Movatterモバイル変換


[0]ホーム

URL:


Перейти до вмісту
Вікіпедія
Пошук

Ртуть у рибі

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Таким чином, дрібні риби концентрують у собіртуть іметилртуть. Дрібних риб з'їдають більші риби; при цьому рівень небезпеки підвищується і таку рибу можна їсти вкрай рідко

Риба тамолюски концентруютьртуть у своїх органах, часто в форміметилртуті, та інших високотоксичних органічних сполук ртуті. Рибні продукти містять різну кількістьважких металів, особливо ртуті та її жиророзчинних сполук з забрудненої води. Види риб, які мають велику тривалість життя і перебувають вище нахарчовому ланцюзі, такі, якмарлін,тунець,акула,риба-меч,королівська макрель,кафельник,щука іозерна форель, містять більше ртуті, ніж інші.[1]

Наявність ртуті в рибі може стати небезпечною для здоров'я, особливо длявагітних, жінок, щогодують груддю, і дітей молодшого віку.

Біоакумуляція

[ред. |ред. код]
Докладніше:Біоакумуляція

Споживання риби на сьогодні є найбільш значним джерелом потрапляння ртуті в організми людини і тварин.[2] Ртуть та метилртуть присутні в морській воді лише в невеликих концентраціях. Тим не менш, метилртуть поглинається, як правило,водоростями на початкухарчового ланцюга. Потім водорість їдять риби та інші організми вище за харчовим ланцюгом. Риби швидко накопичують метилртуть, проте дуже повільно виділяють її. Метилртуть не розчиняється і тому не схильна виділятися. Замість цього вона накопичується як у внутрішніх органах, так і в м'язовій тканині.[3] Це призводить добіоакумуляції ртуті.Зоопланктон,нектон, більші риби і т. д., які їдять цих риб, накопичують у собі ще більше ртуті. Це пояснює, чому хижі риби, такі, як риба-меч і акула або птиці, якскопа іорли, мають більш високу концентрацію ртуті в тканинах. Один вид в харчовому ланцюзі може накопичити в своєму тілі ртуті в десять разів більше, ніж види, які вони споживають. Наприклад,оселедець містить ртуті приблизно 0,01проміле, в той час як вміст ртуті в тілі акули перевищує 1 проміле.[4]

Рівень забруднення

[ред. |ред. код]

Вчені американського уряду досліджували рибу в 291 водоймі по всій країні на предмет забруднення ртуттю. Вони виявили ртуть у кожній досліджуваній рибі. Ртуть виявили навіть у рибі з ізольованих сільських ставків. У 25 % протестованої риби рівень ртуті вищий від безпечного рівня, встановленогоУправлінням з охорони довкілля США для людей, які їдять рибу регулярно[5].

