У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна:Сіті.
Ло́ндонське Сі́ті (англ.City of London) — адміністративно-територіальне утворення зі статусом«сіті», церемоніальнеграфство у центрірегіонуВеликий Лондон, історичне ядроЛондона, яке сформувалося на основі давньоримського містаЛондиній (лат.Londinium).
Площа у межахЛондонського муру римського походження — 2,9 км², що майже дорівнюєквадратній милі; звідси походить прізвисько — «Квадратна миля» (англ.Square mile). На схід від Сіті простягається «пролетарський» Лондон —Іст-Енд, а на захід — більш респектабельнийВест-Енд. Девіз Сіті: «Направляй нас, Господи» (лат.Domine dirige nos).
Має правацеремоніального графства і міського району з особливими історичними привілеями: у Сіті є власнаполіція, монарх може в'їхати на територію Сіті тільки з дозволулорд-мера. Сіті з 1695 року наділено правами окремого міста, і у нього є свій уряд (12 керуючих).
Сіті є великим діловим іфінансовим центром, поряд з Нью-Йорком його вважають світовим фінансовим центром[1]; протягомXIX століття Сіті було головним бізнес-центром світу і продовжує залишатися однією зі столиць світового бізнесу й на сьогодні[2].
Постійно в Сіті проживає близько 7 000 осіб (дані 2011 року), але приблизно 316 700 осіб працюють в ньому, в основному в сфері фінансових послуг[3]. Представники юридичних галузей працюють головним чином на півночі та заході Сіті — особливо вТемпл таЧенсері-Лейн, де розташованіСудові інни. Страхові компанії займають східну частину Сіті.
Вважають, щоЛондиній був заснований як торговийпорт близько 47 року н. е. Нові поселення і порт були розташовані в долині річкиУолбрук. Приблизно в 60 або 61 році Лондиній зруйнувалиіцени на чолі з їх королевоюБоудіккою. Проте Лондиній швидко відновили. Нове місто стало процвітаючим і зазнало швидкої розбудови й до кінця I століття воно було найбільшим населеним пунктомримської Британії, а вже до початкуII століття, змінившиКамулодун, стало її столицею[4].
У період розвитку римського міста в ньому жило 45 000–60 000 осіб. У 190–225 роках римляни побудували Лондонський мур. Межі сучасного Сіті багато в чому визначені старими римськими межами, хоча Лондініум не мав ніяких прав на захід від брамиЛадгейт і річкиФліт, тим більше що Темза була ширше в той час, і тому берегова межа римського міста була на північ від сьогоденної. Міст через річку побудували близько 50 року по Р. Х. Його розташування поруч з сучаснимЛондонським мостом.
На час будівництва римського муру Лондон переживав занепад. Великі ушкодження йому завдали пожежі та епідемії чуми. У Римській імперії почався довгий періоднестабільності і руйнувань, у самій Британії проти римської влади повстав Караузій. УIII таIV століттях нашої ери Лондон часто зазнавав нападівпиктів, скоттів ісаксів. У 410 році від Р. Х. римляни покинули Британію. Багато римських громадських будівель у Лондинії вже на той час перебували в занепаді і їх мало використовували, а після цього, ймовірно, виявилися покинутими. Центр життя і торгівлі перемістився на захід від Лондинія уЛюнденвік[5].
Табличка на честь відновлення Лондонського Сіті англосаксами.
Альфред Великий,король Вессексу і перший король «англійців», зайняв і почав заселяти територію всерединіримських мурів. У 886 році він призначив свого васалакороля Мерсії Етельреда II панувати над ним. Жителі переселялися з англосаксонського поселення Люнденбург («Лондонський порт») у межі римських стін. «Реконструкція» при Альфреді включала в себе відновлення римських фортець, будівництво набережної уздовж Темзи і прокладку нових вулиць.[6].
УX століттіЕтельстан дозволив існування в Лондоні восьми королівським монетним дворам, тоді як у містіВінчестер, столиці Англії, їх було всього шість, що говорить про те, що Лондон мав велике значення.Лондонський міст, який прийшов в занепад і зазнав руйнації після відходу римлян, був перебудований саксами, але періодично зазнав руйнування під час набігів вікінгів[7].
