Психоделіки (відгрец.ψυχή — «душа», «психіка» ігрец.δήλος — «ясний», «очевидний») — класгалюциногеннихпсихоактивних речовин, що у великих дозах можуть викликатипсиходелічний стан, що супроводжуєтьсявидіннями (розмовне „тріп“). Психоделіки змінюютьсприйняття і мають здатність вводити людину узмінений стани свідомості, але загалом вважаються цілком безпечними з точки зорузалежності абозвикання.[1] Використовуються впсиходелічній медицині. Психоделічний досвід часто порівнюють з медитативними або трансцендентними станами свідомості[2].
Класичними психоделіками єЛСД імескалін. Найвідоміші психоделіки — це ЛСД,псилоцибін,ДМТ та мескалін.
Психоделіки мають довгу історію традиційного використання внародній медицині і релігійних практиках. Їх здатність впливу на сприйняття використовувалася для фізичного і духовного лікування. Психоделіки використовувалися людьми вшаманських ірелігійних ритуалах, починаючи справіку. Часто в цьому контексті психоделіки відомі під назвоюентеогени. У всьому світі використання ентеогенів у духовних практиках — психоактивних речовин, що застосовуються в релігійному або шаманському контексті — є нічим іншим, як науковим мистецтвом, унікальним для народів і регіонів, які вивчали його протягом століть.[3]
Перший інтерес до психоделіки у західній науці з'явився в середині-наприкінціXIX століття з початком вивченнямескаліну. ПісляДругої світової війни були спроби використовувати психоделіки якліки, в тому числі для лікуваннядепресій.
Таємна розвідувальна службаВеликобританії таЦРУ проводили секретні експерименти з вивчення впливу ЛСД на необізнаних людей (див.Проєкт «МК-Ультра»).[4][5] Політичні скандали, спричинені цими експериментами, започаткували тенденцію масштабних змін у тогочасному суспільстві, а випадки смертей і проблем із психічним здоров'ям викликали занепокоєння консервативного суспільства та уряду, що призвело до заборони та криміналізації ЛСД, а згодом й інших психоделіків.
Починаючи з1960-х років, вживання психоделіків (зокремаЛСД) у «рекреаційних цілях» набуло широкого розповсюдження, особливо в культуріхіпі табітників.
Дослідження впливу психоделіків на свідомість в даний час відроджуються в деяких країнах. Спонсоруванням, висвітленням та проведенням сучасних досліджень в області психоделіків і питаннями зміни політики щодо заборонених психоделічних речовин у медицині та психотерапії займається, зокрема, Мультидисциплінарна асоціація психоделічних досліджень (Multidisciplinary Association for Psychedelic Studies, або MAPS) і Дослідницький інститут Хеффтера (Heffter Research Institute).
Наприкінці XIX та на початку XX століття з'являється термін «фантастикум»[6][7][8], що використовувався для позначеннямескаліну та сумішей екстрактів сировини, що містить мескалін. Пізніше «фантастикумами» стали називати й інші галюциногени та наркотики. Наразі це слово вийшло з ужитку.
Термін «психоделік» вперше використавХамфрі Осмонд[it] у своєму листуванні зОлдосом Гакслі[9]. Термін побудований з грецьких слівψυχή (душа) та δηλείν (проявляти) та означає «проявлювач душі», натякаючи на здатність психоделіків проявляти зазвичай невидимі аспекти людської свідомості[10]. Сам Гакслі запропонував власний варіант терміну — «фанєротім», що з грецької означає «робити душу видимою».[11]
Ще один розповсюджений термін для психоделіків — «ентеогени». Цей термін також грецького походження і вказує на релігійну природу багатьох психоделічних досвідів, означаючи «бог всередині».[12].
За хімічною структурою психоделіки поділяються нафенилетиламіни, лізергаміди і триптаміни, які також різняться за характером впливу (на основі власного досвіду люди, які цікавляться цими речовинами, іноді кажуть, що суб'єктивно фенілетиламіни, переважно, більш «холодні», «синтетичні» та «жорсткі» і вони «показують», а триптаміни, переважно, більш «теплі», «живі» і «м'які» і вони «розповідають»). Слід зазначити, що така класифікація досить умовна і триптамінові психоделіки правильніше було б називатиіндольними, оскільки не всі речовини, які вважаються триптамінами, насправді є триптамінами (типовим прикладом є ЛСД, який насправді є похідним лізергінової кислоти, ефекти якої, втім, дуже схожі на ефекти триптаміну).
