1 Неофіційні мови —кашубська,українська,литовська,білоруська йнімецька. 2 Уважають однією з найголовніших подій в історії Польщі. 3 Згідно з відомостями Державної служби статистики Польщі за 2007 рік 312,679 км²: материк (311 888 км²) і внутрішні води (791 км²).
По́льща (пол.Polska), офіційна назва —Респу́бліка По́льща[6][7] (пол.Rzeczpospolita Polska) — держава вЦентральній Європі[8]. З перепису населення 2015 року відомо, що в країні проживало понад 38,5 млн осіб, що робить її 5-юкраїною Європейського Союзу за кількістю населення, а в Європі — 9-ю за площею та 8-ю за кількістю населення. 61 % населення мешкає у містах. Столиця й найбільше місто —Варшава. Інші великі міста —Краків,Лодзь,Вроцлав,Познань таЩецин[9]
Крім південного гористого регіону, територія країни майже вся рівнинна. Країна лежить біля фізичного центруЄвропи, що перебуває між 49° і 55° північноїшироти та 14° і 24° східноїдовготи.
Мапа Польщі
Польща займає 9-те місце в Європі щодо площі й 8-ме щодо числа людності.
Довжина польського кордону складає 3511 км. З них 440 км припадає на морський кордон (лінія узбережжя Балтійського моря, що не править за лінію державного кордону, повинна бути 770 км). Польща межує з такими державами:
З півночі на південь Польща простягається на 649 км, це 5° і 50' широти. Це створює відмінність у довжині дня між північною й південною частинами країни. Тому влітку на півночі день більш ніж на годину довший, ніж на півдні, а взимку — усе навпаки. Зі сходу на захід Польща простягається на 689 км, що становить 10° 02' довготи. Тому країна, перебуваючи в зоні Центрального часового поясу, має незначне відхилення в проміжку заходу та сходу сонця — між східною й південною частинами країни (як до пори року коливається в проміжку 10—20 хвилин).
Польща лежить у зоні помірного клімату. У верхній частиніСудетів іКарпат спостерігають ознаки гірського клімату. Середня літня температура — +17 °C, на узбережжі — до 19,3 °C вНижній Сілезії просто колоТарніва. Узимку приблизно від 0 °CСвіноуйсьце; −1 °C в Сілезькій низовині,воєводстві Любуському та балтійському узбережжі; −3 °C уВаршаві; нижче від −5 градусів у регіоніСувалки. Середньорічна температура коливається від більш ніж 9 °C прямо підВроцлавом,Легницею йЗеленою Гурою до 6 °C в регіоніСувалки.
Річна кількість опадів — з 600 мм, найнижча близько 500 мм відмічена на Куяви, через багато озер у місцевості, а крім найвищих гірських місцин, було відмічено в середній частині узбережжя й на Сілезькій височині — близько 750—800 мм опадів на рік. Вегетаційний період держиться в середньому 180—190 днів на північному сході країни й до 235 днів у районіСлубіце,Глогува іВроцлава.
Число днів зі сніговим покривом збільшується із заходу на схід країни. НаЩецинській низовині,Любуських землях іНижній Сілезії сніговий покрив лежить менш ніж 40 днів на рік, у центрі Польщі з 60 днів, а колоСувалків — понад 100 днів. Спекотні дні з максимальною температурою понад 25 °C спостерігають нечасто — з квітня по вересень, іноді в жовтні.
Палеозойська платформа Центральної та Західної Європи (Позаальпійська Центральна Європа). З її осадового чохла формується підвищення каледонське та герцинське (Західні і СхідніСудети,Свентокшиські гори).
Найдовші річки країни:Вісла (довжина — 1030 км);Одер, що править за частину західного кордону Польщі (854 км). Значні річки країни:Варта (808 км, притока Одри),Західний Буг (772 км),Сян (притокаВісли) (443 км).
Річками Польщі здавна плавали судна. Вікінги плавали поВіслі таОдеру в човнах. Усередньовіччі й на початку Нового часу, колиРіч Посполита була житницею Європи, відвантаження зерна та іншої сільськогосподарської продукції вниз поВіслі доГданська й далі до Західної Європи багато важило для цих земель.
Озера Польщі виникли з льодовиків (здебільшого, окрім гірських) та лежать головно в північній частині країни, згуртованих у так званих озерних краях. У Польщі налічують майже десять тисяч закритих водойм, що охоплюють понад 1 га (2,47 акри) кожне. Польща має багато озер (на одиницю площі). У Європі тількиФінляндія має більшу щільність озер[20]. Найбільші озера (з площею понад 100 квадратних кілометрів):Снярдви йМамри вМазурії, а щеЛебсько таДравсько вПомеранії. На додаток до цих озер є цілі озерні краї (уВармінсько-Мазурському,Поморському,Любуському,Великопольському воєводствах). Ще є багато гірських озер уТатрах — наприклад,Морське Око[21]. Найглибше озеро (понад 100 метрів завглибшки) —Ханьча в озерному краї Вігри, на схід відМазурії вПідляському воєводстві.
Здавна народності, що населяли Польщу обживали озера, користуючись із них у народному господарстві та задля захисту. Серед перших таких археологічних знахідок є поселення у Великопольському озерному краї. У будинках на озерах у Біскупіне жило понад тисячу душ. Ці будинки були датовані VII ст. до н. е. й належали народностямЛужицької культури. Прабатьки теперішніх поляків будували перші фортеці на островах у навколишніх озерах. Так, легендарний князьПопель І нібито заклав залогуКрушвиця наозері Гопло. Перший історично засвідчений провідник Польщі, князьМешко I, заклав палац на острові на річціВарті колоПознані й жив у ньому.
Польща як державне утворення склалась через консолідацію й сполучення західнослов'янських племен і племінних спілок у межиріччіВісли йОдри під проводом племінного князівства полян із центром у м.Гнезні. У 2-й пол. IX ст. — 1-й пол. X ст. за князівської династіїП'ястів держава дістала назву Польща, а її населення (трохи згодом) — збірну назву«поляки».
Перший певний князь бувМешко I. За свого правління 966 він запровадив християнство. Мешко I і його наступникБолеслав I Хоробрий (967—1025) у боротьбі з німецькими володарями досполучали польські землі. На заході вони провадили боротьбу з Німецькою імперією заПомор'я, на півдні в конфлікті з Чехією долучилиСилезію йМалопольщу із Краковом, на сході зіткнулися з об'єднавчими силкуваннями Київської Русі, що консолідувала східнослов'янські племена (Червенські гради таПеремишль переходили з рук у руки). У 1025 році Болеслава I Хороброго короновано, а державу названоКоролівство Польське. Уживаючи княжого права, володар обкладав населення натуральними данинами та повинностями, сприяв розвитку ремесла, зміцнював укріплені центри — гроди. Потроху з князівської дружини склався стан земельних власників (можновладців) ілицарів-шляхти (владики). Селянство —кмети — підлягало тільки королю. Потреби державного управління спонукали створити провінції та їхній адміністративний апарат. Столицею булоГнезно, потім —Познань, а із серед. XI ст. —Краків.
