україна піднялася в рейтингу конкурентоспроможності у сфері подорожей і туризму на 10 пунктів (до 78-го місця).
За радянських часів економіка України була другою за величиною в Радянському Союзі та важливим промисловим і сільськогосподарським компонентом планової економіки країни. З розпадом радянської системи країна перейшла від планової економіки до ринкової. Перехідний процес був важким для більшості населення, а м'яка грошово-кредитна політика початку 1990-х спровокувала зростання інфляції до гіперінфляційного рівня. У 1993 році Україна досягла світового рекорду з інфляції протягом одного календарного року[273]. Ціни стабілізувалися після введення нової валюти, гривні, в 1996 році.
Країна повільно просувалася в реалізації структурних реформ. Після відновлення незалежності уряд сформував правову базу для приватизації, однак широко поширена стійкість до реформ в уряді та від значної частини населення гальмували реформи: велика кількість державних підприємств були звільнені від процесу приватизації.
До 1999 року ВВП впав до 40 % від рівня 1991 року[274], але на початку 2000-х економіка показала сильне зростання — від 5 до 10 % — промислове виробництво зростало більш ніж на 10 % у рік[275]. Україна сильно постраждала від економічної кризи 2008 року і в листопаді МВФ схвалив резервний кредит в 16,5 млрд дол. для країни[276]. Через кризу ВВП знизився на 15,1 %, але вже в першому кварталі 2010 року стабілізувався завдяки зростанню цін на метали. Після втрати Росії як основного торговельного партнера та анексії Криму в 2014 році ВВП впав на 10,1 %, знову скоротившись на 9,8 % у 2015 році. З 2016 року почалося поступове відновлення, хоча зростання було незначним. У 2020 році черезпандемію ВВП скоротився на 3,8 %. 2022 рік став катастрофічним для економіки: ВВП знизився на 28,8 %. Прогноз на 2024 рік відСвітового банку: зростання ВВП на 3,2 %, з збільшенням до 6,5 % у 2025 році[277].
Наразімісячна мінімальна зарплата в Україні становить 6000 грн.[279], що еквівалентно 220 дол. (за курсом НБУ на 14.07.2021).
Середньомісячна зарплата в Україні у травні 2021 року становила 13 499 гривень (495 дол. за курсом НБУ на 14.07.2021).
За 2019 рік Україна піднялась у рейтингу процвітання — плюс 15 позицій, країна посіла 96-те місце. Творці рейтингу (аналітичний центр The Legatum Prosperity) відзначили, що найсильніші сторони України — це освіта й умови життя, а слабкі — соціальний капітал[272].
Україна є найбільшим у світівиробником соняшникової олії[280], великим світовим виробником зерна, цукру, меду, яєць та м'яса птиці і майбутнім глобальним гравцем на м'ясному та молочному ринках.
Футурологи вважають, що зміна клімату і структури експорту вплинуть на пріоритети аграріїв: скоротяться посівні площі під озимою пшеницею, збільшаться — під кукурудзою, соєю та люцерною, зростуть посіви гороху, сорго, ріпаку, льону олійного та рису. До 2050—2060 рр. Україна може стати найбільшим виробником продуктів харчування у світі, у той час як в АПК працюватимуть лише 10 % населення. На частку експорту сільськогосподарських продуктів припадатиме близько третини всього українського експорту. Розвинена логістика, дешеві корми, інтегровані підприємства з виробництва готової продукції дозволять Україні стати великим гравцем на світовому ринку м'ясних та молочних продуктів. Продукція буде постачатися в понад 100 країн світу. За словами Олексія Симиренка, керівника агропромислового кооперативу «Симиренко», у майбутньому кліматичний фактор буде заохочувати масове впровадження найменших обробок ґрунту: повнаавтоматизація сільгоспвиробництва в майбутньому неминуча[281].
З іншого боку, цифри падіння сільськогосподарського виробництва в Україні в порівнянні з часами СРСР важко оцінити об'єктивно. Різкий спад сільського господарства припав на 1990-ті роки.
З часувідновлення незалежності 1991 року, Україна зберегла власнекосмічне агентство. Україна стала активним учасником наукового дослідження космічного простору та місій віддаленого зондування. З 1991 по 2007 рік Україна запустила шість саморобних супутників, 101ракету-носій і продовжує проєктування космічних апаратів.[282][283]
НиніДКАУ координує роботу понад 40 підприємств —«Південмаш»,КБ «Південне» ім. М. Янгеля, підприємства «Комунар», «Хартрон», «Укркосмос», «Обрій», «Київський радіозавод», мережа науково-дослідних центрів й інститутів, що зосереджені в Києві,Дніпрі, Харкові, Львові,Чернігові іКриму. Для керування супутниками в Україні створений єдиний наземний автоматизований комплекс керування (НАКК), який охоплює центри керування польотами космічних апаратів, приймання наукової інформації, її опрацювання, контролю навігаційного поля ікосмічного простору.[джерело?]
Основна продукція українських виробників — ракети-носії (від «космічного пікапа» типу«Циклон-3», що бере на борт 600 кг вантажу, до «ваговика»«Зеніт-3SL»), які доставляють супутники на орбіту, використання переустаткованих міжконтинентальних балістичних ракетРС-20 (SS-18 «Сатана»), устаткування для потреб космосу (наприклад, завдання із розробки й виробництва систем керування космічними апаратами «Компарус» дляМКС «Альфа» виконано на сто відсотків, апаратура радіоуправління тепер відмінно діє в службових модулях МКС «Зоря» і«Звезда» безпосередньо на орбіті).[джерело?]
