Ієрогліфіка іклинопис використовували піктограми (ідеографічне письмо) і фонетичні символи, розташовані поруч. Так влаштована сучаснакитайська писемність.Складове письмо, наприклад,японське, виникло з постійного використання знаку для представлення звучання короткого слова.
Найдавніші пам'ятки писемності — виявлені у гротах Кам'яної могили, шумерологА. Г. Кифішин датує їх VII—III тис. до Р. Х. Записи віком близько 8 тис. років, виявлені на кістках тварин і панцирах черепах у провінціїХенань,Китай, внеолітичному поселенні. Їх вважають першими знаками писемності, на 2,5 тис. років древнішими, ніж клинописні записи знайдені вМесопотамії (близько 3,5 тис. до н. е.). Найпрадавніше прото-кіпу (що складається з 12 звисаючих ниток, деякі з вузликами, і обмотані навколо паличок) виявлене при розкопках герметичної кімнати однієї з великих пірамід на археологічному об'єктіКараль[2] (долина Супі,Перу) археологомРут Марта Шейді Соліс (Ruth Martha Shady Solís), датується воно застратиграфічним шаром приблизно 3000 роком до н. е.[3], у зв'язку із чим може вважатися одним із найпрадавніших (після шумерськогоклинопису ієгипетських ієрогліфів) засобів комунікації в людства та архівним документом[4].
Спочатку люди не володіли ніякою писемністю. Тому було досить важко передавати інформацію на великі відстані. Відомалегенда (яку розповівГеродот) про перського царяДарія I свідчить, що одного разу він отримав послання відскіфів. Послання включало чотири предмети: птаха, мишу, жабу і стріли. Гонець, що доставив послання, повідомив, що більше нічого повідомляти йому не веліли, і з тим розпрощався з царем. Постало питання, як же інтерпретувати це послання. Цар Дарій вирішив, що скіфи віддають себе в його владу і на знак покірності принесли йому землю, воду і небо, бо миша означає землю, жаба — воду, птах — небо, а стріли означають, що скіфи відмовляються від опору. Проте один з мудреців заперечив Дарію. Він тлумачив послання скіфів зовсім інакше: «Якщо ви, перси, як птахи, не відлетите в небо, або, як миші, не зариєтеся в землю, або, як жаби, не пострибаєте в болото, то не повернетеся, уражені цими стрілами». Як виявилося надалі, цей мудрець мав рацію.
Переказана легенда розкриває той факт, що спочатку люди намагалися передавати інформацію за допомогою різних предметів. Відомими історичними прикладами наочного письма також євампум (ірокезьке письмо, представлене різноколірними черепашками, нанизаними на мотузок) ікіпу (перуанське письмо, в якому інформація передавалася кольором і кількістю вузликів на мотузці). Звичайно, предметне письмо не було найзручнішим засобом передачі інформації та з часом люди придумали більш універсальні інструменти.
Перші схеми місцевості відомі навіть у племен, які не малиписемності. Ймовірно, малюнок на бивні мамонта, знайдений наМежиріцькій стоянці (близько середини XV тисячоліття до н. е.) є найдавнішою картосхемою, відомою в Східній Європі. Одними з найдавніших є так званаТуринська папірусна карта (XII ст. до н. е.) однієї з долин неподалікНілу, а такожВавилонська карта світу (кінця VIII — початку VII століття до н. е.).
Наступним етапом на шляху формування писемності стало письмо на основі зображень (піктограм). Можна пригадати, що зародження образотворчого мистецтва відбулося ще в часи стародавніх людей раніше появи державності. Проте ці ранні спроби все ж таки не доходили до рівня систематично використовуваного для передачі інформації інструменту. Суть піктографічного письма полягає в тому, що за допомогою певного знаку виражається деяке поняття. Наприклад, поняття «людина» може бути передане зображенням людини. Поступово спрощуючись, піктограми все більше віддаляються від початкових зображень, починають набувати множинних значень. Проте піктографія не могла виконувати всі потреби письма, що виникають з розвитком понять і абстрактного мислення, і тоді народжуєтьсяідеографія («письмо поняттями»). Вона використовується для передачі того, що не володіє наочністю. Наприклад, для позначення поняття «зіркість», яке намалювати неможливо, зображали той орган, через який воно виявляється, тобто — око. Таким чином, малюнок ока як піктограма означає «око» і якідеограма — «зіркість». Отже, малюнок міг мати пряме і переносне значення.