Грюнвальдська битва
Після Болеслава I Хороброго розпочалась боротьба за трон між спадкоємцями, що збіглась із зміцненням можновладців і феод. лицарства. Через міжусобиці виникли численні дрібні князівства, а німецькі держави та балтійські племенапрусси та ятвяги ще дужче захоплювали польські землі. Щоб здержати ятвягів, князь Конрад I Мазовецький у 1226 запросив на свої землі лицарів Тевтонського ордену, що незабаром, спільно з Орденом мечоносців, утворили свою державу й почали захоплювати землі із слов'янською та балтською людністю за допомогою імперії й папства. У середині XIII ст. монголо-татари спустошили землі, але їм не вдалось там закріпитись.Куявському князюВладиславу I Локетеку (1260—1333) вдалося всякими способами сполучити під своїм проводом більшість князівств і в 1320 році здобути корону. Його політику об'єднання й консолідації продовживКазимир III Великий (1310—1370), який багато зробив для зміцнення влади: поділив країну навоєводства ікаштелянії, справив грошову реформу, проводив активну зовнішню політику. Він був останнім з династії П'ястів. Йому вспадкував угорський корольЛюдовік I Великий зАнжуйської династії (1326—1382), одружений із сестрою Казимира. Він щедро роздавав привілеї містам і шляхті, жадаючи зміцнити своє становище.
Після його смерті Польща й Литва вклалиКревську унію (1385), а князьЯгайло, одружившись із донькою Людовіка I ВеликогоЯдвігою, прийняв католицтво й під іменем короля Владислава II Ягайла (1362—1434) правив Польщею йВеликим князівством Литовським, поклавши початок династіїЯгеллонів. Під його проводом у липні 1410 польсько-литовська армія за допомогою загонів із Русі й Чехії завдала нищівної поразки військамТевтонського ордену, що виступали в спілці з володарями 12 країн Європи підГрюнвальдом. Ця поразка й наступнаТринадцятирічна війна геть зламали позиції ордену й дали можливість долучити до ПольщіСхідне Помор'я, частину Пруссії та вийти доБалтійського моря. Владислав II Ягайло та його наступники далі боролись із німцями на заході, але водночас дедалі більшу увагу звертали на схід. У 15 ст. поляки спілкували у відсічі турецьким завойовникам, Ягеллони сиділи на престолахЧехії таУгорщини. Усередині країни королі давали все нові й нові привілеї шляхті — поміж іншихНешавський привілей 1454 короля Казимира IV Ягеллончика фактично підпорядковував королів шляхті. У 15 ст. посталастаново-представницька монархія. У 1505 король Олександр запровадив збірку законів — Радомську конституцію (Nihil Novi), що обмежувала королівську міць на користь магнатів і шляхти й забороняла королям запроваджувати будь-які зміни в державі без згодивального сейму.
У XVI ст. Польща досягла найбільшої могутності й авторитету. ЗаЛюблінською унією Королівство Польське і ВКЛ об'єдналися вРіч Посполиту Обох Націй. Зі смертю короляСигізмунда II Августа (1520—1572) ягеллонська династія припинилася. Цим скористалася шляхта, обравши королемГенріха Валуа (1551—1589; майбутнього короля Генріха III), який на її вимоги підтвердив і навіть розширив права й привілеї шляхти, але пробув на троні короткий час. Лад, що склався в XVI ст., отримав назву«шляхетської демократії»; він надававмагнатам і шляхті виняткові права в управлінні державою, але створював небезпеку анархії та свавілля шляхетських угруповань. Семигородський князьСтефан Баторій (1533—1586) намагався посилити королівську владу. Але наступний король із династії ВазаСигізмунд III (1566—1632) вже виконував волю магнатських угруповань. Водночас 16 ст. вважають «золотим віком» культури: у цей час поширилися ідеї європейськогоВідродження іРеформації,Католицька церква ініціювалаконтрреформаційні кроки.
Зовнішня політика була звернена на схід, де вони натрапили на зростаючі впливиМоскви: упродовж XVI ст. відбулося 6 війн між суперниками, з яких найбільш виснажливою булаЛівонська війна. На поч. XVII ст. польс. війська здобули кілька перемог над ще одним претендентом на Балтику —Швецією, активно втручались у справи Московії під часСмутного часу. Проте в XVII ст. становище Речі Посполитої значно погіршилося: королі з династії Ваза (Владислав IV,Ян II Казимир), а потім і «власні» володаріМіхал-Корибут Вишневецький таЯн III Собеський (1626—1696) були змушені підпорядковуватися різним магнатським угрупованням і партіям, які виступали під гаслами збереження «золотої вольності», використовували право одностайності при прийнятті рішень у вальному сеймі («ліберум вето») і право створення конфедерацій проти короля. Військові успіхи Яна III Собеського проти Туреччини (перемога уВіденській битві 1683) не спричинили зміцнення його влади, а за короля саксонської династії Веттінів Августа II Фридерика Сильного (1697—1733) боротьба між магнатськими таборами досягла апогею. Польща була змушена постійно стримувати експансію Османської імперії, на сході тривали суперечки з Московським царством заСмоленщину, на півночі довелося поступитисяІнфлянтами/Ліфляндією на користь шведів. У 1648 році вибухнулоповстання козаків. У 1655 році польські землі були окуповані шведами («Потоп»), а корольЯн II Казимир Ваза втік у Силезію. Регіментареві С. Чарнецькому вдалося витіснити шведів уПомор'я, алебранденбурзький курфюрст і прусський герцог Фрідріх-Вільгельм Гогенцоллерн скористався моментом, щоб відокремитиПруссію від Речі Посполитої.Московсько-польські конфлікти та війни закінчилисьАндрусівським договором (перемир'ям) 1667 року, за яким східні землі були поділені між Польщею і Москвою, а згодом —«Вічним миром» 1686-го, що дав змогу Речі Посполитій взяти участь у тривалих війнах ізТуреччиною. Новий король (ісаксонський курфюрст)Август II Фридерик Веттін (з 1697-го) втягнув країну вПівнічну війну 1700—1721 проти Швеції. Шведські війська, захопивши частину території, сприяли обранню на трон молодого магнатаСтаніслава Лещинського, але післяПолтавської битви 1709 року змушені були залишити Польщу.
