Гіппократ описав стан людини з почервонілою шкірою тагарячкою. Перший однозначний опис хвороби в медичній літературі з'явився в книзі сицилійського анатома і лікаряДжованні Філіппо Інграссія(інші мови) «De Tumoribus praeter Naturam» 1553 року, де він назвав її «россалією». Він також звернув увагу на те, що ця хвороба мала відмінності відкору. Хвороба була описана такожЙоганном Вейєром під часепідемії в нижній Німеччині між 1564 і 1565 роками; він назвав цеscarlatina anginosa. Перший однозначний опис скарлатини з'явився в книзі Йоганнеса Койттаруса з Пуатьє «De febre purpura epidemiale et contagiosa libri duo», яка була опублікована в 1578 році в Парижі.Даніель Зеннерт з Віттенберга описав класичну «скарлатинальну десквамацію» в 1572 році, а також був першим, хто описав ранній артрит, скарлатинальну водянку таасцит, пов'язані з цією хворобою.
У 1675 році англійський лікарТомас Сиденгам ввів термін «скарлатина», який увійшов до широкого медичного вжитку.
Стрептококи єгрампозитивними бактеріями, які мають сферичну форму, належать дородини лактобацил. Залежно від здатностігемолізуватиеритроцити стрептококи поділяють на β — (повний гемоліз), α — (частковий гемоліз) і γ — (відсутність гемолізу). За карбогідратним компонентом оболонки виділяють декілька груп стрептококів, які позначаються латинськими літерами — A, B, C, D, тощо. Усього таких груп виділяють 21. Найбільш частими збудниками стрептококових інфекцій у людини є таківиди стрептококів:S. pyogenes,S. pneumoniae (пневмокок),S. agalactiae,S. equisimilis,S. faecalis,S. faecium (ентерокок),S. canis,S. salivarius. Збудник скарлатини —S. pyogenes.
Детальніші відомості з цієї теми ви можете знайти в статтіСтрептококи.
Стрептококова інфекція належить доантропонозів. Джерелом скарлатини є хвора людина з початку захворювання до 4-5 діб після зникнення клінічних симптомів та бактеріоносій. Для дітей першого року життя джерелом інфекції можуть бути матері, у яких є запальні процеси молочних залоз, які спричинені стрептококом групи А.
Основниймеханізм передачі збудників —повітряно-крапельний, вони можуть також рідше непрямо передаватися через білизну, предмети побуту, речі, іграшки. Вхідними воротами інфекції є ротоглоткові мигдалики.
Скарлатина уражає однаково як осіб чоловічої статі, так і жіночої.[2] Найчастіше хворіють діти віком від 5 до 15 років.[3] Захворювання частіше спостерігають у холодну пору року. Зустрічаються як поодинокі (спорадичні) випадки, так іепідемії. Після перенесеного захворювання формується тривалий антитоксичнийімунітет.
Захворюваність ілетальність від скарлатини знизилися порівняно з XVIII і XIX століттями, коли траплялися епідемії цієї хвороби.[4] Близько 1900 року рівень смертності у багатьох місцях досягав 25 %.[5] Покращення прогнозів можна пояснити застосуванням пеніциліну для лікування цієї хвороби.[6] Частота випадків скарлатини також зменшувалася протягом останнього століття.