Україна була першою із республікСРСР, яка видобувалагаз. УДашаві газ почали видобувати ще у 1920-х роках. Тоді ж проклалигазопровід Дашава —Дрогобич. Потім від Дашави черезПольщу наБерлін, після війни той газопровід демонтували й проклали газопровід Дашава —Київ, згодом — Дашава —Москва. Ще пізніше черезМінськ проклали газопровід доЛенінграда. Дашава була одним із найбільшихгазових родовищ у СРСР. Після Дашавського відкрили інші родовища газу. Всі вони мали запаси не менш як 30км³ газу, тобто, були досить потужні. Але потім відкрили надто потужне родовищеШебелинське. І в 1973 року український видобуток газу сягнув максимуму у 68 км³. Після цього почалося падіння видобування, і сьогодні Україна видобуває 20—21 км³[284].
Україна є одним із найбільших європейських споживачів енергоресурсів: вона споживає майже вдвічі більше енергії на одиницюВВП, ніжНімеччина. Велика частка енергоресурсів — відядерної енергетики, а отримує країна переважну частину свогоядерного палива зРФ. Україна значною мірою залежить від своєї ядерної енергетики. Україна має найбільшуАЕС уЄвропі (Запорізька АЕС).
У 2006 року уряд вирішив побудувати 11 нових реакторів до 2030 року, по суті, майже вдвічі збільшити поточну ядерно-енергетичну потужність. Енергетичний сектор України є дванадцятим за величиною у світі за встановленою потужністю у 54ГВт.Відновлювальні джерела енергії, як і раніше, грають дуже скромну роль в електричній потужности. У 2007 році 47,4 % потужности прийшло звугілля та газу (від газу близько 20 %), 47,5 % — від ядерної енергетики (92,5 млрдкВт·год) та 5 % у порівнянні — зГЕС.
Відповідно до думки виконавчого віцепрезидентаSharp Energy Solution Europe Петера Тіле під час круглого столу в Києві,
…масове впровадження фотогальваніки в Україні дозволить зменшити залежність від таких конвенціональних джерел енергії, якгаз івугілля, а так само зменшити споживання ядерної енергії[285]. … ринок сонячної енергетики України скоро почне свій стрімкий розвиток і вже через 3—5 років буде не меншим, ніж у деяких країнах Західної Європи[286].
На пресконференції вУНІАН експерт з енергетичних питань, голова Української асоціації виробників альтернативного твердого палива, Іван Надєїн, заявив:
Україна має найбільший потенціал з розвитку власних поновлюваних джерел енергії. На сьогодні він становить близько 80 млн тонн умовного палива … Це один з найбільших потенціалів у Європі.
За його прогнозами, потенціал біоенергетики, який є сьогодні в України, зможе скоротити споживання газу на 15 %. У такому випадку близько 2 млрд ₴ додатково надійдуть в економіку.
За оцінками експертів, Україна має великий вітропотенціал (за оптимістичним прогнозом — до 1 млрд кВт). Комплексна програма розвитку вітроенергетики України передбачає потужність вітроелектростанцій (ВЕС) — 16 млн кВт, зокрема, у західному регіоні — 3 млн кВт. Сьогодні потужність ВЕС в Україні становить менше, ніж 50МВт, тимчасом як загальна потужність усіх електростанцій — 54 млн кВт — у тисячу разів більша.
Цей розділне міститьпосилань на джерела. Ви можете допомогти поліпшити цей розділ, додавши посилання нанадійні (авторитетні) джерела. Матеріал без джерел може бути піддано сумніву та вилучено.
Україна є країною, що стоїть на перехресті міжцентральною тасхідною Європою, між північчю і півднем. Вона межує з Росією і лежить недалеко від Туреччини. Гірські хребти Карпат підходять для катання на лижах, походів, риболовлі таполювання. Берегова лінія Чорного моря є популярним місцем для відпочинку влітку. Україна має власнівиноградники, які виробляють природні вина, руїни древніх замків, історичніпарки, православні та католицькі церкви, кілька мечетей і синагог.Київ, столиця країни, має багато унікальних структур, як-отСофійський собор і широкі бульвари. Є й інші міста, добре відомі туристам — порт-містоОдеса і старе містоЛьвів на заході.
Крим, маленький «материк» власної розробки, є популярним місцем відпочинку длятуристів, для купання і сонячних ванн на березі Чорного моря з його теплимкліматом, скелястими горами,плато і стародавніми руїнами. Міста там включають:Севастополь іЯлта — місця мирної конференції наприкінці Другої світової війни. Відвідувачі можуть також брати круїзні тури на кораблі по Дніпру від Києва до узбережжя Чорного моря.Українська кухня має давню історію і пропонує широкий вибір оригінальних страв.
Сім чудес України є її історико-культурними пам'ятками, які були обрані широкою громадськістю за допомогоюінтернет-голосування.
Протяжність автомобільних державних доріг в Україні становить 170 тис. км. З них близько 50 тисяч кілометрів — дороги загальнонаціонального значення, інші 120 тисяч — місцевого[288]. Мережа основних маршрутів поширена по всій країні і з'єднує всі великі міста України, а також надає транскордонні маршрути з сусідніми країнами. За стан цих доріг відповідаєУкравтодор[289].
