Та́ллінн (ест.Tallinn,досл. «данський замок»[11]) — столиця, найбільше місто та головний портЕстонії. Розташований на березіФінської затоки, на півночі країни. Великий пасажирський і вантажний морський порт.
Вважається, що назва міста походить від слів «taani linn», що означаєданський замок/місто. Однак, можливо також походження від «tali linn» (зимовий замок).
Перша згадка про Таллінн, імовірно, датується 1154 р., коли арабський географМухаммад аль-Ідрісі описав у своїй праці місто під назвоюКоливань (у написанніQuoluwany). Час проникнення цього топоніма в усну традицію, а також обставини заснування міста поки невідомі. У давньоруських письмових джерелах назва трапляється з 1223 року і виходить з ужитку тільки уXVIII столітті.
7 грудня 1988 року на сесії Верховної РадиЕстонської РСР була прийнята поправка до російського текстуКонституції СРСР, відповідно до якої назва міста стала писатися з двома «н» («Таллинн»). Ця реформа пояснювалася прагненням привести російське написання у відповідність з естонським.
Поселення, що існувало на місці нинішнього Таллінна, вперше згадується 1154 року, у праці арабського географааль-Ідрісі якQuoluwany, який схарактеризував його як «маленьке місто, скоріше схоже на фортецю», відзначивши при цьому велику гавань. У руських літописах фортеця згадується якКоливань.
У 1219 році захоплений данцями. «Лівонська хроніка»Генріха Латвійського свідчить, що влітку того року велике військо під командуванням самогоВальдемара II (Waldemar II) висадилося на берег у землі Рявала і данці «влаштувалися в Лінданісі, який раніше був городищем ряваласців, і зруйнували старе городище, та стали інше, нове будувати».
Ставши данським, місто переживало постійні набігиестів і німецькогоОрдена мечоносців, який до того часу вже опанував території сучасноїЛатвії і південної Естонії.
1227 року Ревель захопили мечоносці. У 1238—1346 роках знову належав Данії. 1346 року Данія продала свою частину Естландіївеликому магістрові Тевтонського ордена, який незабаром передав її ландмейстеру Тевтонського ордена вЛівонії. 1347 року місту Ревель підтвердили його привілеї.
Початок XV — середина XVI сторіччя — золота доба стародавнього Ревеля: місто входило вГанзейський союз і відігравало важливу роль у регіоні Балтійського моря. Економічне піднесення тих часів сприяло не тільки ґрунтовному укріпленню кордонів міста, але також створило всі передумови для активної творчості — створення архітектурних і художніх цінностей. Проте ослаблення Лівонського ордена і економічний занепад під часЛівонської війни привели до втрати містом колишнього значення.
У 1561—1710 роках Ревель у складіШвеції. У цей період місто переживало нове піднесення, розширилася діяльність талліннських ремісників, з'явилася перша мануфактура. Набув поширення рухРеформації. Зросла кількість навчальних закладів,1631 р. заснована найдавніша постійно діюча школа Естонії (Гімназія Густава Адольфа), до кінця шведського періоду більшість городян були грамотними. З'явилися друкарні.1637 року була видана перша книга естонською мовою.
У 1710 році в ходіПівнічної війни місто було завойоване Московським царством. Уся Естонія зазнала жорстоких втрат від воєнних дій, голоду і чуми, не став винятком і Ревель, у якому 11 серпня 1710 року почалася епідемія чуми. 18 серпня 1710 року до міста підступили російські війська під командуванням генералаХристияна Баура і тримали місто в облозі до 30 вересня 1710 року, коли місто було здане. Під час облоги активних бойових дій не велося. До початку 1711 року в місті померли від чуми близько 15 тисяч людей. Після закінчення Північної війни Ревель став швидко облаштовуватися, попри те, що головним центром Російської імперії на Балтиці післяСанкт-Петербурга сталаРига.
У 1918 році в Ревелі була проголошена незалежність Естонії. Проте за умовамиБерестейського мирного договору (стаття IV) між Німеччиною ібільшовиками, що прийшли в 1917 році до влади в Росії, країна була окупована німцями.
