Парова турбіна у процесі монтажу (з відкритим корпусом). Більша частка електроенергії у світі виробляється з використанням турбін такого типу. Електрифікація є одним з найважливіших досягнень людства у галузі освоєння нових технологій у XX столітті
Техноло́гія (відгрец.τεχνολογια, що походить відгрец.τεχνολογος;грец.τεχνη — майстерність, техніка;грец.λογος — (тут) передавати) —наука («корпусзнань») про способи (набір і послідовність операцій, їх режими) забезпечення потреблюдства за допомогою (шляхомзастосування)технічних засобів (знарядь праці).
Термін «технологія» має декілька базисних значень[1].
Технологія — сукупність методів (способів) виготовлення, видобутку, обробки або переробки та інших процесів, робіт і операцій, що змінюють стансировини,матеріалів,напівфабрикатів чи виробів у процесі отримання продукції із заданими показникамиякості. До складу сучасної технології входить і технічний контрольвиробництва. Технологія значною мірою зумовлює якість і в багатьох випадках кількість виготовленої продукції, її собівартість,продуктивність праці тощо. Вона пов'язана знауково-технічним прогресом,організацією праці та досвіду трудових ресурсів виробництва.
Технологія — власнетехнологічні процеси отримання, обробки й переробки, складання чи будівництва, а також, опис цих процесів у вигляді інструкцій щодо їх виконання, технологічних схем, вимог,графіків, тощо.
Технологія — сукупність знань про методи здійснення виробничих процесів та наукова дисципліна, що описує, розробляє і вдосконалює зазначені вище способи, процеси та порядок (регламенти, режими) їх здійснення. Як наукова дисципліна технологія сприяє впровадженню найефективніших і найекономічніших виробничих процесів, що потребують найменших затрат часу і матеріальних ресурсів. Розвиток технології зумовлюється ширшим застосуванням малоопераційних, маловідходних табезвідходних технологічних процесів, досконалих методів, системматематичного аналізу іпрогнозування, засобів електронної таобчислювальної техніки.
Будь-яка технологія передбачає:
предмет праці (предмет технологічного впливу, технологічний об'єкт);ресурсі
носія технологічних функцій (працівника, колективу тощо);
рівень технологічного розвитку суспільства.
Технологія має безпосередній вияв у структурі виробничого процесу (технологічному процесі).
У промисловості ісільському господарстві опис технології виконується в документах, що іменуються операційна карта технологічного процесу (при докладному описі) або маршрутна карта (при короткому описі). У сценічному мистецтві технологія виконання вистав,п'єс, зйомки кінофільмів, описується сценарієм. Стосовнополітекономії таекономіки при зміні громадської думки, застосовується термін Пі-Ар (від Англ. PR — Public Relations — зв'язок з широкою громадськістю), часто неправильно сприймається громадськістю, як рекламна / інформаційна акція. Технологіями морального плану називаються закони предків (чого робити не можна або якщо робити, то що і як), правила поведінки людини в суспільстві, кодекс честі,конституція (у цивілізованому суспільстві), поняття (у кримінальному світі) тощо.
Загальний рівень розвитку та «сума» технологій —технологічний уклад є важливою складовоюкультури, що істотно (визначально) впливає на сталість розвиткуекономіки, відтак є однією з найхарактерніших визначальних рисцивілізації. Серед інших технологій, часто виділяютьвисокі технології — найбільш високо розвинуті (найсучасніші) технології, що є наукоємними, тобто які інтенсивно використовують найновіші наукові досягнення. Наприклад, виробництвомікропроцесорів, сучаснихавтомобілів тощо. Прийнято вважати, що такі технології є найважливішими з точки зору «забезпечення майбутнього»людства.
У кінці18 століття в загальному масиві знань про техніку, стали розрізняти традиційний описовий розділ і новий, середній клас, який отримав назву «технологія». Цей термін запровадивЙоганн Бекман (1739—1811), назвавши так наукову дисципліну, яку викладав у німецькомууніверситеті в Геттінгені з1772 року. У1777 він оприлюднив роботу «Вступ до технології», де писав: «Огляд винаходів, їхнього розвитку та успіхів у мистецтвах і ремеслах може називатися історією технічних мистецтв; технологія, яка пояснює в цілому, методично і точно всі види праці з їхніми наслідками й причинами, являє собою набагато більше». Пізніше, у п'ятитомній праці «Нариси з історіївинаходів» (1780—1805) він розвинув це поняття[2].