Післябитви при Гастінгсі,Вільгельм I Завойовник рушив на Лондон з бокуСаутерку, але йому не вдалося ні захопити Лондонський міст, ні зломити дух лондонців. Врешті-решт він переправився через Темзу в Валлінгворді і розграбував навколишні землі. Аби не допустити продовження війну,Едгар Етелінг,Едвін з Мерсії таМоркар нортумбрійський здалися Вільгельму у Беркхемстеді.[8] В 1075 році Вільгельм видав спеціальний статут для жителів Лондона; Лондонське Сіті залишалося містом, не до кінця підвладне новому уряду. Територію Сіті не враховано укнизі страшного суду.
У 1130 роціГенріх I ввів посаду шерифа, який контролює жителів Лондона разом із графствомМідлсекс; це не значило те, що Сіті потрапляло до залежності від графства, але тільки те, що дві ці одиниці адміністративно розглядалися як одна — до прийняття в 1888 році закону про місцеве самоврядування.[9] З 1141 року громадяни Сіті становлять єдину спільноту. Ця «комуна» перетворилася влондонську міську корпорацію. Громадяни отримали право обирати мера за згодою короля в 1189 році — і самостійно в 1215 році.
Сіті має поділ на 25 старих адміністративних районів, кожен був під орудоюолдермена.Тінг також формально проводили. Багато з середньовічних традицій продовжують існувати і до цього дня, демонструючи унікальність Сіті і його корпорації.
Декілька разів місто зазнала жахливі пожежі, одні з найважчих трапилися в 1123 році і знову в 1666 році, коли сталасяВелика лондонська пожежа. Після пожежі 1666 року було складено декілька планів з перепланування вулиць міста і перебудови його в стиліренесансу з площами і бульварами. Ці плани не були приведені в життя, і середньовічне планування міста збереглося майже в первісному вигляді.
До кінцяXVI століття Лондон став великим центром банківської справи, міжнародної торгівлі та комерції. У 1565 році серТомас Грешем заснувавКоролівську біржу, що стала центром торгівлі для лондонських ділків та отримала королівське заступництво в 1571 році.[10] Хоча вона втратила своє первинне значення, але й в наш час ріг Корнхгілл і Треднідл вважають географічним центром банківських і фінансових послуг в Сіті, поряд зБанком Англії, який з 1734 року розташовано навпроти біржі.
У 1708 році в день народженняКрістофера Рена завершили спорудження його шедевру,собору Святого Павла. Проте перша служба в соборі пройшла 2 грудня 1697 року більш ніж за 10 років до закінчення будівництва. Ця споруда замінила оригінальний собор Св. Павла, знищений під час великої пожежі 1666 г. Його вважають одним з кращих прикладівархітектури бароко Великої Британії.[11]
УXIX столітті було продовжено розбудову Лондона. Усхідному лондонському порту все століття будували доки, необхідні місту, так як старий порт вже не міг впоратися з обсягом торгівлі. Поява залізниць іметро збільшило можливості Лондона до розширення.[12]
До серединиXIX століття Сіті стало лише невеликою частиною зростаючого мегаполіса.
У 1894 році була безуспішно прийнята спроба об'єднати Сіті і довколишнє графство Лондон. Лондонське Сіті вижило і існує до сьогодення, незважаючи на зростання Лондона і численні реформи місцевого управління. Що до представництва впарламенті, то жителі Сіті обирали чотирьох членів нереформованої палати громад навіть після прийняття закону про вибори 1832 року й протягом XX століття.[13] На початок XXI століття Сіті входить в один виборчий округ з Вестмінстером і члени парламенту обираються спільно.
Населення Лондона значно скоротилося у XIX столітті та продовжувало зменшуватися й у XX столітті через те, що люди переїжджали з Лондона у передмістя і багато будинків зносили для побудови сучасних офісних будівель. Найбільша житлова частина Сіті —Барбікан — побудована в 1965—1976 роках.[14] Там живе більшість населення Сіті.