Крім того, є 250 тис. км вулиць міст, за стан яких відповідають місцеві органи влади[289].
Переважна частина українських доріг не оновлювалася з радянських часів, і тепер є застарілою. Український уряд зобов'язався побудувати близько4500 км автомобільних доріг у 2012 році[290].
Залізничний транспорт в Україні відіграє роль підключення всіх великих містах, портових споруд і промислових центрів із сусідніми країнами. Велика концентрація залізниць наДонбасі. Хоча обсяг вантажів, перевезених залізницею, скоротився на 7,4 % в 1995 р. у порівнянні з 1994 р., Україна, як і раніше, залишається однією із найвищих країн за обсягом пасажиропотоку у світі на залізничному транспорті[291]. Загальна протяжність залізничних шляхів в Україні становить понад 22 473 км, з яких 9250 км — електрифіковані. Зараз держава володіє монополією на надання пасажирського залізничного транспорту, і всі поїзди, крім тих, що співпрацюють з іншими іноземними компаніями на міжнародних маршрутах, перебувають у віданні компанії«Укрзалізниця».
Авіаційний сектор в Україні розвивається дуже швидко, чому сприяє недавно встановленийбезвізовий режим для громадян низки країн. Крім того, футбольний турнірЄвро-2012 спонукало уряд вкладати величезні гроші у транспортну інфраструктуру, зокрема, в аеропорти[292]. На цей час існує три основні нові аеропортові термінали аеропорту на стадії будівництва вДонецьку,Львові та Києві, новий аеропорт вже відкрився вХаркові, у Києві розпочав роботу Термінал F Міжнародного аеропортуБориспіль[293] — перший із двох нових міжнародних терміналів. Україна має ряд авіакомпаній, найбільшою з яких є«Міжнародні Авіалінії України».
Морський транспорт, в основному, річковий, надає пасажирські послуги наДніпрі,Дунаї,Прип'яті та їхніх притоках. У більшості великих міст є річкові порти, усі зручності для посадки і висадки пасажирів, навантаження і розвантаження вантажів і сировини. Міжнародні морські подорожі здійснюється головним чином черезОдеський морський торговельний порт, звідкипороми регулярно плавають доСтамбула,Варни іХайфи.
Частка сектору транспорту та зв'язку у валовому внутрішньому продукті України (за данимиДержкомстату) станом на 2009 становила 11,3 %. Чисельність працівників галузі становить майже 7 % загальної чисельности зайнятого населення.
Значний транзитний потенціал України дає змогу розвивати експорт послуг, який у 2009 році сягнув 9,5 млрд дол. США, у тому числі транспортних — 6,3 млрд дол. США. У загальній структурі експорту послуг транспортні послуги становлять 66 %, у структурі імпорту — 19 %, завдяки чому транспорт України демонструє стійке позитивне сальдо зовнішньої торгівлі послугами.
У 2009 році транспортна система забезпечила перевезення 1,5 млрд тоннвантажів і 7,3 млрдпасажирів. Внаслідок світової фінансової кризи та скорочення попиту на основні експортні товари у 2009 році відбулося падіння обсягів вантажних перевезень на 17,6 % у порівнянні з 2008 роком, пасажирських перевезень — на 12,7 %.
Цей розділне міститьпосилань на джерела. Ви можете допомогти поліпшити цей розділ, додавши посилання нанадійні (авторитетні) джерела. Матеріал без джерел може бути піддано сумніву та вилучено.
Згідно з українською Конституцією, доступ до безкоштовної освіти надається всім громадянам. Повна загальна середня освіта є обов'язковою у державних школах, які становлять переважну більшість. Безкоштовна вища освіта в державних і комунальних навчальних закладах здійснюється на конкурсній основі. Існує також невелика кількість акредитованих недержавних середніх та вищих навчальних закладів.
Через акцент Радянського Союзу на загальному доступі освіти для всіх громадян, який триває і сьогодні, рівень грамотності становить приблизно 99,4 %. З 2005 року одинадцятирічна шкільна програма була замінена на дванадцятирічну: початкова освіта триває чотири роки (починаючи з шести років), середня освіта — п'ять років, повна базова — ще три роки. Потім майбутні студенти проходятьдержавні випробування. Ці тести надалі використовуються для зарахування до університетів. Улітку 2010 року Міністерство освіти побіжно скасувало перехід на 12-річну систему середньої освіти.
Українська система вищої освіти включає в себе вищі навчальні заклади. Організація вищої освіти в Україні будується за світовою структурою високорозвинених країн за визначеннямЮНЕСКО таООН.
Інформація в цьому розділізастаріла. Ви можете допомогти,оновивши її. Можливо,сторінка обговорення містить зауваження щодо потрібних змін.(липень 2024)
Згідно з результатамиЮНЕСКО, станом на 2010 р., на мільйон жителів в Україні припадає1001 —2000 осіб наукових співробітників, що є досить високим показником[308]. За останні 10 років харківські фізики першими у світі сфотографувалиатом, дніпровський«Південмаш» побудував триступеневу ракету-носій «Зеніт», київські лікарі створили унікальні препарати, які сповільнюють розвиток ниркових хвороб, в Інституті надтвердих матеріалівНАН України в 2000 році створили новий матеріал, за твердістю наступний післяалмазу, — карбонітрид бору. За прогнозами голови Держагентства з питань науки, інновацій та інформатизації на відкритті Першої національної конференції ефективного управління 28 квітня 2011 р. Володимира Семиноженка, до 2020 р. експортПЗ з України перевищить експорт металу[309].
