Сивіли, такожсибіли (грец.σίβυλλα,лат.sibylla) — уСтародавній Греції мандрівні пророчиці, які, подібно догомерівських ворожбитів, пропонували всім охочим провістити долю.
Першою віщункою, від власного імені якої постала назва пророчиць, вважалася дочкаДардана. Як ібакіди, сивіли не були пов'язані з певним місцевим культом, хоч екстатичний характер їх ворожіння мав багато спільного з оргіастичним бокомдавньогрецької релігії. Пророчийекстаз сивіли описавВергілій у четвертій книзі«Енеїди».
Діяльність сивіл відносять до VIII — VII ст. до н. е. — часу значного духовного й релігійного піднесення. Першим, хто згадує тільки одну сивілу, бувГеракліт зЕфесу (500 р. до н. е.). Про одну сивілу йдеться також вАрістофана,Платона йАрістотеля. УченьПлатонаГераклід Понтійський знав трьох сивіл —ерітрську (Герофілу),фригійську тагеллеспонтську.
У пізніших письменників знаходимо відомості про 4, 8, 10, 12 сивіл. Діяльність пророчиць була пов'язана передусім з північно-західною Малою Азією. Тому є підстави вважати, що сивіли походять ізТрої, аКассандра йМанто — їхні прообрази. Найбільше відомостей дійшло до нас про Кумську сивілу, яка, за переказом, жила під час владарюванняТарквінія Гордого, абоТарквінія Пріска.
Існувала легенда, щоКумська сивіла була грецькою жрицею, яка залишила батьківщину і жила в італійському містечку Куми біляНеаполя. Вона була коханоюАполона і отримала від бога дар провидіння та життя, що мало тривати рівно стільки, скільки жриця перебуватиме далеко від рідної землі. Але вона не подумала попросити в бога продовження молодості, і тому повільно висихала, поки не перетворилась в зморщену істоту, що мріє лише про смерть. Прожила Кумська сивіла тисячу років і померла зовсім старою, коли до неї випадково приїхали греки, що привезли жменьку рідної землі.
