Сме́ртна ка́ра (стра́та) — видкримінального покарання, яке полягає у позбавлені людини життя, що вчинила тяжкий або особливо тяжкий злочин, що передбаченозаконодавствомдержави і яке здійснюють згідно звирокомсуду або за рішенням інших державних чи військових органів.
У сучасному світі смертна кара в багатьох країнах скасована на законодавчому рівні або її не використовують тривалий термін, у деяких державах зберігається як міра покарання за особливо тяжкі злочини. Проте існують країни, де смертну кару доволі широко застосовують (наприклад, уКНР,Ірані таСША).
Смертна кара є одним із найдавніших видівпокарання, що виникла в ході реалізації принципуталіону — вбивство людиною іншої людини каралось смертю вбивці. Крім того, важливу роль зіграв і діючий у багатьох соціумах принципкровної помсти.
Майже всі суспільства людства на певній стадії свого розвитку застосовували смертну кару до кримінальних і політичних злочинців.«Руська Правда», як і«варварські правди», не передбачала смертної кари. Спроби її запровадження уКиївській Русі робилися, але не прижилися. Найвищою, винятковою мірою покарання буловигнання («поток і розграбленіє»), яке не виключало загибелі засудженого, бо на вигнанця не поширювався захист закону. Систематичне застосування смертної кари в Україні почалося уЛитовський період її історії («Судібник»Казимира IV Ягеллончика 1468 р. та«Статут Литовський» 1529 р.).
У багатьох сучасних суспільствах смертна кара була скасована, в тому числі і вУкраїні. Деякі країни скасували смертну кару за винятком особливих обставин, таких як, наприклад, зраду під час військових дій. В інших країнах смертна кара була скасована на практиці, але законодавчо все ще залишається найвищою мірою покарання. Такі держави, якКитай,США та інші зберегли смертну кару за злочини, окремо визначені законодавством.
Деякі правозахисні організації, такі як «Amnesty international», вважають, що смертна кара є найгіршим проявом недотриманняправ людини, характеризують як жорстоку та нелюдську кару. Смертна кара ними розцінюється як грубе порушенняправа на життя, що було закріплене в багатьох міжнародних договорах.[1]
У країнах, які практикують смертну кару, метод страти визначається законодавчо. Традиційно найпоширеніші види смертної кари:повішення,розстріл,обезголовлювання. УСША з 20-го століття стали дуже поширеними такожелектричний стілець і смертельна ін'єкція.
Ставлення до смертної кари не є одностайним у багатьох суспільствах — там, де вона практикується, шириться рух за її скасування; у країнах, де вона скасована, існує певна кількість прихильників її відновлення.
Усюди скасовували смертну кару виходячи з гуманістичних принципів, а не внаслідок народного волевиявлення. В жодній країніЄвропи, де було скасовано смертну кару, з цього приводу не було проведенореферендуму, і в усіх цих країнах на момент скасування згідно з опитуваннями більшість населення підтримувало збереження такого виду покарання.
Ілюстрація до трактатуЧезаре Беккаріа,Про злочини і покарання
Відсутність смертної кари є обов'язковою умовою для перебування держави вРаді Європи. Це стало однією з причин скасування смертної кари вУкраїні, демораторій на виконання смертних вироків уперше почав діяти в1995 році, незадовго до вступу в цю міжнародну організацію. Проте через кілька місяців смертні вироки знову продовжили виконувати, дійшовши висновку, що рішення про мораторій було прийнято без дотримання належної процедури. Такий стан речей міг призвести до виключення України з Ради Європи, але в1997 році мораторій на виконання смертних вироків знову почав діяти, і з тих пір в Україні вже ніколи нікого не страчували.29 грудня1999 рокуКонституційний Суд України визнав, що смертна кара суперечитьКонституції України, чим остаточно закрив шлях до її відновлення. У зв'язку з цим, у2000 роціВерховна Рада України внесла зміни доКримінального кодексу України, якими остаточно вилучила поняття «смертна кара» з офіційного списку кримінальних покарань України.
Видом смертної кари, який застосовувався раніше в новітній Україні, завжди буврозстріл, як і в усіх іншихдержавах, що утворились у результаті розпадуСРСР.
