За роман «Сатанинські вірші» іранський духовний лідерАятоллаХомейні, визнавши книгу блюзнірською і віровідступницькою, закликав стратити автора, після чогоВелика Британія йІран на кілька років розірвали дипломатичні відносини, а Рушді довгий час вимушений був ховатися. 2007 року присвоєння Рушді титулу лицаря Британської імперії спровокувало новий вибух обурення вісламському світі.
У 2022 році письменник був важко поранений після нападу під час виступу в Нью-Йорку.
Рушді має аккаунт у вікі-хостингуFandom, проте він безстроково заблокований за порушення Умов Використання.
Народився 19 червня 1947 року вБомбеї, штатМахараштра,Індія. Його батько, Аніс Рушді, був успішним підприємцем, випускникомКембриджа. Батьки Салмана були мусульманами, але не афішували своєї релігії. Салман Рушді — старший з чотирьох дітей і єдиний син в сім'ї.
Салман Рушді здобув хорошу освіту: спочатку його віддали в комерційну школу в Бомбеї, потім відправили до Великої Британії в престижний інтернат Регбі (Rugby School). 1964 року, під час індо-пакистанського конфлікту, сім'я Рушді, як і багато інших індійських мусульман, перебралася доПакистану і поселилася вКарачі. За наполяганням батька Салман Рушді поступив вКінгз-коледжКембриджського університету (King's College, Cambridge), де вивчав історію та англійську літературу. Тут він брав участь в Кембридзькій театральній трупі.
Отримавши диплом, Рушді знов вирушив до Пакистану і влаштувався на телебачення, потім повернувся до Великої Британії, де став працюватикопірайтером у великому лондонському рекламному агентстві Ogilvy & Mather. 1964 року Рушді отримав британське підданство і відтоді постійно живе у Великій Британії.
Перший роман Рушді —«Ґрімус» («Grimus»), опублікований у 1975 році, не був відзначений критиками та не мав комерційного успіху. Але через шість років — в 1981 році — з'явилася його друга книга — «Опівнічні діти» («Діти півночі»; «Midnight's Children»)[9], що принесла письменникові популярність. За цю велику сімейну хроніку XX століття (в основі сюжету лежить історія індійської сім'ї) Рушді був удостоєний численних нагород, зокремаБукерівської премії (Booker Prize for Fiction, 1981), премії Джеймса Тейта Блека (James Tait Black Memorial Prize for fiction, 1981), літературної премії Асоціації викладачів англійської мови (English-Speaking Union Award, 1981). 1993 року за «Дітей» Рушді здобув премію «Букер Букерів» — нагороду за найкращий роман, що коли-небудь удостоювався Букера.
У 1983 році вийшов третій роман Рушді — «Сором» («Shame»), в якому багато критиків побачили алегоричне зображення політичного життя в Пакистані.
У 1989 році був опублікований четвертий, найзнаменитіший і найскандальніший роман Рушді —«Сатанинські вірші» («The Satanic Verses»). Він викликав великий резонанс у всьому світі. У романі описано життя індійських акторів Джібріла Фарішти та Саладіна Чамчи, що вижили в авіакатастрофі. Вони потрапляють до Англії, де Чамча поступово вживається в образ диявола, а Фарішта стає втіленням архангела Гавриїла. У одній з частин романапророк Мухаммед, якому дано ім'я Махунд, погоджується визнати трьох язичницьких богинь, а три повії називають себе дружинами Посланника. Прихильники ісламу оголосили роман Рушді віровідступницьким і блюзнірським. ВладаІндії,Судану,Єгипту,Саудівської Аравії і багатьох інших мусульманських країн заборонили видавати книги людини, що образила їхню віру.
14 лютого 1989 року духовний лідер Ірану аятолла Хомейні видав релігійний едикт —фетву, в якій назвав вбивство Рушді богоугодною справою. За голову письменника різні радикальні ісламські організації призначали нагороди, їхня величина доходила до 2,8 мільйона доларів. Більш того, переслідуванням піддавалися всі, хто брався видавати або продавати роман. Від рук релігійних екстремістів загинув перекладач «Сатанинських віршів» японською мовою, були поранені італійський перекладач і норвезький видавець. В Англії були підірвані бомби біля магазина фірми «Penguin Books», де книга була виставлена на продаж. У березні 1989 року фетва привела до розриву дипломатичних відносин між Великою Британією та Іраном.
Не зважаючи на небезпеку, редактори та критики американського виданняUSA Today включили «Сатанинські вірші» в список з 25 книг, які найбільше вплинули на читачів і видавничий бізнес в останню чверть XX століття.
Загроза замаху змусила Рушді довгий час ховатися: він таємно переїздив з однієї конспіративної квартири на іншу, його цілодобово охороняла поліція.