У 1919 році Ревель уперше отримав сучасну естонську назву — Tallinn.
Під час Визвольної війни 1918—1920 років молода Естонська республіка взяла участь у Поході наПетроград білогвардійської Північно-західної армії — всього 20 тисяч багнетів і шабель: 17,5 тисяч росіян і 2,5 тисячі естонців. Після закулісних переговорів із більшовиками з жовтня 1919 р. (у розпал боїв за Петроград), поразки Північно-західної армії й інтернування її на території Естонії, 2 лютого 1920 року був підписанийТартуський мирний договір міжРРФСР і Естонією — Таллінн став столицею держави, визнаної у цей момент тільки ніким не визнаним урядом Радянської Росії.
З 1925 року офіційною назвою міста стала форма Tallinna. 1933 року повернули назву Tallinn.
У період незалежності Таллінн розвивався загалом досить успішно. Було засновано Талліннський педагогічний іТалліннській політехнічний інститути, Академію мистецтв. Великі підприємства епохи Російської імперії, що орієнтувалися переважно на російський ринок, в 1920-ті роки були або закриті, або перепрофільовані. На початку 1920-х років велике значення для міста мав транзит радянських вантажів, який у 1924 році досяг максимуму (346 тис. тонн). Але після придушення повстання естонських комуністів 1 грудня 1924 року обсяг транзитних перевезень вже наступного року скоротився в 2,6 рази, а до 1938 року до 1,6 тис. тонн. З середини 1930-х років після виходу з важкої економічної кризи (1929—1933) почався розвиток промисловості.
У рокиДругої світової війни місто було сильно зруйноване.Радянські війська окупували Таллінн 23 дні — з 5 по 28 серпня 1941 року, після чого змушені були його залишити. 9 та 10 березня 1944 року радянська авіація завдала бомбового удару по німецьких військах, розміщеним у місті.
Місто було знову окуповане радянськими військами 22 вересня 1944 року в ходіТалліннської операції.
У 1988 році в Таллінні виник перший в СРСР антикомуністичний суспільно-політичний рух —Народний фронт. У червні-вересні 1988 року в Таллінні пройшли масові співочі заходи, що увійшли в історію як«Співоча революція».
З 1991 року, післярозпаду СРСР Таллінн стає столицею незалежної естонської держави.
У 1997 році історичну частину Таллінна — Старе місто — внесено до спискуСвітової спадщини ЮНЕСКО.
Таллінн знаходиться вСхідній Європі, на південному березіФінської затоки, за 80 кілометрів відГельсінкі. Географічно і культурно Таллінн є частиноюПівнічної Естонії. Найбільше озеро Таллінна —Юлемісте (площа 9,6 км²). Це головне джерело питної води міста. ОзероХарку — друге за величиною (площа — 1,6 км²). На відміну від багатьох великих міст, єдина значна річка в Таллінні —Піріта — розташована далеко від центру міста (зараз —міський район Піріта). Басейн річки знаходиться під охороною через його мальовничість.
По території міста проходить вапняковий уступ (Балтійсько-Ладозький). Він чітко простежується у Тоомпеа і вЛаснамяє.
Найвища точка Таллінна (64 метра над рівнем моря) знаходиться на південному заході міста в районіНимме.
Довжина берегової лінії — 46 кілометрів. У межах міста вона утворює три великі півострови: Коплі, Пальяссааре і Какумяе, чотири затоки: Талліннська, Пальяссааре, Копліська і Какумяе.
Кліматморський, з частими відлигами взимку. Середня температура лютого −5,8 °C, липня +16,4 °C. Переважають західні і південно-західні вітри.Опадів випадає до 600 мм на рік.
Станом на 1 січня 2012 року в місті мешкають 416 144 осіб[1], з яких близько 22 відсотків не є громадянами Естонії. Місто є одним із перших уЄвросоюзі за кількістю негромадян.
Таллінн — головний культурний осередок країни, тут працюють головні естонські театри, музеї, численні кінотеатри, бібліотеки, клуби, інші заклади культури та дозвілля.