Зазвичай у демократичних країнах смертній карі передує доволі тривалийсудовий процес на різних рівняхсудової системи, обвинуваченому надаються широкі можливості для подачіапеляцій. Подекуди час між винесенням вироку та його виконанням (або помилуванням, або природною чи іншою смертю засудженого) обчислюється роками чи навіть десятиліттями. Наприклад, громадянин Сполучених Штатів АмерикиДжек Олдермен[en] був засуджений до смерті за вбивство своєї дружини 14 червня 1975 року коли йому було 24 років, а вирок суду був реалізований лише 16 вересня 2008 року в віці 57 років, більш ніж через 33 роки.
Право виконати страту надається лише певному кваліфікованому спеціалісту, що виступає представником держави під час виконання покарання, що має відбуватись в суворо визначений час, в іншому випадку ця дія розглядається такою що не відповідає букві закону та за нею наступає юридична відповідальність.
Сьогодні[коли?], за загальним правилом, вироксуду виконується непублічно, кримінально-виконавчим законом встановлюється чіткий перелік осіб, що можуть бути присутніми під час страти.
Існують багато випадків, коли смертна кара може бути замінена довічним ув'язненням або тривалим терміном позбавлення волі за відповідним рішенням суду. Засуджений також може отримати помилування від вищої посадової особою держави або штату (президентом, монархом, головою уряду, тощо).
Після закінченняДругої світової війни в світі з кожним роком все чіткіше спостерігається тенденція до скорочення застосування і повного скасування смертної кари. Важливу роль в цьому зіграли норми ст. 3 і 5Загальної декларації прав людини, прийнятоїГенеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, які передбачають, що кожна людина маєправо на життя і що ніхто не може бути піддано катуванню або жорстокому, нелюдському та такому, що принижує йогогідність, поводження і покарання. До того ж, Генеральна Асамблея ООН неодноразово своїми Резолюціями (наприклад: Резолюція № 2393[2], та Резолюція № 2857[3]), а також другим факультативним протоколом доПакту про громадянські і політичні права, прийнятим Генеральною Асамблеєю ООН 15 грудня 1989 року[4] рекомендувала скасувати смертну кару.
Звіт «Amnesty international» 2015 року зазначає, що на мапі світу існує 140держав, що повністю скасували страту або в яких вона не застосовується на практиці, тобто більше двох третіх країн Землі. У 2015 році 4 країни світу (Мадагаскар,Фіджі,Республіка Конго таСуринам) скасували смертну кару за всі злочини. Також у Монголії був прийнятий новий Кримінальний кодекс, що скасовує страту наприкінці 2016 році. Заміни смертних кар або помилування у 2015 році були зафіксовані в 34 країнах. Дана організація зафіксувала винесення як мінімум 1998 смертних вироків в 61 країні. У кінці цього ж року як мінімум 20 292 людини знаходились в темницях смертників. У світі використовувались наступні способи смертної кари: відтинання голови, повішення,смертельна ін'єкція та розстріл. Як мінімум 9 неповнолітніх (тобто такі, що не мали на час виконання вироку 18 років) були страчені. В багатьох країнах, де виносили чи приводили в дію смертні рішення, судові процеси не відповідали міжнародним стандартам справедливого судового з'ясування обставин справи. В деяких випадках «чесні признання» давались під тортурами і іншими видами нелюдського поводження (Бахрейн,Ірак,Іран,Китай,Саудівська Аравія іКНДР).[5]
За даними що надає«Amnesty international» 2015 року у світі було страчено 1634 людини в 25 країнах. Відмічається, що це понад 50 % більше порівняно з 2014 роком, в якому дана міжнародна організація зафіксувала проведення 1061 виконання рішень судів в 22 країнах. Особливо підкреслюється, що це рекордна кількість виконання смертних кар за більш ніж 25 років (з 1989 року). Лідерами застосування смертної кари сталиКитай,Іран,Пакистан,Саудівська Аравія таСША.[5]
Світ за ініціативою декількох міжнародних правозахисних організацій проводить щороку 10 жовтня Всесвітній день боротьби зі смертною карою. Цього дня у багатьох країнах відбуваються демонстрації, публічні дискусії та семінари, що мають на меті вплинути на владу, з метою заборони смертної кари, а також для звернення уваги широких верств суспільства до проблеми застосування цього виду покарання.[10]
УсередньовічнійІспанії публічна страта —автодафе («справа віри») була обставлена дуже пишно і урочисто. Ритуал автодафе включав барвистий хід, героями якого були засуджені, одягнені в спеціальні костюми (сан-беніто), розмальовані зображеннямибісів і язиками полум'я. Попереду процесії несли опудала або намальовані зображення тих засуджених, яким вдалося втекти або померти до страти. Ці опудала (зображення) спалювали так само, як і живих людей.
