Дані про життя Птолемея мізерні. Жив у римській провінції Єгипет і працював вАлександрії.
Створивгеоцентричну систему світу, розробив математичну теорію руху планет навколо нерухомої Землі, яка дозволяла обчислювати їхнє розташування на небі. Система Птолемея викладена в його головній праці«Альмагест» — енциклопедії астрономічних знань давнини. 1543 року польський астрономМиколай Коперник запропонував альтернативну,геліоцентричну систему. У праці Птолемея «Географія» були представлені географічні відомості античного світу. Нею користувалися аж до XVI століття.
Система Всесвіту за Птолемеєм
Своєю складною, але неправильною теорією рухупланет іСонця навколо нерухомоїЗемлі пояснив загадкові явища у видимому русі планет по небосхилу, припустивши, що планети й Сонце обертаються не лише довколаЗемлі, а й одночасно довкола інших центрів по петлеподібній кривій — гіпоциклоїді.
Карта Птолемея наведена в працях Johane Schnitzer(Ulm: Leinhart Holle, 1482)Українські землі на карті Птолемея (перевиданняСебастіана Мюнстера, Tabula Sarmatiae from Strabonis Rerum Geographicarum), 1571.Українські землі на карті Птолемея (перевиданняСебастіана Мюнстера, Tabula Sarmatiae from Strabonis Rerum Geographicarum), 1571 (реверс)
Широко відомим був твір Птолемея«Посібник з географії» у восьми книгах. Карта давньогрецького вченого Клавдія Птолемея складається зі зведеної карти всього відомого в той час світу і 26 докладніших карт: 10 регіональних карт Європи, 4 карти Африки, 12 карт Азії, що додавалися до «Географії» Птолемея. Трактат був написаний близько 150 р. н. е. Довгий час він уважався втраченим. 1295 р. птолемеївську «Географію» виявив візантійський граматик, математик і теологМаксим Плануд (1260—1305)[10].
У 1475—1600 роках побачили світ 42 видання цього твору. У ньому дано повне, добре систематизоване зведення тогочасних географічних знань.
Птолемей особливо багато зробив для розвитку й застосування теорії картографічних проєкцій. Він навівкоординати восьми тисяч пунктів (по широті — відСкандинавії до верхів'яНілу, по довготі — відАтлантичного океану доІндокитаю). Ці дані базувалися майже виключно на відомостях про маршрути купців і мандрівників, а не на астрономічних розрахунках. До трактату додано одну загальну та 26 спеціальних карт земної поверхні. Він уперше провівпаралелі імеридіани.
Урукописі«Географія (Птолемей)» 1420 р. (автор невідомий), на карті«Сарматія» (Сарматіас) (назва карти умовна), уперше на карті міститься напис «Сарматія». У цьому рукописі на карті «Сарматія Азійська» (назва карти — умовна) — напис «CARMATÏA ACÏA» (Сарматія Азійська).
Ніколаус Германус ще раз переробив зміст «Географії» (Cosmographia Claudii Ptolomaei Alexandrini. Manuscript, 1467). Рукопис перебуває в Національній бібліотеці уВаршаві. Він заново виготовив карту світу в новій проєкції, додавшиСкандинавію та інші країни Півночі; так само як і на оригінальній картіКлаудіуса Клавуса (1427),Гренландія розташована на захід відСкандинавії. Крім того, Н. Германус додав нові карти —Іспанії таІталії.
У цьому рукописі на «Восьмій карті Європи» (Octava Europe Tabula) вперше були зображені українські землі з написом«Європейська Сарматія» (Sarmacie Evropa), «Азійська Сарматія» (Sarmacie Asiatice), та на Другій карті Азії (Seconda Asia tabvla) — з написом «Азійська Сарматія» (Sarmatia Asiatica), де показано частину східноукраїнських земель (Sarmatie in Evropa pars).
До кінця XV ст. карти розмножувалися рукописним способом. Перші друковані карти буликсилографіями, тобто граверувались на дереві.
Друге видання з 26античними картами побачило світ 1477 р. уБолоньї. У наступному римському виданні (1478) поміщена «Восьма карта Європи» (Octava Europe Tabula), де містяться написи:«Sarmatia Europae» (Європейська Сарматія) та ін.
У трактаті «Гармоніка» представив закінчену теорію звуковисотної системи (гармонії) в сучасній йому музиці — від детальної систематики видів звучання,інтервалів,видів консонансу до повноцінної (єдиної повної в античній науці) теоріїладу. Найцінніший коментар до перших розділів «Гармоніки» Птолемея написавПорфирій.
У трактаті «Оптика» Птолемей експериментально досліджував заломлення світла на межі повітря-вода і повітря-скло і запропонував свій закон заломлення (наближено виконується лише для малих кутів). Указав на вплив рефракції на астрономічні спостереження. Уперше правильно пояснив гадане збільшення Сонця і Місяця на горизонті як психологічний ефект.
У книгу «Чотирикнижжя» Птолемей вніс підсумок своїх статистичних спостережень про тривалість життя людей: так, літнім уважався чоловік у віці від 56 до 68 років, тільки після чого наставала старість.
