Сергій Брін (нар.21 серпня1973(19730821),Москва) — американський науковець, дослідник інтернет-технологій, розробник пошукової системи і співзасновник компанії«Google» (разом зЛеррі Пейджем). За даними журналуForbes, на 2 червня 2020 року[6] посідав 14-те місценайбагатших людей планети зі статком у $62,1 млрд.
Народився в єврейській родині математиків. У 1979 родина емігрувала з СРСР у США. Його батько — колишній науковий співробітникЦентрального економіко-математичного інституту АН СРСР, кандидат фізико-математичних наук Михайло Ізраїлевич Брін[7] (нар. 1948) — став викладачемМерилендського університету (нині — професор)[8], а мати — Євгенія (уроджена Краснокутська, 1949—2024) — фахівцем уNASA. Обоє батьків Сергія Бріна є випускниками механіко-математичного факультетуМосковського державного університету (1970 і 1971 року відповідно). Дід Сергія — Ізраїль Абрамович Брін (1919—2011) — кандидат фізико-математичних наук, був доцентом на електромеханічному факультетіМосковського енергетичного інституту (1944—1998)[9]. З інших родичів відомий рідний брат діда — радянський спортсмен і тренер згреко-римської боротьби,заслужений майстер спорту СРСР Олександр Абрамович Колмановський[10]. Бабуся, Мая Брін була професоромрусистикиМерилендського університету, її ім'я і нині носить фонд та одна з програм кафедри русистики філологічного факультету університету.[11]
У 1993 році вступив доСтенфордського університету в Каліфорнії, де отримав дипломмагістра і почав працювати над дисертацією. Вже під час навчання він став цікавитися Інтернет-технологіями йпошуковими машинами, став автором кількох досліджень на тему добування інформації з великих масивів текстових і наукових даних, написав програму по обробці наукових текстів.
У 1995 році вСтенфордському університеті Сергій Брін зустрівся з іншим аспірантом-математиком —Леррі Пейджем, разом з яким у1998 році заснував компаніюGoogle. Спочатку вони затято сперечалися при обговоренні будь-яких наукових тем, але потім подружилися та об'єдналися для створення пошукової системи для свогокампусу. Разом вони написали наукову роботу «Анатомія системи великомасштабного гіпертекстного Інтернет-пошуку» (The Anatomy of a Large-Scale Hypertextual Web Search Engine), в якій, як вважається, міститься прообраз їхньої майбутньої надуспішної ідеї.
Під час орієнтації для нових студентів у Стенфорді він познайомився з Ларрі Пейджем. Здавалося, що двоє чоловіків не погоджувалися з більшості питань, але, провівши час разом, вони «стали інтелектуальними спорідненими душами та близькими друзями». Брін зосередився на розробці систем аналізу даних, а Пейдж розширив «концепцію висновку про важливість наукової роботи з її цитат в інших роботах».[12] Разом вони створили статтю під назвою «Анатомія великомасштабної гіпертекстуальної вебпошукової системи».[13]
Щоб перетворити дані зворотних посилань, зібрані вебсканером BackRub, у міру важливості для даної вебсторінки, Брін і Пейдж розробили алгоритм PageRank і зрозуміли, що його можна використовувати для створення пошукової системи, набагато кращої за наявні на той час.[14] Новий алгоритм спирався на технологію нового типу, яка аналізувала релевантність зворотних посилань, які з’єднували одну вебсторінку з іншою, і дозволяла за кількістю посилань і їх рангом визначити ранг сторінки.[15]
Об’єднавши свої ідеї, вони почали використовувати кімнату в гуртожитку Пейджа як машинну лабораторію та добули запасні частини з недорогих комп’ютерів, щоб створити пристрій, який вони використовували для з’єднання зароджуваної пошукової системи з широкосмуговою мережею кампуса Стенфорда.[14]
Заповнивши кімнату Пейджа обладнанням, вони перетворили кімнату в гуртожитку Бріна в офіс і центр програмування, де випробували свої нові проєкти пошукових систем в Інтернеті. Швидке зростання їхнього проєкту спричинило проблеми з обчислювальною інфраструктурою Стенфорда.[16]
Пейдж і Брін використали основні навички першого програмування HTML, щоб створити просту сторінку пошуку для користувачів, оскільки у них не було розробника вебсторінки, щоб створити щось візуально складне. Вони також почали використовувати будь-яку комп’ютерну частину, яку могли знайти, щоб зібрати необхідну обчислювальну потужність для обробки пошуку кількома користувачами. Оскільки їхня пошукова система зросла популярністю серед користувачів Стенфорду, для обробки запитів потрібні додаткові сервери. У серпні 1996 року початкова версія Google була доступна на вебсайті Стенфорда.[14]
На початку 1997 року сторінка BackRub описувала стан так:
Взаємозв’язок математичного вебсайту, який забезпечує алгоритм PageRank, проілюстрований співвідношенням розмір-відсоток кіл. Алгоритм був названий на честь самого Пейджа.
