Стагнація — депресія, застій, безрух[1], традиційна фаза економічного розвитку держав зринковою економікою, для якої характерні певний спад ділової активності ікон'юнктури, незначне зростання безробіття та зниження цін[2].
Стагнація періодично охоплює економіку тієї чи іншої країни і зазвичай, наступає заекономічною кризою, хоча може бути і наслідком зумисних дій держави, пов'язаних з виведенням економіки зі стану«перегріву». Періодичність і тривалість стагнації не визначені. Стагнація долається за допомогою посиленнядержавно-правового регулювання. Стагнація означає низькі темпиекономічного зростання, тобто зменшення обсягу національного виробництва у поєднанні із циклічним безробіттям[3].
Стан стагнації був характерним для економікиСША в 1930-х рр., для радянської економіки в кінці 80-х рр[4].
На думку економіста академікаОлега Богомолова, «саме стагнація радянської економіки дала перший поштовхПеребудові»[5].
В економіці виділяють два види стагнації, «монополістичну» і «перехідну», різні за походженням, формами прояву і способами подолання.
Перший вид стагнації виникає в результаті пануваннямонополістичних об'єднань, що усувають конкуренцію як двигун розвитку економіки; проявляється в тенденціях економічного застою, який охоплює насамперед галузьвиробництва, в якій домінують монополії. Стагнація проявляється в депресивному характері виробництва, уповільненніінвестиційних процесів, хронічному недовантаженні підприємств, масовому безробітті. Відповідно до теорії стагнації (представники — американські економісти Дж. Стендл, П. Баран, П. Суїзі) стагнацію можна подолати широким впровадженням досягненьнауково-технічного прогресу, зниженням витрат виробництва, найбільш повним використанням економічного закону максимізації монопольного прибутку. На підставі аналізу механізму накопичення капіталу прихильники теорії стагнації приходять до висновку про необхідність усунення суперечностей між бажанням отримати максимальний сукупний дохід і недостатніми можливостями його використання. Основними факторами вирішення цієї суперечності, на їхній погляд, є технічний прогрес, вивіз капіталу в інші країни, зростаннякупівельної спроможності населення.
Інший тип стагнації виникає в процесі переходу відкомандно-адміністративної до змішаної економіки і є наслідком економічних помилок урядів, ігнорування економічних законів. Зокрема, в економіці пострадянських держав у 90-х роках XX ст. стагнація проявилася в різкому спаді виробництва та інвестиційної активності, фізичному руйнуванніпродуктивних сил, насамперед у науково-технічному та інтелектуальному потенціалі суспільства, а також знеціненні мотиваційних стимулів продуктивної праці. Криза охопила сферу фінансів, грошового обігу, особливо гострою була криза неплатежів. Через нестачу конкурентоспроможних товарів пострадянські країни не змогли швидко інтегруватися в систему міжнародного ринку. Одночасно був зруйнованийнародногосподарський комплекс колишнього СРСР, економічні зв'язки між галузями народного господарства[6].
 | |
|---|---|
| Словники та енциклопедії | |
| Довідкові видання | |
| Нормативний контроль |
 | Це незавершена стаття зекономіки. Ви можетедопомогти проєкту,виправивши або дописавши її. |