На цій сторінці показано неперевірені зміни
Сова Афіни абоСова Мінерви служить символом знання, мудрості, проникливості та ерудиції у всьомузахідному світі[1][2]. Вдавньогрецької міфологіїмаленька сова (Athene noctua) традиційно представляла або супроводжувалаАфіну, цнотливу богиню мудрості, абоМінерву, що ототожнюється вримської міфології з Афіною[3].
Причини появи асоціації Афіни з совою неясні. Деякі дослідники, такі як Девід Кінслі та Мартін П. Нільсон, висували припущення, що Афіна могла походити від мінойської богині, пов'язаної з птахами[4][5], аМарія Ґімбутас стверджувала, що простежується походження Афіни відстародавньої європейської богині птахів і змій[6][7].
З іншого боку, Синтія Бергер вказувала на деякі привабливі характеристики сов, такі як їх здатність бачити в темряві, що могло бути використано в якості символу мудрості[1]. Водночас інші дослідники, такі як Джеффрі Арнотт, припускають просту асоціацію між міфами про заснуванняАфіни і великою кількістю маленьких сов в регіоні (факт, зазначений ще в епоху античності, у творахАристофана «Птахи» і «Лісистрата»)[8].
У всякому разі, містоАфіни, мабуть, прийняло сову як символ вірності своїй покровительці богині-незайманці[8][9], яка, згідно з популярним етіологічним міфом, відтвореним на західному фронтоніПарфенона, завоювала прихильність у городян, запропонувавши їм більш спокусливий дар ніжПосейдон[10].
Сови зазвичай зображувалися афінянами на вазах, вагах і призових амфорах дляПанафінейських ігор[8]. Сова Афіни навіть з'явилася на лицьовій стороною афінськихтетрадрахм після 510 р. до н. е., і, згідноФілохору[11], афінська тетрадрахма була відома якγλαύξ (маленька сова)[12] у всьому стародавньому світі та «сова» в сучаснійнумізматиці[13][14]. Сови, однак, не використовувалися виключно афінянами для представлення Афіни, а могли служити мотивацією під час битв іншими грецькими містами. Так, наприклад, при перемозіАгафокла Сіракузького надкарфагенянами у 310 році до нашої ери сови, що літали по рядах воїнів, були витлумачені як благословення Афіни[1]. Подібним ж чином вони були зображені вбитві при Саламіні, описаній в біографіїФемістокла, написанійПлутархом[15].
Асоціація сови з богинею мудрості продовжилася і в культіМінерви вримської міфології, хоча ця богиня іноді просто приймає її як священну або улюблену птицю. Наприклад, в «Метаморфозах»Овідія ворона Корнікс скаржиться, що її місце як священної птиці богині зайняла сова, яка в цій конкретній історії виявляєтьсяНіктіменою, проклятою дочкоюЕпопея, царяЛесбосу[16].
Що ж стосується давньоримського фольклору, то сови вважалися провісниками смерті, якщо вони ухали, сидячи на даху. Також згідно з повір'ям сова, поклавши одну зі своїх пір'їнок поруч зі сплячим, могла спонукати того заговорити та розкрити свої секрети[3].