Деякі приблизні статистичні дані (від 29 серпня 1996 р.)
Загальна кількість індексованих HTML-адрес: 75,2306 млн
Загальний вміст завантаженого: 207,022 гігабайт
...
BackRub написаний на Java та Python і працює на кількох Sun Ultras та Intel Pentium під керуванням Linux. Основна база даних зберігається на Sun Ultra series II з 28 ГБ диска. Скотт Хассан і Алан Стеремберг надали багато талановитої допомоги в реалізації. Сергій Брін також був дуже залучений і заслуговує великої подяки.
BackRub вже демонстрував рудиментарні функції та характеристики пошукової системи: було введено вхідний запит і надавав список зворотних посилань, ранжованих за важливістю. Пейдж згадував: «Ми зрозуміли, що у нас є інструмент запитів. Він дав вам хороший загальний рейтинг сторінок і впорядкування наступних сторінок».[18] Пейдж сказав, що в середині 1998 року вони нарешті усвідомили подальший потенціал свого проєкту: «Досить скоро у нас було 10 000 пошуків на день. І ми подумали, можливо, це справді реально».[16]
Деякі порівнювали бачення Пейджа та Бріна з впливом Йоханнеса Гутенберга, винахідника сучасного друкарства:
У 1440 році Йоганнес Гутенберг представив Європі механічний друкарський верстат, який друкував Біблії для масового споживання. Технологія дозволила друкувати книги та рукописи — «спочатку відтворені вручну» — набагато швидшими темпами, таким чином поширюючи знання та допомагаючи започаткувати європейське Відродження... Google зробив подібну роботу.[19]
Порівняння також відзначили авториThe Google Story: «Не відтоді, як Гутенберг... не мав жодного нового винаходу, який наділяв повноваженнями людей і трансформував доступ до інформації так глибоко, як Google».[19] Крім того, незабаром після того, як вони «приготували свій новий механізм для вебпошуку, вони почали думати про інформацію, яка на той час була за межами Інтернету», як-от оцифрування книг та розширення інформації про здоров’я.[16]
Брін працює над іншими, більш особистими проєктами, які виходять за межі Google. Наприклад, він і Пейдж намагаються допомогти вирішити світові енергетичні та кліматичні проблеми в благодійному відділі Google, Google.org, який інвестує в джерела відновлюваної енергії. Компанія визнає, що її засновники хочуть «вирішувати дійсно великі проблеми за допомогою технологій».[20]
У жовтні 2010 року, наприклад, вони інвестували в розвиток морської вітроенергетики, щоб допомогти електромережі східного узбережжя,[21] яка в кінцевому підсумку стане однією з близько десятка офшорних вітрових електростанцій, які пропонуються для регіону.[22] Тижнем раніше вони представили автомобіль, який зі «штучним інтелектом» може керувати самостійно за допомогою відеокамер і радарних датчиків.[20] У майбутньому водії автомобілів з подібними датчиками мали б менше аварій. Таким чином, ці більш безпечні транспортні засоби можна було б сконструювати легшими та вимагати меншого споживання палива.[23] Вони намагаються змусити компанії створювати інноваційні рішення для збільшення світового енергопостачання.[24] Брін також був першим інвестором у Tesla.[25][26]
У 2004 році він і Пейдж були названіABC World News Tonight «Людьми тижня». У січні 2005 року він був номінований як один із «Молодих глобальних лідерів» Всесвітнього економічного форуму. У червні 2008 року Брін інвестував 4,5 мільйона доларів у Space Adventures, компанію космічного туризму зі штату Вірджинія. Його інвестиції послужать заставою для бронювання на один із запропонованих Space Adventures польотів у 2011 році. Space Adventures, компанія, яка відправляє туристів у космос, наразі відправила їх сім.[27]