Технологія — в широкому сенсі — обсяг знань, які можна використовувати для виробництва товарів і послуг з економічних ресурсів. Технологія — у вузькому сенсі — спосіб перетворенняречовини,енергії,інформації в процесі виготовлення продукції, обробки та переробки матеріалів, складання готових виробів, контролю якості, управління. Технологія містить у собі способи, прийоми, режим роботи, послідовність операцій і дій, вона тісно пов'язана з застосовуваними засобами,обладнанням,інструментами, використовуваними матеріалами.
Сучасні технології засновані на досягненняхнауково-технічного прогресу і орієнтовані навиробництвопродукту: матеріальна технологія створює матеріальний продукт,інформаційна технологія (ІТ) — інформаційний продукт. Технологія це також наукова дисципліна, що розробляє і вдосконалює способи та інструменти виробництва. Упобуті технологією прийнято називати опис виробничих процесів, інструкції з їх виконання, технологічні вимоги та інше. Технологією або технологічним процесом, часто називають також, власне операції видобутку,транспортування та переробки, які є основоювиробничого процесу.Технічний контроль на виробництві, теж є частиною технології. Розробкою технологій займаютьсятехнологи,інженери,конструктори,програмісти та інші фахівці у відповідних областях.
або технологія в чистому вигляді, що охоплює методи і техніку виробництва товарів і послуг (англ.dissembled technology);
або втілена технологія, що охоплює машини, обладнання споруди, цілі виробничі системи та продукцію з високими техніко-економічними параметрами (англ.embodied technology).
Якщо звернутися до самого визначеннятерміна технологія, до його споконвічного значення (техно — майстерність, мистецтво; логос —наука), то ми прийдемо до висновку, що мета технології полягає в тому, щоби розкласти на складові елементи, процес досягнення якого-небудь результату. Технологія застосована всюди, де є досягнення, прагнення до результату, але усвідомлене використання технологічного підходу, було справжньою революцією. До появи технології панувало мистецтво — людина робила щось, але це щось виходило тільки у цієї окремої людини, це як дар — дано або не дано. З допомогою ж технології все те, що було доступно лише обраним, обдарованим (мистецтво), стає доступно всім. Наприклад, виготовленнякам'яної сокири можна представити як акт мистецтва, а можна — як технологію. У першому випадку ми маємо (можливо) незрівнянну сокиру, але зісмертю носія мистецтва створення сокир, зазначених інструментів більше не буде. У другому випадку майстерність збережеться назавжди, але якість продукту (можливо) буде не такою високою. Мить переходу від мистецтва до технології, фактично створила сучасну людську цивілізацію, зробила можливим її подальший розвиток і вдосконалення.
Взагалі, технологія присутня в усьому живому, оскільки все живе, так чи інакше, переробляєпродукти харчування на продукти життєдіяльності (відходи). Проте, початком технології людини, варто вважати перший досвід поліпшення властивостей перших інструментів, будь топалиця-копачка або кремінний ніж.
Торкаючись технології як процесу — однією з перших (але досі значимою!) технологією, є процес видобутку первісною людиною,вогню за допомогою тертя. З часом, технології зазнали значних змін, і якщо колись під технологією, малася на увазі простанавичка, то на початку XXI століття, технологія — це складний комплекс знаньноу-хау, отриманих з часом, за допомогою дорогих досліджень.
Технології виробництва можуть класифікуватись або за певною галуззю виробництва, або за певними матеріалами та способами їх отримання чи оброблення. До галузевих технологій належать, наприклад, технологія гірничих робіт, технологія машинобудування, технологіябудівництва та інше, з матеріалами пов'язані технологія металів, технологія волоконних матеріалів, технологіяполімерів тощо.
Машинобудівні технології — розробка процесів конструювання і виробництва різних машин і приладів. До них належать технічні розрахунки, вибір матеріалів і технології виробництва, а такожпроектування машинобудівних заводів і організація виробництва на них.
Гірничі технології — сукупність прийомів і способів зміни природного стану надрЗемлі задля одержання мінеральних продуктів або використання підземних просторів. За способом веденнягірничих робіт, виділяють: відкриту гірничу технологію, шахтну гірничу технологію, свердловинну гірничу технологію та їх поєднання.
