| Формидержавної влади йполітичні системи |
|---|
 |
| Політичні режими |
| Форми правління |
| Соціально-економічні ідеології |
| Ідеології громадських свобод |
| Гео-культурні ідеології |
| Структура влади |
 Портал • Категорія |
Охлокра́тія (дав.-гр.οχλοκρατία, (лат.ochlocratia); відόχλος —натовп іκρατία —влада) — вироджена форма демократії, заснована на мінливих примхах натовпу. Охлократія характерна для перехідних і кризових періодів.
У наш час під охлократією розуміють:
Перебування охлократів у владних структурах спричиняє публічний галас, безвихідні ситуації, політичні авантюри, бешкети, скандали. Охлократія — показовий політичний феномен, характерний длясуспільств, чия політична система перебуває на межі загальнонаціональної катастрофи.
Поняття охлократії походить з античної грецької теорії держави історикаПолібія (Polybios, 200–118 до н.е.) і воно ще досі не втратило свого аналітичного значення.
За Полібіємдемократія піклується про загальний суспільний добробут, охлократію ж він бачив як формузанепаду, в якій загальне поступається місцем жадобі йегоїзму. Тому він вважав охлократію виродженням,дегенерацією демократичної формидержавного устрою.Відокремити ці поняттядержавоустрою поза рамками політичної теорії видається неможливим.
Ця ідея відокремлення (диференціації) бере свій початок у античних грецьких філософівПлатона (лат.Plato, 427–347 до н.е.) таАристотеля (грец.Αριστοτέλης,лат.Aristoteles, 384–322 до н.е.): вжеПлатон відрізняв«добрий» та«поганий» демократичний устрій, але не ввів до цього жодної власної термінології.[1]
Аристотель пізніше описав в «Політеї» (гр."πολιτεία, politeia — політичний устрій, конституція) як «добру» і «Демократію» (гр.δἠμος, dēmos — народ) як «погану» форму Держустрію, в яких править Народ.[2]
Полібій остаточно термінологічно відокремив ці два явища, надав дефініцію «охлократія» негативному варіантові народовладдя, залишивши дефініцію«демократія» позитивному варіанту державної форми.[3]
Ґрунтовно в античній теорії держави з часуПлатона залишилося ідея, що кожна з форм державної влади (монархія,аристократія,демократія) — мають свою дегенеративну протилежність, що орієнтується тільки на задоволення інтересів верхівки (тиранія,олігархія,охлократія)[4].
Якраз при розгляді цих обох форм народовладдя, стає зрозумілою різниця між суспільним добробутом (демократія) і інтегрованими інтересами окремих громадян: якщо кожен піклується тільки про себе і поводиться із цих власних інтересів, він руйнує врешті-решт загально-суспільний добробут.[5]
Із цього висновку, що основні політичні форми нестабільні, Полібій дійшов до ідеї циклічного руху державних форм, в якому ці форми одна з одною відносно пов'язані.[6]
Основні форми державного устрою (заПолібієм):
| Число правителів | Спільні інтереси | Егоїзм |
| один | Монархія | Тиранія |
| декотрі | Аристократія | Олігархія |
| всі | Демократія | Охлократія |
ЗаВ'ячеславом Липинським, охлократія — повне панування войовників з придушенням будь-якої свободи. Сюди Липинський зараховує азійськідеспотії, європейські революційнідиктатури, новітнійфашизм,більшовизм і Московський царизм.
У 1837 році Авраам Лінкольн писав про самосуд і «зростаючу зневагу до закону, яка пронизує країну – зростаючу схильність замінювати дикі та люті пристрасті замість тверезого вироку судів, і що гірше, ніж дикі натовпи для виконавчих міністрів справедливість».[7]
