Починав Мондріан викладачем малювання у початковій школі. Ранні його роботи виконані в манері старих голландських майстрів («Лісовий струмок»,1888), хоча дедалі відчутнішим ставав впливімпресіонізму. Популярність молодому художнику власне й принесли неакадемічні сюжети, а так звані «вечірні пейзажі». У сутінках, в променях західного сонця Голландія — її дюни, дерева,вітряки — постає в мондріанівських картинах цього етапу загадково-поетичною («Вечір на березі Гейна»,1906). Один з перших критиків творчості Мондріана зауважив, що йогопейзажі «перевертають душу, чіпають до самих її глибинних закутків».
У1911 році в Амстердамі Мондріан взяв участь у Міжнародній виставці сучасних художників, де були представлені такожкубістичні твориПабло Пікассо,Андре Дерена,Жоржа Брака. Познайомившись з роботами кубістів, Мондріан і сам почав експериментувати з формами, спрощувати їх. По-різному поєднуючи площини зображуваних предметів, він домагався враження структурної, ритмічної ясності («Пейзаж. Дерева», 1911/1912).
У1912 році митець переїхав уПариж, де на знак початку нового життя остаточно змінив написання власного прізвища на«Мондріан». РокиПершої світової війни провів на батьківщині, активно продовжуючи писати. Поступово з його робіт зник навіть натяк на реальну форму. Композиції серії «Море» (1914) по суті вже булиабстрактними. Враження від відблисків світла на морському плесі художник виразив механічним чергуванням горизонтальних і вертикальних штрихів, іноді хрестоподібно пересічних.
У1915 році Мондріан зблизився з архітектором, скульптором і живописцемТео ван Дусбургом, з яким у1917 році став одним із засновників групи«Стиль» (нід.De Stijl) — об'єднання митців та архітекторів, куди входили архітекториЯкобус Ауд,Герріт Рітвельд, скульпторЖорж Вантонгерло та інші митці. Метою групи «Стиль» було створення форм, очищених від усього випадкового і довільного. Архітектори відмовилися від замкнутої коробки будівлі і замінили її комплексом взаємопов'язаних обсягів. Свої теоретичні погляди «Стиль» прагнув поширити і на інші галузі мистецтва, пропонуючи скрізь і всюди наслідувати порядок, простоту і ясність.
У першому ж числі часопису «стилістів», названого за іменем артгрупи, Мондріан опублікував свою статтю«Неопластицизм в живописі» — так з'явився термін«неопластицизм». У цій та в інших теоретичних роботах (наприклад, в книзі «Мистецтво і життя. Нове мистецтво — нове життя»,1931) митець обстоював думку, що гармонію світу можна відобразити лише за допомогою прямокутних абстрактних композицій.
«Композиція червоного, жовтого, синього і чорного» (1930)
Цей нефігуративний напрямок Мондріан скрупульозно і послідовно розвивав уФранції, куди переїхав у1919 році (й проживав до1938 року). У його тогочасних, так званих «яскравих полотнах» насичені кольором гладкі площини укладаються в жорстку чорну сітку, що створює враження сяйва, мерехтіння кольору («Композиція червоного, жовтого, синього і чорного»,1930). Своїми кольоровими «ґратами» майстер оформив також інтер'єр власноїпаризької майстерні.
У1930-х роках художник розривав або подвоював чорну лінію, прагнучи до різкіших контрастів. При цьому на відміну від «яскравих» робіт він обмежувався двома, а частіше одним кольором («Композиція з синім»,1937). Наприкінці десятиліття жив уВеликій Британії.
Весь цей час, попри увагу публіки до неопластичних робіт Мондріана та регулярну участь художника у виставках, засоби до існування йому давали акварельнінатюрморти з квітами. Лише за 10 років практикування у абстракції ці полотна Мондріана почали знаходити попит у артпокупців.
Однак справжнє матеріальне благополуччя, успіх і славу «найзнаменитішого іммігранта» Піту Мондріану пощастило здобути лише незадовго до смерті, за океаном — вСполучених Штатах, куди митець перебрався в1940 році. У1942 році з успіхом пройшла його перша в житті персональна виставка.
В американський період своєї творчості Мондріан працював над обсяжними композиціми, у яких спробував пристосувати принципи неопластицизму для передачі динамічних ефектів («Нью-Йорк-сіті», 1941/42; «Бродвей бугі-вугі»,1942 р.), «Перемога бугі-вугі»,1943). Тепер лінії, ніби підкоряюючись ритмамджазу ібугі-вугі, дробляться маленькими кольоровими квадратиками, чорна сітка вже не була обов'язковою.
Оформленнянью-йоркської студії Мондріана, в якій він пропрацював лише декілька місяців, і яке було ретельно відтворено його друзями і послідовниками на фото-і кіноплівці, стало наче останньою роботою майстра, цей «Стінопис» демонструвався потому на виставках у Нью-Йорку,Лондоні,Токіо,Сан-Паулу,Берліні.
Mondrian, Piet (1986).The New Art — The New Life: The Collected Writings of Piet Mondrian, edited by Harry Holtzman and Martin S. James. Documents of 20th-Century Art. Boston: G. K. Hall and Co.ISBN 0-8057-9957-5. Reprinted 1987, London: Thames and Hudson.ISBN 0-500-60011-2. Reprinted 1993, New York: Da Capo Press.ISBN 0-306-80508-1(англ.)
Schapiro, Meyer (1995).Mondrian: On the Humanity of Abstract Painting. New York: George Braziller.ISBN 0-8076-1369-X (cloth)ISBN 0-8076-1370-3 (pbk)(англ.)
Welsh, Robert P., Joop J. Joosten, and Henk Scheepmaker (1998).Piet Mondrian: Catalogue Raisonné, translated by Jacques Bosser. Blaricum: V+K Publishing/Inmerc.(англ.)
%2c_oil_on_canvas%2c_70_x_99_cm%2c_Gemeentemuseum_Den_Haag.jpg)