Будівництво — галузьматеріального виробництва, яка створює нові й відновлює наявні об'єкти виробничого і невиробничого призначення (будівлі,споруди та їх комплекси); процес спорудження будівель. Залежно від призначення об'єктів, розрізняють промислове будівництво,енергетичне ігідротехнічне будівництво, транспортне будівництво, сільське будівництво, житлово-цивільне будівництво. Будівництво має свої особливості. Його продукція відзначається порівняно значними строками служби і використовується на місці її створення Виробничий цикл у будівництві триває від кількох місяців до кількох років Спорудження об'єктів ведеться в основному просто неба в різних кліматичних умовах.
Біотехнологія — сукупність методів використання живих організмів і біологічних процесів у виробництві. Біотехнологія — міждисциплінарна галузь, що виникла на стику біологічних, хімічних і технічних наук. З розвитком біотехнології пов'язують вирішення всеохопних проблем людства — ліквідацію нестачіпродовольства,енергії,мінеральних ресурсів, поліпшення стануохорони здоров'я і якостідовкілля[5]. Біотехнологія набула значного розвитку, пов'язаного передусім, з використанням методівгенної інженерії іклонуванням клітин та організмівтваринного тарослинного походження.
Мікротехноло́гія (англ.microtechnology) — способи реалізації процесів виготовлення структур, характерні розміри яких вимірюються мікронами або менші. Історично процеси мікротехнології використовувались умікроелектроніці для виробництваінтегральних схем (див.Технологія виробництва напівпровідників). З початком 1990-их років, область застосування цієї групи методів, поширилась за рахунок появи та масового виробництва мікроелектромеханічених систем (МЕМС), аналітичних мікросистем,твердих дисків,рідкокристалічних дисплеїв,сонячних панелей тощо. Завдяки спільним рисам оригінальних технологічних методів, що набули поширення, та їх універсальності, ці технології сформувались до кінця XX ст. у науково-технічний напрям, що отримав назву «мікротехнологія». Мініатюризація різноманітних пристроїв, вимагає при їх виготовленні залучення досягнень різних галузей науки і техніки:фізики,хімії,матеріалознавства,інформатики,вакуумної техніки,гальванотехніки. До основних фізико-хімічних процесів, що знайшли застосування у мікротехнології належать:
Нанотехнологія — область фундаментальної та прикладної науки і техніки, що сукупно займається теоретичним обґрунтуванням, практичними методами дослідження, аналізом і синтезом, а також способами виробництва й використання продуктів із заданою атомною структурою та властивостями, шляхом контрольованого маніпулювання окремимиатомами тамолекулами.
Нанотехнології якісно відрізняються від традиційних технологічних дисциплін, оскільки за таких розмірів, звичні макроскопічні технології поводження зматерією, часто непридатні, а мікроскопічні явища, що є занадто слабкими за звичних розмірів, стають набагато значнішими, а саме: властивості і взаємодії окремих атомів і молекул абоагрегатів молекул (наприклад, сили Ван- дер-Ваальса), квантові ефекти.
Нанотехнології й особливо молекулярна технологія — нові, дуже мало досліджені дисципліни. Основні відкриття, що передбачаються в цій області, поки не зроблено. Проте, проведені дослідження, вже дають практичні підсумки. Використання в нанотехнології передових наукових досягнень, дозволяє відносити її довисоких технологій.
Інформаційні технології (ІТ,англ.information technology, IT) — широкий клас дисциплін та галузей діяльності, що стосуються технологій керування, накопичення, обробки і передачі інформації.Інформаційна технологія — процес, який використовує сукупність засобів і методів збору, накопичення, обробки та передачі даних (первинної інформації) для отримання інформації нової якості про стан об'єкту, процесу або явища (інформаційного продукту). Цей процес складається з чітко регламентованої послідовності виконання операцій, дій, етапів різного ступеня складності над даними, що зберігаються накомп'ютерах. Основна мета інформаційної технології — у підсумку цілеспрямованих дій з переробки первинних даних, отримати необхідну для користувача інформацію.
В основному під інформаційними технологіями вбачаютьсякомп'ютерні технології. Зокрема, ІТ мають справу з використанням комп'ютерів іпрограмного забезпечення для зберігання, перетворення, захисту, обробки, передачі і отримання інформації. З цієї причини, комп'ютерних фахівців часто називають ІТ-фахівцями.
