На цій сторінці показано неперевірені зміни
| село Оране | |
|---|---|
| Країна |  Україна |
| Область | Київська область |
| Район | Вишгородський |
| Тер. громада | Іванківська селищна громада |
| КодКАТОТТГ | UA32100050430043268  |
| Основні дані | |
| Населення | 624[1] |
| Площа | 3,1 км² |
| Густота населення | 228,39 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 07250 |
| Телефонний код | +380 4591 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 51°3′13″ пн. ш.30°7′11″ сх. д. / 51.05361° пн. ш. 30.11972° сх. д. /51.05361; 30.11972 |
| Середня висота над рівнем моря | 111 м |
| Водойми | річка Тетерів |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 07200, Київська обл., Вишгородський р-н, селище Іванків, вул. Івана Проскури, 47 |
| Карта | |
  Оране | |
 Оране | |
| Мапа | |
 | |
Ора́не —село вУкраїні, уІванківській селищній громадіВишгородського районуКиївської області. Населення становить 624 особи. Село належить до III зони гарантованого добровільного відселення.
Перші згадки про село датуються1848 р.
Назва села походить від міста Оран, яке існувало в глибоку давнину між нинішніми селами Оране таФрузинівка. Про це розповідається в архівних документах, які датовані1864 р. Із збірника «Огляд могил, валів і городищ, 1848 р.» відомо: «В двох верстах від с. Оране над р.Тетерів є городище, або городок 30-ти саженів в довжину і 20-ти в ширину. Навколо нього глибокий рів, з'єднаний обабіч з р. Тетерів. За переказами, тут знаходилось колись м. Оран, а нинішнє городище було його укріпленням». Вважається, що назва походить від поля, виораного серед дрімучих лісів.
У1939 р. тетерівські береги розвідувала археологічна експедиціяАН СРСР. На околицях села знайдено могильник та залишки давньоруського городища, за якими й було доведено, що невеличке місто було зруйноване у IX ст. У похованнях між Ораним іХочевою знайшли мечі, які належали воїнам XII ст.
При польському пануванні Оране належало митрополиту Київської митрополії Феліціану Володкевичу. Тут жив помічник Володкевича — ксьондз Грегор Тетеруковський.
Найстарішою будівлею Ораного була церква, збудована в1720 р. У 1960-ті роки вона зруйнована.
У1795 р., за два роки після приєднання України до Росії, землі Володкевича, за наказом царського уряду, були подаровані нащадку полтавського полковника Іскри — Степану Іскрі.
До1861 р. Оране належало Марії Коперницькій. Федора Федосіївна Давидчук (1887 р.н.) розповідала, що її матір-кріпачку оранський пан виміняв у диканського поміщика за собаку.
У1900 р. село належало двом поміщицям — Трубецькій та Каменській.
Крім церкви, у селі була винна лавка, водяний та вітряний млини і церковнопарафіяльна школа, яка розміщувалася в старій селянській хаті.
ПісляЖовтневого перевороту у селі утворивсякомнезам, головою якого став Григорій Сидоренко. Головою сільського ревкому обрано Івана Коваленка.
Сільську раду організовано в1922 р., головою був Ничипір Демченко.
До революції в Ораному було кілька винокурень, які виробляли спирт із картоплі.
У1926 р. на землях поміщика Григоровича-Барського побудовано крохмальний завод.
У1929 р. створено колгосп «Нове Життя», головою якого обрано Івана Петренка. Першими членами колгоспу стали одинадцять найбідніших селянських родин. Сільськогосподарська артіль носила ім’я Куйбишева.
У рокинімецько-радянської війни окупанти спалили 260 хат, вщент зруйновано крохмальний завод. 137 жителів села не повернулись з фронту. На сьогодні серед жителів села 6 інвалідів війни, 4 учасника бойових дій та 240 дітей війни.
У післявоєнні роки село відбудовувалось, відновлювалися зруйновані крохмальний завод, колгосп.
За сумлінну працю нагороджені орденами колгоспники Пилип Пономаренко, Іван Демченко, Микола Снітко, Іван Сидоренко, Катерина Дуборіз, Марія Рутян.
Всі жителі села мають статус потерпілих від наслідківаварії на ЧАЕС. Серед жителів Ораного — 34 ліквідатори наслідків аварії на ЧАЕС та 24 інваліди.
12 червня2020 року, відповідно дорозпорядженняКабінету Міністрів України № 715-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територійтериторіальних громад Київської області», увійшло до складу Іванківської селищної територіальної громади[2].
19 липня2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідаціїІванківського району, село увійшло до складу новоутвореногоВишгородського району[3].
З кінця лютого до 1 квітня 2022 року під часросійсько-української війни село було окуповане російськими військами[4].
Сьогодні на території села розміщуються Оранське лісництво, ВАТ «Оранський крохмальний завод», ТОВ «Україна», ТОВ «Екополіс», ТОВ «ДІВА», прикордонна застава «Оране». У селі діють Оранська ЗОШ I-II ступенів, молодіжний центр, створений за сприяння Чорнобильської Програми відродження регіонів, Програми розвитку ООН та молодіжної організації «Салют», ФАП.
