На цій сторінці показано неперевірені зміни
| Серро-Торре ісп.Cerro Torre | ||||
 | ||||
49°17′26″ пд. ш.73°05′56″ зх. д. / 49.2906° пд. ш. 73.09901° зх. д. /-49.2906; -73.09901 | ||||
| Країна |  Аргентина, Чилі | |||
|---|---|---|---|---|
| Регіон | Патагонські Анди | |||
| Система | Анди | |||
| Тип | гора  | |||
| матеріал | граніт | |||
| Висота | 3102[1] м | |||
| Висота відносна | 1227 м | |||
| Перше сходження | 1959 р. (Сезаре Маестрі і Тоні Еггер) | |||
  Серро-Торре Серро-Торре (Аргентина) | ||||
 | ||||
 Серро-Торре уВікісховищі | ||||
Серро-Торре — вершина уПатагонії,Південна Америка, розміщена на кордоніАргентини іЧилі. Вперше цю надзвичайно красиву і важкодосту́пну вершину побачили в1953 роціфранцузькіальпіністиЛіонель Террай і Гвідо Маньон, які здійснювали сходження на прилеглу вершинуФіцрой.
Для району характерна погана погода. Завдяки близькості Тихого океану тут бувають сильні вітри. Вершина часто покривається намороженимльодом, пересування по якому дуже небезпечне.
У1959 роцііталійськийальпіністЧезаре Маестрі стверджував, що він і тирольський провідникТоні Еггер[de] здійснили сходження на вершину Серро-Торре. Тоні Еггера на спуску накрилалавина і він загинув. Фотокамера пропала разом з альпіністом. Деякі розбіжності в оповіді Маестрі та відсутність гаків і мотузок на їх маршруті дали підставу висловити деяким альпіністам сумнів щодо їх першосходження на цю вершину.
Тіло Еггера пізніше було знайдено, однак фотокамери при ньому не виявилося[2]. Тому дискусії щодо першосходження на Серро-Торре в1959 році тривають до́сі.
У1970 році Маестрі розпочав ще одну спробу підкорення вершини. Під час сходження він використовувавкомпресор, за допомогою якого забив у стіну близько 300шлямбурних гаків. Згодом цей маршрут отримав назву «Компресор» (англ.Compressor Route).
Першого підтвердженого успіху на горі домоглися Даньєле Чаппа (Daniele Chiappa), Маріо Конті (Mario Conti),Казіміро Феррарі[it] та Піно Неґрі (Pino Negri) в1974 році. Тривалий час їх маршрут вважався найскладнішим у світі.[3]
Перше сходження в альпійскому стилі було здійснене Дейвом Карменом (Dave Carman),Джоном Бреггом[en] i Джеєм Вілсоном (Jay Wilson) у1977 році. Вони за тиждень пройшли маршрут, на який у італійської групи пішло два місяці.[3]
Взимку на вершину першими піднялисьЕрманно Сальватерра[it], Джароллі (італ.Giarolli), Сарчі (італ.Sarchi) та Карузо (італ.Caruso) в1985 році. Того ж року Педріні Фраме (італ.Pedrini Frame) здійснив одиночне сходження.
Лише в2005 році був пройдений маршрут подібний до траси Маестрі1959 року.
До 2012 року «Компресорний маршрут» використовувався провідниками з Ель Чалтену, що супроводжували групи альпіністів. На початку лютого 2012 року двоє американців пройшли компресорним маршрутом без використання вбитих раніше шлямбурних гаків, і на спуску видалили ці гаки, мотивуючи свій вчинок тим, що «альпінізм повинен бути чесним». Вони дивом уникнули відплати розлючених жителів Чалтену, для яких «компресорний маршрут» багато років був джерелом заробітку.
Про сходження на пік Серро-Торре німецькими кінематографістами в1990 році був знятий фільм«Крик каменю». Ідею фільму підказав відомий альпіністРайнхольд Месснер.
Вікісховище має мультимедійні дані за темою:Серро-Торре