Протягом останнього десятиліття у різних країнах зареєстровано кілька спалахів цієї хвороби.[7] З 2013 по 2016 рік показники захворюваності на скарлатину в Англії зросли з 8,2 до 33,2 на 100 000 населення, а госпіталізації через скарлатину зросли на 97 %.[8] Подальше зростання кількості зареєстрованих випадків скарлатини в Англії відзначено у сезоні 2021—2022 років (з вересня по вересень) та на початку сезону 2022—2023 років.[9]Всесвітня організація охорони здоров'я повідомила про зростання випадків скарлатини (і iGAS — інвазивних випадків GAS, GAS — Group A streptococcus) в Англії та інших європейських країнах за цей період. Зростання зареєстровано у Франції та Ірландії.[10] У США випадки скарлатини не реєструють, але станом на грудень 2022 рокуCDC вивчали можливе збільшення кількості повідомлень про інвазивні стрептококові інфекції у дітей.[11] Наприкінці грудня 2022 рокуМережа медичних попереджень CDC випустила рекомендацію щодо повідомлених збільшень кількості інвазивних інфекцій GAS.[12]
Первинне вогнище інфекції — у мигдаликах та носоглотці. Лейкоцити у відповідь на укорінення там стрептококів досить швидко накопичуються наслизовій оболонці, проте їхня здатність дофагоцитозу не завжди виявляється достатньою. Фагоцитовані стрептококи швидко гинуть, але іноді фагоцитоз є незавершеним. Руйнування лейкоцитів, еритроцитів і тканинних клітин призводить до запалення. Із первинного вогнища стрептокок легко проникає у лімфатичні вузли і спричинюютьлімфаденіт. У мигдаликах виникає гнійне запалення. До крові потрапляють токсини та алергени стрептокока. Тяжкі форми та ускладнення скарлатини пов'язані із токсичним впливом, генералізацією стрептокока та розвитком алергії, внаслідок чого уражається серце, нирки, рідше інші органи. Токсичний компонент обумовлений дією токсичних речовин стрептококу і, найбільшою мірою, впливом еритрогенного токсину. Він окрім еритрогенної активності, спричинюєгарячку, цитотоксичність, пошкодженнятканин, пригніченнясистеми мононуклеарних фагоцитів, імуносупресію, мутагенність, підвищену проникність клітинних мембран, гіперчутливість організму до дії різних токсинів та антигенів. Токсин спричинюєвисип при скарлатині. Окрім цього, токсин відіграє певну роль у розвитку ускладнень, може призводити до станугіперчутливості організму з розвитком алергічних реакцій, які досягають максимуму на 2–3 тижні хвороби. Підвищуєтьсяпроникність кровоносних судин, знижується фагоцитарна активність, створюються умови для виникненнязапальних реакцій. При стрептококовій інфекції в організмі виробляються два видиімунітету: антитоксичний та антибактеріальний. Антитоксичний не має типоспецифічності, він однорідний для всіх стрептококів групи А. Він стійкий, зберігається впродовж всього життя людини. Антибактеріальний імунітет типоспецифічний, нестійкий, тому інші різновиди стрептококових хвороб здатні повторюватися.
Проміжок часу від початку хвороби до появи висипу. Він зазвичай короткий і триває від декількох годин до 1–2 днів. Основними клінічними проявами цього періоду є інтоксикація ігнійнийтонзиліт. Інтоксикація проявляєтьсягарячкою, головним болем, млявістю, блюванням. При цьому з'являється біль в горлі,гіперемія слизової ротоглотки,енантема на м'якому піднебінні. Типова форма скарлатини починається гостро: після незначної остуди температура тіла за 6-7 годин підвищується до 38,5-40 °C. У маленьких дітей при цьому нерідко з'являється однократне або повторне блювання.
Найбільш характернимсимптомом скарлатини є висип, поява якого знаменує собою початок однойменного періоду. Висип зазвичай при скарлатині дрібнокрапковий і являє собою дрібніплями розміром 1–2 мм, розташовані близько одна від одної. Характерною є локалізація висипань: згинальні поверхні кінцівок, передня і бічна поверхні шиї, бічні поверхні грудей, живіт, внутрішня поверхня стегон, місця природних складок шкіри. На цих ділянках висип буває найряснішим, яскравою і зберігається триваліше.
