Соляний шток — вертикальне циліндричне тіло, яке складене сіллю і протикає вищезалеглі відклади. Соляний шток, зокрема, виявлено вДніпровсько-Донецькій западині.
Соляні штоки утворюють восадовому чохлі округлі або еліптичні в горизонтальному перетині колони діаметром 8—9 км і висотою приблизно до 10 км. У покрівлі штоків присутнійкепрок. У деяких куполах кепрока, іноді разом з кам'яною сіллю, формує карнизи (оверхенги), що нависають над соляними штоками. У закритих діапіров відкладення, що покривають покрівлю соляного штока, зазвичай розбиті численнимискидами, які іноді утворюють надсклепінніграбени.[1]
Вершини деяких соляних штоків розмиті і мають виглядзрізаних конусів (Ельтон,Пекін), багато хто має еліптичні обриси. Свердловини, пробурені в склепінних частинах соляних куполів, розкривають скорочені потужності надсольових порід, а свердловини, пробурені в міжкупольних просторах — збільшені.[1]
Куполоподібніскладки, що утворилися в результатісоляної тектоніки, називаютьсоляними куполами. Складаються з соляного ядра (штока) і прорваного або непрорваного ним комплексу гірських порід, які не містять солей. З соляними куполами часто пов’язаніродовища нафти й газу.
Вивченням великих схилів і карнизів соляних штоків займається свердловинна сейсморозвідка, при цьому вибухи виконують по радіусах від свердловини, а в свердловину спускаються сейсмоприймачі.
Невизначеність в картуванні форми соляного штоку зумовлена: поверхневими умовами — наявністю населеного пункту; неоднозначністю результатів 3D сейсморозвідки в приштокових ділянках.[2]