На молекулярному рівні психоделіки, переважно — екзогенніагоністисеротоніновихрецепторів. Експерименти на мишах показали, що внутрішньоклітинна дія психоделіків пов'язана з активацієюGi/0-білку і синтезом мРНК генів EGR-1 і EGR-2. Ціллю психоделіків є кора півкуль, і особливо п'ятий шар нейронів.[13]
Зфармакологічної точки зору багато психоделіків найчастіше єагоністамисеротоніновихрецепторів типу 5-HT2A, що належать до трьох основних груп: триптамінів,фенілетиламінів та лізергамідів. Однак психоделічними властивостями можуть володіти речовини практично будь-якої структури, що здійснюють вплив на широкийспектр нервових рецепторів.
Точний механізм дії психоделіків невідомий, але дослідження показують зниження активностімережі пасивного режиму роботи мозку та збільшення функціонального зв'язку між регіонами мозку. Ці феномени вважаються одним з найважливіших фармакологічних механізмів психоделічних досвідів, особливо в зв'язку з утратою власного „я“[14][15][16].
До психоделіків також належать деякі ентеогенні рослини, такі якSalvia divinorum іTabernanthe iboga(інші мови).Тетрагідроканнабінол (активна речовинаканнабісу) належить до так званого «малого» класу психоделіків, який здатний викликати психоделічні переживання у великих дозах і лише у певних випадках.Емпатогени (MDMA,MDA) також мають деякі психоделічні властивості..
Не слід відносити до психоделіківдисоціативні речовини, як-отDXM,кетамін таPCP («ангельський пил»), що належать до більш численного класугалюциногенів.
Вважається, що дія психоделіків полягає у виключенні фільтрів, що відсіюютьсигнали, якінормальний (звичний) стан свідомості вважає непотрібними. Ці сигнали можуть виходити від різних функцій мозку, включаючи почуття, емоції, спогади, проявинесвідомого іпідсвідомого[25].
Психоделіки, незважаючи на те, що вважаються (юридично)наркотиками, зазвичай не викликають фізичної або психічної залежності, але можуть бути надзвичайно небезпечними при необдуманому та необережному використанні, через їхню здатність надзвичайно посилювати емоції, думки та переживання, як позитивні, так і негативні, а також викликати дезорієнтацію,дереалізацию,деперсоналізацію та іншіпсихотичні явища, особливо у неврівноважених людей з проблемами психічного здоров'я. Психоделічний досвід визначається не тільки речовиною, що змінює свідомість, а більшою мірою «сетом і сеттінгом» (установкою іобстановкою).
Однією з основних характеристик психоделічного досвіду і важливим його елементом є втрата власногоего[26]. Цей ефект характеризується втратою відчуття індивідуальності, відокремленням від сприйняття власного тіла та зниженням критичного мислення. Така зміна перспективи дозволяє сприйняти свій досвід новими шляхами, досліджувати напрями думок, які зазвичай відкидаються. Хоча таким чином і можна прийти до нового розуміння, часто думки, які здаються важливими та істинними, виявляються очевидно абсурдними після того, як психоделічний ефект минає. Точний механізм «втрати его» під впливом психоделіків невідомий, але зниження активностімережі пасивного режиму роботи мозку, яка відповідає і за збереження почуття індивідуальності, спостерігається під час вживання психоделіків і вважається можливою причиною.[14][15][16]
Деякі можливі ефекти психоделічних речовин:
Вважається, що іноді навіть одноразове застосування псилоцибіну може призвести до довготривалих позитивних змін в особистості, таких як більша відкритість, естетичне сприйняття, уява та креативність, особливо якщо учасники експерименту малимагічний досвід[27].
На відміну від більшості іншихпсихоактивних речовин, наприклад,опіатів абостимуляторів, вживання психоделіків не гарантує досягнення бажаного стану свідомості.Психоделічний досвід полягає у переживанні змінених або містичних станів свідомості, причому зміст цього досвіду може бути дуже різноманітним.
У більшості країн вживання та розповсюдження психоделіків переслідується законом і, відповідно, через юридичні складнощі дослідження обмежені, але результати проведених досліджень свідчать про те, що психоделіки є фізіологічно безпечними. Попри це, застосування психоделіків в розважальних цілях є дуже розповсюдженим[28].Через легальні труднощі, дослідження були обмежені, однак результати дослідів, що було проведено, вказують на фізіологічну безпечність психоделіків[29]. Також вивчається можливість використання психоделіків для подолання залежності від тютюну та алкоголю і надання психологічної допомоги хворим на онкологічні захворювання[30]. Зважаючи на ці фактори можна очікувати поступової декриміналізації психоделіків, як це сталося зканабісом.
