Текто́ніка (грец.τεκτονική —будівельна справа, відτεκταίνω — майструю, будую) —наука (галузьгеології), що вивчає структуру та рухиземної кори і підкорових мас та форми заляганнягірських порід, створені цими рухами, досліджує геологічну історію й закономірності розвитку тектонічних рухів.
Основні задачі тектоніки — вивчення сучасної структури земної кори, тобто розміщення та характер залягання в її межах різних гірських порід, і закономірних поєднань структурних елементів різного порядку — від дрібних складок та розривів доконтинентів таокеанів, а також встановлення історії та умов формування земної кори.
Тектонічні процеси викликають рух суші таземлетруси. Вулканічні події, підвищення рівня моря та землетруси пов’язані з тектонічними процесами.
Основні розділи тектоніки: загальна (морфологічна) тектоніка (структурна геологія), регіональна тектоніка, історична тектоніка, теоретична (генетична) тектоніка, порівняльна тектоніка, експериментальна тектоніка (тектонофізика). В особливий розділ тектоніки виділяють неотектоніку. На стику тектоніки тасейсмології виникласейсмотектоніка. Початок розвитку тектоніки припадає на XVI-XVII ст. Остаточно вона сформувалася у XX ст. Синонім — геотектоніка.