На цій сторінці показано неперевірені зміни
Презентизм (англ.Present — теперішній час) — напрям уметодології історіїXX століття (особливо в США у 20-40-х роках), яке розглядаєісторичну науку не як відображення об'єктивних, що мали місце в минулому явищ, а лише як вираз ідеологічних відносин сучасності. Таким чином презентизм відкидає можливість об'єктивної історичної істини[1].
Напрям набув поширення за часівглобалізації, суспільних потрясінь та криз, відколи, за висловомФ. Артога[fr]:«день сьогоднішній у боротьбі за уми людей намагається самоствердитись, більше того — поставити собі на службу і минуле, і майбутнє». Презентизм виходить з того, що сучасне має не просто визначати, а цілеспрямовано детермінувати як минуле (що ми маємо згадувати і зберігати, а що забути), а також і майбутнє (що саме ми будуємо і яку долю прокладаємо людству). Якщо динаміка історичного часу справді створюється напругою, що виникає між пластом набутого досвіду і горизонтом очікувань, то презентизм навпаки самостійно формує для себе комфортне минуле і визначає собі таке ж комфортне майбутнє.
За доби презентизмуісторична пам'ять набирає все більшої ваги, відтісняючи історію-науку на другий план. Вивченняколективної пам'яті того чи іншого регіону або якоїсь соціальної верстви презентизм намагається піднести до рівня аналога історичноїментальності. Пам'ять, поставлена на службу презентизму, стає способом усвідомити й поширити серед загалу своє регіональне/групове розуміння сучасної доби. За таких умов різні історичні місцини й регіональні герої конструюються й постійно реконструюються відповідно до поточноїкон'юнктури, що викликає найрізноманітніші, часом травматичні реакції з боку інших сегментів суспільства. При цьому спільноті нав'язується думка, що саме ось таке«відфільтроване» розуміння історії і є насправді реалізацією ідеї щодо«відповідальності перед пам'яттю поколінь».[2].
На загал явище презентизму — прагнення дати оцінку подіям минулого з позиції сьогоднішнього дня, одним з найліпших засобів протидії презентизму єконтекстуалізація[en]: здатність розуміння минулого у сучасних йому умовах, без подальших кон'юнктур[3].