За даними ЮНЕСКО в Україні на науку щороку виділяється 0,5—1 % ВВП. При цьому, середньосвітовий показник становить — 1,7 %, а в Ізраїлі на дослідження виділяється 4,8 % ВВП. Серед причин, що гальмують науковий розвиток України, часто називаються: нереалізація великого потенціалу, низький рівень фінансування наукової галузі, недосконалість законодавства про захист інтелектуальної власности тощо[308][310][311].
Станом на червень 2016 Україна зберігає потужний інтелектуальний потенціал, який здатний до генерації наукових ідей світового рівня, має сильні наукові школи з математики, інформатики, фізики, хімії, медицини, ядерної фізики, радіоелектроніки, біотехнології, розробки нових матеріалів, інформаційних технологій, засобів зв'язку та телекомунікацій[312].
Україна входить до вісімки країн світу, які спроможні забезпечити повний цикл проєктування та виробництва авіакосмічної техніки, до п'ятірки країн світу з повним циклом виробництва танків та до десятки найбільших суднобудівних країн світу[312].
В Україні розвинуті також інші високотехнологічні галузі промисловости, зокрема виробництво важкого машинобудування, енергетичного устаткування, приладобудування[312].
Цей розділне міститьпосилань на джерела. Ви можете допомогти поліпшити цей розділ, додавши посилання нанадійні (авторитетні) джерела. Матеріал без джерел може бути піддано сумніву та вилучено.
Загальні видатки на охорону здоров'я у структурі ВВП України сягнули 6,5 % (3,5 % — коштом держбюджету, решта — з місцевих бюджетів.)
Система охорони здоров'я в Україні субсидується державою і є вільно доступною для всіх українських громадян і зареєстрованих жителів. А проте лікування в державних установах не є обов'язковим, тому приватні медичні комплекси існують по всій країні.
Україна сьогодні стикається з низкою проблем, головна з яких — демографічна криза, через високу смертність і низьку народжуваність.
Засоби масової інформації та телекомунікації
Інформація в цьому розділізастаріла. Ви можете допомогти,оновивши її. Можливо,сторінка обговорення містить зауваження щодо потрібних змін.(січень 2021)
Значну частку українського медіаринку займає телебачення. Телевізійні підприємства поділяються на національні, приватні та змішані. До першої категорії належитьНаціональна телекомпанія України, до другої —СТБ,Новий канал,ICTV,5 канал, а до третьої —Інтер ТБ та1+1. Останні дві компанії мали найбільшу аудиторію в 2010 році[313].
Ринок телекомунікацій в Україні в 2009 зріс на 0,5 % до $6 млрд або близько 6 %ВВП. 87,1 % в структурі доходів телекому становив мобільний і фіксований зв'язок[316].
Станом на кінець2014 року 50 % населення держави користувалося інтернетом (дані Інтернет асоціації України ІнАУ). Найпопулярнішими причинами користування інтернетом серед українців залишаютьсясоціальні мережі. Найактивніші користувачі мережі — молодь. Найпопулярнішими соціальними мережами булиФейсбук,Інстаграм,Твіттер таТелеграм. Українці віддавали перевагуGoogle. Також популярними були портали (Ukr.net,I.ua),торрент-трекери,інтернет-магазини таонлайн-банкінг[317].
Цей розділне міститьпосилань на джерела. Ви можете допомогти поліпшити цей розділ, додавши посилання нанадійні (авторитетні) джерела. Матеріал без джерел може бути піддано сумніву та вилучено.
Відомий дослідник української культуриІ. Огієнко зазначав, що українській культурі з самого початку були властиві відвертість світу, відсутність ксенофобії (боязні чужого) і гуманізм. «Споріднена праця» (за Сковородою) і самопізнання, свобода, заради якої не шкода розлучитися з благополуччям, обмеження життєвих потреб, надання переваги духовному над матеріальним — ось ті шляхи і рецепти щастя, яких дотримувались і які пропагували провідні українські мислителі.
Ключовим історичним етапом розвитку культури стало прийняттяхристиянства уX столітті. У подальшому становленні національної культури виключну роль відіграла народна культура, тоді як роль еліт була значно меншою. Це пояснюється складним історичним шляхом України, відсутністю національної державності протягом тривалого часу. Зокрема в XVI ст., коли феодально-боярська знать сприйнялакатолицтво іпольську культуру, і до кінця XVIII ст., коли верхівку козацької старшинизрусифікували, українськесуспільство розвивалося без повноцінної національної еліти.
Джерела української культури лежать у стародавніх народних традиціях та звичаях, які формувалися протягом століть переважно в сільському середовищі. Внаслідок індустріалізації XIX—XX століть, зміни образу життя, значна частина населення України виявилась відірвана від свого «коріння» і традиційної культури.
Як і українська культура, українське мистецтво має джерела в мистецтвіРусі, а протягом історії розвивалося у руслі як європейських, так і згодом російських тенденцій. Розвиток сучасного мистецтва пов'язаний із функціонуванням ряду державних установ, концертних організацій, творчих спілок та навчальних закладів, що перебувають у веденніМіністерства культури і туризму України.
