Батьківщиною соняшника однорічного є долина Міссісіпі — сучасніАрканзас іТеннесі (США). Місцеві індіанці вшановували його як священну рослину. Але водночас використовували й у суто практичних цілях — їлинасіння, перемелювали його наборошно і пекли коржі, застосували як ліки, виробляли фарбу тощо. Добували з соняшника йолію.
ЖителіМексики познайомилися із соняшником лише через кілька століть. І зацікавилися вони ним насамперед як великою красивою квіткою, яку називали «чимальсучітль» або «чимальакатль» — відповідно «квіткою-щитом» або «тростиною-щитом» мовоюнауа. Втім, це було не просто милування: як і інші квітки, «чимальсучітль» був і символом влади, принаймні на зображеннях правителів, які дійшли до нас.
Не пізніше1510 року іспанці привезли соняшник до Європи. Рослину висадили в ботанічному саду Мадрида як декоративну, а звідти вона поширилась садами та парками всієї Європи.
Першим соняшник описав іспанський торговець і за сумісництвом лікар та ботанікНіколас Монардес в1568 році. За десять років його книжку переклали англійською, і вже невдовзі соняшник потрапив наБританські острови.
Оскільки відомостей про те, як використовували цю рослину індіанці, було небагато, європейці самі вишукували способи його використання. ІталієцьДжакомо Кортузо пропонував готувати голівки соняшника як артишоки, англієцьДжон Евелін здогадався робити із соняшникового насіння борошно й пекти з ньогопечиво, фламандецьРемберт Додунс рекомендував «перуанську хризантему» якафродизіак. Іспанський корольФіліпп II спрямував до Нового Світу свого придворного вченогоФрансіско де Толедо, аби той спростував або підтвердив чутки про соняшник, — і дослідник доповів, що тубільці і справді використовують його як засіб, що розпалює кохання, а принагідно ще й притлумлює біль у грудях.
Американська квітка перетворилась на символ палкої пристрасті й водночас вірності — і в цьому образі потрапила на картини фламандських художників.Антоніс ван Дейк, який працював при дворі англійського короляКарла I, зробив на початку 17 сторіччя кілька портретів із соняшником, зокрема й власний. Невдовзі в країні спалахнулареволюція, володаря стратили, і квітка перетворилася на символ монархії, принаймні серед тих, хто зберігав їй вірність. «Королівською квіткою» соняшник став і у Франції, адже її володаряЛюдовика XIV піддані, не без підлабузництва, називали «королем-сонцем»[3].
При цьому європейці не втрачали надії віднайти для рослини й цілком приземлене застосування. Уже1716 року в Британії був запатентований спосіб отримання «квінтесенції» соняшникового насіння, тобто олії (щоправда технічної, не для вживання в їжу). У Німеччині його пробували смажити й заварювати замістькави, але зрештою віддали перевагу практичнішомуцикорію. У Східній Європі, і в Україні зокрема, насіння просто лузали.1829 року російський селянинДанило Бокарьов започаткував промислове виробництво соняшникової олії[3]. Теперсоняшникова олія в Україні є найкращим харчовим продуктом як у непереробленому, так і переробленому (маргарин) вигляді.
Її використовують для технічних потреб (у процесі виготовленнямила,лаків,фарб,лінолеуму тощо).
Соняшник — цінна культура в плодозміні.Медонос. Є і декоративні форми соняшника.
Поширена технічна і сільськогосподарська культура, широко культивується на півдні України; основна олійна культура України.
Стебло заввишки здебільшого 120—150 см, іноді 2-2,5 м, пряме, з губчастою серцевиною, іноді розгалужене.
Листки великі, овально-серцеподібні, черешкові. Нижні листки супротивні, решта — чергові.