Інформаційні технології знайшли застосування у різних галузях людської діяльності: науці (оброблення даних, отриманих з експерименту,моделювання), освіті (електронні освітні ресурси,електронне навчання), медицині (діагностичні, аналітичні системи), військовій справі (моніторинг, аналіз бойових умов, ситуаційне моделювання,система керування вогнем), державному управлінні (електронний уряд, довідкові та аналітичні інформаційні системи), виробництві (автоматизовані системи керування тапроектування), банківській справі (електронні платежі), бізнес-процесах (управління компаніями, підтримання взаємодії компаній,інтернет-магазини, системи бронювання) тощо. У тих галузях, де інформація є кінцевим продуктом (бібліотеки,засоби масової інформації, видавнича справа,зв'язок тощо), інформаційні технології стають головним засобом виробництва[6].
Телекомунікаційні технології абоелектрозв'язок — передавання,випромінювання та/або приймання знаків, сигналів, письмового тексту,зображень тазвуків або повідомлень будь-якого роду дротовими,радіо, оптичними або іншими електромагнітними системами[7].
Основні види реалізації телекомунікаційних технологій:
Новатори — Стежать за технологічними новинками. Як правило намагаються отримати до них доступ ще до широкого появи їх на ринку.
Ранні послідовники — їхнє рішення щодо покупки буде базуватися на усвідомленні ними ступеня відповідності між перевагами нової технології та їх інтересами.
Рання більшість — для них важливим фактором є практичне значення нової технології.
Пізня більшість — вони чекають, поки продукт не стане загальновизнаним стандартом,
Відсталі — не стежать за технологічними новинками і набувають, якщо ця технологія впроваджена у будь-який товар, але не користуються нею.
Маловідходна технологія — технологія, яка дає технічно досягнутий мінімум твердих, рідких, газоподібних і тепловихвідходів і викидів.
Безвідходна технологія — сукупність технічних, технологічних способів, методів і прийомів переробки сировини, матеріалів, що забезпечує повне їх використання на даному підприємстві для виробництва кінцевої продукції споживчих товарів без будь-яких відходів.
Зайцев Г. Н., Федюкин И. К., Атрошенко С. А. История техники и технологий: Учебник для вузов / Под ред. проф. В. К. Федюкина. — СПб.: Политехника, 2007. — 416 с. —ISBN 978-5-7325-0605-1
Дубровська Г. М., Ткаченко А. П. Системи сучасних технологій: навч. посіб. / За ред. А. П. Ткаченка. — К.: Центр навчальної літератури, 2004. — 352 с. —ISBN 966-8568-05-2
Основи технологій виробництва в галузях народного господарства: навчальний посібник / Є. П. Желібо, Д. В. Анопко, В. М. Буслик та ін. — К. : Кондор, 2005. — 716 с. —ISBN 966-7982-85-8
Клименко Л. П. Системи технологій: навчальний посібник / Л. П. Клименко, С. М. Соловйов, Г. Л. Норд. — Миколаїв: МДГУ ім. П. Могили, 2007. — 600 с. —ISBN 978-966-336-084-3
Остапчук М. В. Система технологій (за видами діяльності) [Текст]: навч. посіб. / М. В. Остапчук, А. І. Рибак. — К. : ЦУЛ, 2003. — 886 с. —ISBN 966-655-063-6
Бучинський М. Я., Горик О. В., Чернявський А. М., Яхін С. В. Основи творення машин / [за ред. О. В. Горика (д. т. н., проф., засл. прац. нар. освіти України)]. — Харків : Вид-во «НТМТ», 2017. — 448 с. : 52 іл. —ISBN 978-966-2989-39-7.
Друга епоха машин: [робота, прогрес та процвітання в часи надзвичайних технологій] / Ерік Бріньолфссон, Ендрю Макафі. – К. : К.FUND, 2016. – 236 c. –ISBN 978-039-335-064-7 (англ.). –ISBN 978-966-136-320-4 (укр.)
Міжнародне поширення технологій у глобалізованій економіці : монографія / Р. Москалик; Львів. нац. ун-т ім. І. Франка. - Львів, 2013. - 376 c. - Бібліогр.: с. 331-367.