Художня література
Форзац і перша сторінка першого видання«Кобзаря» (1840)
Цей розділне міститьпосилань на джерела. Ви можете допомогти поліпшити цей розділ, додавши посилання нанадійні (авторитетні) джерела. Матеріал без джерел може бути піддано сумніву та вилучено.
Перші книги, написанідавньоукраїнською мовою, науковці датують XVI століттям. Так у XVI ст. був написаний «Лексисъ с толкованіємъ словенскихъ словъ просто», у якій дається тлумачення слів давньоукраїнською мовою. Видатною пам'яткою староукраїнської мови є«Пересопницьке Євангеліє», написане в 1556—1561 pp. Протягом XV—XVIII ст. створюєтьсялітература латинською мовою.
Переломним періодом стало видання поемиІвана Котляревського «Енеїда», написаної живою українською мовою. Звідси починається розвиток сучасної української мови, що згодом розвивалася завдяки таким митцям слова якТарас Шевченко,Леся Українка,Іван Франко та інші. Проте значним гальмом розвитку української літератури стає російська влада, зокремаВалуєвський циркуляр1863 року забороняв видавати книги українською мовою[318].
Цей розділне міститьпосилань на джерела. Ви можете допомогти поліпшити цей розділ, додавши посилання нанадійні (авторитетні) джерела. Матеріал без джерел може бути піддано сумніву та вилучено.
У творчості київської генерації українських архітекторів все частіше зустрічаються прояви постмодерну та хай-теку як віддзеркалення глобалізації процесу розвитку світової архітектури. У нових будовах стильового спрямування вдало використовуються нові конструктивні та художньо-пластичні можливості як традиційних будівельних матеріалів, так і нових — легкі металопластикові конструкції, вишукані оздоблювальні матеріали (готель «Хрещатик», арх. Л. Філенко; діловий комплекс «Зовнішекспосервіс», архітектор О. Донець та ін.; банк «Україна», архітектор С. Бабушкін та ін.; офісний центр «Київ-Донбас», архітектор В. Жежерін та ін.; готельно-офісний центр «Східний горизонт», арх. О. Комаровський, комплекс «Ексімбанк», архітектор І. Шпара та ін.) і багато інших новітніх будов. Реконструкція та оновлення майдану Незалежності в м. Києві також стала знаковою подією, бо утвердила архітектурно-художніми символами новий імідж суверенної України.
З кінця 1980-х років відновилось будівництво релігійних споруд. Нові православні церкви та собори будують переважно у візантійському стилі, рідко у класичному, готичному або псевдоруському стилях. Унікальним є будівництво у стилі українського бароко (собор Архієпископа Харківського Олександра, збудований у 2004 р.).
Цей розділне міститьпосилань на джерела. Ви можете допомогти поліпшити цей розділ, додавши посилання нанадійні (авторитетні) джерела. Матеріал без джерел може бути піддано сумніву та вилучено.
Розвитокобразотворчого мистецтва в Україні веде відлік із прадавніх часів. Знахідкиархеологів, зокрема, періодутрипільської та скитської культур, вирізняються майстерною технікою виконання і засвідчують високий мистецький рівень витворів предків сучаснихукраїнців. Повніше дійшли до нас зразки мистецтваРусі, що пов'язано зхристиянською церквою. Провідні жанри образотворчого мистецтва Руської держави —мозаїка,фреска,іконопис ікнижкова мініатюра. Іконопис залишався провідним жанром живопису до XVII—XVIII століття, провідні мистецькі школи працювали приКиєво-Печерській лаврі, з XVII століття також приКиєво-Могилянській академії. Поряд із канонічним та академічним малярством ще з княжих часів в Україні розвивається унікальний жанр «народної картини». Образи«Козака Мамая» та «Козака з бандурою» стали знаковими для українського мистецтва.
З початком 1930-х років радянське мистецтво розвивається у руслісоцреалізму, що був проголошений єдиним дозволеним художнім методом. З гаслом про те, що мистецтво повинне бути зрозумілим «широким масам», на творчий експеримент, пошук нових форм була фактично накладена заборона. Серед художників радянської доби —О. Шовкуненко,Т. Яблонська,М. Дерегус,В. Касіян.
Цей розділне міститьпосилань на джерела. Ви можете допомогти поліпшити цей розділ, додавши посилання нанадійні (авторитетні) джерела. Матеріал без джерел може бути піддано сумніву та вилучено.
Надбанням української культури є як народне, так і професійне музичне мистецтво.Народна українська музика багатоманітна за жанрами й охоплюєкалендарно- та родинно-обрядові пісні, пісні кріпацького і солдатського побуту,історичні пісні, виконувані під акомпанементкобзи абобандури, а також потужний пласт інструментальної музики, що включає як ансамблеве музикування («троїсті музики») і використовує різноманітні духові (сопілка), струнні (скрипка) та ударні (бубон) інструменти, так і вівчарські награвання (особливо самобутні інструменти Заходу України —дримба,трембіта).
Становлення професійного музичного мистецтва пов'язано насамперед ізхристиянізацією на Русі, яке привнесло культуру церковного співу. Від XII століття в православних церквах поширювався одноголоснийзнаменний спів, а в XVII столітті на його зміну приходить багатоголоснийпартесний спів, яскраво представлений у творчостіМиколи Дилецького. У XVIII столітті новий етап розвитку музичного мистецтва пов'язаний із засвоєнням традицій європейських музичних шкіл (Дмитро Бортнянський,М. Березовський таА. Ведель). Основоположною для становлення національної композиторської школи вважається багатогранна композиторська і організаторська діяльністьМ. Лисенка.