Пізніше Салман Рушді випустив ще декілька романів: «Гарун і море оповідок» («Haroun and the Sea of Stories», 1990), «Останнє зітхання мавра» («The Moor's Last Sigh», 1995), «Земля під її ногами» («Ground Beneath Her Feet», 1999), «Лють» («Fury», 2001), «Чаклунка з Флоренції» («The Enchantress Of Florence», 2004), «Клоун Шалімар» («Shalimar the Clown», 2005, номінація на Букерівську премію того ж року), «Недбалі господарі» («Careless Masters», 2007) і «Параллельвіль» («Parallelville», 2007).
У вересні 1998 року британський уряд відновив дипломатичні відносини з Іраном, розірвані раніше через фетву аятоли Хомейні. Попри те, що фетва залишалася в силі (аятола Хомейні помер, не скасувавши її), Рушді знову став з'являтися на публіці. Він навіть знявся в епізоді кінофільму «Щоденник Бриджіт Джонс» («Bridget Jones's Diary», 2001), зігравши самого себе. Рушді зміг знов відвідувати країни Сходу. Але візит уДелі все одно вимагав від нього ретельного маскування.
7 серпня 2005 року в газетіThe Washington Post була надрукована стаття Рушді «Час для реформування ісламу» («The Right Time for An Islamic Reformation»). У публікації письменник пропонував мусульманам ставитися до релігії з історичної точки зору, усвідомити, що вона заснована на легендах, а не на реальності. Він закликав до терпимості й неупередженості, які, на його думку, призведуть до миру.
Чергову хвилю незадоволеності в Пакистані, Ірані та Індії викликало присудження Рушді лицарського титулу. 16 червня 2007 року з нагоди дня народженнякоролеви Єлизавети II «за служіння літературі» Салман Рушді був посвячений в лицарі Британської Імперії. Відтепер письменник має іменуватися сером. Офіційний представник іранського міністерства закордонних справ Мохаммад Алі Хоссейні назвав присудження лицарства Рушді ознакою ісламофобії серед високопоставлених британських чиновників. «Цей вчинок доводить, що порушення святинь ісламу зовсім не випадкове, а організовано і здійснено за підтримки та під керівництвом ряду західних держав».
В Ірані та Пакистані почалися безлади, пов'язані з нагородженням письменника: у пакистанському містіМултан сотнірелігійних фанатиків спалили опудало британської королеви та Рушді, вимагаючи судити його за ісламськими законами. За голову Рушді знов було призначено винагороду. Тегеранське радикальне угрупування «Організація за увічнення мучеників мусульманського світу» запропонувала за вбивство Рушді 150 тисяч доларів.
Через два тижні після скандалу з приводу присудження Рушді титулу його четверта дружинаПадма Лакшмі, актриса, модель і телеведуча індійського походження, подала на розлучення.
У липні 2008 року книга Рушді «Опівнічні діти» перемогла в читацькому конкурсі, влаштованому організаторами британської літературної премії Man Booker, на найкращий роман, що коли-небудь отримав «Букера». Твір Рушді вибрали близько 36 відсотків відвідувачів сайту премії, що взяли участь в голосуванні.
12 серпня 2022 року в Чаутоква (штат Нью-Йорк) під час виступу Рушді на сцені з'явився чоловік, який напав на письменника з ножем. Його доставили в лікарню, де терміново прооперували. Рушді залишився під'єднаним до апарату штучної вентиляції легенів. За словами його агента, в письменника пошкоджена печінка, перерізані нерви на руці, він найімовірніше втратить око[10].
22 жовтня 2023 року Салману Рушді вручили Премію миру німецьких книгарів.Даніель Кельманн схарактеризував автора як «можливо, найважливішим захисником свободи мистецтва і слова нашого часу». Журі премії заявило, що письменник заслужив нагороду за «свій незламний дух, за утвердження життя і за те, що збагатив наш світ своєю любов'ю до розповіді».[11]
Салман Рушді є президентом американськогоПЕН-центру, старої міжнародної організації, що захищає права і свободи людини. Також він є президентом і засновником Міжнародного парламенту письменників (International Parliament of Writers).
У 2018 році підписав звернення Американського ПЕН-центру на захист українського режисераОлега Сенцова, політв'язня у Росії[12].
Салман Рушді був одружений чотири рази. Його перша дружина — акторка Клариса Луард (були одружені в 1976—1987 роках). У подружжя народився син Зафар Рушді. Друга дружина Рушді — американська письменниця Маріана Віггінс (1988—1993). Втретє Рущді був одружений з британською видавницею Елізабет Вест (1997—2004), у них народився син Мілан. ЗПадмою Лакшмі, четвертою дружиною, Рушді прожив близько трьох років (2004—2007), цього разу у нього не було дітей.
.svg)
.svg)
.svg)