Суцвіття — багатоквітковий кошик з плескатим або ледь випуклим диском. Кошики — на верхівках гілок. Рідко на верхівці стебла буває два кошики. Квіти в суцвітті двох видів. По краях кошика квітки без тичинок і маточки, утворюючи обгортку суцвіття із великих, яскраво-жовтих пелюсток. Всередині кошика розміщуються невеликі двостатеві трубчасті квітки жовто-коричневого кольору. Їхня кількість від сорту, та умов вирощування — до 1500 і більше. Цвітіння починається із країв кошика, і йде до середини суцвіття концентричними кругами. В перший день цвітіння з віночка виступаютьпиляки, наступного дня —приймочки іматочки. Тому цвітіння розділяється на дві фази, пиляковою і приймочковою. Явище різночасного дозрівання чоловічих та жіночих органів називається протерандрією, таким чином досягається уникнення самозапилення і забезпечуєтьсяперехресне запилення. Зазвичай запилення відбувається у приймочковій стадії. За несприятливих умов квіти зберігають здатність до запилення до 2-х тижнів. Пилок може зберігатися ще довше. Самозапилення зустрічається вкрай рідко, зазвичай пилок переноситься комахами, найчастішебджолами. Цвіте соняшник у липні-серпні і триває 20-30 днів, квіти розкриваються із самого ранку. Рекомендується підвозитипасіку до посівів соняшника для якісного та швидкого їх запилення, з розрахунку одну сильнубджолину сім'ю на 1-2 га посівів. Вулики потрібно розташовувати в центрі невеликого масиву, або по периметру великого, на відстані по 1,5-2 км між точка́ми. Із соняшникабджоли збираютьнектар іпилок. Медопродуктивність близько 30кг/га.[6]
Плід — сім'янка з шкірястим оплоднем, що не зростається з насіниною. Цвіте з середини липня до кінця серпня. Вміст олії в насінні становить 47-52 %, а в ядрі 65-67 %.
Соняшник — теплолюбна і посухостійка рослина (її коріння дістає вологу з нижчих шарівґрунту); для вирощування соняшника найпридатнішісупіщані тасуглинковічорноземи.
У крайових квітках знайдено гіркі речовини,холін,бетаїн,тараксантин,каротин. Листки містять каротин (близько 11 мг/100 г), смолисті речовини такаучук (близько 0,6 %). Вміст олії в насінні становить 47-52 %. У соняшнику знайденовуглеводи (близько 27 %),білкові (близько 20 %),фітин (2 %), органічні кислоти,дубильні речовини.[7]
Препарати соняшника звичайного знаходять застосуванняв народній медицині як спазмолітичний засіб, в минулому їх використовували і як протималярійний засіб.
Натщесерце випивають 2 столові ложки соняшникової олії, лягають на правий бік і кладуть під праве підребер'я гарячу грілку.
Олія повинна входити в меню 2-3 рази на тиждень як засіб профілактики і лікуванняатеросклерозу, а також як продукт, що сприяєперистальтицікишки.
Як спазмолітичний засіб використовують спиртову настойку крайових квіток рослини. Беруть 1 частину подрібнених крайових квіток, заливають 5 частинами 70 % спирту і настоюють протягом 10 діб. Приймають настойку по 30-40 крапель 3-4 рази протягом доби за 30 хв до їжі. Вживають при ядусі, бронхоспазмі, тяжкому затяжному кашлі, кишкових та шлункових коліках.[7]
Макуха соняшника — поживний корм для худоби. Стебла соняшника йдуть насилос. Існують також кормові сорти соняшника, які вирощують на зелений корм ісилос.
Соняшникову олію використовують для технічних потреб (при виготовленнімила,лаків,фарб,лінолеуму тощо).
Із золи соняшника добуваютьпоташ,калій,селітру; із стебел отримуютьпряжу, виготовлюютьчемодани,картон; із квіток роблять витяжку, яка замінюєхінін, яку вживають прималярії ігрипі; висушена серцевина соняшника горить як селітра.
