| Ребетіко | |
|---|---|
| Світова спадщина | |
 Ребетіко | |
| Країна | Греція |
| Тип | жанр музики  |
 Ребетіко уВікісховищі | |
Ребетіко (грец.ρεμπέτικο) — жанр міської авторської пісні, популярний в Греції на початку 20 століття, особливо у 1920 — 1930-ті роки. традиційно виконується у супроводібузукі,баглами, іноді у поєднанні закордеоном чигітарою.
Ребетіко як музичний жанр виникла в результаті злиття фольклору ребетів (грецьких«батярів») із музикоюрепатріантів зМалої Азії. Пісні виконувались під акомпанемент струнних інструментів —бузукі табаглами у закритих приміщеннях. Найчастіше їх можна було почути у спеціалізованихкав'ярнях, в яких курилигашиш.
Мова більшості текстів ребетіко — кримінальнеарго 1920-х років, що включає в себе багато турецьких слів. Сюжети пісень здебільшого були пов'язані з життям дрібних грабіжників. Традиційний пластичний супровід ребетіко — танецьзейбекіко, що виконується на невеликому майданчику, іноді не перевищує квадратного метра, також відомий як «танок п'яниці».
Від самого зародження ребетіко вважаласьдекадансним жанром, її поширення не виходило за межі такого. Після встановлення диктатуриІоанніса Метаксаса4 серпня1936 р. багато авторів та виконавців ребетіко піддалися репресіям. У післявоєнні роки влада також робили все можливе, щоб викреслити ребетіко з історії грецької музики. Знаменитий дослідник, збирач і коментатор ребетікоІліас Петропулос наприкінці 1960-х років був посаджений у в'язницю за видання книги«Ребетологія», згодом емігрував у Західну Європу.
На сучасному етапі грецька культурна громадськість прийшла до усвідомлення цінності ребетіко і намагається відродити її виконання. Однак мова йде швидше про архівні реконструкції, ніж про виконання нових пісень в цьому стилі.
