Протектора́т (лат.protector — покровитель) — форма залежності однієїдержави від іншої абосуспільства від якоїсь особи (чи іншої держави), коли основні питання суспільно-політичного життя регулює протектор (наприклад, протекторатОлівера Кромвеля).
В історії, термін протекторат має два різні значення. З початку, термін прийнятий сучасним міжнародним правом, це автономний терен, захищений у дипломатичному або військовому плані від третьої сторони сильнішою державою або юридичною особою. В обмін на це, протекторат зазвичай бере конкретні зобов'язання, які можуть значно варіюватися, залежно від реальної природи їх відносин. Однак, протекторат зберігає достатню мірусуверенітету і залишається державою відповідно до міжнародного права.
Друге значення виникло в результатієвропейської колоніальної експансії в дев'ятнадцятому столітті. Багато колонізованих теренів стали називати «колоніальні протекторати», але не розглядали як окремі держави у рамках міжнародного права[1]. Іноді «міжнародні протекторати» можуть стати настільки підпорядковані протектору, що насправді вони втрачають суверенітет, хоча існують винятки[2].
Добросусідська протекція, термін вельми точний для позначення протекторату. Політичні інтереси захисника часто є моральні (питання іміджу, престижу, ідеології, внутрішньої популярності, династичних, історичних та етно-культурних зв'язків тощо) або боротьби з конкурентом чи ворогом влади (наприклад, запобігання намаганню суперника від отримання або збереження контролю над краєм, що має стратегічне значення). У слабких протекторатів, включає передачу контролю над своїми зовнішніми відносинами.
Добросусідська протекція спрямованавеликими державами до інших християнських (як правило, європейських) держав і малих держав, які не мають істотного значення. У період після 1815, не-християнські держави (на кшталтдинастія Цін Китаю) також представили добросусідській захист щодо інших набагато слабіших держав.
Умови, як правило, були набагато менш щедрі для теренів колоніального захисту. Протекторат часто зводиться де-факто до колоніального стану, але з використанням вже існуючої тубільної держави як агента непрямого управління. Іноді, протекторат було встановлено або здійснено іншими формами непрямого управління: фрахт компанією, яка стає де-факто державою в європейському сенсі (але без географічних кордонів) — маючи свою власну зовнішню політику і свої власні збройні сили.
Насправді протекторати, не мали дійсного захисту. Протектор часто вирішував об'єднання або перекраяння кордонів кількох протекторатів на новий кшталт, без консультації з протекторатами. Берлінська конференція 1884—1885 проголошує, що колоніальні держави можуть оголосити вСубсахарській Африці протекторат (останній регіон мав бути розділений між ними), навіть без фактичного володіння на землю. Аналогічний випадок робить формальним розрізнення таких термінів, як колонія і протекторат.
На практиці, протекторат часто має прямі міжнародні відносини тільки з протектором, інші держави повинні мати відносини з ним тільки через протектора. Аналогічним чином, протекторат рідко здійснює військові дії власноруч, а спирається на протектора для його оборони. Це відрізняється від анексії тим, що захисник не має формальної влади для управління внутрішніми справами протекторату.
Протекторати відрізняються відпідмандатної території Ліги Націй мандати і їх наступників,підопічних територій Організації Об'єднаних Націй, адміністрація яких контролюється, різною мірою, з боку міжнародного співтовариства. Протекторат офіційно вступає на захист шляхом двосторонньої угоди із протектором, а міжнародні мандати контролюються з боку світового співтовариства, що представляють утворення, з або без керуючої влади де-факто.
Під часСхідно-Африканської кампанії Першої світової війни, північно-західна частинаНімецької Східній Африці —Руанда-Урунді, була захоплена бельгійськими та конголезькі війська в 1916 році і перебувала під їх окупацією до кінця війни у 1918. У рамкахВерсальського договору більша частина Німецької Східної Африки була передана під британський контроль, але Руанда-Урунді, удвічі більше за Бельгію, але тільки близько 2 % від розміру Конго, була затверджена як бельгійський протекторат по мандату Ліги Націй у 1924 році, а потім знову як підопічна територія Організації Об'єднаних Націй. Території була надана незалежність в 1962 році як окремим країнамРуанда іБурунді, внаслідок чого Бельгійська колоніальна імперія прийшла до кінця.
Протекторат, в Британській імперії, це терен, який формально не входить у склад, але в якому, згідно з договором, корона має владу і юрисдикцію[3].
Протекторат відрізняється від «протегованої держави». Теренпротегованої держави, що знаходиться під протекцією Її Величності, за якою над іноземними справами вона здійснює контроль, але щодо яких внутрішні справи вона не має юрисдикції.[3]
Коли англійці захопили іонічний острівКефалонія в 1809, вони оголосили: «Ми представляємо себе вам, жителі Кефалонії, не як загарбники, маючи на меті завоювання, а як союзники, які пропонують вам переваги британської протекції». Коли англійці продовжували окупаціюІонічних островів післянаполеонівських воєн, вони не анексували формально острови, а зробили їх протекторатом. Острови заПаризьким договором, 1815 було проголошено незалежноюІонічною республікою під британською протекцією.
У 1894, уряд прем'єр-мініструВільям Гладстон офіційно оголосив Уганду британським протекторатом, боротьба між мусульманами і християнами привернула увагу міжнародної громадськості. Британська адміністрація ретельно відбирала місцевих керманичів у рамках програми непрямого управління через посередництво місцевої олігархії, створивши мережу контрольованою британцями цивільної служби. Більшість британських протекторатів були під контролем комісара абоВерховного комісара, а негубернатора.
Останній британський протекторат —Соломонові Острови, що здобули незалежність у1978 році, остання протегована британцями держава —Бруней, що отримала повну незалежність у1984 році.
Інші випадки:
Америка
Династія Цин надавала кілька добросусідських або колоніальних протекцій:
- Саар (протекторат 1947-1956), не колоніальний або добросусідський, але як колишня частина Німеччини, яка на референдумі повернутися до неї, по суті надано мандатом Ліги Націй .
Інші французькі колоніальні протекторати:
- Сьогоденна Індія:Аркот (Аркот/Карнатік) була 1692 — 1750 французьким протекторатом до 1763, коли визнали протекцію Великої Британії
- Французький Індокитай до 1953/54:
Німецька імперія використовувала термін «Schutzgebiet», буквально протекторат, для всіх своїх колоній, поки вони не були втрачені під часПершої світової війни, незалежно від фактичного рівня державного контролю.
Крім цих колоніальній, в ЄвропіНацистською Німеччиною створенийПротекторат Богемії і Моравії (1939—1945).
В Європі :
У колоніальній імперії:
Росія часто використовує тактику протекторату перед захопленням іншої держави. Спочатку від держави вимагається стати під протекторат, а далі йде окупація держави[4].