Вміст ртуті в промислових рибах і молюсках
ВидиЗначення
(ppm)[6]
Стандартне відхилення
(ppm)[6]
Медіана
(ppm)[6]
Трофічний рівень[7]Максимальний вік
(роки)[7]
Malacanthidae1.450n/an/aМексиканська затока3.635
Риба-меч0.9950.5390.8704.515
Акули0.9790.6260.811
Скумбрія королівська0.730n/an/a4.514
Тунець великоокий0.6890.3410.560Свіжа/заморожена4.511
Хоплостет помаранчевий0.5710.1830.5624.3149
Марлін*0.4850.2370.3904.5
Скумбрія іспанська0.454n/an/aМексиканська затока4.55
Групери0.4480.2780.399Всі види4.2
Тунець0.3910.2660.340Всі види, свіжа/заморожена
Луфар0.3680.2210.3054.59
Anoplopoma fimbria0.3610.2410.2653.8114
Thunnus alalunga0.3580.1380.360Свіжа/заморожена4.39
Dissostichus eleginoides0.3540.2990.3034.050+[8]
Тунець жовтоперий0.354.2310.311Свіжа/заморожена4.39
Thunnus alalunga0.3500.1280.338Консервована4.39
Genyonemus lineatus0.2870.0690.280Тихоокеанська3.4
Палтус0.2410.2250.1884.3
Cynoscion regalis0.2350.2160.157Морська3.817[9]
Скорпена0.2330.1390.181
Скумбрія королівська0.182n/an/aПівденна Атлантика4.5
Вудильник0.1810.0750.1394.525
Луціан0.1660.2440.113
Морський окунь0.1520.2010.084Окунь смугастий,чорний окунь іCentropristis striata3.9
Окунь0.1500.1120.146Прісноводний4.0
Тунець смугастий0.1440.1190.150Свіжа/заморожена3.812
Буфало0.1370.0940.120
Скати0.137n/an/a
Тунець0.1280.1350.078Всі види, консервована, свіжа
Sebastes norvegicus *0.1210.1250.102
Тріска0.1110.1520.0663.922
Короп0.1100.0990.134
Омар американський0.1070.0760.086
Semicossyphus pulcher0.0930.0590.088
Лангуст0.0930.0970.062
Путасу0.0890.0840.067
Скумбрія японська0.088n/an/aPacific3.1
Оселедець0.0840.1280.0483.221
Атеринові0.0810.1030.0503.1
Хек0.0790.0640.0674.0
Пструг (форель)0.0710.1410.025Прісноводний
Краб0.0650.0960.050Blue,king andsnow crab
Stromateidae0.058n/an/a3.5
Камбала *0.0560.0450.050Flounder,plaice andsole
Пікша0.0550.0330.049Атлантична
Мерланг0.0510.0300.052
Скумбрія атлантична0.050n/an/a
Micropogonias undulatus0.0650.0500.061
Кефаль0.0500.0780.014
Пузанок американський0.0390.0450.045
Раки0.0350.0330.012
Сайда0.0310.0890.003
Сом0.0250.0570.0053.924
Кальмари0.0230.0220.016
Лосось *0.0220.0340.015Свіжа/заморожена
Анчоус0.0170.0150.0143.1
Сардини0.0130.0150.0102.7
Тиляпія *0.0130.0230.004
Устриці0.0120.035n/d
Молюски *0.0090.0110.002
Лосось *0.0080.017n/dКонсервована
Гребенці0.0030.007n/d
Креветки *0.0010.0130.0096.5[10]
* — тільки метилртуть була проаналізована (всі інші результати для загальної ртуті)
n/a — нема інформації
n/d — нижче рівня виявлення (0.01ppm)

Джерела забруднення

[ред. |ред. код]
Див. також:Ртутний цикл

Велика частина ртуті (близько 40 %), яка врешті осідає в рибі, потрапляє вдовкілля при спаленнівугілля натеплових електростанціях та з заводів повиробництву хлору.[11] Найбільшим джерелом забруднення ртуттю вСполучених Штатах є викиди вугільнихтеплових електростанцій.[5]

Хімічні заводи з виробництва хлору використовують ртуть для вилучення хлору з солі, після цього сполуки ртуті скидаються в стічні води. В більшості країн цей процес був замінений на більш економічно вигідний, але більш складний в організації та експлуатації,мембранний метод отримання хлору, який не використовуює ртуті. Вугілля містить ртуть як природну домішку. Коли воно згорає, ртуть вивільняється у вигляді диму в атмосферу. Більша частина цього ртутного забруднення може бути усунена, якщо встановленіочисні пристрої.

Рекомендації

[ред. |ред. код]

Складнощі, пов'язані з транспортуванням ртуті та довкіллям, описуютьсяUSEPA в їх доповіді для Конгресу за 1997 рік «Дослідження ртуті».[12] Оскільки метилртуть і високий рівень елементарної ртуті можуть бути особливо токсичні дляплоду та дітей, такі організації, як USEPA іFDA, рекомендують жінкам, яківагітні абопланують завагітніти протягом найближчих 1-2 років, а також дітей. уникати вживання понад 170 грамів (одна середня порція)риби на тиждень.[13]

У США FDA встановила максимальний рівеньметилртуті для споживаних морських та прісноводних риб, що становить 1,0ppm. УКанаді межа загального вмісту ртуті становить 0,5ppm. ВебсайтGot Меркурія? містить калькулятор для визначення вмісту ртуті в рибі.[14]