Одним із найвпливовіших діячів української естради бувВолодимир Івасюк, автор низки широко відомих українських пісень.[321]
Цей розділне міститьпосилань на джерела. Ви можете допомогти поліпшити цей розділ, додавши посилання нанадійні (авторитетні) джерела. Матеріал без джерел може бути піддано сумніву та вилучено.
Українське театральне мистецтво бере свій початок із давніх часів. В епоху Русі відомі театральні вистави скоморохів, про елементи театру були в церковних обрядах свідчать фрески Софійського собору. Перші зразки драми виголошували прилюдно учні київських Братської (Києво-Могилянська Академія) та Лаврської шкіл (XVI—XVII ст.). Перший стаціонарний театр в Україні відкрили 1795 року в колишньому костелі єзуїтів у Львові.
Новий період в історії національного театру розпочався в 1918 р., коли в Києві утворилисяДержавний драматичний театр і «Молодий театр» (з 1922 р. — модерний український театр«Березіль»)Леся Курбаса таГната Юри. Проте з початком добисоцреалізму новаторські пошуки українських митців придушено, а низку діячів (серед них Л. Курбаса) страчено.
Першою українською кінострічкою називається знята у Харкові «Джигітовка козаків» (1896)Альфреда Федецького.[322]
У перших десятиліттях XX століття в Україні створено 3 великі кіностудії:Ялтинська (1917),Одеська (1919) таКиївська (згодом ім. О. Довженка) (1925). Фільми зняті на цих студіях, перш за все Київській та Одеській, мали особливо великий вплив на світовийнімий кінематограф, деякі з них широко визнані в числі найкращих шедеврів німого кіно. Насамперед це стосується фільмівОлександра Довженка, як-от«Звенигора» (1927),«Арсенал» (1929) і особливо«Земля» (1930).[322] Останній фільм фігурує у багатьох переліках найкращих і найвпливовіших фільмів в історії світового кінематографа[323][324]. Це ж стосується відзнятої в Одесі, Києві та Харкові експериментальної документальної стрічки«Людина з кіноапаратом» (1929)Дзиґи Вертова, що зокрема поставлена на 9 місце (і на 1 місце серед німих фільмів) у списку «The Greatest Films of All Time» (2022) відБританського інституту кінематографії.[323]
У СРСР не віталося створення фільмів українською мовою, а ті що створювалися виходили в широкий прокат із російським дубляжем, тому за радянських часів більшість українських кіномитців знімали кіно російською мовою. Зокрема це стосується, наприклад, відомого фільму[325]«В бій ідуть тільки „старики“» (1973)Леоніда Бикова, а також військової драми«Сходження» (1976) української режисеркиЛариси Шепітько, учениці Олександра Довженка, що визнана одним із найкращих фільмів в історії світового кінематографа[323].
Цей розділне міститьпосилань на джерела. Ви можете допомогти поліпшити цей розділ, додавши посилання нанадійні (авторитетні) джерела. Матеріал без джерел може бути піддано сумніву та вилучено.
Український рушник — один із національних символів.
Українська вишивка, ткацтво використовуються в традиційному одязі народних і традиційних свят. Українська вишивка варіюється залежно від регіону її походження та конструкції, яка має довгу історію, композицію, вибору кольорів і типу швів. Використання кольору дуже важливе і має певні історичні коріння в українському фольклорі.
Національні українські сукні багато прикрашені. Ткацтво ручної роботи, незважаючи на технологізацію виробництва, досі практикується, наприклад, у селі Крупове, що розташоване в Рівненській області.
Цей розділне міститьпосилань на джерела. Ви можете допомогти поліпшити цей розділ, додавши посилання нанадійні (авторитетні) джерела. Матеріал без джерел може бути піддано сумніву та вилучено.
Українські танці — запальні й ліричні, нестримні й повільні, полонили весь світ. У них яскраво виявляється характер, висока й самобутня культура українського народу. Народні танці стали невід'ємною частиною художнього життя України і світової хореографії. Вони продовжують свій розвиток на сучасній сцені.
Одним із найдавніших танців в Україні, що здобув популярність у всьому світі, єгопак.
Другим із популярністю в Україні є козачок — танець названий на честь козаків. Виконується попарно без зайвих трюків. Він характеризуються легкістю, ніжністю та ліричністю. Часто використовується імпровізація та гумористичні моменти.
Коломийка — різновид карпатського танцю. Назва походить від коротких народних пісень. Танець виконується попарно або з парною кількістю учасників, які танцюють у колі.
Цей розділне міститьпосилань на джерела. Ви можете допомогти поліпшити цей розділ, додавши посилання нанадійні (авторитетні) джерела. Матеріал без джерел може бути піддано сумніву та вилучено.
Українська кухня — національнакулінарія, яка має свою давню історію та славиться різноманітністю, нараховує сотні рецептів:борщі йпампушки,паляниці йгалушки,вареники й ковбаси, печені та напої з фруктів і меду, відомі далеко за межами України. Деякі страви мають багатовікову історію, як-от, наприклад, український борщ.
