Сама́н,вальок абоадобе (ісп.adobe <араб.ат-туб), аболимпа́ч[1] (рідколампа́ч)[2],калиб[джерело?] — будівельний стіновий матеріал, що являє собою невипаленуцеглу із сумішіглини,соломи тапіску.
Був широко поширений в будівництві житла народів світу, особливо в степових і гірських районах. В Україні поширена назва «саман» (відтюрк.саман —«солома»). Зокрема з саману будували традиційні українськімазанки та хати-землянки на Півдні України.
Глинобитні стіни й обмазування глиною саманових споруд подекуди існують і дотепер. Нині саман застосовується головним чином у країнах Азії, на Північному Кавказі для будівництва малоповерхових споруд. Так само житло селян високогір'яПівденної Америки (кечуа,аймара та ін.) переважно з адобів (саману).
Межа міцності на стиснення саману і цегли-сирцю (у висушеному вигляді) коливається від 10 до 50 кГ/см² і близький за міцністю згазо- іпінобетонами марки 600 (межа міцності 25–40 кГ/см²).
Подібна технологія будівництва була досить поширена і в Україні, зокрема, саме так влаштовували вельми поширені колисьмазанки. Стіни могли складати або з грудок змішаної з соломою глини («вальків»)[3] або обмазувати цим матеріаломплетені стіни; ці операції були відомі як «валькування»[4][5].
