Оповіда́ння — невеликий за обсягомпрозовий твір, у якому зображувалась одна подія з життя одного або двох сформованих персонажів.
Невеликі розміри оповідання вимагають нерозгалуженого, як правило, однолінійного, чіткого за побудовоюсюжету. Характери показані здебільшого у сформованому вигляді. Описів мало, вони стислі, лаконічні. Важливу роль відіграє художнядеталь (деталь побуту, психологічна деталь та ін.)[1].
Оповідання дуже близьке доновели. Іноді новелу вважають різновидом оповідання. Відрізняється оповідання від новели виразнішою композицією, наявністю описів, роздумів, відступів. Конфлікт в оповіданні, якщо й є, то не такий гострий, як у новелі. Розповідь в оповіданні часто ведеться від особи оповідача.
Генеза оповідання — всагах,нарисах, оповідних творахантичноїісторіографії,хроніках,легендах. Як самостійнийжанр оповідання оформилось у19 ст. З того часу й до сьогодні — це продуктивний жанр художньоїлітератури.
В англомовній традиції вирізняють надкоротке оповідання (англ.short short story). Останнім часом в англомовних країнах їх поділяють нашестислівне оповідання (англ.six-word story)[2],мінісага (англ.minisaga абоdribble), оповідання обсягом до 50 слів,мікрофікція (англ.microfiction абоdrabble), оповідання обсягом до 100 слів[2],твіттература (англ.twitterature), оповідання обсягом до 280 слів[3]), suddenfiction (зангл. — «раптовий твір»), оповідання обсягом до 750 слів[4], flashfiction (зангл. — «історія-спалах»)[5], оповідання обсягом до 1000 слів, тамікрооповідання (англ.micro-story)[6].
