Нігілізм (відлат.nihil — «ніщо», «відсутність») —світоглядна позиція, ширше значення якої полягає у перехідному відношенні волі до абстрактної «формалізації» духу, а у вужчому значенні — в запереченні існування об'єктивної основи для визнаннясуспільних норм моралі. Термін також використовуєтьсяполемічно щодо критиківрелігії або політичного ладу (анархізму). У побутовому мовленні нігілізм означає заперечення позитивного підходу. Нігілізм стосуєтьсяабсолютної першості особистості, котра дотримується «власноруч» вибудованої парадигми.
Уперше термін «нігілізм» запровадивФрідріх Генріх Якобі, однак найбільшого поширення поняття отримало завдяки творчостіІвана Тургенєва, зокрема його роману «Батьки і діти». У праці «Воля до влади»Ф. Ніцше, нігілізм розглядається як один з етапів трансформації людини. У практиці свого спілкування використовували так званийшифр нігілістів.
Термін «нігілізм» популяризував російський письменник Іван Тургенєв
У філософії цесвітоспоглядання та спосіб людського світовідношення, що містить інтенціїзаперечення,свавілля,відчаю,розчарування, недовіри тощо.[1] Нігілізм виражається у запереченні існуванняБога, безсмертя душі,свободи волі, могутності розуму, можливостіпізнання, об'єктивностіморалі, духовних підвалин буття, культурних засад, суспільного устрою, прав націй на самоідентифікацію та самовизначення, оптимістичних перспектив людської історії.[1] Абсолютною формою нігілізму є самогубство й жага до тотальної руйнації, але найчастіше він виражається через відносні форми, тобто скасовування або знецінення певного боку реальності, з метою піднесення інших.[1] Акти негації в нігілістичній свідомості пов'язані з усвідомленням людської неспроможності пояснити чи обґрунтувати всі підставибуття, а також з відчуттям непевності.[1]
«Екзистенційний нігілізм» полягає в тому, щожиття не маєоб'єктивного значення або сенсу, і лише фізичні закони сприяють нашому існуванню. Тому заперечується, що існування людини повинно мати цінність або мету.
Моральний нігілізм (абоетичний нігілізм) стверджує, що моральні переконання - це вигадані людьми умовності, котрі не мають об'єктивної основи. За такого підходу ніякі дії не є правильними чи неправильними; жоден вчинок не повинен засуджуватися[2].
Політичний нігілізм відкидає необхідність, наприклад, у базових соціальних та політичних структурах, уряді, сім'ї та законах. У російського письменника Івана Тургенєва (1818—1883) в романі«Батьки і діти» (1862) поняття стосується групи молодих російських радикалів, які стояли наполітичній програмі, що частково нагадуєанархізм. Ідея політичного або російського нігілізму полягала в тому, щоб зруйнувати суспільство та існуючі цінності, створити більш вільне суспільство.
Російський нігілістичний рух — масовий російський напрямок нігілізму у 1860-х рр. який відкидає усіавторитети. Андре Глюксман заперечував, щорозпад Радянського Союзу можна назвати найбільшою катастрофою XX століття, і наголошував, що Європі потрібно звернути увагу на юридичний, економічний нігілізм Росії й не тішити себе надією колонізувати чи модернізувати цю країну, керівники якої після 70 років комуністичного правління стали справжнімициніками.[3]
Метафізичний нігілізм — розуміння процесу становлення як такого, що передбачає виникнення речі з нічого, її буття та розвиток, і подальше зникнення речі в ніщо. Саме таке розуміння становлення веде до думки про те, що світ в цілому, в тому числі й усе, що в ньому — не має ніякого значення.
Заперечується існуваннясенсу у будь-чому. Це, з одного боку,віра в те, що в підсумку не було надано ніяких підстав длязнання,етики тасправедливості. З іншого боку, — усвідомлення того, що навіть відсутність фундаменту може слугувати підставою для (відхилення) знань, етики та справедливості.