Брін і Пейдж спільно володіють індивідуальним Boeing 767-200 і Dornier Alpha Jet[28] і платять 1,3 мільйона доларів на рік за розміщення їх і двох літаків GulfstreamV , що належать керівникам Google, на федеральному аеродромі Моффетт. На літаку було встановлено наукове обладнання NASA , яке дозволяє збирати експериментальні дані під час польоту.[29][30]
У 2012 році Брін брав участь у програмі Project Glass і демонстрував прототипи окулярів. Project Glass — це програма досліджень і розробок від Google для розробки дисплея з доповненою реальністю , встановленого на голову (HMD).[31] Передбачуваною метою продуктів Project Glass було б відображення інформації, доступної на даний момент для більшості користувачів смартфонів,[32] без використання рук, а також можливість взаємодії з Інтернетом за допомогою голосових команд природною мовою.[33]
Брін також брав участь у проєкті Google без водіїв. У вересні 2012 року під час підписання каліфорнійського законопроєкту про безпілотні транспортні засоби Брін передбачив, що протягом п’яти років роботизовані автомобілі стануть доступними для широкої публіки.
У травні 2007 року Сергій Брін одружився зАнною Вучицькою[en] (англ.Anne Wojcicki [wuːˈtʃɪtski])[34], яка в 1996 році закінчилаЄльський університет зі спеціалізацією в біології, заснувала компанію23andMe. У грудні 2008 року у Сергія й Енн народився син Бенджі (англ.Benji Wojin), наприкінці 2011 року — дочка Хлое (англ.Chloe Wojin). У 2015 році пара розлучилася.
7 листопада 2018 року він одружився з Ніколь Шанахан, засновницею правових технологій. У них є донька, яка народилася наприкінці 2018 року.[35] Брін і Шанахан розлучилися 15 грудня 2021 року, а 4 січня 2022 року Брін подав на розлучення.[36] Згідно зі звітом уВолл-стріт джорнел, причиною їхнього розриву став роман між Шанахан таІлоном Маском, твердження, яке заперечують Маск та Шанахан.[37][38]
Сергій Брін є автором десятків публікацій у провідних американських академічних журналах, а також періодично виступає на різних національних і міжнародних наукових, ділових і технологічних форумах. Він нерідко виступає перед пресою, у телевізійних передачах, розповідаючи про свої погляди натехнології пошуку йІТ-галузь у цілому.
Компанія Бріна займається гігантськими благодійними інвестиціями. Засновники компанії заявили, що протягом 20 років на цю мету буде витрачено 20 мільярдів доларів.
↑Михайло Брін (Michael Brin) — серед іншого автор монографій Introduction To Dynamical Systems ( Введення в динамічні системи), Cambridge University Press, 2002 (з Garrett Stuck) та Modern Dynamical Systems and Applications ( Сучасні динамічні системи та їх застосування), Cambridge University Press, 2004 (з Борисом Хассельблатом і Яковом Песин), засновникпремії Бріна[Архівовано 17 січня 2009 уWayback Machine.] за внесок вматематику динамічних систем.
↑І. А. Брін — автор підручника «Теорія меж і безперервні функції», М. 1955.
↑А. А. Колмановський — автор методичних робіт з підготовки борців, в тому числі книги «Класична боротьба: посібник для тренерів, що працюють з борцями-початківцями». Москва: Фізкультура і спорт, 1968
