Однодольні,Монодикоти (Monodicots) абоЛіліопсиди (Liliopsida),Односім'ячастко́ві абоодночастко́ві[1] росли́ни — класквіткових рослин, що характеризується наявністю у зародка одної насінної долі. За біомасою, що виробляється, однодольні складають значну більшість рослин у сільському господарстві. Клада нараховує 11 порядків, ≈ 78 родин і понад 60 тис. видів[2].
Найбільша родина в цьому класі (і усіх Покритонасінних) — Зозулинцеві абоОрхідні (Orchidaceae), з близько 20 000 видів. Вони мають дуже складні і красиві квітки, пристосовані для запилення певними видами комах.Найважливіша економічно родина класу (і усіх Покритонасінних) — Тонконогові або Трави (Poales або Gramineae). Вона включає всі зернові культури (рис, пшениця, кукурудза тощо), трави пасовищ і бамбук. Ця родина еволюціонувала в іншому напрямі, ставши спеціалізованою для запилення вітром. Тонконогові формують набагато менші за розміром квітки, які зібрані в високих видимих плюмажах (суцвіття).
Більшість Однодольних добре переносять несприятливі умови життя. У багатьох з них органи вегетативного розмноження — кореневища, бульби, цибулини — зберігаються у ґрунті.
До класу Однодольні належать багато корисних та економічно важливих сільськогосподарських рослин світу: хлібні злаки, зокрема: пшениця, жито, ячмінь, овес, кукурудза, рис, сорго, просо, цінні кормові трави та овочеві культури, декоративні рослини.
Більшість однодольних це трави і жодна не має справжньої деревини. Проте з-поміж однодольних деякіпальмові (Arecaceae),ксанторея (Xanthorrhoea),бамбуки (Bambusoideae),Pandanus,Юка ідраконове дерево набувають деревоподібних форм. Ліани є відносно рідкісними серед однодольних, однак три з них є поширеними:Dioscorea,Smilax,Tillandsia[4].
Росток однодольної рослини (ліворуч) порівняно з дводольною рослиною (праворуч).
Назва однодольних рослин походить від традиційної ботанічної назви групи Monocotyledones, котра вказує на те, що більшість членів цієї групи мають одну сім'ядолю (ембріональний лист) в насінині. Ця ознака відрізняє їх від решти насінних рослин, традиційно відомих якдводольні (Dicotyledones), які звичайно мають двісім'ядолі внасінині. З діагностичної точки зору число сім'ядоль не є ні зручною ознакою (оскільки вони присутні тільки протягом дуже короткого періоду в житті рослини), ні повністю надійною.
Проте, однодольні — чітко визначена група. Однією з найпомітніших рис є потрійнаквітка однодольних, з трьома частинами квітки або з числом цих частин кратним трьом. Наприклад, квітка однодольної рослини звичайно має три, шість, або дев'ятьпелюсток. Багато однодольних також маютьпагони з паралельними судинами.
Інші відмінності наведені нижче. Відмітьте, що вони не універсальні, існує багато виключень. Вказані відмінності вірніші для Однодольних (Monodicots) іЕвдикотів (Eudicots), як вони визначені в системіAPG II:
Квітки: У однодольних квітки — тримірні (кількість частин квітки кратна трьом), тоді як в дводольних квітки — тетрамірні або пентамірні (кількість частин квітки кратна чотирьом або п'яти).Усі корені однієї рослини утворюють кореневу систему.Пилок: У однодольних пилкове зерно має одну борозну або пору, тоді як у дводольних воно має три.
Насіння: У однодольних ембріон має одну сім'ядолю, тоді як ембріон дводольних має два.
Стебло: У однодольних судинні в'язки в стеблі розсипані, тому що там немає камбію, а в дводольних зібрані в кільця, тому що є камбій
Hypoxis decumbensL. з типовим для однодольних перегоном і паралельним листовим жилкуванням
Коріння: У однодольних коренева системамичкувата, в дводольних вона стрижнева.
Листя: У однодольних головні листові судини паралельні, тоді як в дводольних вони сітчасті.
Зріз цибулини, помітні паралельні судини
Проте, ці відмінності не постійні: деякі однодольні мають характеристики, типовіші для дводольних, і навпаки. Так виникає тому, що «дводольні» —парафілетична група щодо однодольних, і деякі дводольні можуть бути ближче пов'язаними з однодольними, ніж з іншими дводольними. Зокрема, декілька ранніх гілокфілогенетичного дерева дводольних поділяють характеристики однодольних, що свідчить, що ці характеристики не визначають тільки однодольні рослини. Коли однодольні порівнюють з евдикотами, відмінності конкретніші.
Таксономісти мають значну широту в позначенні цієї групи, оскільки однодольні — група рангом вище родини. Глава 16ICBN дозволяє або описову назву, або назву, сформовану від назви однієї з включених родин.
Історично, однодольні рослини були названі:
Monocotyledoneae в системах де Кандолля і Енглера.
Monocotyledones в системі Бентама і Гукера та системі Веттштайна
клас Liliopsida в системах Кронквіста і Тахтаджяна.
підклас Liliidae в системі і системі Далгрена і системі Торна
Українською мовою вони відомі як Однодольні, Односім'ядольні, Ліліопсіди, Монодікоти.
Кожна з систем, згаданих вище, використання свою власну внутрішню таксономію групи. Однодольні рослини знамениті як група, яка надзвичайно стійка в своїх зовнішніх межах, але надзвичайно нестійка у внутрішній таксономії (історично ніякі дві авторитетні системи не погодилися щодо відносин видів у групі).
