Полінезія — одна з трьох великих культурних областей в Тихому океані.«Полінезійський трикутник» який приблизно визначає територію Полінезії
Полінезія (грец.πολύ, poly — багато,грец.νῆσοι, nēsoi — острови) — групаостровівОкеанії, розташованих в центральній частиніТихого океану, між 23°30'пн.ш. — 28°пд.ш. і 176°с.д. — 109°20'з.д.
Острови головним чином вулканічного або коралового походження. Вулканічні острови гористі (висота понад 4000 м; на Гавайських островах 4202 м), коралові — плоскі, низовинні. На островах Гавайських і Самоа — діючівулкани. Більшість островів оточена кораловимирифами.
Гористі острови покриті густими вічнозеленими субекваторіальними і тропічними лісами особливо на навітряних схилах; підвітряні схили покриті переважносаваною. На узбережжі —кокосова пальма,хлібне дерево, пандануси. Уфауні відсутні крупні ссавці, багато птахів.
Острови Полінезії стали відомі європейцям з кінця XVI століття, коли іспанський мореплавецьАльваро де Менданья де Нейра вперше в1568 відкривОстрови Соломона, а потім в1595 відкрив островиСанта-крус іМаркізькі. У відкритті островів Полінезії аж до XIX століття брали участь іспанські, португальські, голландські, французькі та англійські мореплавці (див. такожОкеанія).
Населення Полінезії складається з 2 основних груп: коріннихполінезійців та пізніших іммігрантів (та їх нащадків) з Європи, Америки і Азії. Перші, що представлені різними полінезійськими народами, значно переважають на островахТонга, Самоа,Уолліс, Хорн, Елліс,Токелау,Лайн, Кука (разом з островом Ніуе), Суспільства, Тубуаї, Туамоту, Гамб'є, Маркізьких, острови Пасхи. У Новій Зеландії більшість населення складають англо-новозеландці (нащадки вихідців з Великої Британії та Ірландії), на Гаваях — американці США і японці; живуть також філіппінці, китайці і ін. Група китайців є і на острові Таїті. На деяких островах Лайн живутьмікронезійці — вихідці зостровів Гілберта.
Загальна чисельність — близько 750 тис. ос. (1970, оцінка).
Мови Полінезії входять вмалайсько-полінезійську родину мов. Пануюча релігія — християнство — поєднується у Полінезії із стародавніми місцевими віруваннями. Антропологічний тип Полінезії склався в результаті змішування стародавніх південнихмонголоїдів і негро-австралоїдів.Тур Хеєрдал відстоював теорію американського походження населення Полінезії, але більшість дослідників вважають, що їх предками були групи мореплавців, які зПівденно-Східної Азії проникли черезМеланезію іМікронезію на західні рубежі Полінезії. Тут в умовах порівняльної ізоляції завершилося формування антропологічного типу і основних особливостей загальнополінезійської культури.
Незважаючи на обмеженість природних ресурсів островів, зокрема відсутність металів, Полінезія зуміла створити відносно високу культуру.
Основними заняттями були тропічне землеробство, місцями із застосуванням добрив і штучного зрошування, і рибальство. Розводили свиней, собак, курей. Займалися різними ремеслами, які вже відокремилися від землеробства. На початок європейської колонізації (кінець XVIII ст.) Полінезія знаходилася на різних стадіях розкладання первіснообщинного устрою, а на Гавайських островах, Таїті і Тонга складалися перші держави. Господарювання колонізаторів призвело до значного зменшення чисельності жителів Полінезії, втрати ними найкращих земель, руйнуванню багатьох сторін їхньої самобутньої культури. На багатьох островах капіталістичні відносини стали визначальними, хоча збереглися пережитки первіснообщинного устрою. Сучасна Полінезія веде напівнатуральне сільське господарство.
