Окрім стандартних для світової практики атрибутів держави — назви країни, прапор, герб, гімн, Танзанія має національні, притаманні для цієї території державні атрибути, наприклад «жезл батька нації»[1].
До1964 року територію країни охоплювали дві державні формації — континентальна й острівна (які в різні історичні часи мали різні назви). Але уже за часів новітньої історії (XIX—XX століття) ці територіальні формування стали відомі світу якЗанзібар, що став англійським протекторатом у1890 році, а незалежнимсултанатом у1963 році таТанганьїка, колонія Німеччини до1914 року, що була підмандатною територієюЛіги Націй у1920—1946, самоуправною територією у віданні ООН з1946 року, а згодом одержала незалежність у межах Британської Співдружності в1961 році.
Ставши незалежною республікою, очолюваною президентомДжуліусом Ньєрере, у1964 році Танганьїка об'єдналася із Занзібаром, тому в назві держави поєднали кілька перших літер від назв попередніх державних формувань. Країна дістала назву Танзанія — ТАН (перші три букви від Танганьїка) + ЗАН (перші три букви від Занзібар). Таким чином, починаючи з 1964 року на світовій мапі постала держава з назвою — Об'єднана республіка Танзанія.
Прапор Танзанії був прийнятий в 1964 році шляхом об'єднання прапорів Танганьїки і Занзібару. Прапор розділений по діагоналі жовто-чорною смугою, яка формує зверху й по-низу два трикутники: верхній зелений, а нижній трикутник синій:
Зелений колір прапора персоніфікований з багатою рослинністю в країні.
Жовтий колір персоніфікований з багатими покладами корисних копалин у країні
Чорний колір персоніфікований з кольором шкіри танзанійців.
Синій колір персоніфікований з численними озерами і річками країни та Індійським океаном, що омиває його узбережжя.
Герб Танзанії включає в себе воїна та селянку, які стоять опираючись на слонячі бивні (символізують природні багатства країни), обабіч щита (історичний щит притаманний африканським народностям) на якому символічно зображені особливості країни. Щит стоїть на верхівці гори Кіліманджаро, а в підніжжю гори та в ногах чоловіка і жінки, ростуть кущі гвоздики і бавовни, що символізують господарську діяльність та особливості Танзанії.
Золотиста верхня частина символізує наявність корисних копалин у республіці; другою частиною є прапор країни, третьою частиною є червоне тло під прапором, що символізує багаті й родючі ґрунти Африки, тоді як хвилясті смуги, на четвертій частині щита, символізують собою землі, моря, озера та узбережжя країни. У золотій частині прапора зображений палаючийсмолоскип, що означає свободу, освіту й знання, а спис означає захист свободи, тоді як сокира і мотика є інструментами, якими послуговується народ Танзанії, що розбудовує свою країну.
Mungu ibariki Afrika (укр.Боже, благослови Африку) — державний гімн Танзанії. Є відомою мелодієюЕноха Сонтонгі «Боже, благослови Африку» зі словами, перекладеними насуахілі, що також є частиноюгімну Південної Африки й (зі зміненими словами)гімном Замбії. Був затверджений як державний гімн Танганьїки після одержання останньої незалежності в1961 році. Після об'єднання Танганьїки ізЗанзібаром у нову країну Танзанію в1964 році було вирішено залишити гімн першої як офіційний гімн.
Танзанія здебільшого розташована в тропічному поясі, тому їй характернийтропічний клімат. У високогір'ях, температура коливається від +10 до 20 °C в холодну і спекотніпори року, відповідно. В інших частинах країни температура рідко падає нижче 20 °C. Найспекотніший період приходить в період з листопада по лютий (25—31 °C), а найхолодніший період припадає на травень — серпень (15—20 °C).
Танзанії притаманні два основні сезонні періоди опадів. Одним з них є літній, що триває з грудня по квітень, а інший, не тривалий й міжсезонний, бімодальний сезон дощів відбувається двічі, в проміжку: жовтень-грудень і березень-травень. Перший проходить у південній, південно-західній, центральній і західній частинах країни, а другий сезон дощів, зчаста, находить на північ і північне узбережжям країни. У бімодальному режимі в березні — травні дощі зазвичай затяжні, які називають«Масика» (Masika), а в період жовтень-грудень, як правило, випадають короткочасні дощі, які називають«Вулі» (Vuli).
