Семіóтика, або семіолóгія (відгрец.σημειωτικός —такий, що має ознаки відгрец.σημεῖον —знак, ознака,грец.σῆμα —знак) —наука, яка досліджує способи передачі інформації, властивості знаків та знакових систем в людському суспільстві (головним чином природні та штучні мови, а також деякі явища культури, системиміфів,ритуалів), в природі (комунікація у тваринному світі) або в самій людині (зорове та слухове сприйняття тощо). Іншими словами, семіотика — це теорія знаків та знакових систем.[5]
Основи цієї науки були закладені ще представниками античної та середньовічної філософської думки. Основні принципи семіотики у XIX ст. сформулював американськийфілософЧарльз Сандерс Пірс. У XX ст. семіотика набула лінгвістичного ухилу під впливом ідей лінгвістівФердинанда де Соссюра таЛуї Єльмслева, та філософського ухилу під впливом ідей американського філософаЧарльза Морріса.
синтактика (або синтаксис, від грец.syntaxis — побудова, порядок) — вивчає закономірності побудови знакових систем безвідносно до їх інтерпретації, тобто співвідношення знаків один з одним;
семантика (від грец.semantikos — те, що позначає) — вивчає відношення між знаком та його змістом;
прагматика (давньогрец.pragmatos — дія) — вивчає відношення знаків з їх відправниками, одержувачами та контекстом знакової діяльності.
У сучасній науці виділяють декілька напрямів семіотичних досліджень:
біологічна семіотика (біосеміотика)
етносеміотика
лінгвосеміотика
абстрактна семіотика
Перший напрямок —біологічна семіотика, абобіосеміотика. Цей напрямок займається вивченням систем сигналізації (комунікації) тварин, включаючи нижчих тварин та комах, тобто досліджує системи, засновані на природних знаках, або знаках, так чи інакше важливих для існування самого організму, тобто біологічно суттєвих (біологічно релевантних). (Ч. Хоккетт, США[джерело?]; М. І. Жинкін, СРСР[джерело?]).
Другий напрямок —етносеміотика. Це найбільш широкий напрямок, який містить декілька течій, одна з яких орієнтується на антропологію та етнографію, тобто вивчення переважно примітивних спільнот (Е. Холл, США;Клод Леві-Строс, Франція); друга течія — на соціальну психологію та інженерну психологію, тобто вивчення високорозвинених спільнот (Ж. Маторе, Франція; А. Чапаніс та ін.,США); третя течія — на історію філософії та літератури (Р. Барт, М. Фуко та ін.,Франція).
Третій напрямок —лінгвосеміотика — орієнтується на вивчення природної мови з її стилістикою. Крім того, лінгвосеміотика досліджує інші суміжні знакові системи, які:
функціонують паралельно з мовою (наприклад, жести таміміка, що супроводжують мову);
компенсують мову (наприклад, виразна, стилістичнаінтонація; типографськішрифти);
видозмінюють її функції та її знаковий характер (наприклад,художня мова).
В останні роки у зв'язку із бурхливим розвиткоммоделювання природної мови і появою різних типів штучних мов (інформаційних, інформаційно-логічних, мовпрограмування тощо) розширився і об'єкт лінгвосеміотики.
Четвертий напрямок —абстрактна семіотика — вивчає лише найзагальніші властивості та відношення(сигніфікат), що характеризуютьзнакові системи, незалежно від їх (денотат) матеріального втілення (Рудольф Карнап в Америці; В. Б. Бірюков, Д. П. Горський, А. А. Зинов'єв, В. В. Мартинов та ін., СРСР). В рамках цього напрямку створюється найбільш абстрактна,логіко-математична теорія знакових систем.
Основи семіотики / Д. Ділі ; пер. з англ. та наук. ред. А. Карася ; Львів. нац. ун-т ім. І. Франка, Філософ. ф-т. — 2-ге доп. вид. — Л. : Арсенал, 2000. — 232 с. — Тит. арк. парал. укр., англ. — Бібліогр.: с. 201—222. —ISBN 966-7790-00-2
Семіотика лінгвокультурного простору Англії кінця XV — початку XVII століття: монографія / Н. І. Андрейчук ; М-во освіти і науки, молоді та спорту України, Нац. ун-т «Львів. політехніка». — Л. : Вид-во Львів. політехніки, 2011. — 277 с. : іл. — Бібліогр.: с. 233—265 (474 назви). —ISBN 978-617-607-122-8
ЯдацькийЯ. Ю. Метафізика i семіотика. Прототеоретичні дослідження — Кам'янець-Подільський: Видавництво Львівського філософського товариства ім. Казиміра Твардовського, 2019.
(англ.)Sebeok T. Signs: An Introduction to Semiotics. 2nd ed. — Toronto: University of Toronto Press, 2001.
(англ.)Nöth W. Handbook of Semiotics. — Bloomington: Indiana University Press, 1990.