Сіті, як і багато інших районів Лондона та інших британських міст, зазнало великомасштабних і вельми руйнівних повітряних бомбардувань під часДругої світової війни. Зараз це відомо яклондонський бліц[15] Собор Святого Павла залишився цілим, але багато частин Сіті було зруйновано. Особливо важкі рейди наприкінці грудня 1940 року призвели довогненного смерчу, який отримав назву «другої великої лондонської пожежі». Перше десятиліття після війни було присвячено відновленню Сіті. У деяких районах (наприклад в Барбікан) різко змінився міський ландшафт. Замість зруйнованих історичних будівель будували великомасштабні, сучасні офіси. Проте, у частині Сіті, що не сильно постраждало від бомбардувань зберегли багато історичних будівель. Вуличне планування, багато в чому зберегло середньовічний характер, змінилася не набагато, хоча виразно присутні повоєнні модерністські зміни, внесені, наприклад, у Патерностер-сквер.
В 1970-х розгорнулося будівництво високих офісних будівель, наприклад 183-метрова, 47-поверхова Вежа-42, першийхмарочос у Великій Британії.[16]
Будівництво офісних приміщень відбулось в центральних, північних і східних частинах Сіті, де розташованіХмарочос Мері-Екс таЕрон-Тауер.
Корпорація лондонського Сіті має повний герб, що складається з щита, на якому розташовуються смуги,нашоломнику,щитотримачів у вигляді драконів з кожного боку і девізу під щитом[17][18][19]
Герб Сіті з'явився в «незапам'ятні часи» у геральдичній палаті. Його вже використовували в 1381 році, так як став частиною нового оздоблення мерії, встановленого 17 квітня того року. Цей герб мав білий щит з червоним хрестом і прямим червоним мечем у першій чверті. Оздоблення поєднувало в собі символи двох святих покровителів Лондона та Англії:хрест святого Георгія та меч — символ мучеництвасвятого Павла. Герб 1381 роки замінив більш ранній, знайдений в статуті 1319 року, на якому зображеносвятого Павла, що тримає меч.[18][19] Існує помилкова думка про те, що меч може бути символом вбивствалордом-мером Лондона Вільямом Волвортом ватажка селянського повстанняВота Тайлера. Проте герб був введено ще за декілька місяців до цієї події, і меч не може ототожнюватися з кинджалом Волворта[18][20][21][22].
Нашоломник і щитотримач з'явилися в XVII столітті, але до 30 квітня 1957 року використовувалися неофіційно, поки не були підтверджені геральдичної палатою[17][18][19].
Нашоломник є короною, з якої виходить драконівське крило, що несе хрест святого Георгія. Воно позначає владу перів королівства. Перший варіант нашоломнику з'явився в 1539 році на новій печатці уряду. Він являв собою якийсь дивний об'єкт з хрестом. Згодом він перетворився в драконівське крило, і саме в такому вигляді в 1633 році його зображали на гербі на фронтиспісі четвертого видання книгиДжона Стоу «Огляд Лондона». Офіційно використання нашоломнику підтвердили в 1957 році.[17] Проте існують більш ранні герби, на яких вже представлено нашоломник, що відносять до часу Стюартів або григоріанського періоду.
На печатці 1381 року щит підтримують два леви. Але до 1609 року це вже два справжніх Щитотримачі, два білих дракони з червоними хрестами на крилах[19][21]. Ймовірно, дракони з'явилися під впливом легендипро святого Георгія і дракона[18][20].
Девіз Сіті написанолатиною і звучить як «Domine dirige nos», що можна перекласти як «Господи, скеровуй нас». Він був прийнятий в XVII столітті, а найперші його згадки датують 1633 роком[19][21].
Ґілдголл — церемоніальний та адміністративний центр Сіті.Меншн-гаус — офіційна резиденція лорда-мера.Лорд-мер лондонського Сіті Джон Стюттард на параді на честь лорда-мера У 2006 р.
Лондонське Сіті має унікальний політичний статус, що простежується з часіванглосаксів і відбиває його особливі відносини зкороною. Історично система управління Сіті не є чимось незвичайним, але її не змінив закон про муніципальну реформу 1835 року і ненабагато поміняли пізніші реформи.