Багато особливостей української кухні були зумовлені способом життя народу, переважна більшість якого займалась важкоюхліборобською працею. Важка праця потребувала ситної, калорійної їжі. Тому для української кухні характерні страви багаті і набілки, і нажири, й навуглеводи. Примхи ж національного характеру вимагали, аби ця їжа мала бути смачною. Тим-то для більшости страв характерний складний набір компонентів (так, у борщі їх нараховується до 20), а також комбінування декількох способів теплової обробки продуктів (смаження, варіння, тушкування, запікання). Така технологія обумовлює неповторні смакові якості, аромат і соковитість страв української кухні.
УXVIII столітті в Україні дуже широко поширюєтьсякартопля, що використовується для готування перших та других страв і гарнірів до рибних і м'ясних страв. Хоча цей овоч і не став в Україні, на відміну відБілорусі, «другим хлібом», однак знайшов широке застосування, і з цього часу практично всі перші страви починають готуватися з картоплею.
Кожному з етнографічних районів України властиві свої особливості кухні, зумовлені географічними умовами та традиціями.
Цей розділне міститьпосилань на джерела. Ви можете допомогти поліпшити цей розділ, додавши посилання нанадійні (авторитетні) джерела. Матеріал без джерел може бути піддано сумніву та вилучено.
Після розпаду СРСР Україні залишилось сотні стадіонів, плавальних басейнів, гімнастичних залів і багато інших спортивних споруд. У спортивному плані Україна — типова європейська країна. Найпопулярнішими видами спорту єлегка атлетика,футбол (найуспішніші команди —Динамо (Київ) іШахтар (Донецьк)),бокс,волейбол,боротьба (спорт),гандбол,баскетбол та інші. Серед зимових видів спорту популярнийбіатлон. Українці практикують майже всіолімпійські види спорту й чимало інших видів, які не входять до олімпійської програми. Україна приймалаЄвро-2012 разом ізПольщею.
«Золотою рибкою» називаютьЯну Клочкову, яка є чотириразовою олімпійською чемпіонкою, триразовою чемпіонкою світу, одинадцятиразовою чемпіонкою Європи тощо.
Перешкодою для аматорського спорту є порівняно слабо розвинута в порівнянні з іншими європейськими країнами спортивна інфраструктура, яка в багатьох випадках не поновлялася ще з часів Радянського Союзу.
↑Цей результат, отриманий 1887 року військовим відомством Австро-Угорської імперії, вказував на територію, яка належала їй. Також «своїм» центр Європи вважають Білорусь, Словаччина, Литва
↑Pilato, G., Kiosya, Y., Lisi, O., Inshina, V. and Biserov, V., 2011. Annotated list of Tardigrada records from Ukraine with the description of three new species.Zootaxa, 3123(1), 1-31.
↑Зерова М. Д., Микитенко Г. Н., Нарольский Н. Б.,Гершензон З. С., Свиридов С. В., Лукаш О. В., Бабидорич М. М. Каштановая минирующая моль в Украине. Киев, 2007. 87 с.
↑Balashov I., Khomenko A., Kovalov V., Harbar O. 2018. Fast recent expansion of the Spanish slug (Gastropoda, Stylommatophora, Arionidae) across Ukraine.Vestnik Zoologii. 52(6). P. 451—456.
↑Протопопова В. В., Шевера М. В. 2019. Інвазійні види у флорі України. І. Група високо активних видів.GEO&BIO. 17. С. 116—135.
↑абвгдKrzewińska M. et al. 2018. Ancient genomes suggest the eastern Pontic-Caspian steppe as the source of western Iron Age nomads.Science Advances. 4 (10): 1—12.
↑Масан О. 2010. Грюнвальдська битва та її відлуння у Теребовлі й Кам'янці-Подільському (ще раз до питання про участь рицарів з Галичини і Поділля у Великій війні 1409—1411 рр.) // Питання стародавньої та середньовічної історії, археології й етнології. — 2010. — 1. — С. 116—126.
↑Розділ III. Несхожі пагони руського стовбура (кн. XIV — сер. XVI ст.). § 3. Перші сто літ козаччини // Яковенко Н.Нарис історії України з найдавніших часів до кінця XVIII ст. — Київ, 1997.
↑Розділ III. Україна-Русь — третій зайвий у Речі Посполитій «Двох Народів» (1569—1648). § 3. Шляхта, простолюд, козаки — вузол взаємопов'язань і протиріч // Яковенко Н.Нарис історії України з найдавніших часів до кінця XVIII ст. — Київ, 1997.
↑В. Греченко О. Ярмиш. Історія України. — Харків: Торсінг, 2005. — С. 39-47.
↑Розділ V. Козацька ера. § 1. Козацька революція 1648—1657 рр. // Яковенко Н.Нарис історії України з найдавніших часів до кінця XVIII ст. — Київ, 1997.
↑Розділ V. Козацька ера. § 2. Руїна (1658—1686) // Яковенко Н. Нарис історії України з найдавніших часів до кінця XVIII ст. — Київ, 1997.
↑абРозділ V. Козацька ера. § 3. Мазепа і мазепинці // Яковенко Н. Нарис історії України з найдавніших часів до кінця XVIII ст. — Київ, 1997.
↑Розділ VI. Україна XVIII ст. між Річчю Посполитою і Російською імперією. § 2. Згасання козацьких автономій у підросійській Україні // Яковенко Н. Нарис історії України з найдавніших часів до кінця XVIII ст. — Київ, 1997.
