Священник є особою, уповноваженою на виконання священнихобрядів релігії, уповноважений посередник між людьми іБогом (або божествами в язичницьких релігіях). Жерці і жриці були відомі з найдавніших часів і в найпростіших суспільствах. Вони існують у всіх або в деяких галузяхюдаїзму,християнства; усинтоїзмі,індуїзмі та багатьох інших релігіях вони називаютьсяжерцями. Вони, як правило, розглядаються як позитивний контакт збожеством або божествами релігії, яку сповідують, часто інтерпретуючи сенс подій та виконання обрядіврелігії. Священники є наставниками та лідерамипарафій, до яких іншівіряни часто звертаються за консультацією з духовних питань.
Улатинському обряді католицької церкви для всіх священників обов'язковийцелібат, укатолицьких церквах східного обряду целібат обов'язковий тільки для чернецтва та єпископів. До священника-пресвітера заведено звертатися «отче (Ім'ярек)»; до священника-єпископа «владико», «екселенс» і т. д.
Традиційним одягом всіх священників єсутана. Колір сутани залежить від ступеняклірика. Літургійне вбрання священника складається зальби,орнату (казули) істоли.
Православні священникивисвячуютьсяєпископом та діляться наченців (чорне духовенство) і єпархіальних священників (біле духовенство). Ця традиція присутня й у східних католицьких церквах (католиків візантійського обряду).
У православ'ї вважається, що у випадку посвячення чоловіка у священники, Бог дає цьому чоловіку особливий вид благодаті, тобто особливу духовну силу, яка проявляється під час здійснення ним богослужіння, святих таїнств і навіть у повсякденному житті. Лише священникам дано право здійснювати певні види богослужінь. На думку деяких богословів, на священників, під час здійснення ними таїнств за всіма правилами, сходитьСв. Дух, тобтоТаїнства в певному сенсі здійснюються самимБогом.
Звичайно до священника звертаються словами-титулами «отець», «панотець» (західноукраїнське), «батюшка» (східноукраїнське), «ієрей» (урочисто — церковнослов'янське) і просторічне «піп» (народне — у нинішній день набрало зневажливого відтінку черезкомуністичний вплив йатеїстичну пропаганду), «владика» — щодо єпископів. Священник-чернець зветьсяієромонах, священник-великосхимник — схиієромонах.
Соціально-правне та матеріальне становище священника змінювалося в окремі часи історії України: становище священника упосліджене вСРСР (священника в радянські часи звали «служителем культу»), де духовенство було фактично позбавлене громадянських прав і переслідуване. Див.«Духовенство».
Священнослужитель може брати участь у здійсненні богослужіння в іншійпарафії за згодою єпархіальногоархієрея тієїєпархії, у якій данапарафія перебуває, або за згодоюнастоятеля за наявності посвідчення, яке підтверджує канонічну правоздатність цьогосвященнослужителя.
Традиційним одягом всіх священників єряса. Колір ряси може залежати від використання барви літургійного вбрання відповідно періоду церковного календаря, ступеня в ієрархії; але загальноприйнятим є чорний колір.
У цілому протестантизм характеризуєтьсядемократичнішим устроєм громад у порівнянні зправослав'ям ікатолицизмом: церковну громаду очолюють старійшини (пресвітери), обрані зісвітських членів громади, — іпроповідники, обов'язки яких не пов'язані зі священницькою діяльністю, а вважаються лише службою (відлат.ministerium — звідси їх назва: «міністранти»). З черги,пресвітери іміністранти є частиною консисторії.Консисторія ж є колегіальним органом управління в церкві, в обов'язки якого входить розв'язання нагальних питань і проблемпарафіян, їх віри та життя самої церкви. Упротестантизмі відсутній інститутчернецтва імонастирів.
У теології Євангелічно-лютеранської церкви виходить здогмату «священства всіх вірян» на підставі слівБіблії: «Але ви — рід вибраний, царське священство, народ святий, люди взяті в уділ, щоб сповіщати досконалості покликав вас із темряви до дивного світла» (1-е Петра 2:9). Відповідно до цього всі віряни є священниками, які отримують всю необхідну благодать від Бога при хрещенні.
Однак, у зв'язку з вимогами зовнішнього порядку в лютеранських громадах існують люди покликані для публічної проповіді та здійснення таїнств — пастори (Аугсбурзька сповідь, XIV).Пастор призивається Церквою через обряд висвячення. Покликання має на увазі, що пастор має здібності та отримав достатні знання і вміння для проповідіЄвангелія в чистоті й здійснення таїнств відповідно до Євангелія. Посвячення розглядається як обряд благословення майбутнього пасторського служіння, при цьому не йдеться ні про яку «додаткову» благодать, людина отримує всі духовні дари прихрещенні.
У випадках якщо з тієї чи іншої причини у громаді немаєпастора, то його обов'язки виконуєпроповідник або лектор. Проповідник повинен мати певнутеологічну освіту. Проповідник має право сам складатипроповіді, які він читає, лектор такого права не має.
Одяг левіта, первосвященника та священника в стародавньому ІзраїліЄврей, одягнений в історичний одяг юдейського священника
Вюдаїзмі священство передається в спадок у сімейній лінії Аарона. Священника називаютькоген. Для допоміжних функцій богослужіння використовувалилевітів. Цеєвреї (юдеї) з роду Левія. Але після Вавилонського полону і пізнішого зруйнування юдейськогохраму, священство перервалось. В релігійних установах юдеїв,синагогах, є посада начальника синагоги, але він не має ніякої переваги над іншими парафіянами, тільки дивиться за порядком. Саме начальники синагог були взяті за взірець у першій апостольській Церкві. У зібраннях вірян, стали призначатипресвітерів (тобтостарійшин) абоєпископів (тобтонаглядачів), що дивились за порядком на зібраннях і наглядали за християнським життям вірян. Вони не вважались, як такі, що мають більшублагодать ніж інші віряни.
Вюдаїзмі існують такожрабини (тобтовчителі), які займаються поясненнямТори. Вони не мають сакрального стану.
.jpg)
