У природі є один стабільнийізотоп159Tb. Оксиди TbO2, Tb2О3. У 1843 р. вперше швед. хімік К. Г. Мосандер при дослідженні ітрієвої землі розклав концентрат Y2O3 на ітрієвий, тербієвий і ербієвий оксиди. На початку ХХ ст. франц. хімік Ж. Урбан першим отримав чистий тербій.
Проста речовина — тербій. Блискучий метал, належить до лантоноїдів.Густина 4,35, tплав 1357 °С, tкип 3223 °С. Хімічно активний, на повітрі окиснюється, реагує при кімнатній температурі з водою, соляною, азотною і сірчаною кислотами, при нагріванні — з воднем, азотом, вуглецем і фосфором.
У 1843 р. вперше шведський хімікК. Г. Мосандер при дослідженні ітрієвої землі розклав концентрат Y2O3 на ітрієвий, тербієвий і ербієвий оксиди. На початку 20 століття французький хімікЖ. Урбан першим отримав чистий тербій.[1]
Разом з ще трьома хімічними елементами (ербій, ітербій, ітрій) отримав назву пов'язану з мінералом ітербітом (нині відомий якгадолініт), що, в свою чергу, названий на честь поселенняІттербю, що розташоване на острові Ресаре зіСтокгольмського архіпелагу, у копальні біля якого цей мінерал вперше був знайдений.
Кларк у земній корі 4,3•10−4 (мас), у морській воді ~10−7 мг/л. Найбільшу частку тербію, що доходить до 1 %, маєевксеніт, проте зазвичай тербій добувають разом з іншими рідкісноземельними металами змонациту,ксенотиму ібастнезиту, де його концентрація в десятки разів менша. Разом з РЗЕ присутній в інших мінералах:самарськіті,гадолініті,ліпариті та ін.
Виділяють тербій із суміші рідкісноземельних елементів методами іонної хроматографії або екстракції.Переводять оксид тербію у фторид тербію та відновлюють кальцієм з утворенням фторидукальцію. Решту кальцію відганяють при переплавленні суміші увакуумі.
Металічний тербій отримують металотермічним відновленням TbCl3 або TbF3.
Тербій має двіалотропні форми — при температурі нижчій за 1575 К (1302 °C) існує α-тербій, що має гексагональну щільноупаковану ґратку з параметрами a = 3,605 Å, c = 5,697 Å. При температурі вищій за 1575 К і нижчій температури плавлення (1630 К) перетворюється на β-тербій, що має об'ємноцентровану ґратку з періодом 4,02 Å[2].
Коефіцієнт теплового розширення — 8,5×10−6 К−1.[2]
Питомий опір монокристалу тербію становить 102×10−8 Ом·м вздовж головної осі, і 123×10−8 Ом·м у перпендикулярному напрямку. Температурний коефіцієнт опору — 0,00091 К−1.[2]
Природній тербій складається лише з одного стабільного ізотопу —159Tb.
Усього відомо 50 ізотопів тербію з масовими числами від 135 до 168, 19 з яких — метастабільні. З нестабільних ізотопів найбільші періоди розпаду мають158Tb (180 років) і157Tb (71 рік)[3].
Тербій є значно дорожчим за інші лантаноїди, що стримує його широке використання[4].
Тербій входить до складу кількох розповсюджених люмінофорів для виготовлення скла, лаків, фарб тощо. До кінця 20 століття велика кількість металу йшла на виготовлення зеленого люмінофору укінескопах кольорових телевізорів[5], але і зараз цей сектор використовує більшу частину усього спожитого тербію.
Сплав тербію з залізом і диспрозієм, відомий під торговою назвоюTerfenol-D[en] має найбільш сильні з усіх відомих сплавівмагнітострикційні властивості (розтягування і стискання у магнітному полі)[7]. Деякі інші сплави тербію також демонструють гігантську магнетострикцію. Ці властивості дозволяють застосовувати ці сплави у різних галузях: у магнітних приводах,давачах, гідравлічних рушіях, ультразвуковій техніці, акустичних колонках та інших магніто-механічних пристроях[8][9].
Разом з оксидом цирконію тербій використовується як стабілізатор упаливних комірках, що мають працювати за високих температур[10].
Щороку у світі споживається 450 тонн оксиду тербію (станом на 2008 рік)[11].
Глосарій термінів з хімії // Й. Опейда, О. Швайка. Ін-т фізико-органічної хімії та вуглехімії ім. Л. М. Литвиненка НАН України, Донецький національний університет. — Донецьк: Вебер, 2008. — 758 с. —ISBN 978-966-335-206-0