Сіті є під орудоюМуніципальної корпорації лондонського Сіті, очолюваноїлорд-мером Лондона (не варто плутати з недавно створеною посадоюмера Лондона), якого вважають очільником Сіті та представляє інтереси жителів за його межами. На відміну від інших сучасних англійських органів місцевого самоврядування корпорація ділиться на дві ради: на (в основному церемоніальну) раду Олдерменів і міську раду. Рада Олдерменів обирається від районів, від кожного району (незалежно від розміру) обирається один Олдермен.[23]
Сіті — церемоніальне графство, хоча замістьлорд-лейтенанта в ньому існує комісія намісника, очолювана лордом-мером. У Сіті також є два шерифи[24].
Лорда-мера, шерифів та деяких інших посадових осіб обирає особливий виборчий орган — Загальний зал. У нього входять найстаріші члени так званихліврейних компаній (спадкоємці середньовічних професійнихцехів).
Сіті складається з 25 округів, сучасні межі яких встановлені У 2003 році, хоча їх кількість і назви залишилися колишніми. Це залишки старої державної системи, що дозволяє маленьким районам існувати окремо у межах більшого міста[25]. Вони існують окремо у виборчих і політичних питаннях, а також як церемоніальні, географічні та адміністративні підрозділи. Кожен округ маєолдермена, який раніше обирався довічно, а тепер має переобиратися кожних 6 років. Округи всі також мають Бідла. Ця стара посада в наш час носить скоріше церемоніальний характер, а функції управління в основному несе на собі Вордмоут, щорічні збори виборців, представників і офіційних осіб (збори відбуваються в кожному окрузі окремо)[26].
Поділ на округи дуже старий звичай, та їх кількість змінювали тільки 3 рази: 1394 році Фаррінгтон розділили на зовнішній та внутрішній; у 1550 році крім Бриджу внутрішнього був створений Бридж зовнішній[27]; і в 1978 році ці два округи злилися в єдиний Бридж[28].
На початок XXI століття кожна палата обираєОлдермена до ради олдерменів та людей до загальної ради корпорації. Кількість людей, що округ посилає до ради Сіті (від 2 до 10), залежить від його розміру (не географічного), а чисельності населення, що має право голосу.
У Сіті існує унікальна виборча система. Велика частина виборців — бізнесмени, а також компанії, розташовані в Сіті. У різних виборчих округах, сформованих ще в середньовіччі, голосують нерівна кількості людей. У виборах беруть участь як працюють в Сіті бізнесмени, так і що проживають на її території.
Основною причиною голосування людей, що не проживають у Сіті, є те, що вдень населення Сіті становить близько 330 000 осіб, які і користуються найбільшою кількістю послуг, що надаються, на противагу постійно 7000, що проживають там. Проте, система виборів тривалий час була предметом суперечок. Голосування за принципом працюючих було скасовано на всіх іншихбританських виборах в органи місцевого управління в 1969 році.
У 2002 році акт парламенту[29] реформував систему голосування для обрання членів муніципальної корпорації лондонського Сіті. Відповідно до нової системи, кількість що не проживають виборців зросла з 16000 до 32000. Раніше безправні фірми отримали право не тільки голосування, але і висунення своїх кандидатур на вибори.
Компанії з кількістю менше 10 співробітників можуть висунути 1 особу; від 10 до 50 можуть висунути одного кандидата від кожних 5 співробітників; а ті, де працюють понад 50 чоловік можуть висунути 10 кандидатур і ще по додатковому від кожних 50 осіб.
Така форма голосування давно скасована в інших частинах Великої Британії. Її противники стверджують, що вона є причиною інституційної інерції[30].
