Пунічна мова — відокремленийдіалект в рамкахфінікійської мови, якою говорили на фінікійському узбережжі та уПівнічній Африці, в тому числі вКарфагені, і в усьому Середземномор'ї. Відома з написів і особистих імен. П'єсаПлавталат.«Poenulus» містить кілька речень пунічною мовою, до яких тепер виявляється особливий інтерес і проводяться лінгвістичні дослідження, оскільки, на відміну від збережених пунічних написів, вона містить латинські голосні[1].
Аврелій Августин, як правило, вважається останнім великим давнім письменником, який мав деякі знання про пунічну мову. За його словами, нею все ще говорили в тому регіоні Північної Африки (Карфаген, на території сучасногоТунісу) через майже 5 століть після падіння Карфагена внаслідок поразки відРима. Як зазначав Августин, у той час все ще були люди, які називали себеханаанеями (тобто власне карфагеняни)[2].