↑О. Сокирко. Тріумф в час Руїни. Конотопська битва 1659 р. — К. : Темпора, 2008
↑Rosefielde, Steven. Excess Mortality in the Soviet Union: A Reconsideration of the Demographic Consequences of Forced Industrialization, 1929—1949 //Soviet Studies 35 (July 1983): 385—409
↑УКРАЇНСЬКА ПОВСТАНСЬКА АРМІЯ (УПА) Енциклопедія історії України: Україна—Українці. Кн. 2 / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. Київ: Наукова думка, 2019. 842 с.
↑Архівована копія. Архіворигіналу за 24 липня 2014. Процитовано 25 лютого 2014.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
↑Архівована копія. Архіворигіналу за 24 лютого 2014. Процитовано 25 лютого 2014.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
↑Архівована копія. Архіворигіналу за 19 жовтня 2017. Процитовано 19 жовтня 2017.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
↑Архівована копія. Архіворигіналу за 19 жовтня 2017. Процитовано 19 жовтня 2017.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
↑Архівована копія. Архіворигіналу за 19 жовтня 2017. Процитовано 19 жовтня 2017.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
↑Конституція України, стаття 102.Офіційний сайтВерховної Ради України. Архіворигіналу за 6 січня 2014. Процитовано 5 січня 2014.:«Президент України є главою держави і виступає від її імені. Президент України є гарантом державного суверенітету, територіальної цілісності України, додержання Конституції України, прав і свобод людини і громадянина.»
↑Конституція України, стаття 113.Офіційний сайтВерховної Ради України. Архіворигіналу за 6 січня 2014. Процитовано 5 січня 2014.:«Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади. Кабінет Міністрів України відповідальний перед Президентом України та підконтрольний і підзвітний Верховній Раді України у межах, передбачених у статтях 85, 87 Конституції України. Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується Конституцією і законами України, актами Президента України.»
↑Parliament approves admission of military units of foreign states to Ukraine for exercises:[14][Архівовано 22 травня 2010 уWayback Machine.]kyivpost
↑Архівована копія(PDF). Архіворигіналу(PDF) за 8 листопада 2007. Процитовано 8 листопада 2007.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
↑Архівована копія(PDF). Архіворигіналу(PDF) за 7 березня 2020. Процитовано 20 січня 2020.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
↑German expert: Sunflower oil grows in price in Ukraine due to its low world reserves:[20][Архівовано 23 липня 2011 уWayback Machine.]UkrAgroConsult — BlackSeaGrain
↑В. П. Веклич, Л. В. Збарський Проблеми і перспективи розвитку трамвайного транспорту в Українській РСР (рос.) — К.: Общество «Знание» УССР, 1980
↑В. К. Дьяконов, М. А. Ольшанський, И. М. Скаковський,В. П. Веклич та ін. Перший в Росії. Київському трамваю 75 років(рос.) — К.: Будівельник, 1967—144 с, іл.
↑абАрхівована копія. Архіворигіналу за 20 лютого 2013. Процитовано 18 червня 2012.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
↑абвМатеріали МОН України до слухань у Комітеті Верховної Ради України з питань науки і освіти з питання «Законодавче забезпечення розвитку Національної інноваційної системи: стан та шляхи вирішення», червень 2016
↑Архівована копія. Архіворигіналу за 22 травня 2010. Процитовано 16 жовтня 2011.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
↑Українське поетичне кіно // Український словник-довідник екранних медіа / Рутковський О. К. : ІМФЕ ім. М. Т. Рильського НАН України, 2007. — 304 с. —ISBN 978-966-02-4557-0
↑Архівована копія. Архіворигіналу за 6 листопада 2011. Процитовано 15 листопада 2011.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
Boshyk Y. Ukraine During World War II: History and Its Aftermath / Yuri Boshyk. — Canadian Institute of Ukrainian Studies, 1986. —ISBN 0-920862-37-3.(англ.)
Magocsi P. R. A History of Ukraine / Paul Robert Magocsi. — University of Toronto Press, 1996. —ISBN 0-8020-7820-6.(англ.)
Reid A. Borderland: A Journey Through the History of Ukraine / Anna Reid. — Online ed. — 2003.(англ.)
Україна у цифрах 2014: Статистичний збірник. — К.: Державна служба статистики України, 2015. — 239 с.
«Україна. 30 років незалежності». Стислий довідник / За ред. д. і. н., проф. Киридон А. М. Київ: Державна наукова установа «Енциклопедичне видавництво», 2021. 536 с.
.svg)
%2c_cartographer.jpg)
.jpg)
.jpg)
.png)
%2c_Bitwa_pod_Orsz%25C4%2585.jpg)
.png)
.jpg)
.png)
.svg)
.jpg)
.jpg)
.jpg)
_front_side.jpg)
.jpg)
.jpg)
.jpg)
.jpg)
.jpg)
_location_map.svg)
.jpeg)
.jpg)
.jpg)
_1.jpg)
.jpg)
_%25D0%25B1%25D0%25B0%25D1%2588%25D1%2582%25D0%25B0_%25D0%25B7%25D0%25B0%25D0%25BC%25D0%25BA%25D1%2583_%25D0%259B%25D1%2583%25D1%2586%25D1%258C%25D0%25BA.jpg)
_Bridge_in_Kiev.jpg)
.jpg)
.jpg)
.jpg)