Корпорація володіє двома ринками в межах Сіті — Сміефілд-маркет та Леденхолл-маркет. У власності корпорації перебуває декілька місцин за межами Сіті, включаючи різні парки та ліси в околицях Великого Лондона, а також більшою частиною Еппінг-форест,Хемпстед-Хіт, а також безліччю публічних місць уПівнічній Ірландії, навіть почесним ірландським товариством. Також у її власності Старий Спітафілдський ринок та Біллінсгейтський рибний ринок, що розташовані у сусідньому з Сіті лондонськимборо,Тауер-Хемлетс. Корпорація також є власником і спонсоромОлд-Бейлі, центрального кримінального судуАнглії та Уельсу.[31]
Межі Лондонського Сіті. Межі, що були до 1994 року, вказані червонимДракон на в'їзді у Сіті з боку Темпл-Бара
Із заходу, де Сіті межує з Вестмінстером, межа перетинаєнабережну Вікторії у напрямку від Темзи, прямує західнішеМіддл-Темпл, потім повертає вздовжСтренд і потім на північ поЧенсері-Лейн, де Сіті межує з Кемденом. Межа прямує на схід уздовжГолборн до Голборн-Циркус і потім на північний схід поЧатергаус-стріт. На розі Чатергаус-стріт таФаррінгдон-роад Сіті межує з Іслінгтон. Межа прямує на північ по Олдерсгейт і повертає на схід, стаючиГосвелл-роад. Захід Балтік-стріт — найпівнічніша точка Сіті. Межа включає весьБарбікан і прямує на захід уздовж Ропермейкер-стріт і її продовження на іншій стороніМургейту. Потім вона прямує на північ до межі з Хакнеєм, потім на схід, на північ, знову на схід по закутках, північну межу що утворює Воршип-стріт, що обмежує будинкиБродгейта. Потім межа повертає на південь доНортон-фолгейт, де Сіті межує зТауер-Гемлетс. Вона прямує на південь, обмежуючиБішопгейт, і деякий час прямує то на південь, то на південний схід по Міддлсекс-стріт. Потім вона повертає на південний захід, перетинаєМіноріес, відсікаючи від СітіТауер, а потім досягає Темзи. Потім межа Сіті прямує по середині річки.
Площа Фінсбері, найбільше відкрите публічне місце в Сіті, вид з вежі-42
В межах Сіті немає значнихпарків, але є декілька скверів і відкритих просторів, багато з яких утримаються корпорацією. Вони варіюються від справжніх скверів, таких якплоща Фінсбері, до церковних садків. Водні об'єкти і твори мистецтв часто розташовані на території дворів..[34]
Історично, найближчою метеостанцією був Лондонський погодний центр, розташований на розі Кінгсвей та Холборн, але спостереження припинилися У 2010 році. Зараз офіційні дані надає Сент-Джеймс-парк.
Сіті розташовано в зоніокеанічного клімату (за Кеппеном «Cfb»). Середня температура в ньому трохи вище, ніж на околицях. Наприклад, у серпні середній мінімум температури в Сіті[35] становив 14,7 °C, тоді як в Гринвічі і Незроуві 13,3 °C[36][37],а в Уїслї 11,6 °C[38]. Всі дані відносяться до періоду спостережень 1971—2000 років.
У Сіті діє власнаполіція Лондонського Сіті, окрема відMetropolitan Police Service, що захищає весь інший Великий Лондон. У підпорядкуванні поліції Сіті перебуває 3 поліційних дільниці, розташованих на Сноу-Хілл,Вуд-стріт таБішопгейт. На службі є 813 офіцерів поліції, 85 спеціальних констеблів і 48 офіцерів підтримки. Поліція, що працює лише на території Лондонського Сіті, є найменшою на територіїАнглії та Уельсу як за географічною площею, так і за кількістю офіцерів[39].
Поліціянти одягнуті темно-сині мундири як під час чергування, так і вдома. Для відмінності чергових офіцерів вони мають носити наручні пов'язки з біло-червоними смугами. Особистий номер у поліціянтів Сіті не білий, як у столичних полісменів, а жовтий — тризначний у констеблів і двозначний у сержантів. Також під час патрулювання поліціянти надягають шоломи прусського зразка.
Сіті грає роль фінансового центру Сполученого Королівства і займає одне з найважливіших місць в економіці країни, збираючи близько 2,5 % відвалового національного продукту Великої Британії,[40]. Через це воно і стало мішенню політичного насильства. На початку 1990-хТимчасова ІРА організувала вибухи декількохбомб в Сіті, таких якБішопгейтський вибух 1993.
У Сіті спостерігається великий ризик виникнення пожежі, особливо уСоборі Святого Павла,Олд-Бейлі,Меншен-гаусі,Ґілдголлі та у численних висотних будівлях. У Сіті є тільки одна пожежна станція вДоугейті[41] В основному Сіті покладається на пожежні служби навколишніх районів. Всього за 2006/2007 рік відбулося 1814 випадків виникнення пожежі — найменше число серед лондонськихборо. У 2003–2007 році не трапилося жодної смерті під час надзвичайних подій, зокрема, через пожежі[41].
