Раціоналі́зм (від лат.ratio — розум) — філософський погляд, який наголошує першість і компетентністьрозуму (логічного ходуміркування) в пошукахправди. В історії філософії раціоналізм протиставляєтьсяемпіризму — філософській установці, яка кладе в основу пошуків істинидосвід.
До видатних представників раціоналістичної школи мислення належалиБенедикт Спіноза,Рене Декарт,Готфрід Лейбніц. Особливе місце посідає філософіяІммануїла Канта, який намагався виділитиапріорне знання, тобто ту частину знання людини, яку неможливо отримати з досвіду.
Раціоналізм вважається ознаковою характеристикою сучасногодуху. Проте твердження, що раціоналізм був чимось зовсім чужим длясередньовічної думки є хибним. Педантичністьсхоластики свідчить про поважну позицію, яку людськеміркування посідало серед знавців католицької церкви. Без сумніву раціоналізм середніх віків був інтенсифікований через перевідкриття Арістотелівських доктрин. Але ентузіастичне сприйняттяАрістотеляСвятим Альбертом Великим і його учнями означає попередню здібність до логічної думки. Раціоналізм не прийшов у Європу, так би мовити, раптом нізвідки.
До цього можна додати, що навіть примітивна людина має здібність до раціональногомислення, і на те вона є цілком здібною, спостерігаючи світ навколо себе манерою, яка нагадує будь-якого сучасногоемпіриста, аби зрозуміти закони природи. Примітивна людина не покладається на манну з неба коли вона охоплена голодом; вона не будує помешкання в повітрі, якПітер Бергер нам нагадує:щоденне життя примітивної людини, як наше, домінується емпіричними, прагматичними, утилітарнимиімперативами стосовними до «цього світу»;вона б не справилася з найменшими основними проблемами виживання, якби це не було так (Пітер Бергер: 1969, ст. 15)
Раціоналізм не є приватною власністю сучасників. Хай там як, необхідно зазначити одну важливу різницю: тоді як середньовічні схоласти покірно допускали, що деякі істини були поза розумінням людського логічного мислення, сучасна людина не відчувала б жодного трепету стикаючись з такими таємницями. ЗаТомою Аквінським,хоча людське мислення не в змозі збагнути повністю істини, що є понад ним, проте, якщо воно якось сприймає ці істини принаймнівірою, для себе воно набуває великої досконалості (Summa Contra Gentiles І, 5:6). Сучасна людина, однак, або заперечувала існування всього, що лежить поза світом відчутного прояву, або займала позицію вже знаного агностика.Рене Ґюно пояснив цю сучасну тенденцію, як«солідифікація (затверділість) світу» (Ґюно: 1945, голова 17). Світ, за словамиҐюно, став«закритою системою» (Ібід: ст. 115). В переносній термінології можна сказати, що здається була збудована непрохідна стіна аби заслонити світ від будь-якого небесного впливу.Ґюно зазначив, що ця солідифікація не триватиме до невизначеності та робить ясним, що тріщини зобов'язують з'явитися у «великій стіні» (Ґюно: 1945, голова 25).
(англ.) Anil Batti (Аніль Батті).Understanding Rene Guenon (Розуміння Рене Ґюно).An Exposition of the Fundamental Theories of a 20th Century Metaphysician and Despiser of Modernity. Дисертація, Університет Осло, 2004.
(англ.) Peter L. Berger (1969).A Rumour of Angels: Modern Society and the Rediscovery of the Supernatural. Allen Lane The Penguin Books: London, 1970.
(англ.) Rene Guenon (Рене Ґюно, 1945). The Reign of Quantity and the Signs of the Times (Правління кількості і ознаки часів). Tr. Lord Northbourne. Sophia Perennis: Ghent, New York, 2001.
(англ.) Thomas Aquinas (Saint).Summa Contra Gentiles. Four books in five volumes. Intr. & Tr. Anton C. Pegis, James F. Anderson, Vernon J. Bourke, and Charles J. O'Neille. University of Notre Dame Press: Notre Dame, Indiana, 1975.