У2006 році чисельність населення Танзанії становило 38 329 000 осіб, за оцінками фахівців, темпи зростання чисельності танзанійців 2 відсотки. Населення країни розподілено вкрай нерівномірно по всій території Танзанії, з щільністю від 1 людини на квадратний кілометр у посушливих районах і до 51 особи на квадратний кілометр в материковій частині нагір'я із достатнім водозабезпеченням, та аж 134 людини на квадратний кілометр на Занзібарі[2]. Більше 80 % населення мешкає у сільській місцевості.Дар-ес-Салам (колишня столиця) є найбільшим містом і торговим центром країни; тоді якДодома (розташований в самому центрі Танзанії) стала новою столицею і місцем перебування парламенту та більшості владних структур.
Загальні демографічні показники в Танзанії такі (дані виведені станом на 2008 рік):
Народжуваність — 35,12 новонароджених на 1000 осіб населення.
Смертність — 17,38 смертей на 1000 осіб населення.
Співвідношення статей: при народженні — 1,03 хлопчики / 1 дівчинка, у віці до 15 років: 1,01 хлопчика / 1 дівчинка, у віці від 15 років і до 65 років: 0,98 чоловіків / 1 жінку, у віці 65 років і старше: 0,77 чоловіків / 1 жінку, сумарний показник — 0,98 чоловіків / 1 жінку.
Танзанія має високі темпи зростання населення. Загальний коефіцієнт народжуваності становить 5,3 дитини на одну жінку (хоча офіційні дані занижені, оскільки численні національно-релігійні групи не дають чітких даних, що пов'язано з етнічно-суспільними конфронтаціями, а також простими побутово-медичними проблемами, а звідси витікає значна смертність новонароджених). У наш час[коли?] близько 44 відсотки населення перебувають у віці до 15 років, тому, за всіма прогнозами, слід чекати чергового спалаху збільшення чисельності населення. У той же час існують суттєві перепони в подальшому існуванні цих осіб, які пов'язані з величезною злиденністю більшості населення країни і відносно високим відсотком санітарно-медичних проблем, особливо — поширеннямСНІДу. Все це відбивається на високій смертності в країні та значним числомміграції за межі Танзанії.
Населення Танзанії більшою мірою розподіляється на чорношкірих африканців, які становлять абсолютну більшість в країні, арабське населення, що в колишній історії країни було домінуючим у владних верствах та прошарках, але внаслідок революції та інших демографічних процесів воно суттєво скоротилося й тепер не відіграє такої суспільної ролі. Тоді як на його зміну добавилися вихідці з Азії (індійці, пакистанці та китайці), мігранти з інших африканських країн, а також незначна частина європейців.
Африканське населення складається з більш ніж 120 етнічних груп[3], з яких: 12 %сукума (Sukuma) і 9 %ньямвезі (Nyamwezi) , 8 %хехе (Hehe) ібена (Bena),гого (Gogo), 7 %гая (Haya), 6 %маконде (Makonde), 6 %чагга (Chagga) іньяк'юса (Nyakyusa) налічують більш ніж 1 млн осіб[4]. Інші значні етнічні групи —паре (Pare),шамбаа (Shambaa) інгоні (Ngoni). Більшістьтанзанійців, в тому числі таких великих етнічних груп, як сукума і ньямвезі, за своїм походженнябанту. Окрім того в країні мешкають представники етнічної групи нільських племен або пов'язаних з ними своїм походженням — кочовики 3 %масаї (Maasai) талуо (Luo), обидва цих племені суттєвіше представлені в сусідній Кенії. Водночас в країні племенасандаве (Sandawe) іхадза (Hadza) говорять мовами з койсанської мовної сім'ї, поширення якої набагато тисяч кілометрів від Танзанії — в районі пустеліКалахарі в Південній Африці[5].
Значно малочисельнішими в країні єараби,індійці тапакистанці,китайці, а також незначна громада вихідців з Європи[6]. У 1994 році азійська громада становила 50 000 осіб на материку і 4000 на Занзібарі. За приблизними оцінками урядовців у Танзанії мешкає 70 тисяч арабів[7], чисельність арабського населення лише приблизна, оскільки внаслідокЗанзібарської революції, після12 січня1964 року була повалена місцева арабська династія, а тисячі арабів та індійців були вбиті в ході заворушень, решту були затримані й більшість з них булидепортовані[8]. Більшість з 10 тисячєвропейців представлені у владних структурах, медицині, науці та великому бізнесі, а також підтримують гуманітарні місії та програми на Африканському континенті. Слід відмітити, що в країні в пересильних таборах мешкає 431 000 біженців із Бурунді та 96 000 із Демократичної Республіки Конго[9].