Вишгород (ест.Toompea) є частиною Старого міста. У XII—XIV століттях на Вишгороді був побудований орденськийзамок Тоомпеа (ест.Toompea loss). Над замком височіє 48-метрова вежа «Довгий Герман» (ест.Pikk Hermann), яка була зведена в 1360—1370 роках.Прапор на вершині Довгого Германа є одним із символів Естонії. У перебудованому замку Тоомпеа розташований парламент ЕстоніїРійгікогу.
У Вишгороді також розташований побудований в 1900 році собор Олександра Невського.
ПлощаВана Тург — колишня ринкова площа, що розташована в старому місті.
Православний Олександро-Невський собор був зведений в 1900 році на честь чудесного порятунку імператораОлександра III в залізничній аварії 17 жовтня 1888 р. З восьми запропонованих варіантів для зведення собору найкращим місцем виявилася площа перед губернаторським палацом (нині будівля парламенту). Собор був урочисто освячений 30 квітня 1900 року. За естонськими переказами, на місці собору була могила національного естонського герояКалевіпоега. Влада збиралася знести храм в 1924 році, у період першої незалежностіЕстонії, а також під час німецької окупації. На початку1960-х років собор хотіли перебудувати впланетарій, однак він був врятований єпископом Олексієм Рідігером — майбутнім ПатріархомАлексієм II.
Зараз собор Олександра Невського є Кафедральним православним собором Таллінна та Естонії.
Церкву Миколи Чудотворця на вулиці Вене побудували 1820 року на місці старої церкви і вона стала першим купольною будівлею в Старому місті. Церква побудовано за проєктом архітектора Луїджі Руска, складеним 1807 року. Будівля розташована на вузькій ділянці, має класичні форми колон, на бічних фасадах — напівколони. Церква має дві чотиригранні вежі-дзвіниці і один головний купол. Першу православну церкву на вулиці Сулевімягі, яку побудували новгородські купці, вXV столітті перенесли на вулицю Відні, де пізніше побудували Церкву Миколи Чудотворця.
Талліннський Домський собор вважають найстарішою церквою столиці Естонії. Собор побудовано на місці старої дерев'яної церкви, перші згадки про яку сягають 1233 року. Через десять років після побудови церкви почалося будівництво кам'яного храму. Вежу Домського собору побудовано у стилі бароко, численні каплиці належать до пізніших архітектурних стилів.
Церква Нігулісте (церква Святого Миколая) — лютеранська церква-музей, розташована в Старому місті. Храм названий на честь покровителя всіх мореплавців —святого Миколая, його заснували німецькі купці вXIII столітті.
Найвища споруда в Середньовічній Європі. Побудована в готичному стилі. Перші згадки відносяться до 1267 року. Висота шпиля — 124 метри. Для туристів відкритий оглядовий майданчик, звідки можна помилуватися стародавнім Таллінном.
Домініканці заснували свій монастир у Таллінні в 1246 році. Найпомітнішою будівлею в цьому типовому монастирському комплексі стала церква Св. Катарини (Катерини), побудована імовірно в кінціXIV століття. За площею їй не було рівних у середньовічному Нижньому місті. З перших років існування монастиря при ньому неофіційно діяла школа. Монастирська будівля неодноразово перебудовувалося і розширювалося, останній раз — вXVI столітті.
Фатальну роль у долі монастиря зігралалютеранськаРеформація: в 1525 році міська влада примусила ченців полишити Таллінн, а в 1531 році внаслідок пожежі в закинутій церкві, від будівлі залишилися руїни. Нині від монастирського комплексу збереглася лише західна стіна з двома порталами, частина південної стіни з фрагментами трьохконтрфорсів, віконними прорізами і нижньою частиною південно-східної вежі, а також фрагменти північної стіни.
Вхід до Морського музею
Наразі тут виставляються роботи середньовічних каменярів, влаштовуються виставки та концерти.
Ревель // Шевченківська енциклопедія : у 6 т. / Гол. ред. М. Г. Жулинський. — Київ : Ін-т літератури ім. Т. Г. Шевченка, 2015. — Т. 5 : Пе—С. — С. 437-438.
.jpg)
.svg)
.svg)
.svg)
.svg)
.svg)
.svg)