За всю історію використання психоделіків не було зареєстровано жодного випадку смертельного передозування. Психоделіки вважаються фізіологічно безпечними і не викликають фізичної залежності[31].
Водночас, вживання психоделіків не є цілком безпечним. Психоделіки пригнічують критичне мислення та координацію. Через ілюзії надзвичайних здібностей і порушення критичного мислення людина під впливом психоделіків може завдати шкоди собі чи іншим, наприклад, вирішивши стрибнути з великої висоти, вважаючи, що вміє літати.[32][33]
Крім того, вживання психоделіків є фактором ризику виникнення психологічних проблем. Можливі яскраві переживання спогадів, у тому числі негативних, та страхітливі галюцинації. Іноді трапляються спонтанні рецидиви попереднього психоделічного досвіду (зміни сприйняття, псевдогалюцинації) без використання психоделіків або галюциногенів.[34] Критичний огляд[35] 20 кількісних досліджень про так званий галюциногенний персистуючий розлад сприйняття (HPPD; флешбеки) показав, що сучасні знання про нього дуже обмежені.[36] При цьому, однак, зв'язку між використанням психоделіків та збільшенням кількості випадків психічних захворювань не знайдено.[37]
Вважається, щомікродози психоделіків (тобто дози, які не викликають повноцінного психоделічного досвіду) позитивно впливають на творчість, фізичну активність, покращують емоційний баланс і допомагають лікувати залежності, депресію та тривожні розлади. Через нелегальний статус психоделіків правдивість цих ідей не була перевірена дуже надійно, але вони продовжують набирати популярність.[38]
Психоделіки активно використовуються в розважальних цілях. Люди вживають як психоделіки, так і звичайні галюциногени, зазвичай з цікавості до психоделічного досвіду.
Основна стаття:Психоделічна психотерапія
Нині існуєпсиходелічна психотерапія, заснована на використанні психоделіків для лікування деякихпсихічних розладів.[39][40] Через нелегальний статус психоделіків у більшості країн, доступ до цієї терапії можна отримати лише в рамках клінічних досліджень.
Психоделічна терапія відрізняється від звичайної психотерапії. Якщо звичайні психотерапевтичні препарати застосовуються самостійно, без постійного контролю протягом тривалого часу, то психоделічні засоби використовуються в контрольованих умовах в рамках від однієї до трьох сесій.[41] Фахівці готують пацієнта до психоделічного досвіду і допомагають йому зробити висновки з нього.[42] Під час самого психоделічного досвіду пацієнт зазвичай надягає темні окуляри та слухає музику, а терапевтична команда втручається тільки в разі виникнення проблем.[43]
Наразі існує небагато якісних клінічних досліджень ефективності психоделічної терапії[44], але наявні дослідження показують потенціал терапії в лікуванні тривожних і депресивних розладів, залежностей та психологічній допомозі пацієнтам з невиліковними захворюваннями.
Багато культур по всьому світу використовують природні психоделіки в релігійних практиках. У цьому контексті психоделіки відомі якентеогени. Добре відомі практики південноамериканських народів, які використовують рослинні джерела ДМТ, накшталт психоделічного напоюаяваска, для отримання психоделічного досвіду під час магічних ритуалів.[45]
{{cite book}}: Обслуговування CS1: Сторінки з посиланнями на джерела із зайвою пунктуацією (посилання){{cite news}}: Обслуговування CS1: Сторінки з PMC з іншим форматом (посилання) Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання){{cite news}}: Обслуговування CS1: Сторінки з PMC з іншим форматом (посилання){{cite news}}: Обслуговування CS1: Сторінки з PMC з іншим форматом (посилання) Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання){{cite news}}: Обслуговування CS1: Сторінки з PMC з іншим форматом (посилання) Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання){{cite news}}: Обслуговування CS1: Сторінки з PMC з іншим форматом (посилання){{cite news}}: Обслуговування CS1: Сторінки з PMC з іншим форматом (посилання) Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання){{cite news}}: Обслуговування CS1: Сторінки з PMC з іншим форматом (посилання)Сабреддіт (англ.) | |
| Тематичні сайти | |
| Словники та енциклопедії | |
| Довідкові видання | |
| Нормативний контроль |