Ідеографія («письмо поняттями») використовується для передачі того, що не має наочності. Наприклад, для позначення поняття «зоркість», яке неможливо намалювати, зображували той орган, через який воно проявляється, тобто око. Таким чином, малюнок ока як піктограма означає «око», а якідеограма — «зоркість». Отже, малюнок міг мати пряме та переносне значення.[5]
Сучасний китайський ієрогліф «сонце»/«день» (rì)
В ієрогліфічному письмі часто важко розрізнити початкове зображення, що лежить в його основі. У ієрогліфах з'являються типові конструктивні елементи, що повторюються в різнихзнаках. Ймовірно, причиною цього було прагнення людини спростити запис письмового тексту, спростити навчання письма. Проте,ієрогліфічне письмо як і раніше зберігає істотний недолік: воно не мало ніякого зв'язку з вимовою слова. В результаті письмова та усна мова існували ніби окремо.[6] Крім того, в мовах, для яких характерна зміна форми слова залежно від йогосинтаксичної ролі, доводилося доповнювати ієрогліфи спеціальними позначеннями для форм слів.
Коли фінікійським письмом почали користуватися греки, вони зіткнулися з проблемою повноцінної передачі звучання слів за допомогою складової фінікійської системи. Річ у тому, що у фінікійському письмі, по суті, були відсутні букви для позначення голосних звуків. Для греків через специфіку утворення форм слів це виявилося незручним. Тому з'явилися спеціальні символи для позначення голосних. В результаті письмо перейшло на ще універсальніший рівень. Тепер, використовуючи близько 30 знаків, які з легкістю могла вивчити будь-яка людина, можна було передати практично будь-які слова усної мови. Алфавітне письмо через свою простоту швидко розповсюдилося по всьому світу (хоча в деяких цивілізаціях перехід до нього не відбувся).
протописьмо («предметне письмо») — оптичні мнемонічні системи, які не відтворюють безпосереднього мовлення, а є нагадуванням чи підказкою для особи, яка приймає повідомлення.
піктографія (малюнкове письмо) — відображення змісту повідомлення у вигляді малюнка або послідовності малюнків
ідеографічне письмо (ієрогліфічне письмо) — за допомогою знаків записуються думки (ідеї), слова. Часто називається малюнковим, адже кожній речі в цьому письмі відповідає свій малюнок. Найдавніший у світі спосіб письма, коли слова передавали малюнками, що зображували людей, рослини або предмети чи їхні частини. Яскравим зразком ієрогліфічного письма єдавньоєгипетське. Сьогодні сутоієрогліфічним письмом користуються лишекитайці. Елементи ієрогліфічного письма широко присутні також уяпонській мові. Знаки дорожнього руху є ідеографічним письмом.
складове письмо — за допомогою знаків записуються окремі склади цієї мови. Як правило це письмо виникає з ідеографічного, в якому цими знаками позначали односкладові слова.
звукове (фонетичне) письмо — за допомогою знаків записуються окремі звуки даної мови. Як правило такі системи письма називають абеткою. Найдавнішою відомою абеткою є фінікійська. На її основі виникли староєврейська, арабська,грецька,кирилична ілатинська абетки. Більшість сучасних народів користується саме звуковим письмом.
Основні види писемності від XXXII ст. до н. е. до сьогодення
Незважаючи на те що за весь час існування людства різними культурами та народами використовувалося велике число різних писемностей (у тому числі зниклих), сьогоднішнє населення Землі в більшості своїй використовує всього п'ять систем письма:арабське,індійське,кирилицю,латиницю такитайське письмо. Письменності для різних мов, хоч і мають єдину основу (одну з цих п'яти), можуть мати значні відмінності, оскількифонетика цих мов неоднакова.
Назва
Тип писемності
Основні мови, для запису яких використовується ця писемність
↑Реформатский А. А. Введение в языковедение, М.: Аспект Пресс, 2006. — с.352 — 353
↑Coulmas, F. Writing Systems: An Introduction to Their Linguistic Analysis. — Cambridge Textbooks in Linguistics. Cambridge University Press, 2002. —ISBN 978-0-521-78217-3.
↑Fischer, Steven Roger. A History of Writing. — Globalities. Reaktion, 2001. —ISBN 978-1-86189-101-3.
↑Healey, John F.; Smith, G. Rex. A Brief Introduction to The Arabic Alphabet. — 2012. —ISBN 9780863568817.
↑Daniels, Peter T.; Bright, William. The World's Writing Systems. — Oxford University Press, Inc, 1996. — С. 89. —ISBN 978-0195079937.
Київська писемна школа X—XII ст. (До історії української писемності) / С. О. Висоцький; Львів. від-ня ін-ту л-ри ім. Т. Г. Шевченка НАН України. — Л. : Вид-во М. П. Коця; К., 1998. — 247 c.
Походження слов'янської писемності / Брайчевський М. Ю. — К. : КМ «Academia», 1998. — 150 с.