Втрата незалежності спонукала польське суспільство до розгортання боротьби, рушійною силою якої стала патріотична шляхта. У 1797 році генерал-поручникЯ.-Г. Домбровський (1755—1818) почав створення легіонів польських під егідоюНаполеона Бонапарта. У 1807 після розгрому Пруссії Наполеон I Бонапарт проголосив на частині земельВаршавське князівство (герцогство) під своїмпротекторатом і «дарував» йому Конституцію —«Кодекс Наполеона». На Віденському конгресі 1814—1815 рр. польські землі були переділені — Варшавське князівство перейшло до Росії під назвоюКоролівство Польське на засадах персональної унії монарха (Олександр I ставкоролем Польщі). Королівству було надано Конституцію (1815), яка надавала певну автономію в межах імперії —сейм, уряд, армію, польську мову, свободи. Царська адміністрація не дотримувалася засад Конституції, втручалась у внутрішні справи Королівства. Це спричинило нове пожвавлення визвольного руху. 29 листопада 1830 року поляки під проводом П. Висоцького розпочали у Варшаві повстання проти царизму, до якого приєдналися патріотично налаштовані шляхта і міщанство. Було створено Національний уряд на чолі з аристократами). Повстання було остаточно придушене у вересні 1831 року. Поляки також взяли активну участь уреволюційних подіях 1848—1849 років вУгорщині,Німеччині,Італії,Франції та ін., а«польське питання» стало для демократичних сил континенту символом боротьби з імперським деспотизмом, консервацією застарілих суспільних відносин і поступу по шляху реформ. У січні 1863 року розпочалося чергове повстання. Тимчасовий повстанський уряд оголосив про скасування панщини та наділення селян землею, запровадження свобод і рівних прав, відбудову Речі Посполитої рівноправних народів.Царизм кинув на придушення повстання значні військові сили, здійснив селянську реформу в Королівстві (1864), використав міжнаціональні суперечності між поляками,українцями,білорусами талитовцями і навесні 1864 придушивпольське повстання 1863—1864, піддав жорстоким репресіям його учасників.
На початку 20 ст. перспектива майбутнього збройного конфлікту на континенті активізувала діяльність польських політичних сил. Парламентські системи в західноєвропейських країнах, а також уНімеччині таАвстро-Угорщині створювали сприятливі умови для нац. консолідації.Революція 1905—1907 в Росії захопила також польські землі. Найбільшого розмахуемансипаційний рух поляків набув у Королівстві Польському, де демонстрації та страйки охопили ширші верстви населення, які виступили з вимогами, привели до повстання робітниківЛудзі в червні 1905 року.Революційні події 1917 року в Росії поставили на порядок денний питання про утворення незалежної Польщі. На Заході було створеноПольський національний комітет на чолі зРоманом Дмовським (1917), визнаний країнамиАнтанти; в окупованому німцями Королівстві Польському почали діяти Регентська рада і уряд (Я. Кухажевський). Ідея незалежності Польщі знайшла відображення в документах російськогоТимчасового уряду,більшовицької РНК, посланні президента СШАВудро Вільсона до конгресу США («14 пунктів»), документах Антанти. Восени 1918 польські політичні сили утворили низку державних осередків —Польську ліквідаційну комісію в Кракові, Регентську раду та уряд у Варшаві, Тимчасовий народний уряд у Любліні, Польську раду Тєшинського князівства та ін., що прагнули опанувати владу на всіх землях проживання поляків.11 листопада 1918 року до Варшави прибувЮзеф Пілсудський, який, спираючись на своїх прихильників серед військових та лівих партій, проголосив відновлення Польщі, став її тимчасовим керівником і призначив уряд на чолі із соціалістомЄ. Морачевським. Але в січні 1919 він був змушений погодитися на зміну уряду, який очоливІ. Падеревський. Щоб зменшити соціальне напруження і поширення соціалістичних ідей, уряд ухвалив низку декретів, які гарантували демократичні свободи, 8-годинний робочий день,соціальне страхування. Найскладнішою проблемою відновленої держави була справа її кордонів, що залежали від волі країнАнтанти і можливостей розширити державну територію силовим шляхом. Після підписанняВаршавського договору (1920) зДиректорієюУкраїнської Народної Республіки Пілсудський розпочав війну зРСФРР, що тривала до осені, змусила поляків напружити всі сили («диво на Віслі») і завершилась укладенням у березні 1921 рокуРизького мирного договору між РСФРР іУСРР та Польщею, за яким західноукраїнські та західнобілоруські землі залишилися за Польщею. ЗаВерсальським мирним договором до Польщі була приєднанаПознанщина і частина Помор'я з вузьким виходом доБалтики; портДанциг отримав статус вільного міста. У Верхній Силезії,Вармії та Мазурах мали відбутися плебісцити, що проводилися в період польсько-радянської війни й дали можливість приєднати до Польщі тільки незначну частину їхніх територій. Тільки внаслідок3-х силезьких повстань (1919—1921) союзні держави погодилися з передачею Польщі 1/3Верхньої Силезії. У жовтні 1920 польські війська зайнялиВіленський край. Новостворена держава стала багатонаціональною, де національні меншини становили понад 31 % населення.
У січні 1919 року відбулися перші вибори до законодавчого сейму, що у березні 1921 року затвердив Конституцію Республіки Польщі, запровадивпарламентський лад. За першогопрезидента в грудні 1922 року обраноГ. Нарутовича, що за тиждень загинув від руки фанатика-ендека, а на його місце обрано людовцяС. Войцеховського. УрядовіВ. Грабського вдалось провести у 1923—1924 рр. низку реформ, що допомогли всталити економіку. Боротьба за зверхність закінчилась державним переворотом у травні 1926 року, коли з допомогою арміїЮзеф Пілсудський встановив режим«санації» (оздоровлення). Пілсудчики провели через сейм нову Конституцію. Після смерті Пілсудського (1935) його спадкоємцям на чолі змаршаломЕ. Ридз-Смігли вдалось зберегти владу. У зовнішній політиці польські провідники дотримувалися тактики «рівноваги сил» між східним і західним сусідами. Однак, коли в серпні 1939 року підписалиугоду про ненапад міжгітлерівською Німеччиною тасталінським СРСР обидва сусіди 1 й 17 вересня 1939вдерлись до Польщі, поклавши початокДругій світовій війні. Дарма щоВелика Британія таФранція мали оборонну спілку з Польщею, вони не змогли справдити правових, дипломатичних, військових та моральних обіцянок польській нації та втрутитись в сутичку. Це стало відомо як«Західна зрада».