Цей розділне міститьпосилань на джерела. Ви можете допомогти поліпшити цей розділ, додавши посилання нанадійні (авторитетні) джерела. Матеріал без джерел може бути піддано сумніву та вилучено.
Більша частина життя Клавдія Птолемея пройшла вАлександрії (127—151). Тут він проводив астрономічні спостереження, результати яких поряд з даними його попередників (головним чиномГіппарха) використовував у своєму основному творі з астрономії «Велика математична побудова астрономії в 13 книгах» (бл. 140). У давнину цей трактат називали «Мегісте» (грец. «мегістос» — найбільший), що в арабів перетворилося в«Альмагест». Епітет «найбільший» цілком відповідає праці Птолемея, оскільки в ньому з великим мистецтвом не тільки описана, а й проаналізована вся сукупність астрономічних знань того часу. В «Альмагесті» викладено створену Птолемеєм систему, згідно з якоюЗемля спочиває в центрі світобудови, а всі небесні тіла обертаються навколо неї. Видимі рухи небесних тіл представлені тут за допомогою комбінацій кругових рухів —епіциклів (теорії епіциклів). Представлення було доведене до максимальної для того часу точності, а отже обчислення положень планет стало надійнішим. В «Альмагесті» міститься також опис відкритого Птолемеєм явища евекції — періодичного відхилення рухуМісяця від рівномірного кругового. У цій праці вперше дано розв'язання деяких математичних задач, зокрема побудована таблиця хорд для кутів, заданих через кожні пів градуса (тобто таблицясинусів), доведена теорема про властивості чотирикутника, відома нині яктеорема Птолемея, та інше. В «Альмагесті» описано побудований Птолемеєм подібний доармілярної сфери інструмент для вимірювання довгот і широт на небі (астролабон), а також інструмент для вимірювання кутових відстаней, що пізніше став відомим вЄвропі яктрикветрум. Велике значення для подальшого розвитку астрономії мав заснований наспостереженнях Гіппарха і власних спостереженнях Птолемея включений в «Альмагест» каталог положень 1022 зір.
Геоцентризм Птолемея цілком відповідав рівню уявлень античної епохи, коли видиме сприймалося як дійсне, і в цьому сенсі не суперечив біблійному поданню про Землю як центр світобудови, тому систему Птолемея підтримувала церква. Проте вимоги до точності прогнозів положень небесних тіл з часом зростали, що призводило до подальшого ускладнення комбінацій епіциклів. Тому виникли сумніви в правильності геоцентричної системи. Цю суперечність усунувМиколай Коперник, згідно з ученням якого всі планети, зокрема Земля, обертаються навколоСонця. При цьому відразу ж спростилася схема планетних рухів і став можливим точніший прогноз положень планет.
На початку квітня 2023 року в рецензованому академічному журналі «Archive of History of Exact Sciences» опубліковано повідомлення, що в абатствіБоббіо на півночі Італії був знайдений утрачений рукопис давньоримського астронома Клавдія Птолемея — трактат «Аналемма» й астрономічний текст, який доти залишався неопізнаним і майже повністю непрочитаним. Так, декілька сотень рукописівраннього Середньовіччя археологи знайшли ще в XIX столітті під час обстеженняскрипторію абатства. Дослідження сторінок виявило, що принаймні деякі з рукописів булипалімпсестами — рукописами, що написані на вживаному пергаменті. Дослідники виявили приховане чорнило і розгледіли текст з ілюстраціями. Так, під текстом ранньосередньовічного науковця, одного з батьків церквиІсидора Севільського знайшли трактат Птолемея «Аналемма» й астрономічний текст, обидва по шість аркушів. Ці рукописи унікальні, копій немає.
Монографія Птолемея «Альмагест» являє собою майже повне зібрання астрономічних знань Греції і Близького Сходу, яке до наших часів дійшло неповним — не було опису приладу метеороскопа — давнього інструмента для визначення відстаней до небесних тіл. Опис цього інструмента згадує римський науковецьПапп Александрійський (III—IV ст. нашої ери), який написав докладні коментарі до цієї праці Птолемея[11].
↑Баран, Володимир (1998).Давні слов'яни. Том 3(укр.). Київ: Альтернативи. с. 19.ISBNISBN 966-7217-41-8.{{cite book}}:Перевірте значення|isbn=: недійсний символ (довідка)
Байцар Андрій.УКРАЇНСЬКІ ЗЕМЛІ НА КАРТАХ КЛАВДІЯ ПТОЛЕМЕЯ // Журнал «Дніпро». № 7-12. 2022. С. 158—177.
Клавдий Птолемей. Руководство по географии. («Античная география», составитель проф. М. С. Боднарский, Государственное издательство географической литературы, Москва — 1953)[1](рос.)
Вікісховище має мультимедійні дані за темою:Ptolemy
Грушевський М.Птолемей // Виїмки з жерел до історії України-Руси до половини XI віку / Грушевський М. С. Твори у 50 томах. — Львів: Світ, 2004. т. 6. — С. 14.