FDA характеризуєкреветки,сом,минтай,лосось,сардини, і консервований світлийтунець якморепродукти з низьким вмістом ртуті, хоча останні дослідження показали, що 6 % консервованого тунця можуть містити високі рівні ртуті.[15] У дослідженні 2008 року вияввлено, що розподіл ртуті в м'ясі тунця перебуває у зворотній залежності від вмісту ліпідів, чим більше концентрація ліпідів у тканинах тунця, тим менше вміст ртуті.[16] Ці результати показують, що для споживання треба вибирати тунця, який має більш високий природний вміст жиру, це може зменшити кількість отриманої ртуті. Крім того, багато риби, яка використовується длясуші, містить високі рівні ртуті.[17]

Згідно з FDA, ризик від ртуті при вживанні в їжу риби і молюсків не повинен спричиняти проблем зі здоров'ям для більшості людей.[18] Тим не менш, деякі морепродукти можуть містити рівні ртуті, які можуть заподіяти шкоду плодові (і особливо розвитку мозку і нервової системи). У маленької дитини високі рівні ртуті можуть вплинути на розвиток нервової системи. FDA пропонує три рекомендації для маленьких дітей, вагітних жінок та жінок репродуктивного віку:

  1. Не їжтеакулу,рибу-меч,королівську макрель абоtilefish, оскільки вони можуть містити високий рівень ртуті.
  2. Їжте не більше 330 грамів (2 середні порції) на тиждень різних риб і молюсків, які мають нижчий рівень вміста ртуті. П'ять з найбільш вживаних риб та молюсків, які мають низький рівень ртуті:креветка,тунець,лосось,минтай ісом.
  3. Перевіряйте на безпечність рибу, спійману родиною і друзями в місцевих озерах, річках і прибережних районах. Якщо такої інформації немає, з'їдати не більше 170 грамів (одна середня порція) на тиждень риби, яку ви зловили з місцевих водойм, але не споживати інших риб протягом цього тижня.

Дослідження показують, що вмістселену в рибі захищає від токсичного впливу метилртуті.[19] Риба з більш високим співвідношеннямселену до метилртуті (Se:Hg) краща для споживання, так як селен зв'язується з метилртуттю і перешкоджає її всмоктуванню в стравоході.

Випадки масового отруєння

[ред. |ред. код]

У 1950 році жителі приморського містаМінамата наКюсю в Японії помітили дивну поведінку тварин. Кішки почали проявляти нервове тремтіння, похитувались, кричали. Протягом кількох років така поведінка спостерігалась і в інших тварин; птахи падали з неба. Симптоми також були виявлені в рибі, яка є важливою складовою їжі, особливо для бідних верств населення. Коли в 1956 році симптоми помітили у людей, почали розслідування.

Рибна ловля була офіційно заборонена в 1957 році. Було встановлено, щоChisso Corporation, нафтохімічна компанія і виробник пластмас, таких яквінілхлорид, зробила викид важких металів у море. Вони використовували сполуки ртуті яккаталізатор в їх синтезі. Вважається, що близько 5000 осіб було вбито і, можливо, 50000 були в тій чи іншій мірі отруєні ртуттю.Ртутне отруєння в Мінамата, Японія, тепер відоме якхвороба Мінамата.

Джерела

[ред. |ред. код]
  1. «Ртуть у харчовіх продуктах і раціонах та її токсичність» В. І. Смоляр, Г. І. ПетрашенкоІнститут екогігієни і токсикології ім. Л.І. Медведя, Київ, УкраїнаІнститут екогігієни і токсикології ім. Л.І. Медведя

