| Тіппу Тіп | |
|---|---|
 | |
| Народився | 1837[1][3][4]  Занзібар,Танзанія |
| Помер | 14 червня1905(1905-06-14)[1][2] Занзібар (місто) |
| Країна | .svg) Занзібарський султанат |
| Діяльність | торговець,работорговець |
| Діти | Сефу бін Гамід |
Тіппу Тіп (*1832 —14 червня1905) — афроарабський заможний торгівець, державний діячЗанзібарського султанату, створив фактично незалежну державу північніше озераТанганьїка. Повне ім'яХамад ібн Мухаммад ібн Джамах ібн Раджаб ібн Мухаммад ібн Саїд аль-Муграбі (араб.بن محمد بن جمعة بن رجب بن محمد بن سعيد المرجبي).
Його дід Джамах й батько Мухаммад були афроарабами, що брали участь в торговельних експедиціях в глибинні території Східної Африки. Його прабабуся по батькові, дружина Раджаба бін Мухаммада бін Саїда аль-Муграбі, була донькою Джуми ібн Мухаммада аль-Небані, представника поважної маскатської родини, і африканської жінки з Майї, села на південь від того місця, де пізніше виникне місто Дар-ес-Салам. Його мати була донькою Хабіба ібн Бушир, члена знатної арабської родини з Маскату.
Народився 1832 року на Занзібарі, отримавши ім'я Хамад. Замолоду долучився до батьківських торговельних експедицій до озера Танганьїка, державКазембе іБемба. У 1860-х роках він вже діяв самостійно, почавши створення торговельних факторій. Для охорони сформував власний загін, озброєний рушницями і гарматами.
Десь в середині 1860 років уклав союз з торгівцемМсірі, що діяв південніше таМірамбо, вождемньямвезі, що поділу впливу в районі Великих озер. Навесні 1867 року переміг Чіпілі Чіпіоку, нсаму (правителя) держави Табва на східному узбережжі озера Танганьїка, де створив власну факторію.
1870 року спільно з Мсірі завдав рішучої поразкиМвонгу Нсембі, мваті Казембе. З цього часу вже не мав конкурентів у створення власної держави за озером Танганьїка, витіснивши з цього регіону торгівців державиЛуба. Можливо в цей час отримав прізвисько Тіппу Тіп — «Збирач багатств». За його власними словами, прізвисько надано під час походу до регіону Чунгу, після гарматного пострілу, який вважався на звук «тіптіп».
Тіппі Тіп зустрічався і допомагав багатьом європейським дослідникам Африки, зокремаГенрі Мортону Стенлі іДевіду Лівінгстону. Він був свідком зустрічі Лівінгстона і Стенлі.
1884 року стверджував, що Східне Конго належить йому і султануБаргашу. Попри захист інтересів Занзібару в Конго, Тіпу вдалося зберегти гарні відносини з європейцями. Коли в серпні 1886 року почалися бойові дії між арабами ісуахілі з одного боку та найманцями бельгійського короляЛеопольда II біляводоспаду Стенлі, Тіп вирушив до бельгійського консула, щоб переконати його в мирному ставленні. Зберігав владу і вплив до 1887 року.
На початку 1887Генрі Мортон Стенлі прибув до Занзібару, де від імені короля Бельгії запропонував тіппу Тіпу стати губернатором округу біляводоспаду Стенлі вВільній державі Конго, тобто зберегти свої володіння, але лише в іншому статусі. 24 лютого Тіп прийняв пропозицію. Фактично ці землі зберігали незалежність в складі Вільної держави Конго. Монополію на торгівлю мав тіппу Тіп. Водночас зайнявся розведенням гвоздики на Занзібарі. До 1895 року він уже був власником семи шамба (плантацій), де вирощувалася гвоздика, і 10 тис. рабів.
У 1890 або 1891 році повернувся на батьківщину, передавши володіння в Конго бельгійцям. Втім його синСефу (відомий під прізвиськом Румаліза) вирішив зберегти батьківське володіння в власності свого роду. Тому 1892 року напав на бельгійських торговельних агентів, чим спровокувавКонго-арабську війну. Тіппу Тіп не проявив себе в цьому ніяк, проте напевне таємно підтримував сина. Останній загинув у битві 1893 року. 1894 року було остаточно скасовано особливий статус Східного Конго в складі вільної держави Конго.
Решту життя Тіппу займався підтримання господарства наЗанзібарі та написанням автобіографії. Тіппу Тіп помер 1905 року від малярії у власному будинку на Занзібарі.
Всі європейські мандрівники, з якими він зустрічався, описували його як надзвичайно ввічливу, освічену, доброзичливу та харизматичну особу. Стенлі називав його «чорним джентльменом».
Тіппу Тіп склав автобіографію, що стала першим твором цього жанру, створеним мовоюсуахілі. Її було записано арабською в'яззю. Генріх Броді переклав рукопис німецькою і записав її латиницею. Згодом вона була перекладена англійською мовою і опублікована у Великій Британії 1907 року.
 | |
|---|---|
| Довідкові видання | |
| Нормативний контроль |