В Україні буйний розвиток культури соняшника почався з початку20 ст. Площа під цю культуру в 9 українських губерніях (у тис. га): 1881 — 9,9, 1911 — 33,5, 1913 — 76 (44 % усіх олійних і 19 % всіх технічних), головним чином у північно-східних і центральних степових районах. Значно більші були посіви соняшника наКубані (1916—318) іДонщині, з яких Україна імпортувала соняшникову олію. Частка 9 українських губерній у засівній площі соняшника Російської Імперії — 7 %. У 1920-х роках його площа вУРСР зросла порівняно з 1913 у п'ятнадцять разів (на це вплинуло головним чином те, що соняшник став невіддільною частиною сівозміни) — до 1,2 млн га або 56 % площі під всіматехнічними культурами, а питома вага в посівній площі у всьомуСРСР збільшилася до 32 %. Після колективізації площа під соняшник в УРСР зменшилася до 720 000 га; на всіх українських землях вона становила близько 1,5 млн га, більше ніж половину засівів у всьому СРСР. Через надмірне поширення його врожайність зменшилася з 7,5 центнерів до першої світової війни до 5,5 центнерів у 1930-х pp. Після 1945 площа під соняшник деякий час не зазнавала змін (у тис. га: 1945 – 920, 1950 – 893, 1955 — 935), згодом знову збільшилася (1960 — 1505, 1965 — 1777, 1970 — 1 710, 1974 — 1 719), і тепер її можна вважати усталеною.
Найбільші виробники соняшникового насіння у світі — 2013 (млн. тон)
Джерело: UN Food & Agriculture Organisation (FAO)[1]
Вона займає 42 % площі під всіма технічними культурами (післяцукрового буряка — 43 %), 93 % всієї площі, що її відводять підолійні культури, і 37 % посівів С. у всьому СРСР та 19 % світової. Площа під соняшником на всіх землях — разом з Кубанню (Краснодарський край; 370 000 га) і українськоюСлобожанщиною вРРФСР займає близько 2,5 млн га — перше місце у світі. Валовий збір соняшнику (1; в тис. т) та його урожайність у центнерах з 1 га (2) зазнавали в УРСР за останні роки таких змін:
Валовий збір С. (1; в тис. т) та його урожайність у центнерах з 1 га (2)
×
1940
1946-50
1951-55
1956-60
1961-65
1968-70
1971-74
1.
946
610
892
1 431
2 287
2 830
2 793
2.
13,1
6,4
10,1
11,9
13,8
16,4
16,2
Таким чином, валовий збір соняшнику в УРСР становить 44-45 %. заг. сов. і 25 % світового; урожайність соняшнику в УРСР вища, ніж в усьому СРСР (15,5).
У 2004 р. в усьому світі було зібрано понад 17,7 млн т насіння соняшнику.[8]
В Україні висівають такі сорти соняшнику: ВНИИ МК 1646, ВНИИ МК 6540, Армавірський 3497, Передовик, Маяк і Зеленка 368.Але зараз основою промислового вирощування складають гібриди вітчизняних селекційних установ: Одеський селекційно-генетичний інститут, фірма «Сади України». Та зарубіжні фірми «Сингента», «Рустіка», «Піонер» та ін.На 2007 рік створено гібриди соняшнику стійкі до трибенуронметилу та імадазалінону що дає можливість використовувати гербіциди для боротьби з широколистними бур'янами в посівах соняшнику.
Найвищий соняшник в світі виростили в Німеччині в 2009 році, його висота сягала 8,03 метри.[9]
8 серпня 2011 р в селі Плесецьке Васильківського району Київської області експертами був вирощений соняшник заввишки 4 м 17 см.[9]
Найменший соняшник в Україні, який виріс у природних умовах, мав висоту 35 сантиметрів. Він виріс на узбіччі дорогиЛюбешів-Люб'язь у 1992 році[10].
Найбільший в Україні кошик соняшника, який мав діаметр 47 сантиметрів, виростив Абрамович Василь Миколайович на своєму городі в селіЛюб'язь на Волині у 1995 році[11].
↑абGRIN Species Records ofHelianthus.Germplasm Resources Information Network. United States Department of Agriculture. Архіворигіналу за 23 червня 2013. Процитовано 22 лютого 2011.
↑Алексєєнко Ф. М.; Бабич І. А.; Дмитренко Л. І.; Мегедь О. Г.; Нестероводський В. А.; Савченко Я. М. (1966). Кузьміна М. Ф.; Радько М. К. (ред.).Виробнича енциклопедія бджільництва (українською) . Київ «Урожай». с. 420.
↑абТовстуха Є. С. Фітотерапія. — К.: Здоров'я, 1990.-304 с., іл., 6,55 арк. іл.ISBN 5-311-00418-5
.jpg)