УСевільї для спалювання споруджували так звані «кемадеро», по чотирьох кутах якого стояли кам'яні статуї біблейських пророків — до них прив'язували засуджених. У багатьох країнах при зведенні на ешафот (повішення, обезголовлювання) або перед розстрілом билибарабани, глашатай урочисто зачитував список злочинів і вирок. Нерідко на стратах своїх політичних супротивників були присутнімонархи і вищі сановники держави.
УФранції за Кодексом Наполеона засудженому за батьковбивство (або за посягання на життя і особуімператора) перед стратою відрубували кисть правої руки. Це положення було скасоване у1832 році, але ще до1958 року кримінальний кодекс в Франції передбачав особливий ритуал страти батьковбивці: злочинець повинен був супроводитися до місця страти босоніж, усорочці, зчорним покривалом наголові.
УРосії дореволюції 1917 року публічно сповіщали про виконання кожного смертного вироку. ПриСталіні, починаючи з 1930-х років, це стало державною таємницею. У перші роки радянської владирозстріл за вирокомсуду виконувався органами Наркомату юстиції, ВНК (ГПУ, ОГПУ), часто прямо у дворі цих установ. Розстрілюваних виводили з підвалувночі, засліплювалифарами вантажівок і відкривали по них вогонь. Шум заведених моторів заглушав постріли. З кінця1920 року монополія розстрілів належала тільки ОГПУ, а з1934 року перейшла у відання НКВС (НКДБ, МДБ, МВС, КДБ)СРСР. Страти здійснювалися не публічно, а в підвалах спеціальних розстрільнихв'язниць. Звуконепроникні підвали цих в'язниць обладнані спеціальною доріжкою, крокуючи якою засуджений отримує кулю в потилицю і омивається автоматичним пристроєм для змиваннякрові.
У нацистськійНімеччині безліч смертних вироків через повішення виконувалася в берлінській в'язниціПлотцензее. Засуджених містили в наручниках в підвалі, звідки чиновник приводив їх для страти. Приміщення, де здійснювалася страта, було розділене упоперек чорною завісою, що засмикувалася при її звершенні, але іноді не приховувалася від наступного ув'язненого, який чекав своєї черги на страту. Коли приводили засудженого, прокурор оголошував: «Обвинувачений! Ви засуджені Народною судовою палатою до страти через повішення і заразкат виконає свій обов'язок». При страті був присутнійадвокат засудженого, який не мав права розголошувати хід страти.
У сучасномуКитаї (як і у ряді мусульманських країнБлизького Сходу) досі зберігаються традиції публічних страт. За даними Amnesty International, засуджених до смерті іноді провозять на вантажівках вулицями і виставляють для загального огляду на «масовихмітингах для виголошення вироків», організовуваних для привертання уваги до ухвалених вироків. На таких мітингах, під час виступів, в яких засуджуються довершені злочини, засуджені до страти стоять з схиленою головою і плакатами, що висять на грудях. Після страти на стінах розклеюються плакати з вказівкою імен засуджених і пред'явлених ним звинувачень; жирний червоний знак на плакаті означає, що смертний вирок приведений у виконання. Нерідко людям дозволяють бути присутнім і при самій процедурі страти, що діє на натовп вельми збудливо, і приводить до різних порушень громадського порядку.
Ламаюче колесо використовувалося в середньовіччі і продовжувало використовуватися до 19-го століття.
РимськийімператорТіберій придумав наступний вид тортур-страт: з наміром напоївши людей доп'янавином, їм, захмелілим і безпорадним, перев'язуваличлени, і вони знемагали від затримання сечі. Інший імператорГай Калігула застосовував перепилювання людинипилкою. Коли подорожчалахудоба, якою відгодовували диких звірів длягладіаторських видовищ, Калігула велів годувати звірів злочинцями зв'язниць, не розбираючи ступеня їхньої провини.
Був відомим своїми смертними карами й московськийцарІван Грозний. Одна з його улюблених видів страт — зашити засудженого уведмедячу шкуру (називалося це «обшити ведведно») і потімзацькуватисобаками. Так був страченийновгородськийєпископ Леонід. Іноді на людей нацьковували ведмедів (природно, в цьому випадку їх не «обшивали ведведно»). Іван Грозний взагалі любив всякого роду нестандартні страти і страти з «гумором».Дворянина на прізвище Овцин він повісив на одній щаблині звівцею. Декілька ченців він наказав одного разу прив'язати до бочки зпорохом і висадити — нехай, мовляв, вони, подібно доангелів, відразу летять на небеса.