За даними, опублікованимиOffice for National Statistics, У 2011 році в Сіті проживало близько 7 000 осіб;[42] приблизно стільки ж проживало під часперепису У 2001 році.[43] У 2001 році етнічні групи в складі населення розподілялися так: 84,6 % — білі, 6,8 % — індо-пакистанці, 2,6 % — чорношкірий, 2,3 % — змішані раси, 2,0 % — китайці та 1,7 % — інші групи.[43] Праворуч представлений графік чисельності населення Сіті з 1801 року на основі десятирічних переписів. У першій половині XIX століття чисельність стабільно тримається на рівні 120 000—140 000 осіб, однак вона різко знизилася з 1851 по 1991 рік і лише трохи зросла між 1991 і 2001 роком.
Люди, що працюють в Сіті, мають вищий середній тижневий валовий дохід, ніж люди уЛондоні та Великої Британії (Англія, Уельс та Шотландія): £ 773.30 в порівнянні з £ 598.60 і £ 491.00 відповідно[44]. Проте існує значна гендерна нерівність у заробітках (£ 1,085.90 у чоловіків і £ 653.50 у жінок)[44]. За результатами перепису 2001 року Сіті значно виділяється серед 376 районів Англії та Уельсу[43]. У Сіті найбільше (пропорційно до загальної кількості сімей) число сімей без автомобіля або фургона, людей-одинаків, людей з вищою освітою і найвищий показник перенаселеності[43]. Також Сіті лідирує серед районів Великого Лондона за чисельністю атеїстів та зайнятих осіб[43].
Лондон є найбільшим у світівалютним ринком, причому більша частина торгів відбувається у Лондонському Сіті. За даними 2009 року, з $ 3,98 мільярдів щоденного глобального обороту, на торгах в Лондоні пораховано $ 1,85 мільярди, або 36,7 % від загальної суми[3].Фунт стерлінгів, валюта Великої Британії, займає четверте місце в світі по купівельному і третє по використанню якрезервної валюти.
У 1991 році, у декількох милях на схід від Сіті було побудованоКенері-Ворф, який став ще одним центром фінансових послуг Лондона. Там розташовано багато банків та інших установ, що раніше розташовувалися в межах Сіті. Хоча і Сіті і Кенері-Уорф потужно розвиваються, Корпорація Сіті прийшла до висновку, що її політика може змусити деякі компанії віддати перевагу конкурентам як майданчика для контори.
Пожежа, бомбардування таповоєнна перебудова призвели до того, що в Сіті залишилося досить мало незайманих історичних будівель. До наших днів дійшли такі, якМонумент в пам'ять про Велику лондонську пожежу («монумент»),Собор Святого Павла,Гуїдхолл,Королівська біржа,Меншин-хаус та безліч церков, побудованих Крістофером Реном, творцем собору Святого Павла. Неподалік від Лондонського Тауера можна побачити залишки Римських мурів. Архітектурні об'єкти привертають в Сіті туристів, археологів та дослідників.
Для архітектурного вигляду Сіті характерні різкі контрасти пам'яток старовини (особливо реновськогокласицизму) з ультрасучасними будівлями, такими, якхмарочос Мері-Екс.
Кількість високих будівель іхмарочосів Сіті, в основному розташовані у фінансовому секторі, зростає. В основному хмарочоси зосереджені у східній частині Сіті, яку прийнято вважати його фінансовим ядром. На півночі є три висотних житлових будинки та комерційна вежа CitiPoint. 13 найвищих побудованих хмарочосів (понад 100 метрів) на початок XXI сторіччя:
↑абвBriggs, Geoffrey (1971).Civic and Corporate Heraldry: A Dictionary of Impersonal Arms of England, Wales and Northern Ireland. London: Heraldry Today. с. 240.ISBN0-900455-21-7.
↑абвгдBeningfield, Thomas James (1964).London, 1900-1964: Armorial bearings and regalia of the London County Council, the Corporation of London and the Metropolitan Boroughs. Cheltenham and London: J Burrow & Co Ltd. с. 21—23.
↑абвгдThe City Arms(PDF). Corporation of London Records Office. Архіворигіналу(PDF) за 26 вересня 2006. Процитовано 17 квітня 2011.
.jpg)