Філософія нігілізму у Ніцше поставала з проблеми цінностей.[4] ДляНіцше нігілізм цепереконання, що немаєабсолютних істин і цінностей. Це випромінює єдину віру в абсолютну марність ібезглуздя.[5] Проголошений Ніцше нігілізм характеризує специфіку постмодерністської філософії, яка, за визначенням Ліотара, представляє собою «війну цілому».[4] У розумінні постмодерністських ідей погляди Ф. Ніцше на нігілізм в багатьох випадках пов'язано з тим, що існуєуявлення про постмодернізм як найбільш радикальну форму нігілізму.[4] Підґрунтям для такої точки зору є той факт, що якщо всі попередні негативні світоглядніконцепції, відкидаючи одні «вищі» цінності, зводять на їх місце інші, то постмодернізм взагалі відмовляється від будь-яких «вищих» цінностей.[4] Насправді, у постмодерністів радше йдеться про якісно новий підхід до цінностей, про переоцінку значення ключових категорій, за допомогою яких ми звикли сприймати й описувати реальність.[4]
За словамиМартіна Гайдеґґера, нігілізм обумовлений забуттям і бачить способом як поширення нігілістичного мислення. Для Гайдеґґера ми можемо лише уникнути нігілізму, подолавшиметафізику.
На думку італ. філософаЕ. Северіно, в основі всієї західної філософії, починаючи від ученьПлатона таАристотеля, лежить помилкове уявлення про те, щовиникнення (становлення) будь-якої речі тягне за собою і її знищення (її перетворення на або зникнення вніщо), і щосмерть людської істоти, як і смерть будь-якої речі, є рівнозначною її знищенню. Северіно вважає, що саме ця філософська помилка породила значення смерті як відходу у ніщо, а відтак і страх смерті — оту скорботу від усвідомлення власної смертності («рефлексивну печаль»), про яку писав данський філософК'єркегор. А таке розуміння смерті, тобто смерті як перетворення на або зникнення в ніщо, призвело, з одного боку, до виникнення ідеї божества як такого, що може вберегти людину від зникнення в ніщо, а з другого боку — до розвитку науки і технологій як своєрідного еліксиру безсмертя.
Помилковість уявлень традиційної західної філософії, вважає Северіно, увиразнюється, коли мова заходить про становлення будь-якої речі учасі. Віра в існування часу, який плине з минулого, через теперішнє, в майбутнє, є тим чинником, який додає цій помилковості фатального відтінку і перетворює її на справжнісінький філософський нігілізм. Адже коли хтось стверджує про якусь істоту або річ, що вона не є, тобто, що в один час вонаще не є, а в другий час — вонавже не є, то насправді він стверджує, що ця істота або річ — ніщо. А в цьому якраз і полягає нігілістичне бачення світу.
Рей Брасьє захищає точку зору, що світ сам по собі не має сенсу. Замість того, щоб уникати нігілізму, Брассьє вважає, що ми повинні прийняти нігілізм як істину світу.
За словамиЛео Штрауса, визначення таке: «а) Нігіліст — це людина, яка знає принципи цивілізації лише поверхово. Просто нецивілізована людина, дикун, не є нігілістом».[6]
Ці дві позиції часто асоціюються — якщоанархізм є ім'ям, даним політичній концепції, то нігілізм є більш філософським поняттям цього.Але багато течій анархізму спростовують нігілізм.
На телебаченні це можуть бути «шоу про ніщо», більшість епізодів з яких — про дрібниці, а головні герої, як правило, аморальні. Це почуттяабсурду утворює іронічну форму гумору.
В романі Достоєвського«Брати Карамазови» нігілістом є Іван Карамазов.Іван Тургенєв використовував у книзі«Батьки і діти» нігілізм як назву групи росіян, які критикували суспільство і хотіли зруйнувати систему.
Багато рокерів 70-х років висловили нігілістичну філософію життя в пісняхбайдужості. ТвірSex Pistols «God Save the Queen» містив слова «немає майбутнього», що сталогаслом для безробітних молодих людей наприкінці 70-х років. Цейслоган також включений у фільм «Термінатор 2», деСара Коннор видряпує його на столі, знаючи про невідворотність майбутньої війни. Також у жанрахгранж іважких металів, особливоBlack metal таDeath metal, тексти часто мають нігілістичні теми.
↑Sinnott-Armstrong, Walter (2019). Zalta, Edward N. (ред.).Moral Skepticism. The Stanford Encyclopedia of Philosophy (вид. Summer 2019). Metaphysics Research Lab, Stanford University.