Висипання в перший день яскраво-червоні, до 3–4 дня бліднуть до слабо-рожевого. У невеликої частини хворих 2–3 дні висип майже непомітний.Гіперемія шкіри, яка була характерна для скарлатини минулих років, наразі може тривати 1–2 дні або бути зовсім відсутньою. Спостерігаєтьсясимптом Пастіа —петехіально-геморагічні елементи висипу локалізуються переважно в природних складках шкіри у вигляді лінійних темно-червоного, бурого чи фіолетового забарвлення елементів. Вони можуть залишатися деякий час по зникненню типового висипу і бути однією з додаткових клінічних ознак скарлатини в пізні терміни. Шкіра у більшості пацієнтів на бокових поверхнях грудей і животі стає сухою через гіпертрофіюволосяних фолікулів. Одночасно з типовим висипом у цей період може з'явитися й висипання дрібних рожевого відтінкупапул у вигляді дрібних бульбашок, які локалізуються переважно на животі та внутрішній поверхні стегон. Скарлатині притаманний білийдермографізм(інші мови). У перші 3–4 години хвороби він має довгий прихований період і короткий явний, а після 4–5 дня — короткий прихований період і довгий явний.
Обличчя хворого злегка опухле, щоки яскраво гіперемійовані, тоді як підборіддя та рот на ділянці, обмеженій носогубними складками, відрізняються різкою блідістю (симптом блідого носогубного трикутника або «скарлатинозний трикутник»).
У ротоглотці з'являється розлита яскравагіперемія м'якого піднебіння, язичка та мигдаликів. Її верхня межа проходить по передніх піднебінних дужках, у основи язичка — відмежована гіперемія. У деяких пацієнтів над лінією гіперемії з'являєтьсяенантема у вигляді точкових крововиливів. Гіперемія в ротоглотці зазвичай згасає до 6 дня.
Постійним проявом скарлатини є тонзиліт. Він може бути катаральним, фолікулярним, лакунарним чи некротичним. Бруднувато-білі або жовтуваті нашарування вкривають мигдалики, лімфатичні фолікули глотки, поширюючись іноді на м'яке піднебіння та язичок. У хворих збільшуються регіонарні підщелепні лімфатичні вузли, так як виникає реактивний лімфаденіт, який зникає до 4–5 дня хвороби.
Характернийсимптом блідого носогубного трикутника або «скарлатинозний трикутник» у розпал хвороби — є блідість шкіри навколо рота на тлі характерного висипу на щоках.
Досить типовими при цій хворобі є зміни язика. У перший день хвороби він обкладається білим нашаруваннями. Протягом перших 2-3-х днів захворювання язик залишається вологим, вкритим сірувато-білим нашаруванням; з 3-5-го дня він поступово очищується і тоді його вид стає досить характерним. На кінчику його можна побачити численні набряклі сосочки, а забарвлення язика стає яскраво червоним («малиновий язик»). У наступні дні малинове забарвлення язика поступово блідне, але ще 2–3 тижні у хворого зберігаються окреслені сосочки.
Характерне для скарлатини лущення на кистях на початку періоду реконвалесценції (видужання)
Температура тіла зберігається на високих цифрах упродовж 3-6 днів, потім починає знижуватися та нормалізується на 9-10-й день хвороби. Одночасно покращується загальний стан хворого, зменшується інтоксикація, зникають інші симптоми. Зміни шкіри регресують з певноюзакономірністю. Спочатку стихає гіперемія шкіри, потім блідне висип, далі майже повністю зникає на спині, грудях, але залишається ще досить рясним у ділянках її типової локалізації. Гіперемія обличчя починає зникати з 2–3 дня хвороби, однак блідий носогубний трикутник може залишитися до 6–7 дня. Симптом Пастіа зникає наприкінці 1-го — на початку 2-го тижня хвороби. На 2–3 тижні захворювання виявляється лущення шкіри. Залежно від локалізації висипу лущення має свої особливості. Характерним для скарлатини є пластинчасте лущення, яке починається з долонь і підошов. Воно появляється як тріщини шкіри у країв нігтів і поширюється надалі на кінчики пальців, долоні та підошви. На кінцівках шкіра відшаровується пластами, на тулубі — великою лускою. На шиї і обличчі лущення висівкоподібне.