У Танзанії загалом розмовляють 127 різнимимовами[10]. У Танзанії, представлені всі чотири основні мовні груп Африки: близько 90 % населення говорятьмовами банту, на півночі країни вживаютьсяніло-сахарські мови,південнокушитські мови,койсанські мови племен гадза і сандаве. Водночас,де-юре зафіксовано офіційну мову країни — суахілі, хоча вона не є національною танзанійською мовою, але, будучи історично вживана, якЛінгва-франка (ввібравши численні мовні особливості країни, вона виникла, як допоміжна мова міжетнічного спілкування), в теперішній час її почали використовувати в службових цілях, навчанні та торгівлі, таким чиномде-факто вона стала офіційною мовою Танзанії.
За часівколоніальних, вживання мов різних племен було повсюдним, тому спершу німецькій колоніальній адміністрацій довелося опертися на більшу етнічну групу та використовувати її мову задля координації племен — таким чином колоніальний уряд спричинився до розвитку танзанійської «національної мови» — суахілі. Натомість, британський колоніальний період відзначився утисками суахілі та інших мовних груп, а задля адміністрування колонії була використанаанглійська мова (якою англійці намагалися заставити послуговуватися поневолені африканські племена-народи, особливо їх суспільну верхівку), тепер уже як на державній службі (в парламенті чи в уряді), так і в побуті, в навчальних і торгових закладах зобов'язані були використовувати англійську як офіційну мову. Але після повалення колоніальних пут Танзанія стала однією з небагатьох африканських країн, якій вдалося відновити свою мовну історію й потіснити колоніальну мову із суспільного вжитку (хоча англійська мова ще використовується в судах, закладах вищої освіти та в міждержавному спілкуванні)[11]. За суахілі в 1984 році було закріплено в законодавчому плані офіційний статус мови суспільно-політичного сектора, початкової освіти, освіти для дорослих, торгових операцій, тоді як за англійською залишилися галузі вищої освіти, університети, вищі суди. І незважаючи давню історію використання англійської мови в Танзанії, та мільйонне субсидування уряду Великої Британії заради заохочення верхніх прошарків танзанійського суспільства, ця мова вже втратила суттєве суспільне значення, як і колишній свій статус. Якщо ще в 1970-х роках серед танзанійських студентів зазвичай нормою було говорити тільки на англійській мові, то в ці дні вони вже говорять між собою, майже виключно, на мові суахілі, навіть викладання у середніх школах і університетах, які повинні бути офіційно тільки англійською мовою, іноді надається на мові суахілі або суміші суахілі-англійської.
У країні досі ще спостерігається явище мігрантських мов: так вихідці з Індії послуговуються індійськими мовами, саме тих районів з яких вони прибули (найпоширенішагуджараті);португальська мова використовується вихідцями зМозамбіку і індійцями зГоа); в меншій мірі вживаєтьсяфранцузька мова (біженцями з сусідньої Руанди, Бурунді і Демократичної Республіки Конго);німецька мова була широко поширена в цей період колоніальний, але в теперішній час вона майже забута й послуговується окремими викладачами та в релігійних цілях незначним прошарком населення, а на Занзібарі головна розмовна мова —арабська, яка отримала також своє поширення й на континенті серед частини мусульман.
Поточні статистичні дані прорелігію в Танзанії недоступні, оскільки релігійні дослідження були виключені з урядового перепису опісля1967 року, аби не провокувати конфесійних суперечок в країні[12]. Водночас релігійні лідери та соціологи вважають, що християнські і мусульманські громади в країні приблизно однакового розміру, на кожну припадає від 30 до 40 відсотків населення[13], а решту складають послідовники інших конфесій, релігій корінних народів країни, і атеїсти. Конституція країни передбачає свободу віросповідання і уряд, в цілому, дотримується цих постулатів. Водночас, напруженість у відносинах між мусульманами та християнами в Танзанії є високими з кожним роком зростає(що спричинене як внутрішніми так й зовнішніми чинниками)[14]. Також були випадки загострення напруженості між світськими іфундаменталістськими мусульманськими течіями, адже останні закликають «послідовників пророка» дотримуватися суворих канонівісламу в повсякденному житті.
