Прозеліти́зм (відгрец.προσήλυτος — новоприбулий) — прагнення навернути якомога більше прихильників (прозелітів) якого-небудь вчення; палка відданість новоприйнятому вченню, новимпереконанням[1][2][3][4][5][6][7][8][9].
Прозеліт (Діян. II, 10 та ін) (прибулець, чужинець) — назва дана християнами особам, наверненим з язичництва до християнства (Мф. XXIII, 15). Відповідне цьому єврейське слово перекладено в Старому Завіті словом: чужинець, мандрівник, прибулець.
Прозелитізм схвалюється не в усіхрелігіях та релігійних течіях: вендогамних етноконфесійних громадахдрузів таалавітів він прямо заборонений. Але для більшості світових релігій, на тому чи іншому етапі розвитку, прозелітизм є характерним.
Багатохристиян вважають своїм обов'язком виконувати те, що часто називаютьВеликим Дорученням, яке міститься в останніх віршахЄвангелія від Матвія: "Тож ідіть, і навчіть всі народи, христячи їх в Ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа, навчаючи їх зберігати все те, що Я вам заповів. І ото, Я перебуватиму з вами повсякденно аж до кінця віку! Амінь." (Євангеліє від Матвія, 28:19-20). ВДіяннях апостолів та інших джерелах є кілька свідчень про те, як ранні християни виконували цю настанову, беручи участь в індивідуальних бесідах і масових проповідях, щоб поширюватиДобру Звістку.
Більшість груп, які називають себе християнськими, мають організації, що займаютьсямісіонерською діяльністю, яка повністю або частково включає в себе прозелітизм нерелігійних та людей інших віросповідань (в тому числі іноді інших варіантів християнства).
Московський Патріархат неодноразово рішуче засуджував те, що він називаєкатолицьким прозелітизмом православних християн у Росії, і тому виступав проти католицького будівельного проєкту в Росії, де католицька громада є малочисельною. Католицька Церква стверджує, що вона підтримує існуючу католицьку громаду в Росії і не займається прозелітизмом. У 1993 році між Римо-Католицькою церквою і Православними церквами була оприлюдненаБаламандська декларація про прозелітизм.
Юдаїзм загалом не прозелітує неєвреїв. Натомість, неєвреїв заохочують слідуватизаконам Ноя, щоб отримати місце вприйдешньому світі[en]. У стародавні часи, такий слухняний неєврей міг статиґер тошав[en], термін все ще іноді неформально використовуваний для тих, хто прагне слідувати цим законам і долучиться до єврейського народу в прийдешньому світі.
Загалом, юдеї очікують, що перехід в юдаїзм відбувається за власною згодою. Звичайна можливість переходу проходить через шлюб, хоча існує багато людей які приєднуються через духовні чи інші особисті причини, таких людей називають «юдеями за вибором»[10].Рабини часто знеохочують нових членів від приєднання, хоча й можуть скерувати за допомогою семінарів або особистих зустрічей тих, хто насправді зацікавлений.Ортодоксальний юдаїзм, в теорії, ані заохочує, ані знеохочує перехід. Вимоги для переходу можуть бути дуже складними, але рабини погоджуються на тривалі і щирі прохання про перехід. Сильний наголос припадає на отриманняєврейського я[en][11].
to convert or attempt to convert as a proselyte; recruit to a religion or other belief system.
To summarize the Holy Father's points, you could say that evangelization is all about trust, and proselytization is all about fear.
Evangelizing the word — or 'proselytizing,' to use another word for it — has been the business of the Church since her foundation. Now we have heard in recent years that 'proselytism' is a bad thing.
'Sharing the gospel today is made harder than at any time in recent memory by an overall cultural resistance to conversations that highlight people's differences,' Barna said. 'Society today also casts a negative light on proselytization that many older Christians do not fully appreciate.'
 | Це незавершена стаття прорелігію. Ви можетедопомогти проєкту,виправивши або дописавши її. |
 | Це незавершена стаття зфілософії. Ви можетедопомогти проєкту,виправивши або дописавши її. |