У великих містах окупаційною владою створювалисьєврейськігетто, куди зганялося все єврейське населення міста і околиць.Найбільше гетто було створено у Варшаві — у ньому містилося до 480 000 євреїв. Створювалисятабори смерті, систематичне знищення євреїв Польщі отримало назву «Операція Рейнхард». Кількість жертв таборів смерті точно не встановлена, за оцінками «ЕнциклопедіїГолокосту», загинуло до 3 мільйонів польських євреїв.
Втрата незалежності, окупаційна політика, пограбування національних багатств, репресії й терор проти населення спричинили виникнення руху Опору. У Франції було сформованоеміграційний уряд на чолі з генераломВладиславом Сікорським (1881—1943), який із 1940 діяв уЛондоні (Велика Британія), створювалися польські збройні формування на Заході. В окупованій Польщі виникли підпільні структури, підпорядковані лондонському урядові — Делегатура іАрмія Крайова, підпільні структури різних політичних таборів — людовців (Батальйони хлопські), націоналістів (Народові збройні сили), комуністів (Гвардія Людова) та ін. Післянападу гітлерівської Німеччини на СРСР лондонський уряд 30 липня 1941 підписав із СРСР договір про спільну боротьбу проти гітлерівців у рамкахАнтигітлерівської коаліції, за яким на терені СРСР створюваласяпольська армія під проводом генерала Андерса.
Лінія Керзона
Однак від самого початку між сторонами виникли суперечності, які змусили польське керівництво вивести польську армію наБлизький Схід. Після цього Москва взяла курс на консолідацію комуністичного табору в окупованій Польщі, створила в 1942 році залежну від себе Польську робітничу партію, а згодом — підпільну Крайову раду народову (КРН) таАрмію Людову (АЛ). З числа польських емігрантів 1943 р. в Москві було сформовано Союз польських патріотів (СПП) на чолі з В. Василевською і 1-шу Польську армію. Навесні 1943 уряд СРСР розірвав відносини з польським лондонським урядом під приводом «фальсифікації» останнім Катинської справи. На міжнародних конференціях уТегерані іЯлті союзники погодилися з ультимативними вимогами головиРНК СРСРЙосипа Сталіна встановити східний кордон післявоєнної Польщі по«межі Керзона», а західний — по Одрі і Нисі Лужицькій (притока Одри); відповідно Помор'я та Пруссія відходили до складу Польщі, а західноукр. та західнобілорус. землі залишалися у складі СРСР.
Варшавське повстання
Лондонський уряд не погодився з таким встановленням кордону на сході і розробив план операції «Бужа», що передбачав захоплення влади силами руху Опору на теренах, які залишала німецька армія. 1 серпня 1944 року в рамках цього плану розпочалосяВаршавське повстання; воно тривало 73 дні й завершилося поразкою, зокрема й через те, що керівництво СРСР не підтримало повсталих. Водночас 22 липня 1944 року прорадянські польські сили під керівництвом комуністів проголосили в містіХолмі утворенняПольського комітету національного визволення (ПКНВ). При підтримці Червоної армії ПКНВ, очолюваний соціалістом Е. Осубою-Моравським, прийшов до влади на звільнених Червоною армією теренах, проголосив проведення соціальних реформ, підписав договори з СРСР про нові кордони Польщі та проведення «обміну населенням». У червні 1945 року з метою піднесення міжнародного престижу комуністів було створено Тимчасовий уряд нац. єдності, до якого було включено кілька міністрів з еміграції, що, однак, не похитнуло провідних позицій комуністів у керівництві країною. У 1945—1947 роках у країні розгорнулася гостра політична боротьба, під час якої проти комуністів виступала легальна політична опозиція в особі ПСЛ, очолюваної С. Миколайчиком, і збройне підпілля різного політичного спрямування.
Після територіальних змін польські жителіСхідних кресів були вимушені полишати домівки. У середині й наприкінці 1940-х років репатріювалася близько 2 мільйонів поляків. Однак, незважаючи на переміщення, понад 1,5 мільйона поляків залишилися на цих територіях (великі концентрації поляків все ще помітні навколГродно таЛіди в Білорусі таВільнюса в Литві). У ході боротьби зі збройним підпіллям польська влада у 1947 році здійснилавійськово-політичну операцію «Вісла», за якою понад 150 тис. українців були примусово виселені зі своїх родинних місць і розпорошені по території Польщі, переважно на т. зв. «повернутих землях».
При підтримці СРСР комуністичний табір зумів сформувати блок партій (ППР, ППС,Стронніцтво людове, Стронніцтво демократичне) і, використовуючи політичний тиск та масові фальсифікації, здобути перемогу на виборах до Законодавчого сейму в січні 1947, сформувати уряд на чолі з Ю. Циранкевичем і обрати президентомБ. Берута. Під диктатом Сталіна було проведено «чистку» в комуністичному таборі, усунуто представників опозиції (С. Миколайчик емігрував на Захід) і запроваджено диктатуру Об'єднаної партії (ПОРП; створена на базі об'єднання ППР і ППС наприкінці 1948 року). Було проголошено програму будівництвасоціалізму.
В 1949—1955 рр. було встановленототалітарний режим, усі сфери життя країни були поставлені під контроль ПОРП, реалізувалася її програмаіндустріалізації,колективізації, яка супроводжувалася політичноюдемагогією, жорстокими репресіями щодо всіх опонентів нової влади. Апарат безпеки працював під контролем «фахівців» з СРСР, армія перебувала під командуванням прибулих із СРСРмаршалаК. Рокоссовського (міністр оборони) і генералів. За роки реалізації «шестирічного плану» вдалося розбудувати переважно воєнну промисловість, але зазнали невдачі спроби провести колективізацію. Проведені зміни відобразилися в КонституціїПНР, схваленої законодавчим сеймом у 1952 році . Формально збереглася багатопартійна система, за якою політична влада перебувала в руках Національного фронту, що об'єднав керівну ПОРП, а також Об'єднане стронніцтво людове (ЗСЛ, Об'єднана нар. партія) і Демократичну партію (СД). У 1949 році Польща стала членомРади економічної взаємодопомоги (РЕВ), у 1955-му — членомВаршавського договору (ОВД). Після смерті Сталіна розпочалася часткова лібералізація системи, яка торкнулася Польщі з певним запізненням. Тільки післяXX з'їзду КПРС (1956), на якому було оприлюднено лише окремі злочинисталінізму, відбулося пожвавлення активності поляків.
