Піна́с,піна́са (ісп.pinaza,нід.pinas) — широко розповсюджений уЄвропі XVI—XVIII ст. типвітрильного корабля. Використовувались в акваторіїБалтики,Карибів,Південно-Східної Азії. Були популярними упіратів.
Іспанське словоpinaza, від якого походять назви судна в багатьох мовах (у тому числі й назва індонезійськогопінісі)[1], сходить доpino («сосна»), оскільки саме це дерево використовувалося для його будування[2].
Конструкція пінасів ґрунтувалась на конструкціїфлейтів, що поширились наБалтиці з останніх десятиліть XVI ст. Хоча декотрі джерела виводять пінаси ще від невеликих іспанських кораблів ХІІІ ст. Пінаси стали популярними завдяки видатним морехідним властивостям, успадкованим від флейтів. Вони були меншими за флейти і відзначались малоюосадкою (до 3,5м) при високійшвидкості,маневровності завдяки сучасній схемі розташуваннявітрил ітакелажу. Використовувались для перевезення вантажів, військових операцій у мілководних акваторіяхБалтики та регіонах південнихєвропейських колоній, де швидкі озброєні торгові кораблі могли успішно протистояти невеликим кораблямпіратів. У військовихескадрах вони супроводжували кораблі більших класів і використовувались длярозвідки, переслідування,патрулювання, для передачі послань іншим з'єднанням кораблів чи на берег.
Водотоннажність пінасів на Балтиці виносила 100—150ластів (200—300т). На трьохщоглах вони неслипрямі вітрила ілатинське косе вітрило набізань-щоглі. Більші пінаси на бізань-щоглі могли додатково нести прямокутне вітрилокрюйсель, а набушприті встановлювалиблінда-стеньгу з вітрилом бом-блінда-бовен.Носова надбудова була доволі низькою, акормова вищою й вужчою відносно корпусу. Заокруглені форми корпусу (найширша частина нижче ватерлінії) були більш характерними для пінасів зАмстердама,Роттердама, але на відміну від флейтів мали плоску корму. Завдяки такій формі вони мали низько розміщенийцентра ваги, що вело до значної поперечної стійкості, що дозволяло встановлювати високі щогли з коротшимиреями, що дозволяло зменшити чисельність екіпажу. Оптимальне співвідношення довжини (20—40 м) і ширини (довжина/ширина 4,6:1, 5—8 м), заокруглені форми сприяли добрій маневреності. При потребі на деяких пінасах могли використовувати 8—10весел. На нижнійпалубі і на палубах надбудов пінаси несли переважно 8—12гармат малих калібрів. Екіпаж становив близько 40 осіб і більше.
Пінасами (англ.pinnace) також називали шлюпки британського військового флоту. Пересувалися вони під вітрилами і на веслах, мали в довжину 8,5—9,7 м (28—32 футів). У XIX—XX столітті пінаси обладнували також паровими двигунами[3].