Температура тіла підвищена до 38 °C, помірно виражені симптоми інтоксикації, загальний стан задовільний, катаральні зміни мигдаликів, незначний висип на шкірі, клінічні симптоми тривають 3-5 днів.
Температура тіла підвищена до 39-40 °C, тривалість 5-7 днів, головний біль, повторнеблювання, яскравий, інтенсивний висип на шкірі, фолікулярна або лакунарні зміни на мигдаликах,енантема на м'якому піднебінні, можливий розвиток ускладнень.
Значно виражений інтоксикаційний синдром, температура тіла 40 °C та вище, можлива появаменінгеальних симптомів, окремі судоми, порушення свідомості, висип із ціанотичним відтінком, геморагічний висип, розвиток ускладнень.
Характеризується тяжкою інтоксикацією, високою гарячкою, некротичними змінами на мигдаликах і слизовій оболонці глотки та носа, розвитком септичних ускладнень.
Особливості перебігу скарлатини у дітей раннього віку
Синдром інтоксикації виражений слабко. Температура тіла субфебрильна, висип невиразний, може зберігатися на шкірі всього 12–24 години, лущення відсутнє, тонзилофарингіт є катаральним. Тяжкість захворювання може бути пов'язана з підвищеною частотою ускладнень, які виникають з 6 дня хвороби, нерідко розвитком септичної форми, яка розвивається вже з 2 дня хвороби.
Хворобу розпізнають на основі епідеміологічних даних, характерної клінічної картини. Для діагнозу скарлатини важливим є виявлення характерного висипу та гнійного ураження мигдаликів.
Не є абсолютними підтверджуючими методами, мають оцінюватися тільки разом з клінічними даними. Часто наявність бета-гемолітичного стрептокока відзначається на тлі інших хвороб, які можуть нагадувати за клінічними проявами скарлатину (алергічні хвороби,псевдотуберкульоз тощо).
Бактеріологічний посів слизу з ротоглотки з метою виділення бета-гемолітичного стрептококу групи А (займає 3-4 доби);
Серологічний — наростання титрів антистрептолізину О в динаміці.
Визначення в ротоглотці за допомогою імуногістохімічного експрес-тесту антигену бета-гемолітичного стрептококу групи А.
Хворих лікують вдома або у інфекційному відділенні. Показанням до госпіталізації є тяжкі, ускладнені форми хвороби. Ліжковий режим протягом гострого періоду.
Раннє виявлення та ізоляція джерела інфекції. Хворих ізолюють вдома або у стаціонарі на 10 днів від початку хвороби. Діти, які ходять у дошкільні заклади та перші 2 класи школи, ізолюються на 21 день. Для осіб, які знаходилися у контакті з хворими на скарлатину, встановлюєтьсякарантин на 7 діб. Кінцевудезінфекцію в осередку хвороби не проводять.
↑Guerrant, Richard; Walker, David; Weller, Peter (2011).Tropical Infectious Diseases: Principles, Pathogens and Practice. Elsevier. с. 203—211.ISBN9780702039355.
↑Wessels, Michael R. (2016). Pharyngitis and Scarlet Fever. У Ferretti, Joseph J.; Stevens, Dennis L.; Fischetti, Vincent A. (ред.).Streptococcus pyogenes: Basic Biology to Clinical Manifestations. Oklahoma City (OK): University of Oklahoma Health Sciences Center.PMID26866221.Архів оригіналу за 3 березня 2021. Процитовано 28 січня 2018.
Інфекційні хвороби: енциклопедичний довідник / за ред. Крамарьова С. О.,Голубовської О. А. — К.: ТОВ «Гармонія», 2-е видання доповнене та перероблене. 2019. — 712 с.ISBN 978-966-2165-52-4 (Крамарьов С. О., Голубовська О. А.,Шкурба А. В. та ін.) / «Стрептококова інфекція» С. 434—443
Крамарьов С. О., Надрага О. Б.,Пипа Л. В. Інфекційні хвороби в дітей. Київ: Медицина, 2010. — 392 с. + 14 кольорових вкладок.