Лікаря Єлисея Бомбелія за наказом царя страчували так: вивернули зсуглобів руки, вивихнулиноги, посікли спину дротяними батогами, потім прив'язали до дерев'яного стовпа і розводили під нимвогонь, нарешті, напівживого відвезли на санях у в'язницю, де він і помер від ран.
Голову іноземного наказу (міністра закордонних справ, сучасною мовою) Івана Михайловича Віськоватого за наказом Грозного прив'язали до стовпа, а потім наближені царя підходили до засудженого і кожен вирізував у нього з тіла шматокм'яса. Один з опричників, Іван Реутов, «невдало» відрізав шматок, внаслідок чого Віськоватий помер. Тоді Грозний звинуватив Реутова в тому, що він зробив це навмисне, щоб скоротити муки Віськоватого і велів стратити його. Але від страти Реутов уберігся, встигнувши захворіти начуму і померти.
З інших видів екзотичних страт, що застосовував Грозний, було поперемінне обливання засудженого крутим окропом і холодною водою; так був страчений скарбник Микита Фуников-Курцев. Сучасники розповідають, що наприкінці липня1570 року, коли наЧервоній площі вМоскві відбулися масові страти, цар наказав у багатьох вирізувати з живої шкіри ремені, а з інших зовсім зняти шкіру і кожному своєму придворному визначив він, коли той повинен померти, і для кожного призначив різний рід смерті: у одних він наказав відрубати праву і ліву руку і ногу, а потім тільки голову, іншим же розрубати живіт, а потім відрубати руки, ноги, голову.
Грозний любив «комбіновані» види страт. Під час страт в Новгороді цар наказував підпалювати людей спеціальним горючим складом («пожежею»), потім обпалених і змучених, їх прив'язували до саней і пускали коней ускач. Тіла волочилися мерзлою землею, залишаючи криваві смуги. Потім їх скидали врічку Волхов змосту. Разом з цими нещасними до річки везли їх дружин і дітей. Жінкам пов'язували назад руки з ногами, прив'язували до них дітей і теж кидали в студену річку. А там, в човнах плавали опричники, які добивали тих, хто спливав, баграми ісокирами.
Ще один вид страт, що застосовувався при Івані Грозному, — кип'ятіння в рідині. Використовувався він, головним чином, у відношенні до державних зрадників. Засудженого садили в казан, наповнений маслом, вином або водою, втягали його руки в спеціально вмонтовані в казан кільця і ставили казан на вогонь, поступово підігріваючи рідину до кипіння. У середньовічнійНімеччині так само розправлялися з фальшивомонетниками. Іншим видом покарання для них, за так званим Любекським правом, було зняття з голови волосся разом з шкірою.
ВІрані в жовтні1987 стратили трьох осіб шляхом скидання зіскелі. Цей вид смерті їм запропонували на вибір. Альтернативними варіантами були:обезголовлювання або душіння на смерть. Нещасні вибрали стрибок вниз.
У рокирадянської агресії в Афганістані афганські партизани піддавали полонених радянських солдатів так званій болісній страті — Червоний тюльпан. Жертву, заздалегідь накачавшинаркотиками, підвішували за руки. Потім підрізали шкіру під пахвами навколо тіла і завертали її до поясу. Після того, як дія наркотику минала, жертва або божеволіла або вмирала від болю.
ШтатАлабама стане першим штатом США, де ув’язненого стратять, змусивши його дихати чистимазотом, — про це повідомило інформаційне агентствоAssociated Press. Сам по собі азот нешкідливий — він становить 78 % вдихуваного людиною повітря. Однак, якщо обмежити доступ до кисню, азот викличегіпоксію, яка призведе до смерті. Такий вид страти дозволили в штаті Алабама 2018 року через відсутність препаратів для ін’єкцій. Прихильниками нового методу також виступили штатиОклахома іМіссісіпі. 26 серпня 2023 було визначено першого засудженого, якого позбавлять життя таким методом[11][12].
25 січня 2024 року в штаті Алабама стратили за допомогою азоту Кеннета Сміта, засудженого до смертної кари за вбивство[13]. Цю страту було засудженоЄвросоюзом[14].
В 21 столітті страти військовополонених стали пошириним явищем у військових діях.
.svg)
.svg)
.svg)
.svg)
.svg)
.svg)
.svg)
.svg)