Послідовникихристиянства становлять в основному:католики,православні,протестанти,п'ятидесятники,адвентисти сьомого дня,мормони іСвідки Єгови. Серед протестантів яскраво вираженілютерани і прибічникиморавської церкви (так відображене німецьке колоніальне минуле країни), як іанглікани (а це вже слід британської колоніальної історії Танганьїки). Всі ці релігійні течії мали суттєвий вплив у тій чи іншій мірі на зародження руху «Walokole» (епоха Відродження Східної Африки), що послужило згодом поживним ґрунтом для поширення харизматичних і п'ятдесятницьких груп-сект.
Занзібар, вважається форпостоммусульманства в країні, там мешкає більше 99 % мусульман[15]. А на материку, мусульманські громади не такі чисельні й зосереджені в прибережних районах, також є кілька великих мусульманських меншин у внутрішніх міських районах країни, в першу чергу це склалося історично, оскільки вони компактно селилися уздовж колишніхкараванних шляхів. Переважна більшість населеннясуніти — від 80 до 90 відсотків, а решту складають прибічникишиїтських груп, в основному азійського походження.
У країні зареєстровані й активно розвиваються й інші, малочисельні, релігійні спільноти —буддисти,індуїсти ібахаїсти[16]. Таке явище, здебільшого, спричинене міграційними процесами на материковій частині країни, а оскільки Танзанія є світською державою тому численним прихильникам різних конфесій тут не є обтяжливо перебувати, на відміну від їх становища в сусідніх країнах.
Танзанія ділиться на 26 регіонів — по танзанійськомумкоа (mkoa), 21 на материку і 5 в Занзібарі (три на островіУнгуджі, два наПембі). Мкоа, зі свого боку, діляться на 98 районів —вілая (wilaya), кожен з яких має в своєму складі принаймні один виконавчий орган-раду, дані розмежування були зачаті задля подальшого підвищення рівня місцевої влади; керівництво громадами за допомоги органів місцевогосамоврядування. На теперішній час існує 114 рад, що діють в 99 районах, з них 22 міські і 92 сільських самоврядних одиниці.
Розподілекспорту Танзанії у країни світу у відсотках для кожної окремо взятої країни в 2006 році порівняно з лідеромКитаєм (100 % = $137,983,000).
Танзанія — переважно аграрна країна. Основні галузі промисловості: гірнича (алмази,золото та ін.), нафтопереробна, металообробна, нафтохімічна, харчова, текстильна, деревообробна, цементна.
Транспорт — автомобільний, залізничний, морський, авіасполучення. Основні порти: Дар-ес-Салам і Танга. Є три міжнародних аеропорти — Дар-ес-Салам, Аруша іЗанзібар.
Найпопулярнішою грою в країні є футбол, у який грають по всій країні. Найбільше уболівальників мають два основні клуби країни — «Янґа» (англ.Young African Sports Club - Yanga) і «Сімба» (англ.Simba sports club - Simba)
Баскетбол також популярний, але головним чином в армії і школах. Танзанія пишається тим, що виховала одного гравця НБА —Хашим Табіт (англ.Hasheem Thabeet), який грає за «Мемфіс Грізліс». Він є першим танзанійцем, що грає в лізі НБА.Регбі почали культивувати в Танзанії недавно, але команда прогресує доволі швидко.
(англ.)Andreas Eckert: «Herrschen und Verwalten — Afrikanische Bürokraten, staatliche Ordnung und Politik in Tanzania», 1920—1970. München 2007,ISBN 978-3-486-57906-2
(нім.)Hansjoerg Dilger: «Leben mit Aids. Krankheit, Tod und soziale Beziehungen in Afrika. Eine Ethnographie». Campus, Frankfurt a. M. 2005,ISBN 3-593-37716-0
(рос.) Африка: Энциклопедический словарь. В 2 т. Т. 2. / Гл. ред. А. Г. Громыко. Ред. коллегия: М. В. Васев, А. М. Васильев, Н. И. Гаврилов и др. — М. : Сов. энциклопедия, 1987. — 671 с. (с. 426—443)
(рос.)Громова Н. В. Язык суахили в современной Танзании // Межрасовые и межэтнические отношения в современной Танзании: Труды Российской комплексной экспедиции в Объединенной Республике Танзания (сезон 2005 г.) / Отв. ред. А. В. Коротаев, Е. Б. Деминцева. —М. : Інститут Африки РАН / УРСС, 2007. — С. 84-93.
(рос.)Кикнадзе А. Великобритания — Африка. Драматическая благотворительность // Азия и Африка сегодня. — 2003. — № 1. — С. 25-29.