У червні 1956 під час Ярмарку вПознані відбулисястихійні демонстрації протесту робітників і населення міста, які переросли в зіткнення з органами правопорядку й військами. Виступ було придушено, але відбулася зміна влади: на чолі ПОРП було поставлено репресованого комуністаВ. Гомулку, який обіцяв побудувати в Польщі«справжній соціалізм». Комуністам вдалося втримати владу, але подальші кроки засвідчили курс на розбудову адміністративно-розподільчої системи в економіці, диктатуру ПОРП у кадрових питаннях, обмеження йцензуру, нав'язування догматичної ідеології. Невдоволення різних груп населення, передусім інтелігенції та молоді, проявилося вакціях протесту студентівВаршавського та ін. університетів у березні 1968 та робітничих виступів у містах Балтійського узбережжя в грудні 1970, які були придушені з допомогою війська.
Плакат «Солідарність»
ПОРП вдалася до заміни керівників партії та вищих органів влади, на чолі яких сталиЕ. Герек і П. Ярошевич. Було взято курс на отримання західних кредитів та посилення патріотичного виховання без зміни ідеології та політики правлячої партії. Після Гельсінкської наради з питань безпеки і співробітництва в Європі в країні виник легальний опозиційний правозахисний рух (Комітет захисту робітників — Комітет соціальної самооборони, Конфедерація незалежної Польщі та ін.), який поставив за мету домогтися демократизації суспільних відносин. У жовтні 1978 рокуватиканськийконклав обрав новим главоюЦеркви польськогокардиналаКароля Войтилу, який став новимПапою Римським під іменем Івана Павла II і підніс моральний авторитет церкви серед поляків. Улітку 1980 року досягла апогею суспільно-політична криза, відбулися численні робітничі страйки, під час яких було створене опозиційне профспілкове об'єднання«Солідарність» на чолі з електрикомЛехом Валенсою. Спроби ПОРП черговий раз змінити керівництво партії і держави не знайшли розуміння серед громадян, впливи «Солідарності» і численних опозиційних організацій постійно зростали. Намагаючись втримати владу, керівник ПОРП і урядуВ. Ярузельський 13 грудня 1981 запровадив у країнівоєнний стан і з допомогою армії придушив опір опозиції. Спроби нового керівництва провести реформи, не змінюючи суспільно-політичного устрою, зазнали невдачі.
Після початкуліберальних реформМ. Горбачова в СРСР розпочали пошуки компромісу між правлячим табором й опозицією. На початку 1989 року пройшли переговори «круглого столу» між представниками влади та опозиції, які завершились угодою про початок демократизації польського суспільства. Згідно з нею, було внесено зміни до Конституції, сформовано перехідні Національні збори (сейм і сенат), перший некомуністичний уряд на чолі зТ. Мазовецьким, скасовано цензуру й політичні обмеження, розпочато впровадження ринкових відносин в економіку. На початку 1990 року ПОРП саморозпустилася, засудивши форми і методи комуністичного правління, на її базі утворилося кілька лівих партій, зокрема Соціал-демократія Республіки Польща. Одночасно виникло багато нових політичних партій різноманітного спрямування.
Улітку 1991 року відбулися перші демократичні вибори до Національних зборів, які не дали переваги жодному з політичних угруповань. Восени 1991 року президентом Польщі було обрано Леха Валенсу. Програма«шокової терапії» за ініціативоюЛешека Бальцеровича на початку 1990-х рр. дозволила країні перетворитипланову економіку соціалістичного стилю наринкову. Як і у всіх інших посткомуністичних країнах, Польща постраждала від тимчасового спаду в соціальних та економічних стандартах, але стала першою посткомуністичною країною, що досягла рівня ВВП 1989 р. до 1995 р. багато в чому завдяки росту своєї економіки[22][23].
Лісабонська угодаКвіти та свічки перед президентським палацом у Варшаві, 10 квітня 2010
У 1995 році президентом Польщі обрано представника лівих силА. Квасьневського, який перебував на цій посаді до 2005 року. У 1997 році була схваленаКонституція Республіки Польща, що запровадилапарламентсько-президентський лад. Партійно-політична система Польщі включає численні партії правиці, лівиці та центру. На президентських виборах 2005-го переміг представник правиціЛех Качиньський (партія«Право і справедливість»). Парламентські вибори 2007-го найбільше голосів принесли ліберально-центристській партіїГромадянська платформа (Платформа обивательська; ПО), яка ввійшла в коаліцію зПольською людовою партією і утворила уряд на чолі зД. Туском (ПО). У квітні 2010 року під час перельоту для участі у заходах пам'яті, приурочених річниці «Катинського розстрілу» під містомСмоленськ (РФ),зазнав катастрофи урядовий літак із польською делегацією, внаслідок чого загинув президент Качиньський і 95 представників політичної еліти. На позачергових виборах у червні 2010-го главою держави було обрано представника ПОБроніслава Коморовського. Зовнішньополітичний курс Польщі є виважений і прогнозований, спрямований на участь у формуванні стабільної системи безпеки у співпраці зООН,НАТО,ЄС,Організацією з безпеки і співробітництва в Європі, розвиток дружніх відносин з усіма країнами світу, насамперед сусідніми.
Найбільш наочними були численні удосконалення в областіправ людини, як-отсвобода слова, свобода в Інтернеті (без цензури), громадянських свобод (1 клас) і політичних прав (1 клас) відповідно доFreedom House. У 1991 р. Польща стала членомВишеградської групи і приєдналася до Організації Північноатлантичного договору (НАТО) в 1999 р. разом із Чехією та Угорщиною. Поляки тоді проголосували завступ до Європейського Союзу вході референдуму в червні 2003-го, ставши повноправним членом 1 травня 2004 р. Польща приєдналася доШенгенської зони у 2007 р., унаслідок чого кордони країни з іншими державами-членами ЄС було «демонтовано», що дало повну свободу пересування в межах більшості країн ЄС. У той же час східний кордон Польщі є зовнішньою межею ЄС із Білоруссю, Росією та Україною.
Конституція Республіки Польща — найважливіший правовий акт Польщі, прийнятий 2 квітня 1997 р.Національними зборами та схвалений на національномуреферендумі 25 травня 1997-го. Опублікована уЖурналі законів № 78, набрала чинності 17 жовтня 1997 р. Конституція складається з преамбули і 13 глав, а також 243 статей. Конституція визначає характер державного устрою, показує, як організовані та діють основні державні органи, визначає правовий статус громадян і те, як вони впливають на державну політику.
Законодавча влада — двопалатний парламент (Сейм — 460 депутатів,Сенат — 100 сенаторів), що обирається на прямих, загальних і таємних парламентських виборах на 4 роки з дня першого засідання. Основним завданням є законодавча діяльність шляхом прийняття конституційних і звичайних законів, законів про бюджет, а також ратифікації міжнародних угод. У виняткових випадках, описаних у Конституції, можна розпустити Сейм (і водночас Сенат) до закінчення терміну повноважень главою держави або резолюцією, прийнятою більшістю 2/3 голосів.