Примітки

[ред. |ред. код]
  1. Mercury Levels in Commercial Fish and Shellfish (1990—2010).United States Food and Drug Administration. Retrieved July 1, 2011.(англ.)
  2. United States Environmental Protection Agency (December 1997).Mercury Study Report to Congress(PDF). Т. 3.Washington, D.C.: United States Environmental Protection Agency.(англ.)
  3. Cocoros G., Cahn P. H., Siler W. Mercury concentrations in fish, plankton and water from three Western Atlantic estuaries // Journal of Fish Biology. — 1973. —Т. 5 (6). —DOI:10.1111/j.1095-8649.1973.tb04500.x.Архівовано з джерела 11 лютого 2014. Процитовано 2012-09-22.(англ.)
  4. EPA (U.S. Environmental Protection Agency). 1997. Mercury Study Report to Congress. Vol. IV: An Assessment of Exposure to Mercury in the United States . EPA-452/R-97-006. U.S. Environmental Protection Agency, Office of Air Quality Planning and Standards and Office of Research and Development.
  5. абNew York Times, 2009 Aug. 19,"Mercury Found in Every Fish Tested, Scientists Say, "(англ.)
  6. абвThe mercury levels in the table, unless otherwise indicated, are taken from:Mercury Levels in Commercial Fish and Shellfish (1990—2010) U.S. Food and Drug Administration. Accessed 8 January 2012.
  7. абTrophic levels and maximum ages are, unless otherwise indicated, taken from the relevant species pages on Rainer Froese and Daniel Pauly (Eds) (2012)FishBase January 2012 version. Where a group has more than one species, the average of the principal commercial species is used
  8. Collins MA, Brickle P, Brown J and Belchier M (2010)«The Patagonian toothfish: biology, ecology and fishery» In: M Lesser (Ed.)Advances in Marine Biology, Volume 58, pp. 229—289, Academic Press.ISBN 978-0-12-381015-1.
  9. Lowerre-Barbieri SK, Chittenden ME and Barbieri LR (1995)«Age and growth of weakfish, Cynoscion regalis, in the Chesapeake Bay region with a discussion of historical changes in maximum size»[Архівовано 15 червня 2012 уWayback Machine.]Fishery Bulletin,93 (4): 643—656.
  10. A bouillabaisse of fascinating facts about fish.NOAA:National Marine Fisheries Service.Архів оригіналу за 24 липня 2013. Процитовано 22 жовтня 2009.
  11. Mercury contamination in fish: Know where it's coming fromNatural Resources Defense Council. Retrieved 23 January 2010
  12. EPA (1997).Mercury Study Report to Congress.Архів оригіналу за 24 липня 2013. Процитовано 23 січня 2008.
  13. FDA/EPA (2004).What You Need to Know About Mercury in Fish and Shellfish. Процитовано 25 жовтня 2006.{{cite web}}:Недійсний|deadurl=404 (довідка)
  14. Got Mercury? Online Calculator Helps Seafood Consumers Gauge Mercury Intake.Common Dreams. 9 березня 2004. Архіворигіналу за 24 липня 2013. Процитовано 30 березня 2008.
  15. FDA tests show risk in tuna. Chicago Tribune. 27 січня 2006. Процитовано 1 травня 2007.[недоступне посилання з липня 2019]
  16. Balshaw, S.; J.W. Edwards, K.E. Ross, and B.J. Daughtry (December 2008).Mercury distribution in the muscular tissue of farmed southern bluefin tuna (Thunnus maccoyii) is inversely related to the lipid content of tissues.Food Chemistry.111 (3): 616—621.doi:10.1016/j.foodchem.2008.04.041. Процитовано 30 березня 2010.
  17. NRDC: Mercury Contamination in Fish - Guide to Mercury in Sushi.Архів оригіналу за 24 липня 2013.
  18. What You Need to Know About Mercury in Fish and Shellfish. Архіворигіналу за 19 травня 2007. Процитовано 22 вересня 2012.
  19. Архівована копія(PDF). Архіворигіналу(PDF) за 24 липня 2012. Процитовано 22 вересня 2012.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
Риба
Інгредієнти буябеса
Молюски[en]
Інші морепродукти
Переробка
морепродуктів
[en]
Страви з морепродуктів[en]
Небезпека для здоров'я
Консультативні послуги
Добробут тварин
Пов'язані теми
Отримано зhttps://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Ртуть_у_рибі&oldid=47361098
Категорії:
Приховані категорії:

[8]ページ先頭

©2009-2026 Movatter.jp