Пелю́стка абопелюсто́к (лат.pétalum віддав.-гр.πέταλον — «листок», «квітка») — внутрішній листокоцвітини у квітціпокритонасінних рослин. У спеціалізованій ботанічній літературі часто вживають синонімлисто́чок оцві́тини. Сукупність пелюсток квітки називаютьвіно́чком (лат.corolla)[1]. Пелюстки розташовуються усерединічашечки.
Кількість пелюсток у віночку буває різна. Розвиток пелюсток може бути пов'язаний із вегетативними листками, але у більшості видів вони мають вигляд збільшених стерильнихтичинок. Біля основи пелюсток іноді утворюються додаткові структури, які називаютьприквітками. Як ічашолистки, пелюстки віночка можуть зростатися одна з одною краями або залишатися вільними.
Квітка при сонячному світлі (зліва) та в ультрафіолеті (справа), темна область на правому знімку — детектор нектару.
Віночок, як правило, найпомітніша частина квітки, відрізняється від чашечки більшими розмірами, різноманітністю забарвлення та форми. Зазвичай саме віночок визначає зовнішній вигляд квітки. Забарвлення пелюсток віночка визначають різніпігменти:антоціани (рожевий, червоний, синій, фіолетовий),каротиноїди (жовтий, помаранчевий, червоний),антохлор (лимонно-жовтий),антофеін (коричневий). Біле забарвлення пов'язане з відсутністю будь-яких пігментів та відбиттям світлових променів. Чорного пігменту не буває, а дуже темне забарвлення квітів можна отримати зі згущених темно-фіолетових та темно-червоних кольорів. Віночки деяких рослин вультрафіолетовому світлі виглядають інакше, ніж у видимому — мають різні візерунки, плями, лінії[2]. Все це можуть бачити бджоли, для яких різнозабарвлені в ультрафіолеті ділянки служатьдетекторами нектару[en].
Аромат квіток створюють летючі речовини, головним чиномефірні олії, що утворюються в клітинахепідерми пелюсток та листків оцвітини, а у деяких рослин — восмофорах (особливихзалозах різної форми, маютьсекреторну тканину). Ефірні олії, що виділяються, зазвичай одразу випаровуються.
Роль віночка полягає в залученні комах-запилювачів. Крім того, віночок відбиває частину спектрасонячних променів і, таким чином, вдень охороняєтичинки йматочки від перегрівання, а коли закривається на ніч, то створює камеру, що перешкоджає їх охолодженню або пошкодженню холодноюросою. Часто пелюстки, спрямовані донизу, збільшені в розмірах, мають відмінний від інших колір та утворюють «посадковий майданчик» для комах (наприклад, уфіалок,орхідей) або сховищапилку[1].
↑абEduard Strasburger (Begr.), Andreas Bresinsky, Christian Körner, Joachim W. Kadereit, Gunther Neuhaus, Uwe Sonnewald:Lehrbuch der Botanik. 36. Auflage. Spektrum Akademischer Verlag, Heidelberg 2008,ISBN 978-3-8274-1455-7, S. 803—804.(нім.)
Довідник з біології / Т. Л. Богданова, О. В. Брайон, О. В. Данилова та ін. ; За ред. К. М. Ситника. - Київ : Наукова думка, 2003. - С. 67.
Жизнь растений. В 6 т / Гл. ред. Армен Леонович Тахтаджян. — М. : Просвещение, 1980. — Т. 5. Ч. 1. Цветковые растения/ Под ред. А. Л. Тахтаджяна. — 430 с.