Сейм і Сенат обираютьмаршалка і віце-маршалків, які становлять президію. Маршалок Сейму є найвищим представником нижньої палати парламенту, головує на засіданнях Сейму та представляє його за межами. Сейм і Сенат призначають парламентські комітети: постійні, завданням яких є підготовка проектів у галузі законодавства, та надзвичайні. Особливим видом надзвичайної комісії є сеймова слідча комісія. Сейм обирають запропорційним представництвом відповідно дометоду д'Ондта, метод, аналогічний тому, який використовують у багатьох парламентських політичних системах.
Депутати і сенатори можуть створювати депутатські клуби, що складаються не менше ніж з 15 депутатів. Для формування депутатських груп потрібно мінімум 3 депутати. Голови парламентських клубів разом із членами президії утворюють Конвент сеньйорів — орган, який забезпечує співпрацю парламентських клубів у справах, пов'язаних із діяльністю польського парламенту. Депутати і сенатори мають право на недоторканність протягом терміну своїх повноважень.
Органами виконавчої влади в Польщі є президент і Рада міністрів. Президент обирається на загальних президентських виборах строком на 5 років (перемагає кандидат, який набрав абсолютну більшість голосів). Він може обіймати цю посаду не більше двох термінів. Президент є вищим представником держави у внутрішніх і міжнародних відносинах, виконує функції Головнокомандувача Збройними силами, охороняє недоторканність і неподільність території країни, забезпечує дотримання Конституції. Серед його повноважень: підписання законів, ухвалених Сеймом і Сенатом, ратифікація міжнародних угод, призначення суддів, надання громадянства та застосування закону про помилування. Сьогодні повноваження президента Польщі виконуєКароль Навроцький.
Рада міністрів, тобто уряд, є колегіальним органом виконавчої влади. До його складу входять: прем'єр-міністр, віце-прем'єр-міністри, міністри та голови комітетів. Порядок формування уряду визначено Конституцією, відповідно до якої президент разом із прем'єр-міністром призначає Раду міністрів. Протягом 14 днів прем'єр-міністр представляє Сейму програму діяльності уряду (експозицію) з проханням про вотум довіри (підтримки). Сейм висловлює вотум довіри абсолютною більшістю голосів. Якщо це сталося, Сейм протягом наступних 14 днів обирає прем'єр-міністра та запропонованих ним членів Ради міністрів за тими самими правилами голосування. Президент призначає обраний уряд і приймає присягу від його членів. Нинішній прем'єр-міністр — Дональд Туск.
За винятком партій етнічних меншин тільки кандидатиполітичних партій, що отримали не менше 5 % від загальнонаціонального голосування, можуть увійти до Сейму. У разі потреби члени Сейму та Сенату на спільному засіданні формуютьНаціональні Збори (пол.Zgromadzenie Narodowe). Національні Збори формують у трьох випадках: коли новий президент складає присягу, коли існуєобвинувальний висновок щодо Президента республіки, який вноситься до Державного трибуналу (пол.Trybunał Stanu), коли постійна непрацездатність президента заважають йому здійснювати свої обов'язки через стан здоров'я. На сьогодні реальним був тільки перший приклад.
Судова влада відіграє важливу роль у процесі прийняття рішень. До її основних інститутів належать: Верховний суд Польщі, Вищий адміністративний суд Польщі, Конституційний трибунал Польщі та Державний трибунал Польщі. На схвалення Сенату Сейм також призначає омбудсмена або уповноваженого із захисту громадянських прав (пол.Rzecznik Praw Obywatelskich) на п'ятирічний термін. Омбудсмен зобов'язаний захищати дотримання і реалізацію прав і свобод громадян та мешканців Польщі, законів і принципів суспільного життя і соціальної справедливості[25].
Правовий статус польських політичних партій визначається Конституцією та законом від 27 червня 1997 року. Стаття 13 Конституції забороняє існування партій, які у своїх програмах посилаються на тоталітарні методи та практику нацизму, фашизму та комунізму, а також тих, чия програма або діяльність передбачає або допускає расову та національну ненависть. Будь-яка партія, яка не порушує ст. 13, підлягає внесенню до реєстру політичних партій. Реєстр політичних партій є публічним і доступним кожному.
Польща має збройні сили загальною чисельністю 120 000 чоловік[29], які комплектують відповідно до стандартівНАТО на професійній основі (загальна військова повинність відсутня). Польська військова історія налічує близько 1000 років, оскільки від часу формування польської державності в X столітті армія завжди займала вагоме положення в її існуванні. Польське військо мало тісні контакти зукраїнським козацтвом у XV—XVIII століттях, колиукраїнські землі були в складіРечі Посполитої. Тісними були подальші українсько-польські контакти у ХХ ст., що нерідко мали відверто конфліктний характер, як і в минулому. ПісляДругої світової Польща ввійшла врадянську зону впливу в Європі. Після розпадуСРСР польська армія почала перебудову відповідно до західних стандартів, проте навіть сьогодні значну частину польського арсеналу складає радянська техніка (танкиТ-72 та його польська модернізаціяПТ-91, бойові машини піхотиБМП-1, бронемашиниБРДМ-2,винищувачіМіГ-29,бомбардувальникиСу-17 тощо). Також закуплені сучасні зразки озброєнняНАТО: винищувачіF-16[30], танкиЛеопард 2[31] та інші.
Складається із 16воєводств (пол.województwo), поділених на 308повітів (пол.powiat), які, своєю чергою, поділені на 2489гмін, включно з 65 містами, що мають статус міських повітів. (Новий адміністративний розподіл уведено1 січня1999 р.)[32].
В 2021 році в Польщі 37 427 600 людей спілкувалися вдома польською мовою, з них 35 886 000 людей спілкувалися вдома тільки польською мовою. Непольською мовою вдома послуговувалися 1 666 700, з них 115 100 спілкувалися вдома тільки непольською мовою. З тих хто спілкувалися вдома також польською, 704 400 спілкувалися вдома також англійською, 457 900 сілезькою, 199 000 німецькою. З тих хто спілкувалися вдома тільки непольською мовою, 53 300 спілкувалися вдома сілезькою, 21 000 англійською, 7 800 українською[37].
В 2011 році в Польщі 37 815 600 людей спілкувалися вдома польською мовою, з них 37 043 600 спілкувалися вдома тільки польською. Непольською мовою спілкувалися 948 500 поляків, з них 168 800 спілкувалися вдома тільки непольською. З тих хто спілкувався вдома тільки непольською мовою, 126 500 спілкувалися сілезькою, 9 700 німецькою, 4 500 українською. З тих хто спілкувався також польською, 397 000 спілкувалися сілезькою, 104 300 кашубською, 99 400 англійською[38].
В 2002 році в Польщі 37 405 335 людей спілкувалися вдома польською мовою, з них 36 894 358 спілкувалися тільки польською. Непольською мовою вдома послуговувались 563 499 поляків. З тих хто спілкувалися непольською 204 573 людини спілкувалися німецькою, 89 874 спілкувалися англійською, 56 643 спілкувалися сілезькою[39].
Існують церкви, що відділилися від Римо-Католицької Церкви: Старокатолицька церквамаріавітів (25 тис.) та Католицька церква маріавітів (4 тис.).Польська православна церква за числом вірян посідає 2-е місце (близько 500 тис.). В окремих мазурських і білостоцьких селах живутьстарообрядці (пилипони, філіпони), предки яких емігрували сюди в XVII ст. ізРосії, рятуючись від релігійних переслідувань.
Є також представники протестантських течій і сект:
Євангелійна аугсбургська (лютеранська) церква (75 тис.). Окрім німців, до неї належатьмазури та частина вірянЦешинської Силезії іЛодзі.
Офіційно у Польщі проживає 1,5 мільйона українців[42]. За неофіційними даними, їх загалом більше ніж 1,7 млн осіб[43][44]. Вони становлять тут національну меншину, предки якої споконвіку проживали в історичних областяхБойківщини,Лемківщини,Підляшшя,Холмщини,Надсяння. 1947 року комуністична влада провела акцію «Вісла». Основна маса українського населення ще й досі живе розсіяно на західних і особливо північних територіях — вОльштинському,Гданському,Кошалінському[джерело?] та інших воєводствах. Українці Польщі дбають про свої національні корені. Тут діють українські громадські організації, видають газету «Наше слово», українознавчі факультети у вищих навчальних закладах. Основна частина українського населення, 5—10 тис. українців, живе у Варшаві, близько 3 тис. — у Кракові.
Польща та Україна уже багато років поспіль пов'язані між собою двосторонніми стосунками. У жовтні 1918 року до Києва прибув Станіслав Ванькович у ранзі надзвичайного посла і повноважного міністра Польщі при гетьмані Павлу Скоропадському (Українська Держава)[45]. Він мав повноваження від Регентської радиКоролівства Польського, щодо встановлення дипломатичних відносин між Польщею та Україною. Рада Міністрів Української Держави, зі свого боку, ухвалила постанову про створення з 20 жовтня 1918 р. у Варшаві посольства 2-го розряду на чолі з членом ради МЗС Олександром Карпинським.2 грудня1991 року Республіка Польща першою серед зарубіжних країн визнала державну незалежність України[46]. 4 січня наступного року між двома країнами були встановлені дипломатичні відносини на рівні посольств[47].
Із 2014 року українськізаробітчани стали становити все більшу частину робочої сили Польщі[48]. Станом на 2020 рік у Польщі перебувало близько 1,5 млн українців[49][50], а взагалі за рік на тимчасові роботи до Польщі виїжджали до 2 млн українців. Постійно ж мешкає у Польщі лише 200 000 українців.
Польща — індустріально-аграрна країна. За данимиСвітового Банку, станом на 2018 рік: ВВП — $ 585,7 млрд. Темп зростання ВВП — 5,1 %. ВВП на душу населення — $ 15,477.
Експортом є паливо, сировина і напівфабрикати, верстати і машини, промислове і транспортне обладнання, одяг і господарські товари — $ 28,6 млрд (г. ч. Німеччина — 36,0 %; Італія — 5,8 %; Росія — 5,6 %;Нідерланди — 4,7 %; Франція — 4,6 %).
Із 2014 року все більш вагомим фактором росту польської економіки (після значного фінансування з бокуЄС, передовсім Німеччини) єукраїнські заробітчани. Так, за оцінкамиНацбанку Польщі, українські кадри забезпечують 0,3—0,9 % зростання ВВП[44].
Значна частка економічного потенціалу країни базована на переробці мінеральної сировини. Переважають галузі важкої промисловості. Провідну роль відіграютьмашинобудування, чорна та кольороваметалургія, хімічна промисловість. Також добре розвинені текстильна та швейна промисловість. У паливній промисловості головною галуззю є вугільна. В електроенергетиці провідну роль відіграютьтеплові електростанції. Чорна металургія працює на власному коксівному вугіллі та переважно імпортних рудах. Кольорова металургія з власної сировини виплавляємідь,свинець іцинк; з імпортованої —алюміній. УВерхній Сілезії переважає металомістке важке та залізничне машинобудування. Хімічна промисловість Польщі спеціалізована на виробництві різноманітних мінеральних добрив,соди,полімерів,парфумів,ліків, фотохімії. Текстильна промисловість країни виробляє переважнобавовняні тканини.Швейна промисловість працює на експорт.
Сектор виробництва електроенергії в Польщі в основному заснований навикопному паливі. Видобуток вугілля в Польщі є основним джерелом і паралельно найбільшим джерелом викидів парникових газів у країні[51].
Нова енергетична політика Польщі до 2040 року (EPP2040) передбачає скорочення частки вугілля ібурого вугілля у виробництві електроенергії з трохи менше 80 % до 60 % у 2017—2030 роках. План передбачає будівництво першої атомної елекстростанції, підвищення енергоефективності та декарбонізацію транспортної системи, щоб зменшити викиди парникових газів і зробити пріоритетом довгострокову енергетичну безпеку[51].
Solaris Bus&Coach — польська автобусобудівна компанія, що розташована в Болехові, біля Познані.
Транспорт: залізничний, автомобільний, морський, трубопровідний, повітряний. Лише в трьох містах Польщі їздятьтролейбуси: уЛюбліні,Тихи таГдині.[52]
Польща — частина Шенгенської зони ЄС і тому є важливим транспортним вузлом завдяки своєму стратегічному географічному положенню в Центральній Європі. Деякі з найдовших європейських маршрутів, зокремаE30 таE40, пролягають через Польщу. Країна має хорошу мережуавтомобільних доріг, що включає швидкісні дороги таавтостради.
Головні морські порти:Щецин,Свіноуйсьце,Гданськ,Гдиня. 1997 року було перевезено 386 млн т вантажів, з них залізницями — 224 млн, автомобільним транспортом — 96 млн, трубопровідним — 34 млн, морським — 24 млн, річковим — 8 млн т.
Сьогодні Польща має дуже активну музичну сцену,джаз іметал особливо популярні серед сучасного населення. Польські джазові музиканти, як-отКшиштоф Комеда[54], створили унікальний стиль, який був найвідомішим в 1960-х і 1970-х роках і продовжує користуватися популярністю донині. Після падіння комунізму по всій Європі Польща стала головним місцем проведення масштабних музичних фестивалів, серед яких головнийOpen'er Festival[pl],фестиваль Opole таSopot Festival[pl].
Початкова школа розділена на 2 цикли по 3 роки. Середня школа містить у собі нижчий щабель середньої освіти і завершує базову освіту. Вона триває 3 роки. Досліджувані предмети: польська мова, історія, громадянська освіта, дві іноземні мови, математика, фізика і астрономія, хімія, біологія, географія, живопис/музика, технологія, інформаційні технології, фізичне навчання, релігієзнавство або етика.
Вища освіта в Польщі відповідно до Закону від 27 липня 2005 року «Про вищу освіту» ділиться набакалаврат (перший ступінь, перший цикл освіти) і магістратуру (другий цикл освіти)[61]. Навчання в магістратурі в цілому (разом із проходженням програм бакалаврату) має тривати 5—6 років. Після завершення магістратури магістри можуть продовжити навчання в докторантурі. Захист дисертації на цьому рівні знаменують присвоєнням ступеня доктора філософії (PhD). Після цього доктор може пройти процедуругабілітації на здобуття наукового ступеняDoctor Habilitat.
У Польщі існує 457 навчальних закладів: 131 державний і 326 недержавних. Усього в Польщі навчаються приблизно 2 млн студентів, є 43університети. З них 41 державний (18 класичних, 23 технічних і профільних), 1недержавний, 2 університети Католицької церкви[62].
Збірна Польщі з волейболу займає 5 місце у світовому рейтингу, а волейбольна команда жінок займає 10 місце.Маріуш Пудзяновський (Mariusz Pudzianowski) є досить успішним силовиком у світі, здобувши найбільшу кількість титулів у«World's Strongest Man», за будь-який іншого його конкурента у світі, виборовши2008 р. його вже вп'яте. Перший польський водій наФормулі-1, Роберт Кубіца — приніс полякам здобутки в найпрестижніших автозмаганнях у світі. Польська команда є «законодавцем мод» мотоперегонах, зокрема, у спідвеї, а Томаш Голлоб — найуспішніший мотовершник у світі. Національна команда спідвею є однією з фаворитів у міжнародному спідвеї, здобуваючи чисельні перемоги та нагороди, відомі також ще спідвеїсти Ярослав Хампель, Януш Колодзей і Веслав Ягусь, а найтитулованіші спідвейні клуби «Унія» Лешно, «Сталь» Гожув, «РКМ Рибнік», «Полонія» Бидгощ.
Іншою популярною грою в Польщі є баскетбол (поляки звуть — кошиківка), завдяки перемозі начемпіонаті Європи у2003 і2005 роках національної жіночої збірної, так звана «Złotka» добилася віцечемпіонства й на світовому форумі у 2006 році. Баскетбол все більше здобуває популярності в країні, хоч національна команда чоловіків ще не має таких перемог, та й у польська ліга ще не найвищому рівні. В останні роки набули популярності зимові види спорту: у стрибках з трампліна значних успіхів добивсяАдам Малиш, відомі своїми досягненнямибіатлоністиМагдалена Гвіздонь таТомаш Сікора. З 2000 років на провідні ролі у світовому гандболі виходять польські національні команди чоловіків та жінок, які перебувають у призерах багатьох турнірів, а також прийшли успіхи й до польської національної команди плавців, особливо відзначиласяОтілія Єджейчак.
Польські гори ідеальне місце для піших прогулянок, катання на лижах і на гірських велосипедах — залучають мільйони туристів щороку в усьому світі. Балтійські пляжі і курорти популярні місця дляриболовлі,каное,байдарки і відомі своїм широким спектром інших водно-тематичний спортивних дисциплін.
Дейвіс Н. Боже ігрище: історія Польщі / Норман Дейвіс ; пер. з англ. Петро Таращук. — Київ: Основи, 2008. — 1080 с.
Дильонгова Г. Історія Польщі 1795—1990 / Ганна Дильонгова; пер. з польської М. Кірсенка. — Київ: Києво-Могилянська академія, 2007. — 239 с.
Історія Польщі: Від найдавніших часів до наших днів / Зашкільняк Леонід, Крикун Микола; Львівськ. нац. ун-тет ім. І. Франка; Ін-тут історичних досліджень. — Львів: Львівський національний університет ім. І. Франка, 2002. — 752 с.
Польща — нарис історії / за ред. В. Менджецького, Є. Брацисевича. — пер. з пол. І. Сварника. — Варшава: Ін-т національної пам‘яті, 2015. — 365 с. —ISBN 83-7629-825-2.
Польща = Polska: країнознавство: [для учнів серед. та ст. кл., та студентів] / І. В. Андрущенко, Б. І. Андрущенко. — Київ: Арій, 2017. — 381 с. : іл., портр. — Текст пол. —ISBN 978-966-498-494-9
Mały Rocznik Statystyczny Polski. — 2008. [dostęp 3 grudnia 2008]. — GUS.ISSN1640-3630.
Literatura polska. Encyklopedia PWN. — Warszawa : Wydawnictwo Naukowe PWN, 2007. —ISBN 978-83-01-15130-0.
Leszek Garlicki. Polskie prawo konstytucyjne. Wyd. 11. — Warszawa : Liber, 2007. —ISBN 978-83-7206-142-3.
Jerzy Kondracki. Geografia regionalna Polski. — Warszawa : PWN, 2002. —ISBN 83-01-13897-1.
Jerzy Kondracki. Geografia Polski. Mezoregiony fizycznogeograficzne. — 1994.
Bundeszentrale für politische Bildung (bpb), Polen. — Bonn, 2001, Nr. 273/2001ISSN0046-9408
Peter Hengstenberg, Sylvia A. Niewiem, Clemens Rode. Länderanalyse Polen: Nach dem Spiel ist vor dem Spiel — Polen auf dem Weg in seine europäische Zukunft. Internationale Politikanalyse. — Friedrich-Ebert-Stiftung, Juli 2008.
Jean-Jacques Fauvel. Pologne. Les Guides Bleus. — Paris, 1967. — 733 p.
Paul Wagret (dir.). Pologne. Les Guides Nagel. — Genève, Paris et Hambourg, 1964. — 405 p.
.jpg)
_compared_with_today%2527s_borders%2c_Ukrainian_version.png)
.jpg)
.jpg)
.jpg)
.jpg)
.jpg)
.jpg)
.jpg)
.jpg)
.svg)
.svg)
.svg)
.svg)
.svg)
.svg)
